11 березня 2026 року Справа № 926/2853-б/24 (926/2480/25)
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Кушлак Л.Л., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Роско Груп», м.Чернівці
до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛАН ТРЕЙД», м.Одеса
про стягнення заборгованості в сумі 167 000,00 грн
в межах справи
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Роско Груп», м. Чернівці
про банкрутство
представники сторін
від стягувача - Мартинчук В.В.
від боржника - не з'явився
У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа за позовом ТОВ “Роско Груп» до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛАН ТРЕЙД» про стягнення заборгованості в сумі 167 000,00 грн в межах справи №926/2853-б/24 про банкрутство ТОВ «Роско груп».
Ухвалою від 29.08.2025 прийнято відмову ТОВ “Роско Груп» від позову, провадження у справі закрито згідно п.4 ч.1 ст.231 ГПК України.
04.09.2025 від товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЛАН ТРЕЙД» через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язаних з надсиланням процесуальних документів.
Додатковою ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ГРУП» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лан Трейд» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині заяви - відмовлено.
15.09.2025 на виконання вказаної додаткової ухвали суду видано наказ.
23.02.2026 від товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ЛАН ТРЕЙД» через систему "Електронний суд" надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Ухвалою від 24.02.2026 розгляд заяви призначено на 11.03.2026.
09.03.2026 через систему «Електронний суд» подані заперечення ТОВ «Роско Груп» на заяву. Зокрема, боржник зазначає, що на сьогодні жодної заяви від ТОВ «АГРО ЛАН ТРЕЙД» про визнання його кредитором Банкрута на підставі судового рішення у відповідності до додаткової ухвали Господарського суду Чернівецької області від 15 вересня 2025 року у справі №926/2853-б/24 (926/2480/25) не надходило ані до Ліквідатора, ані до суду. Заборгованість на підставі судового рішення не є судовими витратами, котрі понесені ТОВ «АГРО ЛАН ТРЕЙД» в межах справи №926/2853-б/24 про банкрутство ТОВ «Роско Груп», оскільки відсутнє жодне судове рішення про визнання ТОВ «АГРО ЛАН ТРЕЙД» кредитором Банкрута. Ліквідатор наразі немає зауваження щодо заборгованості на підставі судового рішення, проте зазначає, що визнання кредиторських вимог має бути проведено, здійснено та затверджено у відповідному імперативному порядку. Змінювати порядок та умови задоволення вимог будь-яких кредиторів із відповідним статусом по відношенню до Банкрута, в тому числі й в межах справи №926/2853-б/24 (926/2480/25), та поза судовою справою №926/2853-б/24, при тому, що ТОВ «АГРО ЛАН ТРЕЙД» не є визнаним судом кредитором Банкрута, є порушенням приписів Кодексу України з процедур банкрутства. ТОВ «РОСКО ГРУП» зазначає, що оскільки ТОВ «АГРО ЛАН ТРЕЙД» не було подано до суду заяву в межах справи №926/2853-б/24 про визнання ТОВ «АГРО ЛАН ТРЕЙД» кредитором Банкрута на підставі судового рішення у відповідності до додаткової Ухвали Господарського суду Чернівецької області від 15 вересня 2025 року у справі №926/2853-б/24 (926/2480/25), на сьогодні заява ТОВ «АГРО ЛАН ТРЕЙД» про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення є передчасною та неправомірною. Окремо, слід наголосити на тому, що вимоги ТОВ «АГРО ЛАН ТРЕЙД» у відповідності до додаткової ухвали Господарського суду Чернівецької області від 15 вересня 2025 року у справі №926/2853-б/24 (926/2480/25) не можуть бути задоволені в порядку першої черги задоволення вимог кредиторів, адже Заявник жодних витрат у справі №926/2853-б/24, не поніс.
У судовому засіданні 11.03.2026 представник стягувача просив задовольнити заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Представник боржника в засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду заяви, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали заяви, заслухавши правову позицію заявника, судом встановлено наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1-3, 7 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Отже, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Зміна способу виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Зокрема, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання (грошової чи майнової), тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).
Суд зазначає, що зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 713/1062/17 та постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року у справі № 6-1829цс15.
Таким чином, в основу судового акту про зміну способу і порядку виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Як свідчать матеріали справи №926/2853-б/24 (926/2480/25), додатковою ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2025 постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ГРУП» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лан Трейд» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
15.09.2025 на виконання вказаної додаткової ухвали суду видано наказ.
Згідно п.3 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо боржника визнано банкрутом.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 07.05.2025 ТОВ “Роско Груп» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Таким чином, примусове виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2025 про стягнення з банкрута витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн у межах виконавчого провадження унеможливлюється в силу приписів п.3 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення.
У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.
У статті 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.
Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.
Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.
Згідно із частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).
Системний аналіз статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження.
Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Відповідна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі 910/14892/22.
Згідно статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, за висновком суду товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Лан Трейд» у поданій заяві про зміну способу виконання додаткової ухвали Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2025 у справі № 926/2853-б/24 (926/2480/25) доведено наявність обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, з якими пов'язана можливість зміни способу виконання вказаного рішення суду, а також доведено неможливості виконання рішення у справі у порядку і способом, встановленими у судовому акті.
За таких підстав, заява товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лан Трейд» про зміну способу виконання додаткової ухвали Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2025 у справі № 926/2853-б/24 (926/2480/25) підлягає задоволенню.
Враховуючи наявні перешкоди для виконання рішення суду про стягнення з банкрута витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн у межах виконавчого провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання додаткової ухвали шляхом включення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн до першої черги вимог кредиторів банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю «Роско Груп», як вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лан Трейд».
Керуючись ст.ст.126, 129, 221, 331 Господарського процесуального кодексу України, п.1.ч.1 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лан Трейд» від 20.02.2026 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі 926/2853-б/24 (926/2480/25) - задовольнити.
2. Змінити спосіб та порядок виконання додаткової ухвали Господарського суду Чернівецької області від 15.09.2025 у справі № 926/2853-б/24 (926/2480/25), а саме: покласти витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лан Трейд» на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн на банкрута товариство з обмеженою відповідальністю «Роско Груп» шляхом включення до першої черги вимог кредиторів боржника як вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лан Трейд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 12.03.2026.
Суддя В.В. Дутка