03.02.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4127/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Чередко А.Є., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Бова Я.О. (власні засоби);
від відповідача: Балдинюк М.Ю. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 (суддя Татарчук В.О., повний текст якого підписаний 06.06.2025) у справі № 904/4127/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (з урахуванням заяви позивача від 02.04.2025 про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення заборгованості в загальному розмірі ?326 945 399,49 грн з якої: 310 005 609,36грн заборгованості за послуги з передачі електричної енергії, 3 910 922,06грн трьох відсотків річних, 13 028 868,07грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.???
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0147-02024-ПП від 01.01.2024 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги з передачі електричної енергії з травня 2024 року по лютий 2025 року, з урахуванням актів коригування до актів-приймання передачі наданих послуг з січня по грудень 2024 року.
25.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 у справі №904/4127/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 297559491,45грн - основної заборгованості, 3676767,67грн - трьох відсотків річних, 12311867,04грн - інфляційних втрат та 847840,00грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 12446117,91грн - основної заборгованості, 234154,39грн - трьох відсотків річних та 717001,03грн - інфляційних втрат.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про розстрочення виконання судового рішення у справі №904/4127/24 задоволено.
Розстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 у справі №904/4127/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" м. Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 297559491,45грн - основної заборгованості, 3676767,67грн - трьох відсотків річних, 12311867,04грн - інфляційних втрат та 847840,00грн - витрат по сплаті судового збору, шляхом здійснення наступних платежів: - 26199663,92грн до 27.06.2025; - 26199663,84грн до 27.07.2025; - 26199663,84грн до 27.08.2025; - 26199663,84грн до 27.09.2025; - 26199663,84грн до 27.10.2025;- 26199663,84грн до 27.11.2025; - 26199663,84грн до 27.12.2025; - 26199663,84грн до 27.01.2026; - 26199663,84грн до 27.02.2026; - 26199663,84грн до 27.03.2026; - 26199663,84грн до 27.04.2026; - 26199663,84грн до 27.05.2026.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 12 446 117,91грн - основної заборгованості, 234 154,39грн - трьох відсотків річних та 717 001,03грн - інфляційних втрат, а також в частині надання розстрочення виконання рішення на 12 місяців та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що:
- судом безпідставно здійснено зменшення суми основної заборгованості на суму 12 446 117,91 грн, без урахування п.6.6 договору щодо порядку зарахування коштів;
- судом неправильно застосовано положення ст. 254 Цивільного кодексу України та безпідставно здійснено перерахунок періодів стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а відтак, необґрунтовано відмовлено у стягненні 3 % річних у розмірі 234 154,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 717 001,03 грн.;
- НЕК «УКРЕНЕРГО» категорично заперечує щодо наявності у відповідача форс-мажорних обставин, оскільки відповідач не виконав умови Розділу 7 Договору, не повідомивши письмово НЕК «УКРЕНЕРГО» не пізніше 5 днів з дня настання форс-мажорних обставин, та не надав документальне підтвердження уповноваженого органу України (сертифікат про форс-мажорні обставини). Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що виконання рішення є непомірним тягарем для відповідача, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості виконання судового рішення у справі з умовою розстрочення його виконання на один рік та не надано доказів, які підтверджували б настання форс-мажорних обставин щодо виконання господарського зобов'язання за Договором. Також не надано доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені заявником.
Відповідач у відзиві просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, зауважує, що оскільки умови Договору фактично встановлюють два різні зобов'язання з оплати послуги за передачу електричної енергії з різним строком виконання, то і зарахування оплати за найдавнішим терміном виконання потрібно враховувати окремо за кожним зобов'язанням. Тобто, окремо враховувати борг за поточні розрахункові періоди та окремо борг за коригування обсягів за попередні періоди та оплату, здійснену Відповідачем окремо враховувати за кожним зобов'язанням окремо.
Крім того, Позивач, хоч і зазначає, що сплачену Відповідачем суму в розмірі 12 446 117,91 грн. врахував в оплату боргу за січень - квітень 2024 року, що підтверджений рішенням по справі №904/2345/24, але при цьому жодного доказу того, що на момент подання позову, борг за вказаний період існував та не був сплачений Відповідачем, Позивач не надав. Тобто, докази того, що у зазначений період у Відповідача був борг - відсутні, а отже те, що Позивач правомірно врахував сплачену суму Відповідачем в якості оплати за найдавнішім терміном виникнення не є доведеним фактом.
Щодо доводів позивача про надання розстрочення виконання рішення суду, звертає увагу, що в апеляційній скарзі Позивач заявляє про відсутність підстав для надання розстрочки виконання рішення суду першої інстанції, мотивує це відсутністю доказів, в той же час Відповідач не згоден з такими заявами Позивача, наголошує на тому, що в обґрунтування заяви надав вичерпні докази суду, на підставі яких він і прийняв відповідне рішення в цій частині.
Одночасно у змісту відзиву викладене клопотання про поновлення строку на його подання, яке обґрунтовано принципом змагальності та рівності сторін в судовому процесі, закріпленим у ст. 129 Конституції України та ст.ст. 7, 13 ГПК України, та приписи пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, проханням продовжити процесуальний строк для подання ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» відзиву на позов по справі № 904/4127/24, посиланням на пункт 6 рекомендацій Ради суддів України «Щодо роботи в умовах воєнного стану», з якого, як вважає заявник, слідує, що введення воєнного стану фактично визнається поважною причиною пропуску строку.
Розглянувши вказане клопотання, суд встановив наступне.
Так, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі за скаргою позивача і встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалу отримано сторонами в електронні кабінети 08.07.2025 о 18:29 годині. Отже, з урахуванням норм ч.6 ст.242 ГПК України вона вважається врученою 09.07.2025.
Тобто, відзив на апеляційну скаргу мав бути поданий відповідачем до 21.07.2025 (оскільки 19 та 20 липня 2025 року - вихідні дні).
В свою чергу, останній надійшов до суду 09.11.2025.
Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Натомість відповідно до частини другої статті 119 ГПК України за заявою учасника може бути продовжений строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Водночас суд не може продовжити строк понад встановлений цим Кодексом (правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Як встановлено ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи, що суд може поновити лише пропущений процесуальний строк, що встановлений законом, клопотання відповідача про поновлення строку, що встановлений судом, є безпідставним. Крім того, оскільки строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, встановлений в ухвалі суду від 08.07.2025, сплив на час звернення ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" з клопотанням, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави і для продовження строку.
З урахуванням наведеного вище, клопотання ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 904/4127/24 необхідно залишити без задоволення.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 ГПК України).
Отже, відзив на апеляційну скаргу, поданий ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», суд залишає без розгляду.
Такі ж висновки щодо застосування статті 119 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.
Також, не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" , в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скарга мотивована наступним:
- при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи в частині зміни предмету та підстави позову відповідно до заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про збільшення розміру позовних вимог № 01/20503 від 02.04.2025 (яка є остаточною редакцією позовних вимог, визначених позивачем).
Так, відповідач зауважує, що позовними вимогами, що викладені Позивачем у Позовній заяві, зазначено стягнення заборгованості:
- за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 110 733 036,86 грн. за період з травня 2024 по липень 2024 року,
- 3 % річних у розмірі 930 746,88 грн. нарахованих за період з 16.08.2024 - 16.09.2024 за порушення оплати у розрахункових періодах з травня 2024 року по липень 2024 року;
- індексу інфляції у розмірі 1 592 144,40 грн. за період червня - липня 2024 за порушення оплати у розрахункових періодах з червня 2024 року по липень 2024 року.
В подальшому, Позивачем через систему «Електронний суд» подано низку заяв «про збільшення позовних вимог» (далі - Заява про збільшення). У заяві Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про збільшення розміру позовних вимог №01/20503 від 02.04.2025 (яка є остаточною редакцією позовних вимог, визначених позивачем), Позивач наводить позовні вимоги про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних у нових розмірах та за інший період, ніж те, що зазначено в позовній заяві та просить стягнути:
- суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії в розмірі 310 005 609,36 грн за період з травня 2024 по лютий 2025 року,
- 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 3 910 922,06 грн., за період з 19.05.2024 - 18.03.2025 за порушення оплати у розрахункових періодах з травня 2024 року по лютий 2025 року;
- індекс інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 13 028 868,07 грн. за період серпень 2024 - лютий 2025 за порушення оплати у розрахункових періодах з травня 2024 року по лютий 2025 року.
Таким чином, вважає вимоги Позивача, викладені в заяві про збільшення позовних вимог, що полягають у стягненні з Відповідача основної заборгованості за Договором за новий період - серпень 2024 року - лютий 2025 року, а також додатково нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат за нові розрахункові періоди є фактично новими позовними вимогами, які не заявлялись Позивачем у первісній позовній заяві, що фактично тягне за собою зміну предмету та підстав позову. Внаслідок чого, Суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні заяви Позивача про збільшення позовних вимог.
- при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи в частини визначення розміру стягуваної суми. Так, Позивач не враховує Акти коригування до Актів прийняття-передавання, якими була зменшена вартість Послуги за попередні періоди, що не є предметом розгляду цього позову, а саме розрахункові періоди січень та лютий 2024 року (Судом першої інстанції також не було надано їм оцінку). Зокрема, відповідач вважає, що загальна сума вартості послуги за травень 2024 року становить 35 641 555,86 грн., а враховуючи від'ємне початкове сальдо на розрахунковий період травня 2024 року у розмірі 3 979 373,49 грн, загальна сума вартості Послуги за травень 2024 року становить 31 659 924,32 грн.;
- при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не застосовані норми матеріального права, а саме ст. 610, 611, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Так, абзац перший пункту 11.1. Договору зазначає, що Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.
Відповідач вважає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що оприлюднений на офіційному вебсайті за посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, є належним, допустимим та достовірним доказом засвідчення форс-мажорних обставин, які потенційно здатні суттєво вплинути на належне виконання обов'язків суб'єктами господарської діяльності, у яких виникають зобов'язання за укладеними до настання форс-мажорних обставин договорами (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 160/5130/21).
Відтак, апелянт вважає, що форс-мажорні обставини є відкладальною обставиною для виконання зобов'язань з оплати за надані послуги за Договором.
Таким чином, оскільки строк виконання зобов'язання Відповідача щодо оплати за надані послуги продовжений, то нарахування інфляційних втрат та 3% річних, як особлива міра відповідальності Відповідача на несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором, не може бути нараховані. І тому, Позивач не має права вимагати від Відповідача виконання зобов'язань з оплати Послуги з передачі електричної енергії у зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання Відповідача щодо оплати за період травень 2024 - лютий 2025, відповідно до позовних вимог не настав через відкладення цього строку до часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини на підставі п. 11.1. Договору.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач проти її задоволення заперечив, зазначає, що не обирав іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин, а лише змінив період заборгованості, та здійснив збільшення кількісних показників щодо суми стягнення боргу.
Щодо тверджень відповідача про «не врахування позивачем Актів коригування до Актів прийняття-передавання, якими була зменшена вартість Послуги за попередні періоди, що не є предметом розгляду цього позову, а саме розрахункові періоди січень та лютий 2024 року». НЕК «Укренерго» категорично заперечує проти наведених тверджень відповідача, оскільки постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 904/2345/24 позовні вимоги НЕК «Укренерго» задоволено у повному обсязі, акти корегування до актів-приймання наданих послуг за січень та лютий 2024 року не враховані у період стягнутої за цим рішенням заборгованості. Наголошує, що зазначені відповідачем у апеляційній скарзі акти корегування до актів корегування до актів приймання-передачі наданих послуг за січень та лютий 2024 р., що були виставлені у 2025 році не були предметом розгляду даної справи, не були долучені позивачем у якості доказів до позовної заяви та, відповідно, не були відображені у наданих позивачем розрахунках, відповідно, вказані акти були враховані при поданні позовної заяви по справі № 904/3573/25 за наступними періодами.
Щодо безпідставності тверджень Відповідача про те, що у позивача відсутні підстави для застосування наслідків, обумовлених частиною 2 статті 625 ЦК України, наголошує, що відповідно до Постанови НКРЕКП «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766» від 26.04.2022 № 413 на час воєнного стану та протягом 30 днів після закінчення його дії зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги у справі № 911/1359/22 винесено постанову від 19.04.2024 у якій зроблено висновок, що штрафні санкції у вигляді пені та штрафу слід стягувати до 23.02.2022, тобто до моменту введення в Україні воєнного стану. Таким чином, на підставі викладеного, позивач не нараховував вказані штрафні санкції відповідачу. Натомість, 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є особливою мірою відповідальності відповідача за прострочення строків сплати як за планові обсяги, за акти приймання-передачі послуг, так і за акти коригування, що полягає у відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та отримання компенсації за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати НЕК «Укренерго».
Щодо наявності форс-мажору, наголошує, що Відповідачем не надано доказів існування форс-мажорних обставин для ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», які б повністю унеможливлювали виконання грошових зобов'язань за договором № 0147-02024-ПП від 01.01.2024 у спірний період. Таким чином, відповідачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажором та неможливістю виконати зобов'язання за договором № 0147-02024-ПП від 01.01.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.06.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
02.07.2054 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 10.11.2025; сторонам наданий строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 30.06.2025 розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
02.07.2025 матеріали справи №904/4127/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума сплати 1 271 760,00 грн). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Вказану ухвалу направлено апелянту засобами електронного зв'язку та доставлено до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС “Електронний суд» 03.07.2025 о 18:39 годині.
Отже, з урахуванням положень ч.6 ст.242 ГПК України ухвала вважається врученою апелянту 04.07.2025.
Відтак, недоліки скарги мали бути усунені останнім до 14.07.2025.
09.07.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 03.07.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію №4079365 від 07.07.2025 про оплату 1 271 760.00 грн.
Отже, недоліки скарги усунені у визначений судом строк.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 10.11.2025; приєднано скаргу відповідача до скарги позивача для розгляду в одному апеляційному провадженні; сторонам наданий строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
02.11.2025 представник позивача заявив клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
07.11.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про: - долучення до матеріалів справи копій платіжних інструкцій на загальну суму 89 267 832,70 грн.; - врахування часткової оплати здійсненої Відповідачем в сумі 89 267 832,70 грн.; - закриття провадження у справі № 904/4127/24 в частині стягнення суми за послуги з передачі електричної енергії в розмірі 89 267 832,70 грн.; - зміни графіка розстрочення рішення Господарського суд Дніпропетровської області від 27.05.2025 № 904/4127/24, та викладення його в наступній редакції: - 15 530 822,74 грн до 27.09.2025; - 26 199 663,84 грн до 27.10.2025; - 26 199 663,84 грн до 27.11.2025; - 26 199 663,84 грн до 27.12.2025; - 26 199 663,84 грн до 27.01.2026; - 26 199 663,84 грн до 27.02.2026; - 26 199 663,84 грн до 27.03.2026.
Клопотання обґрунтоване сплатою відповідачем, з 30.05.2025, за послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 89 267 832,70 грн. (копії платіжних доручень додаються) відповідно до наданої судом першої інстанції розстрочки виконання рішення, а отже повним виконанням платежів строк сплати яких настав: 27.06.2025, 27.07.2025, 27.08.2025, та частково 27.09.2025.
В судовому засіданні 10.11.2025 оголошено перерву до 15.01.2026 до 09:20 години.
02.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд:
- закрити провадження у справі № 904/4127/24 у частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 89 519 507,37 грн., стягнути з ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" на користь НЕК «Укренерго» суму заборгованості у загальному розмірі 220 486 101,99 грн., 3 % річних у розмірі 3 910 186,85 грн., інфляційні витрати у розмірі 13 028 868,07 грн. та судовий збір;
- повернути частину сплаченого при поданні позовної заяви судового збору Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» код ЄДРПОУ 00100227: р/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 00032129.
14.01.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд:
- долучити до матеріалів справи копії платіжних інструкцій на загальну суму 98 000 000,00 грн.;
- врахувати часткову оплату здійснену Відповідачем в сумі 98 000 000,00 грн.;
- закрити провадження у справі № 904/4127/24 в частині стягнення суми за послуги з передачі електричної енергії в розмірі 98 000 000,00 грн.
Клопотання обґрунтоване тим, що наразі ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" здійснило додаткову оплату на загальну суму 98 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: Платіжна інструкція №4351740 від 30.12.25 на суму 22 175 609,50 грн., платіжна інструкція №4351743 від 30.12.25 на суму 23 888 081,80 грн., платіжна інструкція №4351741 від 30.12.25 на суму 23 547 510,02 грн., платіжна інструкція №4351742 від 30.12.25 на суму 28 388 798,68 грн. Копії даних платіжних інструкцій додає. Таким чином, заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 187 519 507,37 грн. відсутня, що є підставою для закриття провадження у справі у цій частині. Отже, станом на 14.01.2026 розмір основного боргу, який стягнутий за спірним рішенням по цій справі становить - 110 039 984,08 грн., виходячи з розрахунку: 297 559 491,45 грн. (основна сума заборгованості, задоволена судом першої інстанції) - 89 519 507,37 грн. (часткові сплати основного боргу відповідно до заяви позивача від 02.12.25) - 98 000 000,00 грн (платіжні інструкції від 30.12.25) = 110 039 984,08 грн.
Також 14.01.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 904/4127/24 у частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 108 753 746,36 грн. Позивач просить стягнути з ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" на користь НЕК «Укренерго» суму заборгованості у загальному розмірі 111 732 355,63 грн., 3 % річних у розмірі 3 910 922,06 грн., інфляційні витрати у розмірі 13 028 868,07 грн. та судовий збір; просить повернути частину сплаченого при поданні позовної заяви судового збору Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» код ЄДРПОУ 00100227: р/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 00032129.
Наголошує, що після відкриття Центральним апеляційним господарським судом апеляційного провадження по даній справі відповідачем здійснено часткову оплату основної заборгованості на загальну суму 89 519 507,37 грн., у зв'язку із чим НЕК «Укренерго» було подано заяву про закриття провадження в частині від 03.12.2025 вих. № 01/73521. У подальшому, відповідачем знов здійснено додаткову оплату основної заборгованості на суму у розмірі 108 753 746,36 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями: від 31.12.2024 №3789354 на суму 10 753 746,36 грн. (ПІ на 12 507 063,48 грн, залишкову частину у розмірі 10 753 746,36 грн. перенесено з іншого договору згідно листа відповідача 103064/01 від 22.12.2025); від 30.12.2025 №4351740 на суму 22 175 609,50 грн., від 30.12.2025 №4351741 на суму 23 547 510,02 грн., від 30.12.2025 №4351742 на суму 28 388 798,68 грн., від 30.12.2025 №4351743 на суму 23 888 081,80 грн.
Відповідно до проведених розрахунків: 220 486 101,99 грн. (основний борг) - 108 753 746,36 грн. (оплати) = 111 732 355,63 грн. Таким чином, основний борг відповідача станом на 31.12.2025 становить 111 732 355,63 грн., що є підставою для закриття провадження у справі в частині боргу у розмірі 108 753 746,36 грн.
У судовому засіданні 15.01.2026 оголошено перерву до 03.02.2026 до 15:45 години для надання НЕК «Укренерго» доказів зарахування грошових коштів у розмірі 12 446 117,91 грн. у рахунок погашення заборгованості у справі № 904/2345/24 сплачених відповідачем згідно платіжних інструкцій: - № 3638830 від 11.09.2024 на суму 4 472 518,52 грн; - № 3638831 від 11.09.2024 на суму 4 165 564,40 грн; - № 3 638 832 від 11.09.2024 на суму 3 791 544,87 грн; - № 3870083 від 28.02.2025 на суму 12 917,82 грн; - № 3750596 від 29.11.2024 на суму 307,00 грн; - № 3789355 від 31.12.2024 на суму 3 625,30 грн.
27.01.2026 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог суду.
Так, на підтвердження зарахування грошових коштів відповідача у розмірі 12 446 117,91 грн. у рахунок погашення основного боргу у справі № 904/2345/24 надав копію заяви відповідача від 14.11.2025 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в межах справи №904/2345/24. Пояснив, що на заяву відповідача від 14.11.2025 з боку НЕК «Укренерго» 25.11.2025 надано додаткові пояснення, у яких зазначено, що «станом на 19.11.2025 згідно Постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/2345/24 від 04.02.2025: сума 200 991 228,25 грн. основного боргу за періоди січень-квітень 2024 сплачена; сума 1 161 381,57 грн. 3% річних - сплачена; сума 550 786,87 грн. інфляційних втрат - сплачена; сума 72 518,68 грн. судового збору - сплачена. Додатково на підтвердження викладеного, надав таблицю розрахунку позовних вимог у справі № 904/5591/25, у якій жовтим кольором виділено зазначені оплати відповідача у загальному розмірі 12 446 117,91 грн., що підтверджують їх зарахування з боку позивача у відповідності до вимог п. 6.6 Договору у погашення основного боргу за січень 2024.
30.01.2026 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо зарахування коштів.
03.02.2026 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій він просить суд: - долучити до матеріалів справи копії платіжних інструкцій на загальну суму 46 399 000,00 грн; - закрити провадження у справі № 904/4127/24 в частині стягнення суми за послуги з передачі електричної енергії в розмірі 244 672 253,73 грн.
Крім того, 03.02.2026 ним подані суду письмові пояснення, в яких він ще раз наголосив, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи в частині зміни предмету та підстави позову відповідно до заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про збільшення розміру позовних вимог № 01/20503 від 02.04.2025 (яка є остаточною редакцією позовних вимог, визначених позивачем). Посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/15342/23 від 26.11.2024, вважає, що позивачем змінений як предмет, так і підстави позову.
Також 03.02.2026 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій він просить суд: - прийняти дану заяву до розгляду та долучити її до матеріалів справи № 904/4127/24; - закрити провадження у справі № 904/4127/24 у частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 46 399 000,00 грн., стягнути з ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" на користь НЕК «Укренерго» суму заборгованості у загальному розмірі 65 333 355,63 грн., 3 % річних у розмірі 3 910 922,06 грн., інфляційні витрати у розмірі 13 028 868,07 грн. та судовий збір; - повернути частину сплаченого при поданні позовної заяви судового збору Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» код ЄДРПОУ 00100227: р/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 00032129.
Заява обґрунтована тим, що після відкриття Центральним апеляційним господарським судом апеляційного провадження по даній справі відповідачем здійснено часткову оплату основної заборгованості на загальну суму 198 273 253,73 грн., у зв'язку із чим НЕК «Укренерго» подано заяви про закриття провадження в частині від 03.12.2025 вих. № 01/73521, від 14.01.2026 вих. № 01/2655. У подальшому, відповідачем знов здійснено додаткову оплату основної заборгованості на суму у розмірі 46 399 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями: від 30.01.2026 №4386544 на суму 23 328 097,13 грн., від 30.01.2026 №4386545 на суму 23 070 902,87 грн. Відповідно до проведених розрахунків: 111 732 355,63 грн. (основний борг) - 46 399 000,00 грн. (оплати) = 65 333 355,63 грн. Таким чином, основний борг відповідача станом на 01.02.2026 становить 65 333 355,63 грн., що є підставою для закриття провадження у справі в частині боргу у розмірі 46 399 000,00 грн.
В судовому засіданні 03.02.2026 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача і відмови у задоволенні скарги відповідача, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України від 13.04.2017 № 2019-VIII “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
В розумінні Закону ринком електричної енергії є система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.
Діяльність учасників ринку електричної енергії на ринку електричної енергії базується на договірних засадах, сегменти якого (ринку) наведені у ст. 4 Закону, одним із яких є надання послуг з передачі.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго», Позивач, ОСП, Виконавець) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».
ПрАТ «НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» (публічно доступний за адресою https://ua.energy/pro_kompaniyu/statut/statut-ta-ustanovchi-dokumenty/).
ПрАТ «НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Частиною 4 ст.33 Закону передбачено, що Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.
На виконання вимог законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю Постановою від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та Постановою від 14.03.2018 № 309 «Про затвердження кодексу системи передачі» затвердила типові форми договорів. Договори є публічними договорами приєднання.
01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - оператор системи передачі (ОСП), виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - користувач, відповідач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0147-02024-ПП (далі - договір) шляхом приєднання відповідача до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, умови якого затверджено наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" №549 від 03.10.2023.
Приписами пункту 1.1 договору встановлено, що цей договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою - приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору ОСП за цим договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору; послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
Пунктом 2.2 договору визначено, що сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, КСП, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
За змістом пункту 4.1 договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді; на вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України; тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті http://ua.energy/.
Ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік (пункт 4.3 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги.
Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних адміністратора комерційного обліку (АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії;
Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ КСП.
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 6.1 договору).
За змістом пункту 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
У разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня введення в дію відповідного тарифу, згідно з рішенням НКРЕКП про зміну тарифу (пункт 6.3 договору).
Пунктом 6.4 договору визначено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місця, наступного за розрахунком (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10-ти календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання користувачем.
Згідно з пунктом 6.5 договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування.
Відповідно до пункту 6.7 договору розрахунки за ним здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі на банківські рахунки сторін, що зазначені в цьому договорі.
Пунктом 10.1 договору визначено, що ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги та в строк до 30-го числа місяця наступного за звітним кварталом відповідно до форми, наведеної в додатку 3 до цього договору, надсилає його користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані зі своєї сторони.
Користувач протягом 3-х робочих днів з дня отримання акта звірки розрахунків наданої послуги заповнює його зі своєї сторони, підписує та повертає один примірник ОСП. У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами користувач має право протягом 3 робочих днів з моменту отримання акта звірки розрахунків наданої послуги відобразити такі розбіжності із відповідним обґрунтуванням в отриманому акті звірки, підписати та повернути його ОСП. Якщо сторони не дійшли згоди, розбіжності та суперечки вирішуються у порядку, встановленому главою 12 цього договору.
Згідно з пунктом 10.2 договору у разі несвоєчасної оплати користувачем отриманої послуги ОСП направляє користувачу письмове повідомлення із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати. У разі несплати заборгованості користувачем ОСП має право направити користувачу письмове попередження щодо можливого припинення надання послуги відповідно до вимог КСП.
Відповідно до пункту 10.3 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Згідно з пунктом 14.1 договору останній набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП і діє до 31-го грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
На виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури:
- №ПР-0014013/0147-02024-ПП від 15.05.2024 за травень 2024 року на суму 11452486,02грн (з ПДВ);
- №ПР-0014486/0147-02024-ПП від 25.05.2024 за травень 2024 року на суму 12608509,84грн (з ПДВ);
- №ПР-0014961/0147-02024-ПП від 05.06.2024 за травень 2024 року на суму 11580560,00грн (з ПДВ);
- №ПР-0015945/0147-02024-ПП від 15.06.2024 за червень 2024 року на суму 10769489,64грн (з ПДВ);
- №ПР-0016417/0147-02024-ПП від 25.06.2024 за червень 2024 року на суму 10710204,38грн (з ПДВ);
- №ПР-0016893/0147-02024-ПП від 05.07.2024 за червень 2024 року на суму 9657197,17грн (з ПДВ);
- №ПР-0017874/0147-02024-ПП від 15.07.2024 за липень 2024 року на суму 10463414,63грн (з ПДВ);
- №ПР-0018353/0147-02024-ПП від 25.07.2024 за липень 2024 року на суму 11415714,67грн (з ПДВ);
- №ПР-0018842/0147-02024-ПП від 05.08.2024 за липень 2024 року на суму 10611066,43грн (з ПДВ);
- №ПР-0019842/0147-02024-ПП від 15.08.2024 за серпень 2024 року на суму 9119511,44грн (з ПДВ);
- №ПР-0020330/0147-02024-ПП від 25.08.2024 за серпень 2024 року на суму 8638848,49грн (з ПДВ);
- №ПР-0020829/0147-02024-ПП від 05.09.2024 за серпень 2024 року на суму 9276999,10грн (з ПДВ);
- №ПР-0021343/0147-02024-ПП від 11.09.2024 за серпень 2024 року на суму 340113097,41грн (з ПДВ);
- №ПР-0022855/0147-02024-ПП від 05.10.2024 за вересень 2024 року на суму 6384090,02грн (з ПДВ);
- №ПР-0024843/0147-02024-ПП від 05.11.2024 за жовтень 2024 року на суму 11721193,46грн (з ПДВ);
- №ПР-0026854/0147-02024-ПП від 05.12.2024 за листопад 2024 року на суму 11257465,88грн (з ПДВ);
- №ПР-0028361/0147-02024-ПП від 15.12.2024 за грудень 2024 року на суму 11210908,18грн (з ПДВ);
- №ПР-0028873/0147-02024-ПП від 24.12.2024 за грудень 2024 року на суму 10957209,79грн (з ПДВ);
- №ПР-0029384/0147-02024-ПП від 05.01.2025 за грудень 2024 року на суму 10739118,22грн (з ПДВ);
- №ПР-0029907/0147-02024-ПП від 11.01.2025 за грудень 2024 року на суму 432348442,11грн (з ПДВ);
- №ПР-0030430/0147-02024-ПП від 15.01.2025 за січень 2025 року на суму 12309595,12грн (з ПДВ);
- №ПР-0030927/0147-02024-ПП від 25.01.2025 за січень 2025 року на суму 12667880,46грн (з ПДВ);
- №ПР-0031432/0147-02024-ПП від 05.02.2025 за січень 2025 року на суму 14029771,42грн (з ПДВ);
- №ПР-0031947/0147-02024-ПП від 11.02.2025 за січень 2025 року на суму 443081551,75грн (з ПДВ);
- №ПР-0032474/0147-02024-ПП від 14.02.2025 за лютий 2025 року на суму 11197257,73грн (з ПДВ);
- №ПР-0032971/0147-02024-ПП від 25.02.2025 за лютий 2025 року на суму 12754668,24грн (з ПДВ);
- №ПР-0033481/0147-02024-ПП від 05.03.2025 за лютий 2025 року на суму 10363292,29грн (з ПДВ);
- №ПР-0034001/0147-02024-ПП від 11.03.2025 за лютий 2025 року на суму 447541734,24грн (з ПДВ) (а.с. 38-49, 218-224 том 1, 50-61 том 2).
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з передачі електричної енергії за період з травня 2024 року по лютий 2025 року та з урахуванням актів коригування наданих послуг з січня по грудень 2024 року на загальну суму 310 005 609,36грн. На підтвердження чого, позивачем надано до матеріалів справи акти приймання-передачі послуг та акти-коригування:
- акт приймання-передачі послуг №ПРА-0003854 від 31.05.2024 за травень 2024 року на суму 35641555,86грн (з ПДВ);
- акт приймання-передачі послуг №ПРА-0004374 від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 32058080,88грн (з ПДВ);
- акт приймання-передачі послуг №ПРА-0004910 від 31.07.2024 за липень 2024 року на суму 34566894,19грн (з ПДВ);
- акт приймання-передачі послуг №ПРА-0005449 від 31.08.2024 за серпень 2024 року на суму 28388832,30грн (з ПДВ);
- акт приймання-передачі послуг №ПРА-0006033 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 22175614,57грн (з ПДВ);
- акт приймання-передачі послуг №ПРА-0006571 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 23888090,04грн (з ПДВ);
- акт приймання-передачі послуг №ПРА-00067153 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 27754059,90грн (з ПДВ);
- акт приймання-передачі послуг №ПРА-0007772 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 30834750,01грн (з ПДВ);
- акт приймання-передачі послуг №ПРА-0008337 від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму 34967125,51грн (з ПДВ);
- акт приймання-передачі послуг №ПРА-0008889 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на суму 31292841,48грн (з ПДВ);
- акт коригування №ПРА_К-0004076 від 30.05.2024 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0001750 від 31.01.2024 на суму 59429980,86грн;
- акт коригування №ПРА_К-0004734 від 13.06.2024 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0002268 від 29.02.2024 на суму 53770179,73грн;
- акт коригування №ПРА_К-0005457 від 25.06.2024 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0002822 від 31.03.2024 на суму 53706609,25грн;
- акт коригування №ПРА_К-0006096 від 04.07.2024 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0003340 від 30.04.2024 на суму 37078445,82грн;
- акт коригування №ПРА_К-0006596 від 09.07.2024 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0003854 від 31.05.2024 на суму 40114074,38грн;
- акт коригування №ПРА_К-0007538 від 21.10.2024 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0004910 від 31.07.2024 на суму 34567201,19грн;
- акт коригування №ПРА_К-0007654 від 05.11.2024 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0005449 від 31.08.2024 на суму 28392097,60грн;
- акт коригування №ПРА_К-0007759 від 05.12.2024 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0006033 від 30.09.2024 на суму 22175154,72грн;
- акт коригування №ПРА_К-0007929 від 03.01.2025 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-00066571 від 31.10.2024 на суму 23901007,86грн;
- акт коригування №ПРА_К-0008392 від 03.03.2025 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0007772 від 31.12.2024 на суму 30820066,97грн;
- акт коригування №ПРА_К-0008682 від 10.03.2025 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0001750 від 31.01.2024 на суму 59422566,71грн (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0004076 від 30.05.2024);
- акт коригування №ПРА_К-0008798 від 12.03.2025 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0002268 від 29.02.2024 на суму 53761342,25грн (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0004734 від 13.06.2024);
- акт коригування №ПРА_К-0008887 від 14.03.2025 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0004910 від 31.07.2024 на суму 34555622,33грн (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0007538 від 21.10.2024);
- акт коригування №ПРА_К-0008972 від 17.03.2025 до акту приймання-передачі послуг №ПРА-0003854 від 31.05.2024 на суму 40111816,33грн (з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0006596 від 09.07.2024) (а.с. 58-62, 211-216, 225-230 том 1, 40-48 том 2).
Відповідач здійснив часткову оплату, що підтверджується копіями платіжних інструкцій:
- платіжна інструкція №3638830 від 11.09.2024 на суму 4472518,52грн;
- платіжна інструкція №3638831 від 11.09.2024 на суму 4165564,40грн;
- платіжна інструкція №3638832 від 11.09.2024 на суму 3791544,87грн;
- платіжна інструкція №3870083 від 28.02.2025 на суму 12917,82грн;
- платіжна інструкція №3750596 від 29.11.2024 на суму 307,00грн;
- платіжна інструкція №3789355 від 31.12.2024 на суму 3625,30грн (а.с. 103-105 том 1, 148-150 том 2).
Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за надані послуги з передачі електричної енергії за період з травня 2024 року по лютий 2025 року здійснив часткову оплату наданих послуг, у зв'язку із чим, у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 310005609,36грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено вимогу за вих.№01/43905 від 17.07.2024 про сплату основної заборгованості (а.с. 74, 75 том 1).
Однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимога не задоволена та заборгованість відповідачем не погашена.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов'язань. При цьому, обсяги наданих послуг за спірний період сторони не заперечують. Доказів на підтвердження своєчасної оплати наданих послуг на суму 310005609,36грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував, з урахуванням чого, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за надані послуги з передачі електричної енергії за період з травня 2024 року по лютий 2025 року в сумі 310005609,36грн слід визнати обґрунтованими.
Однак, як свідчать наявні у справі докази, відповідач здійснив часткове погашення основної заборгованості на суму 12446117,91грн згідно з платіжними інструкціями:
- платіжна інструкція №3638830 від 11.09.2024 на суму 4472518,52грн;
- платіжна інструкція №3638831 від 11.09.2024 на суму 4165564,40грн;
- платіжна інструкція №3638832 від 11.09.2024 на суму 3791544,87грн;
- платіжна інструкція №3870083 від 28.02.2025 на суму 12917,82грн;
- платіжна інструкція №3750596 від 29.11.2024 на суму 307,00грн;
- платіжна інструкція №3789355 від 31.12.2024 на суму 3625,30грн (а.с. 103-105 том 1, 148-150 том 2).
Таким чином, враховуючи заборгованість у загальній сумі 310 005 609,36грн, яка виникла у хронологічній послідовності за наростаючим підсумком за надані послуги з передачі електричної енергії з травня 2024 року по лютий 2025 року, з урахуванням актів коригування до актів-приймання передачі наданих послуг з січня по грудень 2024 року, а також часткову оплату відповідачем за надані послуги, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з передачі електричної енергії підлягають частковому задоволенню у сумі 297 559 491,45грн.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просив стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 3 910 922,06грн за загальний період з 16.08.2024 по 18.03.2025 та інфляційні втрати у сумі 13 028 868,07грн за загальний період з вересня 2024 року по лютий 2025 року, які розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до розрахунку (а.с. 94-102 том 2).
Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд встановив, що позивачем вірно визначено розмір основного боргу та не враховано наступні положення законодавства, а саме ст.253, ч.5 ст.254 ЦК України.
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, здійсненних відповідачем оплат та меж позовних вимог, правомірними суд першої інстанції визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у загальному розмірі 3676767,67грн за загальний період з 16.07.2024 по 18.03.2025.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 13028868,07грн за загальний період з вересня 2024 року по лютий 2025 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущено ті самі помилки, як і при розрахунку трьох відсотків річних.
З огляду на викладене, правомірними суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 12 311 867,04грн за загальний період з вересня 2024 року по лютий 2025 року.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, господарський суд їх відхилив, зазначивши, що Загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
Крім того, розглянувши клопотання відповідача, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні підстави для розстрочення виконання рішення на один рік.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням меж апеляційного оскарження обох скарг, колегія суддів вважає невірними висновки суду в частині часткової відмови у позові, з огляду на наступне.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту надання послуг та порушення відповідачем домовленості з оплати вартості даних послуг на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій, наявність сплати відповідачем наданих послуг.
Судом першої інстанції вірно встановлені правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, систему відносин, що існувала між учасниками ринку під час здійснення передачі електричної енергії на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інших правочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - оператор системи передачі (ОСП), виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - користувач, відповідач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0147-02024-ПП (далі - договір) шляхом приєднання відповідача до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, умови якого затверджено наказом Національної енергетичної компанії "Укренерго" №549 від 03.10.2023.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Положеннями глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, передбачено, що договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі. Послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП учаснику ринку електричної енергії безперервно на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до цього Кодексу, між ним та, зокрема електропостачальником. Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до цього Кодексу. Оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої(-ого) ним методики (порядку).
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами частин 4, 5 ст.33 Закону України “Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.
Оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.
Статтею 193 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали цієї справи містять заяви позивача з процесуальних питань, що підтверджено даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, за змістом яких рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 по справі № 904/2345/24 позовні вимоги НЕК «Укренерго» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 197 028 106, 39 грн. - заборгованості, 1 122 330,10 грн. - 3% річних, 524 144, 53 грн. - інфляційних нарахувань та 830 988,82 грн. - витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 по справі № 904/2345/24 скасовано, та прийнято нове, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 202 703 396,69 грн. з яких: сума основної заборгованості - 200 991 228,25 грн. (за період з січня по квітень 2024 року), інфляційне збільшення - 550 786,87 грн., 3 % річних - 1 161 381,53 грн., та 72 518,68 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» про розстрочення виконання судового рішення задоволено частково, розстрочено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 904/2345/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про стягнення 202 703 396 грн. 69 коп. строком на 10 (десять) місяців.
За умовами п. 6.6 укладеного між сторонами Договору, у випадку наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.
Тобто, умови Договору передбачають зарахування коштів, отриманих у рахунок оплати заборгованості за найдавнішим терміном її виникнення.
З урахуванням наведеного, усі оплати відповідача йдуть у рахунок погашення боргу за період з січня по квітень 2024 року, який був предметом розгляду справи № 904/2345/24, незалежно від дати оплати, призначення платежу, у тому числі з наданням розстрочки виконання рішення по справі 904/2345/24.
Позивач у цій справі повідомив суд першої інстанції, що станом на момент подання апеляційної скарги відповідачем по справі № 904/2345/24 (10.04.2025) з урахуванням усіх оплат погашено період січня 2024, лютого 2024, та частково березень 2024 року. Тобто, відповідачем й досі не погашено основну заборгованість по справі № 904/2345/24.
На момент подачі позову по справі № 904/4127/24 та складання розрахунків заборгованості, 3 % річних та інфляційних витрат позивач не міг знати про те, що у майбутньому може бути прийнято рішення про розстрочення виконання рішення по справі № 904/2345/24. З огляду на вказане, а також на те, що податковий період за 2024 рік закритий, та внесення будь-яких змін у податкові декларації позивачу технічно виконати у 2025 році неможливо, враховуючи положень п. 6.6 Договору НЕК «Укренерго» добросовісно та правомірно здійснює зарахування отриманих коштів від відповідача, шляхом погашення у першу чергу заборгованості за найдавнішим терміном її виникнення незалежно від призначення платежу, враховуючі усі здійснені відповідачем оплати.
З огляду на що, наявні у справі платежі на суму 12 446 117,91грн основної заборгованості, судом першої інстанції безпідставно враховані у часткове погашення заборгованості по цій справі, попри умови укладеного між сторонами договору - п.6.6, відповідні пояснення позивача щодо порядку зарахування коштів (за найдавнішим терміном виникнення, не зважаючи на призначення платежу, тобто по заборгованості, що виникла по справі №904/2345/24) та необґрунтовано відмовлено у позові в частині 12 446 117,91 грн основної заборгованості.
Щодо тверджень відповідача про не врахування позивачем і судом Актів коригування до Актів прийняття-передавання за періоди січень та лютий 2024 року, то ця заборгованість не є предметом розгляду цього позову, зокрема: постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 904/2345/24 позовні вимоги НЕК «Укренерго» задоволено у повному обсязі, акти корегування до актів-приймання наданих послуг за січень та лютий 2024 року не враховані у період стягнутої за цим рішенням заборгованості; зазначені акти коригування за січень та лютий 2024 є такими, що зменшують заборгованість, тому враховуються у загальний розрахунок у день його складання, тобто йдуть у період, який виник вже після подання позовної заяви від 29.05.2024 по справі № 904/2345/24, оскільки Акт коригування за січень 2024 виставлений 30.05.2024, а Акт коригування за лютий 2024 виставлений 13.06.2024.
Враховуючи те, що вказані акти корегування не були враховані у справі № 904/2345/24, а також те, що вони зменшили фактичний розмір основної заборгованості відповідача, з метою приведення розрахунків суми основної заборгованості у бухгалтерському обліку до належного стану, вказані акти корегування відображені у розрахунках по справі № 904/4127/24 у день їх складання, та враховані як оплата заборгованості. Крім того, до цих актів корегування до актів приймання-передачі за січень та лютий 2024 у подальшому ще були додатково складені акти корегування, які також додатково зменшили розмір основної заборгованості відповідача. Також слід зауважити, що після подання позовної заяви по справі № 904/2345/24, сторонами були виставлені акти корегування за березень та квітень 2024 р., які збільшили розмір основної заборгованості, які також не були враховані при винесенні судових рішень по справі № 904/2345/24, та не були сплачені відповідачем, тому також з метою приведення розрахунків суми основної заборгованості у бухгалтерському обліку до належного стану позивачем ці акти корегування заявлені до позовних вимог по справі № 904/4127/24.
Наведені дії НЕК «Укренерго» узгоджуються з положеннями умов укладеного між сторонами спору Договору, а саме пунктом 4.3, де визначено, що ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Тобто, всі нарахування проводяться у хронологічній послідовності за наростаючим підсумком, на підставі чого позивачем здійснено такі розрахунки.
Звідси, зазначені відповідачем у апеляційній скарзі акти корегування до актів корегування до актів приймання-передачі наданих послуг за січень та лютий 2024 року, що були виставлені у 2025 році не були предметом розгляду даної справи, не були долучені позивачем у якості доказів до позовної заяви та, відповідно, не були відображені у наданих позивачем розрахунках.
З огляду на що, відхиляються вищенаведені доводи апеляційної скарги відповідача в частині формування і невідповідності основної суми заборгованості по справі №904/4127/24.
Щодо доводів відповідача, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи в частині зміни предмету та підстави позову відповідно до заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про збільшення розміру позовних вимог № 01/20503 від 02.04.2025, зокрема з посиланням на постанову КГС ВС від 26.11.2024 у справі 910/15342/23 вважає, що позивачем змінені і підстава, і предмет позову.
Так, відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Такі висновки про застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.
Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 ЦК України, а відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.
Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може вважатися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 та від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17.
У цій справі (№ 904/4127/24), первісні позовні вимоги заявлені з підстави наявності заборгованості за період з травня по липень 2024 року, враховуючи акти коригування з січня по травень 2024 року та нараховані за ці періоди 3% річних й інфляційні втрати.
02.04.2025 від позивача до місцевого господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій він повідомив, що у зв'язку із незадовільною платіжною дисципліною відповідача за періоди, що настали після подання позовної заяви позивачем було подано:
- заяву про збільшення позовних вимог вих. № 01/78996 від 18.12.2024, у якій він просив стягнути з ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 212 942 746,12 грн. за період з травня по листопад 2024 р. з урахуванням актів коригування до актів-приймання передачі наданих послуг з січня по вересень 2024 р., суми 3 % річних - 2 020 692,82 грн., суми інфляційного збільшення - 6 592 900,37 грн.;
- заяву про збільшення позовних вимог вих. № 01/8020 від 10.02.2025, у якій просив стягнути з ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" суму заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 212 942 746,12 грн. за період з травня по листопад 2024 р., з урахуванням актів коригування до актів-приймання передачі наданих послуг з січня по вересень 2024 р. у розмірі 212 942 746,12 грн., суму інфляційного збільшення - 9 248 689,33 грн.; суму 3 % річних - 2 885 791,71 грн., які прийняті судом.
У заяві від 02.04.2025 позивач у зв'язку незадовільною платіжною дисципліною відповідача за періоди, що настали після її подання, а саме з грудня 2024 по лютий 2025, а також актів корегування до актів приймання-передачі за жовтень та грудень 2024 р., у тому числі із врахуванням складених сторонами актів корегування до актів корегування за січень, лютий, травень, липень 2024 р. розмір основної заборгованості відповідача у загальному підсумку збільшився на суму 97 062 863,24 грн., у зв'язку із чим, позивач вважав за необхідне збільшити свої позовні вимоги в частині основного боргу, та нарахувати компенсаційні виплати за відповідні періоди. Таким чином, загальна сума позовних вимог, з врахуванням їх збільшення, становить 326 945 399,49 грн. та складається з:- з суми основної заборгованості за період з травня 2024 р. по лютий 2025 р. з урахуванням актів коригування до актів-приймання передачі наданих послуг з січня по грудень 2024 р. у розмірі 310 005 609,36 грн.;- з суми інфляційного збільшення - 13 028 868,07 грн.;- з суми 3 % річних - 3 910 922,06 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивач додатково просив стягнути з відповідача основну суму заборгованості за договором за період з грудня 2024 по лютий 2025 року (включно) та нараховані/донараховані на основну суму заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат. Наведене свідчить про те, що позивач змінив предмет позову в частині основного зобов'язання, а також збільшив розмір раніше заявлених вимог щодо основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Суд звертає увагу, що у цій справі, звертаючись з позовом і у подальшому із заявою про збільшення позовних вимог, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» посилалося на несплату відповідачем заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0147-02024-ПП. Як первісні, так і змінені позовні вимоги стосуються зобов'язань відповідача за зазначеним договором і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин.
Тобто, фактично позивач збільшив розмір вимог майнового характеру (їх кількісні показники) у відповідній частині, водночас підстави цих вимог залишилися незмінними, відтак за відсутності заявлення позивачем нових (додаткових) вимог, відсутні підстави стверджувати про недотримання у цьому разі норм статті 46 ГПК України.
Аналогічні висновки за подібних обставин зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2023 у справі № 910/21843/21 та у постанові від 30.09.2025 у справі №927/1431/23.
Натомість у справі № 910/15342/23, на зроблені Верховним Судом висновки у якій посилається ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» у своїй апеляційній скарзі, при розгляді заяви позивача про збільшення позовних вимог суд першої інстанції не врахував, що у цій заяві додатково до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму прострочених зобов'язань з оплати послуги за лютий-серпень 2023 року, позивач, посилаючись на вимоги частини другої статті 625 ЦК України, фактично заявив нові позовні вимоги, додавши вимоги про стягнення нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за попередні періоди заборгованості з оплати послуги (за січень 2022 року -січень 2023 року), які передують тим періодам, за які первісно заявлялись означені вимоги та за які не пред'являлась до стягнення сума основного боргу. На зазначене і звернув увагу Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23.
З урахуванням наведеного, доводи відповідача про зміну одночасно предмету і підстав позову, відхиляються судом.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині основного боргу в суді 310 005 609,36 грн. підлягають повному задоволенню.
В той же час, під час апеляційного розгляду справи відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 89 519 507,37 грн. (заява позивача від 02.12.2025), 108 753 746,36 грн (заява позивача від 14.01.2026), 46 399 000,00 грн. (заява позивача від 03.02.2026), тобто на загальну суму 244 672 253,73 грн., що підтверджено відповідними доказами.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 244 672 253,73 грн підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 3910922,06грн за загальний період з 16.08.2024 по 18.03.2025 та інфляційні втрати у сумі 13028868,07грн за загальний період з вересня 2024 року по лютий 2025 року, які розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до розрахунку (а.с. 94-102 том 2).
Відмовляючи у стягненні 234 154,39грн - трьох відсотків річних та 717 001,03грн - інфляційних втрат, що є предметом апеляційного оскарження скарги позивача, господарський суд виходив з того, що періоди нарахування 3 % річних слід визначати із урахуванням частини п'ятої статті 254 ЦК України (і ця ж помилка визначена у нарахуванні інфляційних втрат).
Втім, колегія суддів зазначає, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлено у статті 625 ЦК України, за змістом частини другої якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до названої статті є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Водночас у статтях 525, 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З наведеного слідує, що у статті 530 ЦК України охарактеризовані поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» і згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Це узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Разом з тим строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частини перша, друга статті 251 ЦК України).
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Відтак, «строк» та «термін» це різні поняття, які не є тотожними.
За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як унормовано у статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята цієї статті).
З аналізу змісту цієї статті вбачається, що її частини перша - четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою - четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.
Вирішуючи спір у цій справі, господарський суд послався на частину п'яту статті 254 ЦК України, проте не врахував, що поняття «термін виконання зобов'язання» і «строк виконання зобов'язання», які охарактеризовані у статті 530 ЦК України, як і поняття «строк» і «термін» не є тотожними, а тому не звернув увагу на те, що правило, передбачене частиною п'ятою статті 254 ЦК України стосується строку, тоді як умовами укладеного сторонами договору був визначений саме термін виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому послуг, оскільки відповідна оплата мала бути здійснена ним до певного числа розрахункового місяця чи певного числа місяця наступного за розрахунковим.
Правова позиція про те, що норми статті 254 ЦК України не підлягають застосуванню до регулювання подібних спірних правовідносин, наведена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі №905/821/24, на неврахування господарським судом висновків якої, зокрема, посилається позивач у своїй апеляційній скарзі.
Відтак доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» знайшли своє підтвердження.
Крім того, урахуванню підлягають і аналогічні висновки щодо відсутності підстав для застосування статті 254 ЦК України у подібних спірних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 29.07.2025 у справі № 905/959/24 та від 12.08.2025 у справі № 925/1160/24, від 30.09.2025 у справі №927/1431/23.
Відповідно до статей 7, 15, 41, 56 Закону України «Про Національний банк України» та з метою розвитку і модернізації платіжної інфраструктури України в системі електронних платежів Національного банку України шляхом запровадження міжнародного стандарту ISO 20022-1:2013 «Фінансові послуги - Універсальна схема повідомлень фінансової індустрії», що був прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації, Правління Національного банку України прийняло постанову «Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України» від 16.09.2021 № 93, відповідно до якої Національний банк України з 01 квітня 2023 року запроваджує систему електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) нового покоління - СЕП-4.0 та не використовує діюче покоління СЕП - СЕП-3.3 для виконання міжбанківських платіжних операцій; банки України, Державна казначейська служба України, Національний депозитарій України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій. Таким чином, з 01.04.2023 в Україні скасовано поняття «банківський день».
Враховуючи платіжні функції банківських установ, а також те, що на момент настання зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуги з передачі електричної енергії в періоди з вересня 2024 року по лютий 2025 року скасовано поняття «банківський день», беручи до уваги те, що відповідно до умов договору (п. 6.7 договору в редакції договору від 07.06.2024) сторонами погоджено безготівкову форму оплати на банківські рахунки сторін договору, то строк виконання зобов'язання по сплаті наданих послуг з передачі електричної енергії повинно бути здійснено відповідачем визначеним договором термінів оплати.
За вказаних обставин, посилання суду на те, що строки оплати зобов'язань припадає на вихідні дні, а тому початок періоду прострочення повинно обраховуватися з наступного робочого дня після вихідних днів є безпідставним, та таким, що не узгоджується з наведеними вище положеннями матеріального права.
Отже, матеріалами справи підтверджується правильність здійсненого позивачем обрахунку нарахувань по статті 625 Цивільного кодексу України за спірний період.
З урахуванням викладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 по справі № 904/4127/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 234 154,39грн - трьох відсотків річних та 717 001,03грн - інфляційних втрат ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме специфіки Договірних відносин між сторонами.
Тому в цій частині підлягає скасуванню, із прийняттям нового - про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо доводів відповідача про наявність у цьому спорі дії форс-мажорних обставин, які є відкладальною умовою виконання зобов'язань.
Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 Договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.
Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (пожежі, повені, землетруси, стихійного лиха, воєнних дій та інших обставин непереборної сили), унеможливлюється виконання будь-якою Стороною зобов'язань за Договором, така Сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу Сторону.
Неповідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов'язань, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Термін виконання зобов'язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.
У разі дії форс-мажорних обставин більше 6 місяців Сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим Договором та в установленому порядку розірвати Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності Сторін на ринку електричної енергії.
Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 зазначив, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21).
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За змістом пункту 1.15 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, під форс-мажором розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань будь-якого учасника ринку, передбачених умовами цих Правил(пп.1.15.1);
Обставини форс-мажору поділяються на такі категорії (1.15.2.):
1) викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом (повінь, циклон, шторм, цунамі, осідання ґрунту, землетрус, пожежа тощо);
2) надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань учасника ринку, передбачених умовами цих Правил, а також бездіяльність третіх осіб, на яких не поширюється дія цих Правил (страйки, саботаж, локаут, вибухи та вихід з ладу чи пошкодження машин та устаткування, оголошена чи неоголошена війна, масові заворушення, піратство тощо);
3) регламентовані умови відповідних рішень та акти державних органів влади (ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо). Строк виконання зобов'язання учасника ринку, що зазнав впливу форс-мажору, переноситься на весь період його дії, включаючи період ліквідації наслідків. При цьому такий учасник ринку не буде нести відповідальність за прострочені зобов'язання (1.15.3).
Учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов'язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити ОСП (ОСП - оператор системи передачі) та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов'язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами (1.15.4).
Протягом трьох календарних днів після настання форс-мажору учасники ринку, на яких поширилася його дія, повинні обговорити і погодити продовження своєї роботи відповідно до цих Правил і Кодексу системи передачі (1.15.5).
Учасник ринку не звільняється від виконання зобов'язань, що виникли перед настанням форс-мажору, що викликав призупинення виконання зобов'язань за цими Правилами (1.15.6).
Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями (п.1.15.7).
Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку виконання основного зобов'язання.
В той же час, пред'явлена позивачем до стягнення заборгованість (частково погашена відповідачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) є основним зобов'язанням відповідача за надані послуги, а нараховані проценти річних та інфляційні втрати є компенсацією втрат позивача від знецінення грошових коштів за період прострочення.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові КГС ВС від 09.05.2023 у справі №903/573/22 Верховний Суд зауважив, що сама по собі наявність форс-мажорних обставин, зокрема ведення бойових дій на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов'язань, ні для звільнення від їх виконання. Судом має бути з'ясовано й перевірено причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами і неналежним виконанням зобов'язання у даному конкретному випадку.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Відповідач не надав жодних доказів того, що підприємство не може продовжувати діяльність, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, відсутність грошових коштів на рахунках для виконання зобов'язань за договором і т.д.
Загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором, що пов'язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Отже, факт настання форс-мажорних обставин не може були підтверджений лише листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Тож, зазначений лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
Згідно наданих сторонами доказів, відповідач продовжував діяльність в умовах воєнного стану, на підставі викладеного відсутні підстави вважати, що для відповідача виникли невідворотні та надзвичайні обставини саме за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0147-02024-ПП від 01.01.2024, як апелянтом (Відповідачем) не надано доказів існування форс-мажорних обставин для ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», які б повністю унеможливлювали виконання грошових зобов'язань за договором № 0147-02024-ПП від 01.01.2024 у спірний період.
Як вже зазначалось вище, 3 % річних та інфляційні витрати не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до висновків, викладених у п.41-42 постанови КГС ВС від 25.09.2024 у справі №910/17252/23 Верховний Суд погодився з позицію скаржника та звернув увагу, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.
Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Аналогічні висновки викладені у п.50 постанови КГС ВС від 04.12.2024 у справі №910/4843/24.
Внаслідок наведеного, є обґрунтованими заявлені позивачем вимоги щодо відсотків річних та інфляційних втрат.
З огляду на викладене, зазначені доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому підставно відхилені господарським судом, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Та через наведене відхиляє доводи відповідача стосовно відкладальної обставини щодо виконання основного зобов'язання і, відповідно, відсутності підстав у позивача для нарахування відсотків річних й інфляційних втрат.
Щодо оскарження рішення в часині розстрочки виконання рішення.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
При цьому, порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення регламентується статтею 331 Господарського процесуального кодексу України.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частиною третьою статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, з огляду на положення частин четвертої та п'ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Апеляційний господарський суд зазначає, що вказана норма права визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Щодо досліджуваної справи, то станом на даний час енергетична галузь в Україні знаходиться у вкрай важкому стані, внаслідок агресії Російської Федерації, що має загальновідомий характер. І саме ця галузь є пріоритетною ціллю для ворога. Від сталої роботи Відповідача у цей час залежить ефективна та оперативна діяльність військових частин та осередків територіальної оборони, здатність лікарень надавати медичну допомогу пораненим та хворим, робота виробництв безперервного циклу, зокрема шахт, заводів, продукція яких має велике значення для оборонної промисловості, можливість постачання у домівки громадян тепла та води, робота громадського електротранспорту та інш.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" встановлено, що більша частина Донецької області відноситься до території, на яких ведуться (велися) бойові дії (територія можливих бойових дій).
Факти систематичних ворожих обстрілів Донецької області, які призводять до численних пошкоджень інфраструктури міста та людських жертв, є загальновідомими.
Також, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що Відповідач є підприємством критичної інфраструктури, до життєво важливих функцій та/або послуг якого, належать, серед іншого, енергозабезпечення населення.
Станом на 01.02.2025, дебіторська заборгованість споживачів складає 1556874337,85грн.
Окремо вказує, що внаслідок міграції, падіння реальних доходів, зростання безробіття сплата за електричну енергію не є пріоритетними платежами, що, у свою чергу, має наслідком неотримання коштів за вже поставлений відповідачем товар, та, як наслідок, спровокувало не можливість виконання останнім своїх зобов'язань.
Разом з тим, відповідач повідомив, що додатковим джерелом погашення заборгованості після розстрочення виконання судового рішення у даній справі, стануть кошти, які будуть стягнуті з боржників відповідача в примусовому порядку в рамках відкритих виконавчих проваджень. Таким чином, відповідач протягом року зможе накопичити кошти з метою погашення заборгованості за рішенням суду у справі у справі №904/4127/24.
Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні питання надання розстрочки виконання рішення, з урахуванням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), підставно прийняв до уваги:
- докази частково виконання Відповідачем основного зобов'язання (хоча і зарахованого позивачем в межах іншої справи) на час ухвалення рішення у повному обсязі,
- законодавчі обмеження встановлені для Відповідача у зв'язку з воєнним станом для стягнення дебіторської заборгованості (зокрема, основних його споживачів - населення),
- зважаючи на фінансовий стан Відповідача, пов'язаний із несвоєчасними розрахунками споживачів та збитками від військових дій,
- намір Відповідача виконувати рішення суду,
- що тривалість відповідного розстрочення для Позивача не є надмірною та визначена з урахуванням дозволених процесуальним законом меж,
обґрунтовано визнав за можливе розстрочити виконання рішення на 1 рік.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає таким що відповідає закону, за відсутності визначених процесуальних порушень з боку суду першої інстанції в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про розстрочення виконання рішення у справі №904/4127/24.
Додатковим підтвердженням правильності дій суду першої інстанції в цій частині, є належне виконання рішення суду відповідачем (у визначені строки і частини) щодо сплати основної заборгованості під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З огляду на що, доводи скарги позивача в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються, як неспроможні.
В той же час, з урахуванням задоволення позовних вимоги у заявленому позивачем розмірі, слід, відповідно, змінити суми, що підлягають розстроченню.
Відповідно до пункту 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження, що є підставою для часткового задоволення його скарги, в той час, як доводи відповідача свого підтвердження не знайшли, наслідком чого є відмову у її задоволенні.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду слід скасувати в оскаржуваній частині і змінити в частині судового збору і сум, що підлягають розстроченню.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У зв'язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу за відсутністю предмета спору (сплатою боргу Відповідачем в сумі 244 672 253,73 грн після відкриття апеляційного провадження у справі), поверненню з державного бюджету Позивачеві підлягає 634 523,46 грн. судового збору відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір".
З урахуванням задоволення апеляційної скарги позивача (крім питання розстрочення рішення), відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 275-277, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 у справі №904/4127/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 у справі №904/4127/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 12 446 117,91 грн., 3 % річних у розмірі 234 154,39 грн., інфляційних втрат у розмірі 717 001,03 грн - скасувати та змінити в частині сум, що підлягають розстроченню.
Прийняти в цій частині нове рішення, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" м. Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» основний борг в розмірі 12 446 117,91 грн., 3 % річних у розмірі 234 154,39 грн., інфляційні втрати у розмірі 717 001,03 грн.
Відповідно викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/3569/23 в наступній редакції:
«Закрити провадження у справі № 904/4127/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" в частині вимог про стягнення 244 672 253,73 грн основного боргу за послуги з передачі електричної енергії.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців 4Д, код 42086719) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код 00100227) 82 273 145,70 грн, з яких: 65 333 355,63 грн - основного боргу, 3 910 922,00грн - 3 % річних, 13 028 868,07грн- індексу інфляції.
Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про розстрочення виконання рішення суду від 27.05.2025 у справі №904/4127/24 на один рік, шляхом внесення платежів у наступних розмірах та строки:
- 20 568 286,43 грн до 27.02.2026;
- 20 568 286,43 грн до 27.03.2026;
- 20 568 286,43 грн до 27.04.2026;
- 20 568 286,43 грн до 27.05.2026.».
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 у справі №904/4127/24 - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" м. Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» м.Київ 243 573,32 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 у справі №904/4127/24 - залишити без задоволення.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано суддями Івановим О.Г., Чередко А.Є. 10.03.2026, суддею Парусніковим Ю.Б. (через перебування у відрядженні) 12.03.2026.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков