Слідча суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/1709/26
Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/185/26
10 березня 2026 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , подані на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2026 року щодо застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52026000000000055,
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , отриманими 27.02.2026 і 02.03.2026, які були подані через систему «Електронний суд» 27.02.2026, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчої судді від 25.02.2026 (т. 2 а. с. 197, 203-213; т. 3 а. с. 1-21, 27-31, 65-81).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчої судді застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.04.2026 із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 4 992 000 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто дві тисячі) грн із покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК.
3. Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №52026000000000055 здійснюється за фактами підозри ОСОБА_6 (співробітник Служби безпеки України /далі - СБУ/) у проханні надати неправомірну вигоду та її одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, в особливо великому розмірі для себе й третіх осіб за вчинення такою особою в інтересах третіх осіб дій (зняття з військового обліку та розшуку військовозобов'язаних, отримання ними відстрочки та непритягнення їх до кримінальної відповідальності) з використанням наданої влади та службового становища; (2) наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) існують ризики, наведені в п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК; (4) інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти визначеним ризикам; (5) розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного та разом з покладеними на нього обов'язками забезпечуватиме його належну процесуальну поведінку й запобігатиме ризикам.
ІІI. Вимоги та доводи осіб, які звернулися з апеляційними скарг ами
4. В апеляційних скаргах захисники просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, захисник ОСОБА_7 просить застосувати до ОСОБА_6 особисте зобов'язання чи домашній арешт із покладенням наведених у ч. 5 ст. 194 КПК обов'язків.
4.1. Апеляційні скарги захисників мотивовані тим, що: (1) дії ОСОБА_6 неправильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК; (2) відсутня обґрунтована підозра; (3) існування ризиків не доведено; (4) не обґрунтовано неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу; (5) розмір застави визначений з порушенням ст. 182 КПК, є непомірним та непропорційним.
4.2. В судовому засіданні захисники підтримали свої доводи, зазначені в апеляційних скаргах, та апеляційні скарги один одного.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав апеляційні скарги захисників та просив їх задовольнити з мотивів, наведених у них. Додатково зазначив, що інкримінованого йому злочину не вчиняв, а в такий спосіб виконував свої обов'язки з розкриття злочину, пов'язаного з незаконним наданням відстрочки військовозобов'язаним.
5.2. Прокурор ОСОБА_9 заперечив проти задоволення апеляційних скарг, зазначивши, що підозра обґрунтована, ризики наявні, застосований вид запобіжного заходу визначений правильно, розмір застави є помірним. На запитання головуючого щодо майна, доходів та видатків підозрюваного та його родини відзначив про відсутність у них незвично низьких чи високих доходів, витрат і майна.
V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
6. Під час надання оцінки висновкам слідчої судді апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо обґрунтованості підозри
7. Слідча суддя зазначила про наявність обставин, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити інкриміновані йому за ч. 4 ст. 368 КК дії.
7.1. Сторона захисту стверджувала про відсутність обґрунтованої підозри, оскільки: (1) дії ОСОБА_6 неправильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК, так як він не був службовою особою, яка займає відповідальне становище та наділена повноваженнями вчиняти дії щодо вирішення питання з мобілізаційними процесами; (2) в силу своїх посадових обов'язків працівника СБУ він не міг впливати на діяльність Територіального центру комплектування та соціальної підтримки /далі - ТЦК та СП/ одного з міст; (3) протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій /далі - НС(Р)Д/, дані яких покладені в основу підозри, є недопустимими доказами, адже надані суду без долучення до них технічних носіїв інформації; (4) ОСОБА_6 думав, що в отриманому пакеті були замовлені ним парфуми, а не грошові кошти.
7.2. Прокурор вказав, що підозра в достатній мірі обґрунтована наявними матеріалами.
7.3. За підсумками перевірки доводів апеляційних скарг колегія суддів погоджується, що наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
7.4. Слід зауважити, що у чинному КПК, як і в інших законах України та підзаконних актах, поняття «обґрунтована підозра» відсутнє, у зв'язку з чим, зважаючи на ч. 5 ст. 9 КПК, під час оцінки відповідності фактичним обставинам кримінального провадження висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/.
7.5. «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» / Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).
7.6. Стандарт «обґрунтована підозра», який використовується судом при застосуванні запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, є значно нижчим, аніж стандарт «поза розумним сумнівом», який використовується під час вирішення питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні злочину після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть ухвалення вироку (п. 184 рішення Великої Палати ЄСПЛ від 28.11.2017 у справі «Мерабішвілі проти Грузії» / Merabishvili v. Georgia, заява №72508/13).
7.7. Отже, під час перевірки чи слідча суддя не безпідставно дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 злочину, про який йдеться у повідомленні про підозру, колегія суддів з'ясовує чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальне правопорушення.
7.8. Погоджуючись із висновками слідчої судді стосовно наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, зазначеного у повідомленні про підозру, суд апеляційної інстанції виходить із такого, що:
7.8.1. детективи Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52026000000000055 від 29.01.2026 щодо обставин вчинення злочину, зазначеного у ч. 4 ст. 368 КК (т. 2 а. с. 1);
7.8.2. 24.02.2026 у згаданому кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 368 КК у тому, що він, перебуваючи на посаді заступника начальника міжрайонного відділу Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, тобто, службовою особою, яка займає відповідальне становище, в період з січня 2026, але не пізніше 29.01.2026, по 18.02.2026 через ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також особисто висловив ОСОБА_12 і ОСОБА_13 прохання надати йому та третім особам неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за вчинення ним в інтересах ОСОБА_12 і ОСОБА_13 з використанням наданої йому влади та службового становища дій щодо забезпечення непритягнення їх до відповідальності за зняття з розшуку РТЦК та СП й отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з використанням завідомо неправдивих офіційних документів, а також подальшого не скасування останнім відстрочки, шляхом вжиття заходів щодо виявлення і припинення кримінального правопорушення лише після вирішення питання відстрочки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , а також шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та НС(Р)Д і впливу на їх результати. Крім того, 23.02.2026 о 12 год 36 хв ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_12 і ОСОБА_13 неправомірну вигоду в розмірі 68 000 доларів США (станом на 23.02.2026 за офіційним курсом Національного банку України - 2 942 679,60 грн), за вчинення в інтересах ОСОБА_12 і ОСОБА_13 вищевказаних дій з використанням наданої йому влади та службового становища, що у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (т. 2 а. с. 74-82);
7.8.3. наявність обґрунтованої підозри підтверджується, зокрема:
(1) заявою ОСОБА_10 про вчинення злочину від 29.01.2026, згідно з якою на початку січня 2026 співробітник СБУ ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_10 про можливість допомогти двом його знайомим знятися з розшуку, стати на облік РТЦК та СП, після чого зняти їх з нього за умови оплати 40 000 доларів США (т. 2 а. с. 2);
(2) протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 29.01.2026, у якому зазначено свідчення, згідно з якими: (а) під час відпочинку з ОСОБА_6 той повідомив, що входить в якусь спільну комісію разом з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому може допомогти у вирішенні питань, пов'язаних з порушенням мобілізаційного законодавства - зняти з розшуку, зняти з обліку тощо; (б) під час подальшої розмови, знаючи про те, що у деяких його знайомих ( ОСОБА_12 і ОСОБА_13 ) є проблеми з постановкою на військовий облік, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_10 , що може вирішити їх проблеми за кошти в сумі 40 000 дол. США (т. 2 а. с. 7-10);
(3) протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 05.02.2026, відповідно до якого: (а) приблизно на початку січня 2026 ОСОБА_11 зі своїм товаришем ОСОБА_10 розповіли ОСОБА_6 про наявність знайомих, які мають проблеми з постановкою на військовий облік (у них у додатку «Резерв +» відображена інформація про перебування в розшуку у зв'язку з порушенням мобілізаційного законодавства), на що він повідомив про своє входження у спільну комісію з працівниками РТЦК та СП у АДРЕСА_1 і здатність в обмін на 40 000 дол. США допомогти у вирішенні деяких питань, пов'язаних з порушенням мобілізаційного законодавства - зняття з розшуку, зняття з обліку тощо; (б) під час зустрічі 04.02.2026 ОСОБА_6 повідомив про можливість і намір вирішити питання ОСОБА_12 і ОСОБА_13 за неправомірну вигоду в сумі 30 000 дол. США з кожного, тобто за 60 000 дол. США, озвучивши певні моменти, як саме все буде відбуватися, після чого ОСОБА_11 зрозумів, що ОСОБА_6 хоче отримати неправомірну вигоду, використовуючи свої службові повноваження, як працівник СБУ; (в) у подальшому під час зустрічі ОСОБА_6 повідомив, що оскільки буде двоє одразу, то все обійдеться в 54 000 дол. США і в кінці розмови підтвердив, що сума становитиме «за двох 54», але ще має дізнатися кінцеву суму в когось, ураховуючи бажання врегулювати питання «під ключ», про що повідомить додатково (т. 2а. с. 11-15);
(4) протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 06.02.2026, відповідно до якого: (а) у м. Києві проживає його товариш ОСОБА_11 , який познайомив із ОСОБА_10 та одного разу під час спілкування з ними ОСОБА_12 повідомив про проблему з постановкою на військовий облік і те, що аналогічна проблема є у його близького товариша ОСОБА_13 ; (б) через деякий час від ОСОБА_10 дізнався про те, що ці обставини вони розповіли своєму знайомому на ім'я ОСОБА_14 , який працює в СБУ і коли той дізнався про це, то повідомив, що має відношення до ТЦК та СП і нібито зможе вирішити питання з розшуком ТЦК за грошову винагороду у розмірі 40 000 дол США; (в) 04.02.2026 відбулась зустріч, під час якої ОСОБА_6 повідомив, що ніхто не буде передавати грошові кошти наперед, а вони будуть у нього, і він за них ручається. Також розповів ОСОБА_12 , що він по документах стане батьком трьох дітей і в нього буде цивільна дружина, які перебувають за кордоном. Вказав, що хоче, щоб ОСОБА_12 із початку та до самого кінця супроводжували і вирішували всі моменти, а коли вже у додатку «Резерв +» з?явиться відстрочка, то тільки тоді він віддасть потрібну суму; (г) ОСОБА_6 на питання ОСОБА_12 про допомогу ще й його товаришу вдав, що нібито не розуміє про що йде мова, але потім почав говорити, що і йому також може допомогти та зрештою повідомив суму за допомогу одному в розмірі «30 000», але без конкретизації валюти, хоча ОСОБА_12 зрозумів, що йдеться про долари США); (ґ) після питання ОСОБА_12 про можливу знижку, якщо буде двоє, ОСОБА_6 здійснив телефонний дзвінок і задав це питання, а через певний час отримав смс-повідомлення та озвучив «мінус 6», тобто він розумів, що за двох виходило 54 000 доларів США (т. 2 а. с. 16-20);
(5) протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 20.02.2026, у якому зазначено свідчення, згідно з якими: (а) у ОСОБА_13 є товариш ОСОБА_12 , поспілкувавшись з яким він дізнався, що у нього, як і в ОСОБА_13 є проблема з ТЦК та СП - перебування у розшуку, і що він вже шукає законні шляхи її вирішення; (б) ОСОБА_13 просив, щоб ОСОБА_12 також дізнався і за нього, оскільки у них товариські відносини; (в) на початку лютого 2026 ОСОБА_13 від ОСОБА_12 дізнався, що під час пошуку вирішення проблеми на нього вийшов через спільних знайомих хлопець - працівник СБУ ОСОБА_6 , який запропонував допомогу у вирішенні їх проблем, але не у правовому полі, а за надання неправомірної вигоди; (г) у подальшому ОСОБА_12 деталей більше не розповідав ОСОБА_13 , але говорив, що сума, яку йому озвучили за вирішення проблем з мобілізаційним законодавством, становила 68 000 дол. США, тобто по 34 000 доларів США з кожного (т. 2 а. с. 21-23);
(6) протоколами за результатами проведення НС(Р)Д від 19.02.2026-20.02.2026 і від 20.02.2026, у яких зафіксовано обставини розмов і зустрічей ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , у ході яких обговорювалося надання неправомірної вигоди за вирішення питань із військовим обліком та розшуком, щодо яких зазначено вище у протоколах допиту(т. 2 а. с. 37-60);
(7) протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.02.2026, відповідно до якого оскільки він перебуває в довірливих відносинах з ОСОБА_6 , то останній нав'язливо телефонував йому та постійно запитував з приводу того, чи погоджуються хлопці на його умови, щоб вирішити свої питання, пов'язані з порушенням ними мобілізаційного законодавства, зокрема: (а) 05.02.2026 в додатку «WhatsАpp» ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив деякі деталі процесу зняття з військового обліку ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , зазначив, що це буде коштувати 34 000 дол. США з кожного, тобто сума виросла до 68 000 дол. США; (б) у подальшому ОСОБА_6 неодноразово здійснював телефонні дзвінки та наполягав на скорішій передачі йому грошових коштів ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , підганяючи тим, що нібито скоро ця «лавочка» буде закрита; (в) 20.02.2026 під час телефонної розмови ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_6 , що хлопці грошові кошти зможуть віддати через день-два, тобто приблизно в понеділок; (г) 22.02.2026 у телефонній розмові ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_11 про те, що він не буде брати грошові кошти від хлопців, а щоб вони передали їх ОСОБА_11 , а він передав їх у свою чергу ОСОБА_6 ; (ґ) 23.02.2026 в приміщенні НАБУ, за участю ОСОБА_12 та понятих, ОСОБА_11 були вручені завчасно ідентифіковані та оглянуті грошові кошти в сумі 68 000 дол. США, з яких 3000 дол. США були справжніми, решта - імітаційними, як предмет неправомірної вигоди, яку він мав передати ОСОБА_6 ; (д) перебуваючи в приміщенні кальян-бару «Mr. White 2» за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-б, ОСОБА_11 перетелефонував ОСОБА_6 та повідомив, що за його вказівкою ОСОБА_12 нібито передав йому грошові кошти (неправомірну вигоду) для ОСОБА_6 , у зв'язку з чим, ОСОБА_6 може приїхати їх забрати; (е) приблизно о 12:30 ОСОБА_6 приїхав за вказаною адресою, де ОСОБА_11 передав ОСОБА_6 неправомірну вигоду у сумі 68 000 дол США в паперовому пакеті білого кольору «Chanel», після цього ОСОБА_6 проговорив кому і скільки піде грошей з цієї суми, сховав пакет з грошима під куртку (т. 2 а. с. 28-32);
(8) протоколом огляду та вручення коштів та несправжніх (імітаційних) засобів від 23.02.2026, згідно з яким детективи НАБУ на виконання постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину вручили ОСОБА_11 заздалегідь ідентифіковані грошові купюри в сумі 3 000 (три тисячі) дол. США та несправжні (імітаційні) засоби - аркуші паперу, які візуально схожі на долари США в кількості 650 аркушів, що імітують грошові кошти в сумі 65 000 дол. США, а всього 68 000 дол США (т. 2 а. с. 24-27);
(9) протоколом обшуку від 23.02.2026, згідно з яким проведено обшук приміщення кафе-бару «Mr. White 2» (м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2Б), у якому під час обшуку ОСОБА_6 виявлено та вилучено кошти в сумі 3 000 (три тисячі) дол. США та несправжні (імітаційні) засоби - аркуші паперу, які візуально схожі на дол. США в кількості 650 аркушів, що імітували грошові кошти в сумі 65 000 дол США, а всього 68 000 дол. США, які знаходились у білому паперовому пакеті з написом «Chanel», серії та номери купюр яких співпадають з тими, які зазначені в протоколі огляду та вручення коштів та несправжніх (імітаційних) засобів від 23.02.2026 (т. 2 а. с. 61-69).
7.9. На думку колегії суддів, наведена інформація може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №52026000000000055 стосовно прохання надати неправомірну вигоду та її одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, в особливо великому розмірі для себе й третіх осіб за вчинення такою особою в інтересах третіх осіб дій (зняття з військового обліку та розшуку військовозобов'язаних, надання відстрочки та непритягнення таких осіб до відповідальності) з використанням наданої їй влади та службового становища.
7.10. Щодо твердження ОСОБА_6 про те, що він у такий спосіб виконував свої обов'язки з розкриття злочину, пов'язаного з незаконним наданням відстрочки військовозобов'язаним, а не вчиняв інкримінований йому злочин, то його колегія суддів відхиляє з огляду на відсутність будь-яких даних, які б підтверджували, що описані події були частиною законної діяльності з розкриття злочинів, а не діями, кваліфікованими за ч. 4 ст. 368 КК.
7.11. Стосовно доводу сторони захисту щодо відсутності як додатків до протоколів проведення НС(Р)Д технічних носіїв інформації, на яких вони зафіксовані, то колегія суддів його відхиляє, оскільки наведене не спростовує факту наявності в органу досудового розслідування таких носіїв із записами. Й обставин, які б свідчили про очевидну недопустимість вказаних протоколів проведення НС(Р)Д не встановлено.
7.12. Відхиляється також довід сторони захисту щодо того, що ОСОБА_6 не службова особа, яка займає відповідальне становище, оскільки підозрюваний - заступник начальника міжрайонного відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, а тому виконує організаційно-розпорядчі функції, тобто є службовою особою.
7.13. Разом з тим, питання остаточної кваліфікації дій ОСОБА_6 буде вирішуватися після завершення досудового розслідування та підготовки обвинувального акта.
7.14. Вказане спростовує доводи захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри.
7.15. Проте вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявність у діях підозрюваного вини у вчиненні злочину, оскільки питання винуватості у судовому порядку вирішується після надходження обвинувального акта до суду.
(§2) Щодо наявності/відсутності ризиків
8. В оскаржуваному рішенні слідча суддя дійшла висновку про наявність ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
8.1. Сторона захисту вказала про відсутність вказаних ризиків, мотивуючи тим, що: (1) ризик переховування відсутній, оскільки (а) стороною обвинувачення на підтвердження майнового стану ОСОБА_6 надано аналітичну довідку, яка не є первинним фінансово-господарським документом чи висновком експерта, а також доходи за 17 років, що є надто великим періодом; (б) не враховано кредитні зобов'язання дружини підозрюваного; (в) не враховано того, що автомобіль фактично було знищено внаслідок ДТП; (г) нівелювати вказаний ризик можливо накладенням арешту на майно та здачею паспортів громадянина України для виїзду за кордон; (ґ) в ОСОБА_6 відсутні достатні фінансові ресурси для переховування; (д) виїзд за кордон під час воєнного стану без спеціального дозволу неможливий; (2) ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є повністю нівельований і вичерпаний, оскільки: (а) всі необхідні слідству докази, предмети та документи, включаючи мобільні телефони, електронні носії інформації та грошові кошти вилучені та перебувають у розпорядженні детективів; (б) відмова надати пароль від телефону не може свідчити про перешкоджання правосуддю; (3) ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні відсутній, оскільки: (а) слідча суддя заборонила спілкуватися з свідками; (б) свідки вже надали свої показання; (4) ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином відсутній, оскільки: (а) володіння професійними навичками не утворює складу злочину і не є підставою для арешту; (б) після вручення підозри він відсторонений від виконання службових обов'язків та втратив доступ до відомчих та державних баз даних.
8.2. Прокурор заперечив проти доводів сторони захисту, зазначивши про наявність ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК.
8.3. За підсумками апеляційного перегляду зроблено висновок, що слідча суддя правильно встановила наявність чотирьох ризиків, зазначених в ухвалі.
8.4. Надаючи саме таку оцінку, колегія суддів враховує зміст ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК, виходячи з яких убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави», зважаючи на який існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК, ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
8.5. На думку колегії суддів, наведені слідчою суддею в ухвалі факти та обставини переконливо й не абстрактно демонструють існування ризиків, про які у клопотанні зазначала сторона обвинувачення.
8.5.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується: (1) суворістю можливого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, визначене ч. 4 ст. 368 КК, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання, зокрема у вигляді позбавлення волі (т. 2 а. с. 74-82); (2) можливістю покинути територію України; (3) майновим станом ОСОБА_6 (т. 2 а. с. 87-118) (т. 2 а. с. 87-90, 115).
8.5.2. Наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується: (1) тривалістю досудового розслідування та продовженням збору доказів; (2) посадою підозрюваного; (3) спілкуванням щодо обставин ймовірного вчинення кримінального правопорушення у месенджері «WhatsApp», що фактично унеможливлює фіксацію відповідних контактів операторами телекомунікацій та зняття інформації із електронних комунікаційних мереж; (4) проханням надати ймовірно неправомірну вигоду через посередника, а саме знайомого ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 33-36); (5) приховуванням предмета ймовірної неправомірної вигоди під курткою після її отримання (т. 2 а. с. 61-69); (6) спотворенням інформації щодо джерела походження предмета вірогідно неправомірної вигоди, адже на відповідне запитання детектива під час обшуку ОСОБА_6 відповів, що йому про кошти нічого невідомо, натомість він зустрівся зі своїм знайомим, якого попросив придбати йому парфуми, а тому був переконаний, що в переданому йому ОСОБА_11 пакеті знаходяться саме парфуми (т. 2 а. с. 61-69); (7) відмовою повідомити детективам код-пароль системи логічного захисту власного мобільного телефона, що може свідчити про те, що він приховати відомості, які можуть мати значення для досудового розслідування та знаходяться у вмісті його мобільного телефона (т. 2 а. с. 61-69).
8.5.3. Ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні підтверджується: (1) встановленою КПК процедурою отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК); (2) можливістю з використанням своєї посади впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема, на ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , оскільки в рамках проведення НС(Р)Д, ОСОБА_6 неодноразово повідомляв про необхідність надання вірогідно неправомірної вигоди у короткий строк, оскільки в іншому разі можуть настати несприятливі наслідки для ОСОБА_12 і ОСОБА_13 (т. 2 а. с. 41-60; (3) наявністю набутих за період роботи у органах СБУ широкого кола знайомств і зв?язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; (4) можливістю впливу ОСОБА_6 на здійснення мобілізації, оскільки, з його слів, він має відношення до діяльності РТЦК та СП (т. 2 а. с. 41-53);
8.5.4. Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується: (1) схильністю та здатністю ОСОБА_6 приховувати та маскувати ймовірно протиправні дії доступними йому силами та засобами, зокрема, надаючи їм вигляду законності, що підтверджується (а) повідомленням ним 04.02.2026 під час розмови із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що фактично ОСОБА_12 і ОСОБА_13 допомагають органу досудового розслідування у викритті кримінальних правопорушень, вчинюваних невстановленими особами щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, а тому надані ними завідомо неправдиві офіційні документи щодо наявності трьох дітей, як підставу для їх відстрочки та зняття з розшуку РТЦК та СП будуть «легалізовані» й не будуть скасовуватись, а ОСОБА_6 своєю чергою вживатиме заходи щодо непритягнення їх до кримінальної відповідальності (т. 2 а. с. 41-53); (б) повідомленням ОСОБА_6 про залучення ОСОБА_12 і ОСОБА_13 до конфіденційного співробітництва, незважаючи на те, що вони за вирішення питання відстрочки все ж мали надати неправомірну вигоду за свої кошти (т. 2 а. с. 41-53); (2) можливістю, в силу досвіду роботи у правоохоронному органі, скористатися набутими знаннями, навичками і зв'язками для перешкоджання цьому кримінальному провадженню.
8.6. Як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.
8.6.1. Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_6 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, сторона захисту в ході апеляційного перегляду не спростувала.
8.6.2. Тому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків, наявність яких правильно встановила слідча суддя.
(§3) Щодо застосованого запобіжного заходу
9. В оскаржуваній ухвалі слідча суддя зазначила, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам.
9.1. Сторона захисту вказала про недоведеність необхідності застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
9.2. Прокурор зазначив, що слідча суддя правильно обрала вид запобіжного заходу.
9.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що слідча суддя дійшла правильного висновку, застосувавши до ОСОБА_6 тримання під вартою з можливістю внесення застави.
9.4. Надаючи відповідну оцінку, суд виходить зі стандарту доведення «достатні підстави».
9.4.1. Так, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти установленим ризикам. Найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК). Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою є: (а) домашній арешт; (б) застава; (в) особисте зобов'язання; (г) особиста порука.
9.4.2. Отже, інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам лише за умови встановлення ймовірності цього, із огляду на встановлені під час розгляду клопотання обставини.
9.5. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із дій, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, але вимагає наведення конкретних фактів, котрі у своїй сукупності можуть вказувати на те, що він має реальну можливість вчинити такі дії у даному кримінальному провадженні в майбутньому.
9.6. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).
9.7. Санкцією ч. 4 ст. 368 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
9.8. Тобто досудове розслідування у кримінальному провадженні №52026000000000055 щодо ОСОБА_6 стосується розслідування обставин вчинення ним особливо тяжкого кримінального правопорушення й існує ймовірність його притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років (т. 2 а. с. 74-82).
9.9. Разом з цим, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (35 років), має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки в Україні (одружений, має малолітнього сина) (т. 2 а. с. 91-92, 171), працює заступником начальника міжрайонного відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (т. 2 а. с. 157), характеризується позитивно (т. 2 а. с. 169), раніше не судимий, відсутні докази притягнення його до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні. Відомостей про стан здоров'я підозрюваного не надано. Крім того, ОСОБА_6 нагороджено рядом відзнак та грамот (т. 2 а. с. 173-177).
9.10. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчої судді про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти встановленим ризикам, оскільки: (1) попередить можливість переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду; (2) підозрюваний не зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) у ОСОБА_6 не буде можливості незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та (3) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
9.10.1. У випадку внесення застави за підозрюваного, стримуючим фактором від настання ризиків буде загроза звернення відповідної суми в дохід держави.
9.10.2. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, а також інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми запобіжними заходами, адже пов'язані з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, і, зважаючи на поведінку підозрюваного, професійні навики та його майновий стан, застосування таких заходів може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
(§4) Щодо розміру застави, визначеного слідчою суддею
10. Слідча суддя, зважаючи на тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_6 , а саме, у проханні надати неправомірну вигоду та її одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, в особливо великому розмірі для себе й третіх осіб за вчинення такою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням наданої їй влади та службового становища, обставини кримінального правопорушення, індивідуальні особливості підозрюваного та його імовірну роль у вчиненні злочину, дійшла висновку, що підозрюваний здатен внести заставу в розмірі 4 992 000 грн, яка зможе стримувати його від намірів і спроб порушити покладені на нього процесуальні обов'язки.
10.1. Сторона захисту зазначила, що застосована слідчим суддею сума застави, є явно непомірною для ОСОБА_6 , зважаючи на його матеріальний стан й усупереч вимогам ч. 5 ст. 182 КПК застосовано розмір застави, що перевищує межі визначені щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину.
10.2. Прокурор вказав, що застосований розмір застави є помірним. Разом з тим, зазначив, що будь-яких аномалій між майновим станом та витратами у ОСОБА_6 немає.
10.3. За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що хоча слідча суддя й правильно зазначила основну мету застави, якою є не компенсація завданої злочином шкоди, а забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, проте не вказала достатніх підстав для визначення застави у розмірі, який значно перевищує максимально допустимий розмір застави, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК і, як наслідок, не правильно визначила суму застави.
10.4. Порядок визначення розміру застави регулюється ст. 182 КПК.
10.4.1. Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 3, абз. 2 п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК).
10.4.2. Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).
10.4.3. Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
10.4.4. Водночас сума застави повинна бути оцінена з врахуванням особи підозрюваного, його активів та взаємовідносин з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні (п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).
10.4.5. Як убачається із п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10.4.6. Відповідно до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3328 гривень.
10.5. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких обставин, згідно з якими:
10.5.1. за період з 2008 по 2025 рік ОСОБА_6 отримав дохід у сумі 4 553 380 грн, а його дружина - ОСОБА_15 за період з 2012 по 2025 рік одержала 163 526 грн (т. 2 а. с. 87-92, 95);
10.5.2. ОСОБА_6 на праві власності належить автомобіль AUDI Q7, 2016 р. в., вартістю 800 000 грн, набутий на підставі договору купівлі-продажу 27.02.2024 (т. 2 а. с. 87-90, 115);
10.5.3. у судовому засіданні в суді першої інстанції підозрюваний зазначив, що його щомісячний дохід складає близько 55 тис. грн.
10.5.4. в оскаржуваній ухвалі вказано факт користування підозрюваним автомобілем, який належить ОСОБА_11 , але не зазначено чи без оформлення на членів своєї родини у сім'ї підозрюваного є ще якесь майно, за рахунок якого за нього може бути внесено заставу;
10.5.5. в ухвалі слідчої судді взаглі не вказано, які саме факти вказють на особливість випадку підозрюваного, з огляду на яку йому слід визначити заставу в сумі, яка вище за межі, передбачені в абз. 1 п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК.1
10.6. Зважаючи на вищевикладене, слідча суддя, встановлюючи розмір застави не навела обставин існування виняткового випадку, з огляду на який слід визначити заставу в сумі, яка перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10.6.1. Враховуючи обставини кримінального провадження, майновий стан підозрюваного, виключний випадок для визначення йому застави у розмірі, що перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відсутній.
10.6.2. Отже, підстав для визначення ОСОБА_6 застави у розмірі 4 992 000 грн, що перевищує суму, передбачену п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК (998 400 грн=3328 грн х 300), в ході апеляційного перегляду не встановлено.
10.6.3. Водночас, на думку колегії суддів, застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що становить 998 400 грн (300х3328), відповідає вимогам КПК та буде, з одного боку, помірною для підозрюваного, а з іншого - в разі її внесення зможе разом із покладенням обов'язків утримати ОСОБА_6 від вчинення зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК дій. Надаючи таку оцінку стосовно необхідності визначення максимально можливої суми застави суд враховує не лише майно, доходи і витрати сім'ї підозрюваного, в т. ч. і споживчий кредит дружини, наявність малолітньої дитини (т. 2 а. с. 91-92, 171, т. 3 а. с. 98-143), а також обставини вчинення злочину.
(§5) Висновки
11. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
11.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК).
11.2. Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 409 КПК).
11.3. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК).
11.4. Оскільки у ході вирішення клопотання слідча суддя не надала належної оцінки відсутності виключного випадку, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню в частині визначення розміру застави. В іншій частині оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 132, 176-178, 182, 193, 194, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисників задовольнити частково, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2026 року скасувати в частині визначення розміру застави.
У цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім чисяч чотириста) гривень.
В іншій частині ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 25 лютого 2026 року залишити без змін, апеляційні скари - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2
Судді:ОСОБА_3
ОСОБА_4