12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 304/1905/24
провадження № 61-3010ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 липня
2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2026 року
у справі за позовом Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) державної адміністрації до Ужгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,
У липні 2024 року Ужгородська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) державної адміністрації (далі - Закарпатська ОДА) звернулася до суду з вищевказаним позовом до Ужгородської районної державної адміністрації (далі - Ужгородська РДА), ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»), ОСОБА_2 , в якому просила суд витребувати у власність держави в особі Закарпатської ОДА з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2123281000:02:009:0004, площею 0,25 га, що розташована в урочищі «Наметище» за межами населеного пункту на території Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 липня
2025 року, залишеним без змін та постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2026 року, у задоволенні позову керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА до Ужгородської РДА, ОСОБА_1 , третя особа: ДСГП «Ліси України», ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки відмовлено.
04 березня 2026 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 липня
2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2026 року (повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2026 року, касаційна скарга надійшла до суду 09 березня 2026 року), у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Заявником оскаржується рішення суду першої та апеляційної інстанції у повному обсязі.
Ужгородська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася до суду
з позовом у 2024 році та заявляла позовну вимогу майнового характеру (витребування земельної ділянки).
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 028,00 грн (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 059 800,00 грн).
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на 2024 рік (відсутнє визначення вартості спірної земельної ділянки), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимоги майнового характеру, у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (майнова оцінка спірної земельної ділянки або інші належні докази).
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за позовну вимогу майнового характеру (у розмірі 1,5 % від вартості об'єктів нерухомого майна, помноженого на 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць