ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2026Справа № 910/13107/25
За позовом Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1
про стягнення 26 956,44 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Провагроінвест» (далі - позивач, ПрАТ «Провагроінвест») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - відповідач, ТДВ «СК «Гардіан») про стягнення 26 956,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6768829/1052/20 від 20.01.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Land Rover, державний номер НОМЕР_1 , у зв'язку чим, відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника/водія автомобіля Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_2 , застрахована ТДВ «СК «Гардіан» на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АО № 4372046), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача, який був виконаний останнім лише частково.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/13107/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 22.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; зобов'язано позивача до початку розгляду справи по суті надати докази направлення третій особі позовної заяви з додатками; встановлено строк для подання пояснень третьою особою щодо позову - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали, а також зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати суду відомості щодо реквізитів полісу № АО/4372046, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_2 (страховик, страхувальник, ліміт відповідальності, період дії, розмір франшизи тощо).
Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
28.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2025 надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу третьої особи - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 копій позовної заяви з доданими до неї документами.
29.10.2025 Моторним (транспортним) страховим бюро України на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2025 було надано Інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБУ про дані полісу серії АО № 4372046.
11.11.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що ним з метою встановлення розміру страхового відшкодування було замовлено Аварійний сертифікат № 59-D/77/7 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного Т3 Land Rover, державний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого вартість ремонту становить 12 935 грн з ПДВ. Ця сума і була сплачена на користь позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 4846 від 23.11.2020, у зв'язку з чим, на виконання Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, який регулює спірні правовідносини, відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування у належному розмірі.
Також відповідач вказав, що 07.10.2020 із заявою про страхове відшкодування до відповідача звернулось ПрАТ «СК «Провідна» (11.01.2025 перейменована у ПрАТ «Провагроінвест»), якій і було здійснено виплату відповідачем, однак з 23.03.2023 ПрАТ «СК «Провідна» була позбавлена права провадити фінансову діяльність та втратила статус страхової компанії згідно з прийнятим 23.03.2023 рішенням Правління Національного банку України «Про анулювання ПрАТ «СК «Провідна» ліценції на провадження діяльності з надання фінансових послуг», тоді як згідно чинного законодавства України, право на отримання страхового відшкодування в порядку суброгації має страховик (страхова компанія), який здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування майна. Отже, позивач не є страховиком, а тому його вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку суброгації на підставі ст. 108 Закону України «Про страхування» та частини першої ст. 993 ЦК України є незаконними.
14.11.2025 через систему «Електронний суд» (зареєстровано 17.11.2025) від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначив, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля була визначена та страхове відшкодування ПрАТ «СК «Провідна» було здійснено на підставі: заяви страхувальника, договору страхування, акту огляду ТЗ та рахунку СТО офіційного дилера марки Land Rover (ТОВ «ВІДІ-Пауер»), який відображає реальний перелік робіт і запчастин, необхідних для відновлення автомобіля до стану, в якому Т3 перебував до ДТП, що є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, а також належними доказами на підтвердження розміру шкоди, заподіяної власнику пошкодженого ТЗ.
Позивач вказав, що аварійний сертифікат, наданий відповідачем, не є висновком експерта, а є лише професійною думкою спеціаліста щодо ймовірної (ринкової) вартості об'єкта, містить недостовірні дані, оскільки складений без фактичного особистого огляду пошкодженого автомобіля, аварійний комісар не був попереджений про відповідальність за відомо неправдивий висновок, відтак, такий аварійний сертифікат не є належним та допустимим доказом у справі на підтвердження дійсної вартості ремонтних робіт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля Land Rover.
Щодо анулювання ліцензії позивач зазначав, що згідно рішення Правління Національного банку України від 23.03.2023 «Про анулювання ПрАТ «СК «Провідна» ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг», яке набрало чинності з 24.03.2023, з 24.03.2023 ПрАТ «СК «Провідна» втратило право: 1) укладати договори (продовжувати строк діючих договорів) страхування; 2) укладати договори (вносити зміни до діючих договорів) страхування, які призводять до збільшення зобов'язань ПрАТ «СК «Провідна» перед клієнтами, включаючи договори перестрахування. Проте, не зважаючи на прийняте НБУ рішення, ПрАТ «СК «Провідна» продовжує виконувати свої зобов'язання за діючими договорами страхування до закінчення строку їх дії.
ПрАТ «СК «Провідна» виконало своє зобов'язання за діючим договором страхування № 06/6768829/1052/20 по страховому випадку, який відбувся 18.05.2020 у м. Києві за участю застрахованого ТЗ Land Rover, та виплатило потерпілому страхове відшкодування за завдану шкоду ще до анулювання ліцензії, та має право звернутися до відповідача з позовом в порядку суброгації.
На думку позивача, скасування ліцензії ПрАТ «СК «Провідна» на здійснення певних видів господарської діяльності лише позбавляє товариство правових підстав для укладення певного роду договорів (а саме договорів страхування), проте не є перешкодою для реалізації права на звернення до суду з позовом в порядку суброгації за раніше укладеними договорами страхування. При цьому реалізація набутих прав вимог не є одним із видів чи частиною його страхової діяльності, а тому юридично значимі дії щодо звернення з вимогою не потребують наявності відповідної ліцензії. Після перейменування юридичної особи ПрАТ «СК «Провідна» на ПрАТ «Провагроінвест», останній не позбавлений права здійснювати господарську діяльність, а також не позбавлений права на відшкодування фактичних витрат, які були виплачені потерпілому за договором страхування.
Третя особа пояснень по суті спору не надала.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 позовну заяву було залишено без руху, зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Провагроінвест" протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду належним чином засвідченої копії договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6768829/1052/20 від 20.01.2020, предметом якого є страхування транспортного засобу Land Rover Range Rover Vouge, державний номер НОМЕР_1 , укладеного між ПрАТ "СК "Провідна" та ОСОБА_2 , а також документів, які підтверджують те, що позивач є правонаступником прав та обов'язків ПрАТ "СК "Провідна".
06.03.2026 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 04.03.2026, у зв'язку з чим суд продовжує розгляд справи згідно положень ч.12 ст.176 ГПК України.
За приписами частини п'ятої ст.252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
20.01.2020 між ПрАТ «СК «Провідна» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6768829/1052/20 (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу Land Rover Range Rover Vouge, державний номер НОМЕР_1 .
Правонаступником ПрАТ «СК «Провідна» є позивач.
18.05.2020 о 13 год. 29 хв. в м. Києві на вул. Садова 1/14, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , порушив п. 13.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, а саме: рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності маневру, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем Land Rover, державний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_3 ), в результаті дорожньо-транспортної події автомобілі отримали механічні пошкодження.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена повністю, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2020 у справі № 757/24730/20-п.
Водій пошкодженого в результаті ДТП автомобіля Land Rover, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою № 306843 від 19.05.2020 про факт настання страхової події з проханням виплатити страхове відшкодування.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Land Rover, державний номер НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено Акт № 306843 огляду транспортного засобу від 19.05.2020.
Відповідно до рахунку № ПАсС-0008904 від 20.05.2020, виставленого ТОВ «ВІДІ-Пауер» - СТО офіційного дилера марки Land Rover, вартість відновлювального ремонту автомобіля Land Rover, державний номер НОМЕР_1 , складає 53 266,00 грн.
На підставі вказаних документів ПрАТ «СК «Провідна» визначено суму страхового відшкодування (з вирахуванням франшизи, передбаченої договором страхування) у розмірі 39 891,44 грн відповідно до Страхового акту № 2300306843 від 26.05.2020, яке сплачено ТОВ «ВІДІ-Пауер» платіжною інструкцією від 28.05.2020 № 018568 на суму 39 891,44 грн.
Відповідальність власника/водія автомобіля Volkswagen Transporter, державний номер НОМЕР_2 , застрахована ТДВ «СК «Гардіан» на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АО № 4372046) від 23.08.2019.
23.11.2020 ТДВ «СК «Гардіан» було сплачено ПрАТ «СК «Провідна» страхове відшкодування у розмірі 12 935,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 4846 від 23.11.2020.
22.08.2025 адвокат Дмітрієв Р.І. звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» в інтересах ПрАТ «Провагроінвест» з адвокатським запитом вих. № 2300306843, в якому просив надати роз'яснення щодо розрахунку суми страхового відшкодування, яка була виплачена ПрАТ «СК «Провідна» з долученням підтверджуючих документів.
У відповідь на вказану заяву, ТДВ «СК «Гардіан» було надано лист вих. № 29/08/25/10 від 29.08.2025, в якому повідомлено, що сума завданого матеріального збитку на дату оцінки з врахуванням ПДВ складає 12 935,00 грн, а саме: вартість ремонтно-відновлюваних робіт (Ср) = 9 750,00 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів (См) = 3 185,00 грн, вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту (Сс) = 0,0 грн. Коефіцієнт амортизаційного зносу складників дорівнює 0,0% (Ез = 0,0). До вказаного листа був доданий Аварійний сертифікат № 59-D/77/7 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 05.11.2020.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 01.01.2024) до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006-15-ц).
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (п. 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).
Частиною першою ст. 108 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX, страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Таким чином, до позивача в межах здійсненої ним суми страхового відшкодування перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з частиною першою ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 частини першої ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 - водія автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , у скоєнні ДПТ, внаслідок якої було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Land Rover, державний номер НОМЕР_1 , та виплачено суми страхового відшкодування, встановлена постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2020 у справі № 757/24730/20-п.
Частиною четвертою ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
Згідно з Інформацією з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, наданою на запит суду, станом на момент ДТП цивільна відповідальність власника автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ «СК «Гардіан» на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АО № 4372046) із встановленим розміром франшизи 0,00 грн та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, - 100 000,00 грн, який був діючим на момент ДТП - 18.05.2020.
Таким чином, відповідальність за шкоду, завдану власником автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , в межах страхової суми, несе ТДВ «СК «Гардіан».
Згідно з частиною другою ст. 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено у ст. 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з п. 6 розділу VI Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону (вводиться в дію з 1 січня 2025 року), продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6768829/1052/20 від 20.01.2020 та Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АО № 4372046) від 23.08.2019 були укладені до введення в дію Закону № 3720-IX.
За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом згідно з ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, п. 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс серії АО № 4372046) від 23.08.2019 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
Разом із цим, відповідач, як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону № 1961-IV здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000,00 грн) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, за мінусом франшизи та ПДВ. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 910/6094/17, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, від 14.05.2018 у справі № 910/5092/17, від 01.06.2018 у справі № 910/20199/17, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16 та від 02.10.2018 у справі № 910/171/17.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV, згідно якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (частина перша ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX).
Згідно з ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу (п. 32.7 ст. 32 Закону № 1961-IV).
Пунктом 2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості (п. 8.3. Методики).
Пунктом 9 частини другої ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Водночас, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою.
Відповідно до п. 7.38 Методики, значення коефіцієнту фізичного зносу Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Разом з тим, з доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 - автомобіля Land Rover, держаний номер НОМЕР_1 , вбачається, що даний автомобіль є 2018 року випуску, а отже на момент ДТП (18.05.2020) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував строк, встановлений у п. 7.38 Методики.
Таким чином, відповідно до Методики, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Land Rover, держаний номер НОМЕР_1 , є таким що, дорівнює 0, та не має бути застосований при обрахунку суми страхового відшкодування, яке зобов'язаний виплатити відповідач за умовами полісу серії АО № 4372046.
Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Пунктом 77 частини першої ст. 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Частиною четвертою ст. 94 Закону № 1909-IX передбачено, що договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.
Згідно полісу серії АО № 4372046, франшиза становить 0,00 грн, а отже, розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач з відповідача, не підлягає зменшується на суму франшизи.
За приписами частини першої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач надав суду Акт № 306843 огляду транспортного засобу від 19.05.2020, рахунок № ПАсС-0008904 від 20.05.2020, виставлений ТОВ «ВІДІ-Пауер» - СТО офіційного дилера марки Land Rover, та Страховий акт № 2300306843 від 26.05.2020, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля Land Rover, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП, склала 53 266,00 грн з ПДВ.
Зауважень щодо переліку та вартості запчастин, робіт і матеріалів, зазначених у зазначеному рахунку, відповідач в ході розгляду справи не навів, як і не вказав, які саме пошкодження, на його думку, не є наслідком ДТП, що сталася 18.05.2020.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі вартості ремонту автомобіля Land Rover, держаний номер НОМЕР_1 , у сумі 12 935 грн з ПДВ, встановлену Аварійним сертифікатом № 59-D/77/7 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 05.11.2020, підготовленим ФОП Видута Д.Ю.
Частиною першою ст. 25 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (у редакції, чинній на момент здійснення позивачем страхового відшкодування) передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах першій та другій ст. 990 ЦК України (виключено на підставі Закону № 1909-IX від 18.11.2021), згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Як зазначалось, позивачем, на підставі Акту № 306843 огляду транспортного засобу від 19.05.2020 та рахунку № ПАсС-0008904 від 20.05.2020, виставленого ТОВ «ВІДІ-Пауер» - СТО офіційного дилера марки Land Rover, визначено суму страхового відшкодування (з вирахуванням франшизи, передбаченою договором страхування) у розмірі 39 891,44 грн відповідно до Страхового акту № 2300306843 від 26.05.2020, яке було сплачено ТОВ «ВІДІ-Пауер», що підтверджується платіжною інструкцією від 28.05.2020 № 018568.
Частиною першою ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.
Як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, від 28.01.2020 у справі № 917/500/18 визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, в разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної в ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, тощо, як попередніми оціночними документами, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Крім того, зі змісту наданого відповідачем Аварійного сертифікату вбачається, що: 7. «Дослідження спеціаліста» містить професійну думку спеціаліста щодо імовірної (ринкової) вартості об'єкта; 8. Думка спеціаліста щодо ринкової вартості об'єкта дійсна тільки на дату дослідження; 10. Проведений аналіз, міркування та висновки обмежуються лише викладеними припущеннями й обмежувальними умовами і представляють власне професійне судження спеціаліста.
Приймаючи до уваги викладене, за висновком суду, виплата позивачем страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку ремонтної організації, є правомірною і такий рахунок разом з відповідним платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Проте, відповідачем було виплачено суму страхового відшкодування позивачу лише частково у розмірі 12 935,00 грн.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 26 956,44 грн (39 891,40 грн - 12 935,00 грн) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач також посилався на те, що з 23.03.2023 позивач, відповідно до рішення Правління Національного банку України «Про анулювання ПрАТ «СК «Провідна» ліценції на провадження діяльності з надання фінансових послуг», був позбавлений права провадити фінансову діяльність та втратив статус страхової компанії, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку суброгації на підставі ст. 108 Закону України «Про страхування» та частини першої ст. 993 ЦК України є незаконними та необґрунтованими.
Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 108 Закону України «Про страхування» та частиною першою ст. 993 ЦК України ще 07.10.2020 коли звернувся до відповідача із Заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації, яку відповідач задовольнив частково, що і стало підставою для стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування в судовому порядку.
Крім того, позивачу було анульовано ліцензії на надання фінансових послуг у сфері страхування, що позбавила права останнього провадити діяльність у цій сфері, проте не звільнило від зобов'язань та не позбавило право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача невиконаного ним в повній мірі обов'язку з оплати страхового відшкодування.
Слід зазначити, що після відкликання ліцензій фінансова установа позбавляється права провадити діяльність за видами відкликаних ліцензій, однак не звільняє фінансову установу від виконання своїх зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 26 956,44 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Також, позивачем у позовній заяві було зазначено, що попередній розрахунок судових витрат: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн. Інші витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; ідентифікаційний код 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» (03049, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 25; ідентифікаційний код 23510137) 26 956 (двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 44 коп. страхового відшкодування та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова