Справа № 636/2056/26 Провадження№ 2/636/2600/26
про передачу справи за підсудністю
10 березня 2026 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гніздилов Ю. М., при прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради територіальної громади, про визнання відмови від прийняття спадщини недійсним та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, третя особа - Чугуївська державна нотаріальна контора,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Печенізької селищної ради територіальної громади, про визнання відмови від прийняття спадщини недійсним та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, третя особа - Чугуївська державна нотаріальна контора.
Відповідно до с. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Однак при зверненні до суду з відповідним позовом позивач повинен дотримуватися вимог закону щодо підсудності розгляду цивільних справ, передбачених главою 2 розділу І ЦПК України.
Відповідно до норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про передачу справи за підсудністю, враховуючи наступне.
За загальним правилом згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Водночас, слід ураховувати, що загальна підсудність застосовуються до всіх справ за винятком тих, для яких ЦПК України встановлює інший вид підсудності.
Підсудністю у цивільному судочинстві розуміється розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Відповідно до ст. 30 ЦПК України для окремих видів позовів встановлено виключну підсудність, а тому позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
Матеріали позовної заяви свідчать, що предметом даного позову, є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що знаходиться на території Артемівської селищної ради, що за підсудністю належить Печенізькому районному суду Харківської області.
Згідно з рішенням Вищої Ради Правосуддя № 399/0/15-23 від 20 квітня 2023 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Печенізького районного суду Харківської області змінена та наразі відноситься до Шевченківського районного суду м. Харкова.
Отже, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 30 ЦПК України у цій справі мають бути застосовані правила виключної підсудності.
Таким чином, вказаний позов не підсудний Чугуївському міському суду Харківської області та відповідно до положень ч.1 ст.30, ч.3 ст.31 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Харкова.
Згідно ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.30,31,258-260 ЦПК України, -
постановив:
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Печенізької селищної ради територіальної громади, про визнання відмови від прийняття спадщини недійсним та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, третя особа - Чугуївська державна нотаріальна контора передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Харкова
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Ю. М. Гніздилов