12 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6768/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючий, Жукова С. В., Картере В. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (вх № 1013/2026)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026
та на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025
у справі № 910/6768/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрпрактикум"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр"
про визнання банкрутом, -
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 910/6768/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр".
23.07.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/6768/18 скарги Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута задоволено. Зобов'язано ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр" - арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича відступити покупцю - Фізичній особі-підприємцю Корякіну Дмитру Вадимовичу, придбане ним на аукціоні №BRD001-UA-20240229-27122 від 18.03.2024 право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр", а саме: дебіторська заборгованість Дочірнього підприємства "Автомобіліст" Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13062" на загальну суму 168 000 грн, що виникла на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер: 1158, виданий 15.08.2016, виданий та посвідчений: приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Вегерою Л. О. - залишок боргу 20 000 грн; договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер: 1159, виданий 15.08.2016, виданий та посвідчений: приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Вегерою Л. О. розмір заборгованості - 30 000 грн; договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер: 1160, виданий 15.08.2016, виданий та посвідчений: приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Вегерою Л. О. розмір заборгованості - 90 000 грн; договору № 4 безвідсоткової поворотної строкової допомоги від 22.03.2017 (підтверджено актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2020) розмір заборгованості - 28 000 грн (частково була сплата 09.09.2021 - 220 000 грн.) і передати документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
04.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив суд стягнути з ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр" - арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича 2 422,40 грн судового збору.
03.09.2025 додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/6768/18 заяву Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр" на користь Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
28.01.2026 постановою Північного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 02.02.2026) додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/6768/18 - залишено без змін.
23.02.2026 (через систему "Електронний суд") Фізичною особою-підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати повністю додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі № 910/6768/18; ухвалити нове рішення про стягнення з ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний офісно-готельний центр" - арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
23.02.2026 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г.(суддя-доповідач), суддів: Жукова С.В., Картере В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Із аналізу змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, від 18.01.2023 у справі № 908/174/20, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20).
З касаційної скарги вбачається, що Фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович оскаржує додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі № 910/6768/18.
Оскаржувана додаткова ухвала суду першої інстанції про розподіл судових витрат зі сплати судового збору є похідним судовим актом та невід'ємною частиною первісного судового рішення - ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 у справі № 910/6768/18 про задоволення скарг Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута.
Отже, можливість касаційного оскарження додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 03.09.2025, залишеної без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі № 910/6768/18, ставиться в залежність від можливості касаційного оскарження первісного судового рішення у цій справі - ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 про задоволення скарг Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута.
Так, згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Наведений у частині третій статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 20.05.2021 у справі №922/3369/19 та в ухвалі від 24.05.2023 у справі № 910/18250/16).
Отже, можливість касаційного оскарження ухвали господарського суду, постановленої за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута, не передбачена частиною третьою статті 9 КУзПБ.
Зважаючи на викладене, можливість касаційного оскарження додаткового судового рішення про розподіл витрат, ухваленого внаслідок прийняття первісного судового рішення - про задоволення скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора у справі про банкрутство, не передбачена частиною третьою статті 9 КУзПБ.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в ухвалі від 24.05.2023 у справі № 910/18250/16.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендацій, скарги до суду третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Таким чином, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 та додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/6768/18, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 244, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 та додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі №910/6768/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере