ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2026Справа №910/6955/25
За позовом ОСОБА_1
до1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , законними представниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 3. ОСОБА_6 , законними представниками якого є ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , 4. ОСОБА_9 в особі ОСОБА_10 , та ОСОБА_11
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на
стороні відповідачів:Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації
провизнання недійсним договору дарування
Суддя Бойко Р.В.
Ухвалу постановлено в порядку письмового провадження.
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_12 , в якому просить суд визнати недійсним Договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 22.06.2023, згідно якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_12 частку корпоративних прав: право власності на належні ОСОБА_2 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що ним у липні 2024 року було ініційовано господарський спір щодо розірвання укладеного із ОСОБА_2 Договору купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 12.07.2021 у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 , як покупцем, зобов'язання з оплати придбаної частини, за наслідками розгляду якого рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 (набрало законної сили 26.12.2024) у справі №910/8690/24 позов ОСОБА_1 задоволено, а Договір купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 12.07.2021 - розірвано.
Однак, як вказує позивач, 22.05.2025 за наслідками його звернення до ЦНАП Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , як дарувальником, та ОСОБА_12 , як обдарованим, укладено Договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім", предметом якого є дарування 50% статутного капіталу Приватного підприємства "Вадім".
Позивач вважає, що оспорюваний договір дарування вчинено без наміру правових наслідків, а обдарований ОСОБА_12 є підставною особою та з моменту укладення договору дарування, не має на меті здійснювати підприємницьку діяльність та виконувати вимоги Статуту Приватного підприємства "Вадім", і своєю безцільністю намагається довести підприємство до банкрутства, в той час як всупереч Статуту Приватного підприємства "Вадім" ОСОБА_2 самостійно прийняв рішення щодо дарування частки у підприємстві ОСОБА_12 , тому ОСОБА_1 просить визнати недійсним Договір дарування корпоративних прав Приватного підприємства "Вадім" від 22.06.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 залучено ОСОБА_3 , законними представниками якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 (15 повних років), законними представниками якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_9 (10 повних років) в особі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до участі у розгляді справи №910/6955/25 в статусі відповідачів; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк - п'ять днів з дня вручення позивачу даної ухвали для усунення встановлених недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів направлення відповідачам за їх адресами реєстрації копії позовної заяви з доданими до неї документами листом з описом вкладення.
При цьому, постановляючи ухвалу суду від 04.06.2025, суд виходив із того, що під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачами у справі мають бути всі сторони цього правочину, а також врахував, що визначений позивачем відповідач - ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а відтак відповідачами у справі також є правонаступники померлого - ОСОБА_3 (17 повних років), законними представниками якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 (15 повних років), законними представниками якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_9 (10 повних років) в особі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі №910/6955/25 відкрито провадження у справі №910/6955/25 вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам строк справи на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 22.07.2025.
В подальшому підготовчі та судові засідання у справі №910/6955/25 неодноразово відкладались, зокрема з тих підстав, що ОСОБА_2 проігнорував ухвали суду від 31.10.2025, від 02.12.2025, від 19.12.2025 та від 16.01.2026, якими безпосередньо його явка в судове засідання визнана обов'язковою, та не з'явився в судові засідання.
Зокрема протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 вп'яте визнано явку ОСОБА_2 в наступне засідання обов'язковою та призначено судове засідання на 05.03.2026.
05.03.2026 (тобто в дату призначеного судового засідання) представником ОСОБА_2 - адвокатом Гаврилюком Михайлом Дмитровичем було сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому адвокат Гаврилюк Михайло Дмитрович повідомив, що не може з'явитись у судове засідання у справі, призначене на 05.03.2026, по причині його участі у справі №347/888/23, провадження №11-кп/4808/176/26, за апеляційними скаргами захисника Гаврилюка М.Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 та прокурора на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10.12.2024, розгляд яких призначено колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду на 05.03.2026. З огляду на наведене адвокат Гаврилюк Михайло Дмитрович просив суд відкласти розгляд справи №910/6955/25.
У судове засідання 05.03.2026 ОСОБА_2 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, як і не повідомив адвокат Гаврилюк Михайло Дмитрович причини неявки ОСОБА_2 у призначене на 05.03.2026 судове засідання.
Таким чином, ОСОБА_2 вп'яте проігнорував ухвалу суду про його виклик в судове засідання.
При цьому, судом неодноразово як усно (в засіданнях), так письмово (в ухвалах суду від 27.01.2026 та від 18.02.2026) детально роз'яснювалось, зокрема адвокату Гаврилюку М.Д., причини та підстави виклику ОСОБА_2 , наявність у суду права визнати явку учасника справи у судове засідання обов'язковою та наявність у учасника обов'язку з'явитись у судове засідання на виклик суду, а також пропонувалось адвокату Гаврилюку М.Д. узгодити із ОСОБА_2 зручну для останнього дату судового засідання, в яке він зможе з'явитись, та у разі неможливості з'явитись у засідання, призначене на 05.03.2026, повідомити іншу дату, в яку він може з'явитись в засідання.
Проте ОСОБА_2 не повідомив дату, в яку він може з'явитись на виклик суду, не повідомив причини своєї неявки та не попередив завчасно про неможливість свого прибуття у призначене на 05.03.2026 судове засідання.
Поза увагою суду не залишилась та обставина, адвокат Гаврилюк Михайло Дмитрович хоч і пояснив у своєму клопотанні від 05.03.2026 причини неможливості своєї явки, але жодним чином не пояснив причини неявки ОСОБА_2 . Крім того, таке клопотання адвокатом Гаврилюком Михайлом Дмитровичем було подано в день призначеного судового засідання, хоча очевидно що про призначене на 05.03.2026 засідання у справі №347/888/23 представник відповідача-1 довідався раніше.
Зважаючи на використане законодавцем в ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України формулювання "завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд", подання в дату призначеного засідання клопотання про відкладення цього засідання не є "завчасним" повідомленням суду про неможливість прибуття у засідання по справі в розумінні господарського процесуального закону.
Таким чином, за наслідками призначеного на 05.03.2026 судового засідання Господарським судом міста Києва було постановлено ухвалу, якою застосовано до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у виді штрафу; стягнуто з ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 6 656,00 грн; відкладено судове засідання на 24.03.2026; вшосте визнано явку ОСОБА_2 у судове засідання обов'язковою та викликано в засідання, призначене на 24.03.2026.
11.03.2026 представником ОСОБА_2 - адвокатом Гаврилюком Михайлом Дмитровичем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/6955/25 (зареєстрована в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" 12.03.2026).
В обґрунтування заяви про відвід представник відповідача-1 вказує, що суддя Бойко Р.В., сформувавши протиправний умисел продовжити незаконний тиск на відповідача-1, обґрунтоване клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, яке завчасно надійшло до суду, не розглянув, а безпідставно застосував до відповідача-1 штраф у розмірі 6 656,00 грн за начебто таке, що мало місце ухилення від явки до суду. У відповідача-1 виникає впевненість, що суддя Бойко Р.В. умисно ігнорує визначені процесуальним законом межі можливого втручання суду в процесуальні права сторони. Адже користуватись правовою допомогою адвоката це процесуальне право сторони, яке не підлягає обмеженню. Суд також не вправі спонукати сторону до надання пояснень в судовому засіданні, оскільки надавати пояснення в тому чи іншому обсязі це право, а не обов'язок сторони у господарській справі. Сторона у справі вправі надавати пояснення в обсязі визначено нею особисто чи утриматись від надання пояснень. Логіка ж протиправних дій судді Бойка в судовому засіданні 05.03.2026 вказує на те, що у судді "інше бачення" ніж встановлено процесуальним законом, він проявив бажання без розгляду клопотання сторони, спонукати його відмовитись від правової допомоги і надавати пояснення без участі адвоката в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Попри наведене, частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Посилання відповідача-1, як на підстави для висновку про упередженість судді, на порушення суддею Бойком Р.В. процесуального закону при розгляді клопотання про відкладення засідання та застосування до відповідача-1 заходів процесуального примусу у виді штрафу, є нічим іншим як незгодою сторони із процесуальним рішенням судді - ухвалою суду від 05.03.2026.
Щодо посилань заявника на затягування суддею Бойком Р.В. строку розгляду справи, то суд відзначає, що в черговий раз вимушений відкласти розгляд справи №910/6955/25 по суті саме через невиконання відповідачем-1 вимог ухвал суду в частині явки в судове засідання.
Суд вчергове звертає увагу адвоката Гаврилюка М.Д. на те, що ні він, ні його довіритель не наділені правом надавати оцінку судовим рішенням, зокрема ухвалам суду, в аспекті їх обґрунтованості / необґрунтованості, тим більше залежно від їх волі та бажання виконувати вимоги ухвал суду.
В той же час, ухвали суду у відповідності до приписів ст. 232, 235 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до виконання судовим рішенням, що набрали законної сили, а їх невиконання є порушенням приписів ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим відповідача-1 може бути притягнуто до відповідальності, в тому числі кримінальної (ст. 382 Кримінального кодексу України).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/3980/16 та від 05.07.2022 у справі №914/1804/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі №601/485/23).
Таким чином, саме ОСОБА_2 зобов'язаний виконати свій процесуальний обов'язок з'явитись у судове засідання на виклик суду, а невиконання такого обов'язку перешкоджає суду у завершенні розгляду справи №910/6955/25 по суті.
Поза увагою суду не залишилась та обставина, що адвокатом Гаврилюком Михайлом Дмитровичем вже вчетверте було заявлено відвід судді Бойку Р.В. від розгляду справи №910/6955/25 з підстав незгоди із судовим рішенням про виклик ОСОБА_2 та визнання його явки обов'язковою, що в очах стороннього спостерігача може свідчити про спробу адвоката здійснювати тиск на суддю з метою нівелювання прийнятих ним раніше процесуальних рішень.
Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на
Наведене виключає можливість визнання заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича про відвід судді Бойка Романа Володимировича від розгляду справи №910/6955/25 обґрунтованою, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне передати вирішення питання про відвід судді Бойко Р.В. іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 38, 39, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича від 12.03.2026 про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/6955/25 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Р.В. Бойко