ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2026Справа № 910/14205/25
За позовом Приватного підприємства «Крячківка-Агро-Плюс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал»
про стягнення 391 464,72 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне підприємство «Крячківка-Агро-Плюс» (далі - позивач, ПП «Крячківка-Агро-Плюс») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» (далі - відповідач, ТОВ «Шулявська-Капітал») про стягнення 391 464,72 грн, з яких: 249 323,32 грн основного боргу, 74 407,54 грн пені, 3% річних у розмірі 17 132,00 грн та 50 601,86 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки № 3001/23-2 від 30.01.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару у встановлений цим правочином строк.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/14205/25 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.
Ухвалою суду від 20.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до п. 2 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з повідомленням суду про доставлення процесуального документу до електронного кабінету особи, документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 20.11.2025 по справі № 910/14205/25 була доставлена відповідачу через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 20.11.2025 о 16:02, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 20.11.2025 вважається врученою відповідачу 20.11.2025.
10.12.2025 у системі «Електронний суд» відповідачем був сформований відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що задоволення такого розміру штрафних санкцій у сумі 142 141,40 грн, що складає більшу половини суми основного боргу, не сумісне з принципом розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача.
Також, відповідач, посилаючись на частину третю ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, зазначав, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
30.01.2023 між ПП «Крячківка-Агро-Плюс» (далі - Постачальник) та ТОВ «Шулявська-Капітал» (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 3001/23-2 (далі - Договір).
Відповідно до п. 3. Договору, Постачальник зобов'язується в строки, визначені Договором, поставити Кукурудзу врожаю 2022 року, надалі за текстом - «товар», а Покупець зобов'язується отримати зазначений вище товар та оплатити Продавцю встановлену ціну.
Кукурудза врожаю 2022 року в кількості, що вказана в Специфікаціях до Договору, які є його невід ємними часинами (п. 4 Договору).
Згідно з п. 6.1. Договору, ціна товару за цим Договором погоджується сторонами в Специфікаціях до Договору, які є його невід'ємними частинами. Загальна вартість товару за цим Договором складається із вартості товару, поставленого протягом дії цього Договору згідно видаткових накладних, підписаних сторонами (п. 6.2. Договору)
Пунктом 6.3. Договору передбачено, що загальна сума Договору остаточно визначається на момент закінчення його дії загальною вартістю поставленого Покупцю товару згідно видаткових накладних, підписаних сторонами. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі, в національній валюті України - гривні на банківських рахунок Постачальника (п. 6.4. Договору).
Відповідно до п. 7.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати товар на умовах передачі товару в місці поставки за адресою: с. Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область. Товар вважається поставленим з моменту завантаження товару в автотранспорт, наданий Покупцем, в місці поставки, що підтверджується видатковою та товарно-транспортною накладною. Постачальник зобов'язується забезпечити завантаження товару в автомобілі, надані Покупцем, за власний рахунок.
Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній на товар (п. 7.2. Договору).
Умовами п. 7.3. Договору передбачено, що приймання товару Покупцем від Постачальника по кількості та якості здійснюється в місці поставки товару.
Поставка Покупцю товару здійснюється Постачальником протягом строку, погоджено сторонами в Специфікаціях до Договору. Поставка відбувається окремими партіями, згідно видаткових накладних (п. 8 Договору).
Згідно з п. 9.1. Договору, приймання - передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних видаткових накладних на товар. Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем: по кількості - відповідно до ваги, зазначеної у видатковій накладній; по якості - відповідно до документів, які підтверджують якість товару.
Датою поставки вважається дата у видаткових накладних (п. 9.2. Договору).
Відповідно до п. 9.3. Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передання Покупцю товару, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною на товар.
Умовами п. 10.1. Договору передбачено, що якщо інші умови не будуть визначені Додатками (Специфікаціями) до Договору, оплата вартості товару здійснюється в гривнях шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника наступним чином:
86% вартості товару, зазначеного в видатковій накладній, після його завантаження на автотранспорт в місці поставки та отримання Покупцем скан-копій наступних документів підписаних уповноваженою особою: Договору, підписаного уповноваженою особою Постачальника та завіреного печаткою (за наявності); рахунку-фактури; видаткової накладної;
14% поставленої партії товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання Покупцем оригіналів наступних документів: Договору, рахунку-фактури; видаткової накладної.
Згідно з п. 10.3. Договору, документи для оплати товару можуть бути відправлені у вигляд скан-копій на електронну адресу: e.krinickaya@bravoairways.com.ua.
За невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Застосування господарських санкцій не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язання в натурі (п. 11.1. Договору).
Відповідно до п. 11.3. Договору, у випадку прострочення оплати товару, що фактично був поставлений Постачальником, Покупець сплачує господарські штрафні санкції у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що нараховується на суму боргу, за весь період прострочення оплати.
Договір набирає чинності з момент його належного підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 14.1. Договору).
Пунктом 14.2. Договору передбачено, що будь-які зміни, доповнення та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Скановані копії Договору мають юридичну силу до підтвердження їх оригіналами (п. 14.7. Договору).
Між сторонами були підписані Специфікації до Договору, за умовами яких Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар на суму 1 937 497,83 грн згідно Специфікації № 1 від 30.01.2022, на суму 1 093 748,78 грн згідно Специфікації № 2 від 01.02.2023, на суму 2 537 497,16 грн згідно Специфікації № 3 від 01.02.2023, на суму 6 581 242,63 грн згідно Специфікації № 4 від 16.02.2023, на суму 2 531 247,17 грн згідно Специфікації № 5 від 01.03.2023, на суму 2 040 000,82 грн згідно Специфікації № 6 від 06.03.2023, всього на суму 16 721 234,40 грн з ПДВ.
На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 16 690 679,40 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень до кількості і якості товару та скріпленими їх печатками видатковими накладними № КАП01/02-1 від 01.02.2023 на суму 1 919 122,85 грн, № КАП01/02-2 від 01.02.2023 на суму 1 105 998,76 грн, № КАП02/02-1 від 02.02.2023 на суму 2 540 872,15 грн, № КАП16/02-2 від 16.02.2023 на суму 1 292 998,56 грн, № КАП17/02-2 від 17.02.2023 на суму 1 181 498,68 грн, № КАП25/02-2 від 25.02.2023 на суму 1 120 373,75 грн, № КАП26/02-2 від 26.02.2023 на суму 487 374,45 грн, № КАП27/02-2 від 27.02.2023 на суму 378 499,57 грн, № КАП27/02-2 від 27.02.2023 на суму 2 122 247,62 грн, № КАП02/03 від 02.03.2023 на суму 963 248,92 грн, № КАП06/03 від 06.03.2023 на суму 1 549 123,27 грн, № КАП07/03 від 07.03.2023 на суму 1 568 880,63 грн, № КАП08/03 від 08.03.2023 на суму 460 440,19 грн
та товарно-транспортними накладними (форма № 1-ТН) від 31.01.2023 № 268832, № 268833, № 268834, № 268835, № 268836, № 268837, № 268838, № 268839, № 268840, № 268841, № 273234, № 273235; від 01.02.2023 № 243501, № 243506, № 243508, № 243509, № 268842, № 268843, № 268844, від 02.02.2023 серії ПЗО № 243510, № 243511, № 243512, № 243513, № 243514, № 243515, № 243516, № 243517, № 273175, № 273236, № 273237, № 273238, № 273247, № 273248, № 273249, № 273250; від 16.02.2023 серії ПЗО № 273239, № 273240, № 273241, № 273242, № 273243, № 273244, № 273245, № 273246; від 17.02.2023 серії ПЗО № 265987, № 265987, № 265988, № 265989, № 265990, № 265991, № 265992; від 25.02.2023 серії ПЗО № 234727, № 234728, № 234729, № 234730, № 234731, № 234732, № 234733; від 26.02.2023 серії ПЗО № 243518, № 243519, № 243520; від 27.02.2023 серії ПЗО № 234734, № 234735; від 28.02.2023 серії ПЗО № 234736, № 234737, № 234738, № 234739, № 234740, № 234741, № 234742, № 234743, № 234744, № 234745, № 234746, № 234747, № 234748; від 02.03.2023 серії ПЗО № 234777, № 234778, № 234779, № 234780, № 234782, № 234783; від 06.03.2023 серії ПЗО № 234750, № 243521, № 243522, № 243523, № 243524, № 265996, № 265997, № 265998, № 265999; від 07.03.2023 серії ПЗО № 234701, № 234702, № 234704, № 234705, № 234706, № 234707, № 234708, № 234709, № 234710, № 234711, № 234712, від 08.03.2023 серії ПЗО № 234714, № 234715, № 234716, копії яких долучено до матеріалів справи.
На підтвердження виконання умов Договору, позивачем надані податкові накладні з відміткою «зареєстровано в ЄРПН»: від 01.02.2023 № 1 на суму 1 919 122,85 грн (реєстрація зупинена, від 21.07.2023 прийнято рішення про реєстрацію), від 01.02.2023 № 2 на суму 1 105 998,76 грн (27.02.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 02.02.2023 № 3 на суму 2 540 872,15 грн (27.02.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 16.02.2023 № 8 на суму 1 292 998,56 грн (28.02.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 17.02.2023 № 9 на суму 1 181 498,68 грн (01.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 25.02.2023 № 10 на суму 1 120 373,75 грн (02.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 26.02.2023 № 11 на суму 487 374,45 грн (03.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 27.02.2023 № 12 на суму 378 499,57 грн (03.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 28.02.2023 № 13 на суму 2 122 247,62 грн (06.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 02.03.2023 № 1 на суму 963 248,92 грн (08.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 06.03.2023 № 2 на суму 1 549 123,27 грн (09.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 07.03.2023 № 4 на суму 1 568 880,63 грн (09.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 08.03.2023 № 5 на суму 460 440,19 грн (10.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), копії яких долучено до матеріалів справи.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем було здійснено оплату отриманого від позивача товару лише частково на загальну суму 16 441 355,98 грн з ПДВ, з яких, зокрема: 01.02.2023 на суму 1 699 559,50 грн (згідно рахунку № КАП01/02-1 від 01.02.2023), 01.02.2023 на суму 959 428,75 грн (згідно рахунку № КАП01/02-3 від 01.02.2023), 02.02.2023 на суму 1 000 000,00 грн (згідно рахунку № КАП02/02 від 02.02.2023), 03.02.2023 на суму 30 041,25 грн (згідно рахунку № КАП02/02 від 02.02.2023), 03.02.2023 на суму 1 300 000,00 грн (згідно рахунку № КАП02/02 від 02.02.2023), 16.02.2023 на суму 1 096 491,23 грн (згідно рахунку № КАП10/02 від 10.02.2023) 06.03.2023 на суму 400 000,00 грн (згідно договору № 3001/23-2 від 30.01.2023), 06.03.2023 на суму 6 292 000,00 грн (згідно договору № 3001/23-2 від 30.01.2023), 02.08.2023 на суму 100 000,00 грн (згідно договору № 3001/23-2 від 30.01.2023), 04.10.2024 на суму 50 000,00 грн (згідно договору № 3001/23-2 від 30.01.2023), що підтверджується наданими в матеріали справи копіями виписок по рахунку сформованими 27.05.2025 за 01.02.2023, за 02.02.2023, за 16.02.2023, за 06.03.2023, за 02.08.2023, за 04.10.2024, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 249 323,42 грн (16 690 679,40 грн - 16 441 355,98).
На підтвердження наявності заборгованості відповідача у розмірі 249 323,32 грн, позивачем також був наданий Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 30.01.2023 - 27.05.2025, підписаний електронними підписами сторін.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 170 від 25.12.2025 про повернення коштів і сплату неустойки, яка була отримана відповідачем 15.01.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Укрпошта, копія якого надана до матеріалів справи.
Оскільки, як свідчать матеріали справи, вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та виконання, заборгованість за отриманий товар відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 3001/23-2 від 30.01.2023, який згідно з п. 14.1. діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Частиною першою ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар (п. 1 частини першої ст. 664 ЦК України).
У відповідності до норм частини другої ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перші ст. 691 ЦК України).
В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.
Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 10.1. Договору передбачено, що якщо інші умови не будуть визначені Додатками (Специфікаціями) до Договору, оплата вартості товару здійснюється в гривнях шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника наступним чином:
86% вартості товару, зазначеного в видатковій накладній, після його завантаження на автотранспорт в місці поставки та отримання Покупцем скан-копій наступних документів підписаних уповноваженою особою: Договору, підписаного уповноваженою особою Постачальника та завіреного печаткою (за наявності); рахунку-фактури; видаткової накладної;
14% поставленої партії товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання Покупцем оригіналів наступних документів: Договору, рахунку-фактури; видаткової накладної.
Специфікаціями до Договору № 1 від 30.01.2022, № 2 від 01.02.2023, № 3 від 01.02.2023, № 4 від 16.02.2023, № 5 від 01.03.2023 та № 6 від 06.03.2023, підписаними сторонами, не визначені умови розрахунків між сторонами.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 16 690 679,40 грн з ПДВ, про що свідчать підписані сторонами без зауважень до кількості і якості товару та скріплені їх печатками видаткові та товарно-транспортні накладні (форма № 1-ТН).
Проте, як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, оплату отриманого від позивача товару відповідачем було здійснено лише частково на загальну суму 16 441 355,98 грн з ПДВ, що підтверджується, зокрема, наданими в матеріали справи копіями виписок по рахунку сформованими 27.05.2025 за 01.02.2023, за 02.02.2023, за 16.02.2023, за 06.03.2023, за 02.08.2023, за 04.10.2024, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 249 323,42 грн (16 690 679,40 грн - 16 441 355,98).
Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Отже, часткова оплата поставленого позивачем товару свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, які підтверджують наявність перед позивачем заборгованості та необхідність її сплати в силу погоджених між сторонами умов Договору та наведених положень законодавства.
Слід зазначити, що позивачем помилково вказано, що товар за видатковою накладною № КАП01/02-1 від 01.02.2023 поставлений на суму 1 919 122,75 грн, тоді як в самій накладній зазначено 1 919 122,85 грн, у зв'язку з чим не вірно визначено суму заборгованості у розмірі 249 323,32 грн, тоді як мала бути 249 323,42 грн.
На підтвердження наявності заборгованості відповідача у розмірі 249 323,32 грн, позивачем також був наданий Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 30.01.2023 - 27.05.2025, підписаний електронними підписами сторін.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 915/357/23, від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20, від 06.07.2022 у справі 910/6210/20, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20.
Заперечень щодо наявності або розміру заборгованості відповідачем надано не було.
Також відповідачем не заявлено заперечень отримання ним Договору, рахунку-фактури та видаткової накладної для здійснення остаточної оплати у розмірі 14%, що передбачено п. 10.1. Договору.
Натомість, на виконання умови п. 10.1. Договору, позивачем були надані податкові накладні з відміткою «зареєстровано в ЄРПН»: від 01.02.2023 № 1 на суму 1 919 122,85 грн (реєстрація зупинена, від 21.07.2023 прийнято рішення про реєстрацію), від 01.02.2023 № 2 на суму 1 105 998,76 грн (27.02.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 02.02.2023 № 3 на суму 2 540 872,15 грн (27.02.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 16.02.2023 № 8 на суму 1 292 998,56 грн (28.02.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 17.02.2023 № 9 на суму 1 181 498,68 грн (01.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 25.02.2023 № 10 на суму 1 120 373,75 грн (02.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 26.02.2023 № 11 на суму 487 374,45 грн (03.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 27.02.2023 № 12 на суму 378 499,57 грн (03.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 28.02.2023 № 13 на суму 2 122 247,62 грн (06.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 02.03.2023 № 1 на суму 963 248,92 грн (08.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 06.03.2023 № 2 на суму 1 549 123,27 грн (09.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 07.03.2023 № 4 на суму 1 568 880,63 грн (09.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 08.03.2023 № 5 на суму 460 440,19 грн (10.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), копії яких долучено до матеріалів справи.
Зі змісту квитанцій, долучених до зазначених податкових накладних вбачається, що вони були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання, крім податкової накладної від 01.02.2023 № 1 на суму 1 919 122,85 грн, реєстрація якої була зупинена та рішення про її реєстрацію прийнято лише 21.07.2023.
Таким чином, обов'язок відповідача з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № КАП01/02-1 від 01.02.2023 на суму 1 919 122,85 грн, з урахуванням реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 21.07.2023, мав бути виконаний протягом 3 (трьох) банківських днів з дня реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме до 26.07.2023 включено (21.07.2023 + 3 банківські дні).
Проте, доказів здійснення відповідачем залишку оплати за отриманий від позивача товар у розмірі 249 323,32 грн в строк, обумовлений сторонами Договору, в матеріали справи надано не було.
Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймачі до уваги вищевикладене, наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, що не спростовані відповідачам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на суму 249 323,32 грн.
За прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повної оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 74 407,54 грн пені.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до п. 11.3. Договору, у випадку прострочення оплати товару, що фактично був поставлений Постачальником, Покупець сплачує господарські штрафні санкції у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що нараховується на суму боргу, за весь період прострочення оплати.
Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом враховано, що Господарський кодекс України втратив чинності від 28.08.2025 на підставі Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», однак, спірні правовідносини сторін, а також заборгованість та нарахування позивачем пені виникли та розраховувались позивачем за період до 28.08.2025, тобто до втрати чинності Господарським кодексом України, у зв'язку з чим при розрахунку пені, судом враховуються положення частини шостої ст. 232 ГК України.
Позивач також у позовній заяві посилається на положення частини шостої ст. 232 ГК України та зазначає про нарахування пені за 6 (шість) місяців з 27.07.2023, проте перевіривши наданий розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем нараховано пеню більше 6 (шести місяців), а саме за період з 09.11.2024 по 09.11.2025, тоді як, враховуючи положення ст. 253 ЦК України та частини шостої ст. 232 ГК України, пеня мала нараховуватись за період з 27.07.2023 по 26.01.2024 (за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 09.11.2024 по 09.11.2025 у розмірі 74 407,54 грн задоволенню не підлягають.
За прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повної оплати отриманого товару, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 17 132,00 грн та 50 601,86 грн інфляційних втрат.
Відповідно до частини першої ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга ст. 625 ЦК України).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові». Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2021 у справі № 920/653/19.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з повної оплати поставленого позивачем товару, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем помилково арифметично визначено розмір 3% річних, у зв'язку з чим, враховуючи кількість днів у 2023, 2024 та 2025 роках, судом здійснено власний розрахунок 3% річних за період з 27.07.2023 по 09.11.2025 на суму 249 323,32 грн, згідно з яким позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 17 131,59 грн, з яких:
- за період з 27.07.2023 - 31.12.2023 на суму 249 323,32 грн у розмірі 3 237,79 грн,
- за період з 01.01.2024 - 31.12.2024 на суму 249 323,32 грн у розмірі 7 479,70 грн,
- за період з 01.01.2025 - 09.11.2025 на суму 249 323,32 грн у розмірі 6 414,10 грн.
За розрахунком суду інфляційні втрати за заявлений позивачем період серпень 2023 року - вересень 2025 року включно складають 50 849,76 грн (249 323,32 грн (сума боргу) Ч 120,395% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 249 323,32 грн (сума боргу)), у зв'язку з чим, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі 50 601,86 грн.
Контррозрахунки заявлених до стягнення сум відповідачем в матеріали справи надано не було.
Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що задоволення такого розміру штрафних санкцій у сумі 142 141,40 грн (74 407,54 грн пені, 3% річних у розмірі 17 132,00 грн та 50 601,86 грн інфляційних втрат), що складає більшу половини суми основного боргу, не сумісне з принципом розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача.
Також, відповідач, посилаючись на частину третю ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зазначав, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені суд відмовив. Тому питання щодо зменшення розміру пені судом не розглядається.
Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначає, що визначене частиною другою ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти повинні були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 116-118 постанови від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 зауважила, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме 3% річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником.
Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Щодо зменшення інфляційних втрат, то існує стала судова практика, що інфляційними втратами є втрати від знецінення національної грошової одиниці відносно кількості матеріальних цінностей (товарів та послуг), які можна придбати за таку грошову одиницю, і такі втрати не підлягають зменшенню судом.
Таким чином, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат і вони не підлягають зменшенню судом.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, судовий збір у розмірі 4 697,57 грн, сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8 згідно частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивачем у позовній заяві було зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат складається з суми судового збору (4 035,73 грн) та витрат на оплату професійної правничої допомоги (близько 40 000,00 грн), сума може уточнятись, відповідні документи будуть надані додатково згідно з нормами процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шулявська-Капітал» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7; ідентифікаційний код: 44648770) на користь Приватного підприємства «Крячківка-Агро-Плюс» (37041, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Крячківка, вул. Горького, буд. 57; ідентифікаційний код: 36814651) 317 056 (триста сімнадцять тисяч п'ятдесят шість) грн 77 коп., з яких: 249 323 (двісті сорок девять тисяч триста двадцять три) грн 32 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 17 131 (сімнадцять тисяч сто тридцять одна) грн 59 коп. та 50 601 (п'ятдесят тисяч шістсот одна) грн 86 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 804 (три тисячі вісімсот чотири) грн 68 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова