справа №991/9838/25
провадження №1-кп/991/119/25
Іменем України
«03» березня 2026 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час судового засідання у кримінальному провадженні №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
24 вересня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст.
369-2 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2025 року, відповідно до положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено суддю Вищого антикорупційного суду
ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року, постановленою в порядку ст. 314 КПК України, у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року дане кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
02 березня 2026 року до суду надійшли клопотання прокурора САП ОСОБА_5 про продовження строку дії покладених на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов'язків.
Враховуючи, що заявлені прокурором клопотання стосуються вирішення питань, пов'язаних із продовженням строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених в межах одного кримінального провадження, суд, заслухавши думки учасників судового засідання, які не заперечували з приводу їх одночасного розгляду, вважає за доцільне розглядати такі клопотання разом із дослідженням наведених доводів у сукупності, що сприятиме забезпеченню повного, всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин у межах вирішення цих питань.
Обставини клопотання прокурора САП ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 .
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2025 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому неодноразово було продовжено. Востаннє ухвалою суду від 10 листопада 2025 року строк тримання було продовжено до 08 січня 2026 року та визначено заставу у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) грн, з покладенням на останнього процесуальних обов'язків у разі її внесення. 09 грудня 2025 року після внесення визначеного судом розміру застави обвинувачений
ОСОБА_3 був звільнений з-під варти. У подальшому, ухвалою суду від 07 січня 2026 року було продовжено строк дії процесуальних обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , строком на два місяці, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю. Строк дії цієї ухвали визначений судом до 07 березня 2026 року, однак, на переконання прокурора, підстави для подальшого покладення на ОСОБА_3 цих обов'язків продовжують існувати.За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що у період часу з 20 березня по 26 травня 2025 року організував незаконне переправлення двох осіб через державний кордон України, керував такими діями та сприяв їх вчиненню порадами та вказівками, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. При цьому ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 прийняв пропозицію, обіцянку та одержав неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, та запропонував і пообіцяв здійснити вплив за надання такої вигоди за попередньою змовою групою осіб, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України. Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що з 15 квітня 2025 року прийняв пропозицію, обіцянку, а 26 травня 2025 року одержав неправомірну вигоду для себе за вплив у прийнятті рішення особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, а також в цей же час запропонував і пообіцяв здійснити вплив за надання такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України. Тобто, як зазначає прокурор, на даний час наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 , з-поміж іншого, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також стороною обвинувачення встановлено достатню кількість відомостей, які вказують на схильність і можливість обвинуваченого реалізувати ризик, передбачений у п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначаючи про наявність ризику переховування від суду, прокурор посилається на: тяжкість і характер злочинів, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_3 , суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки, які можуть спонукати обвинуваченого до втечі; можливість обвинуваченого безперешкодно залишати територію України для подальшого переховування за її межами; майновий стан як самого обвинуваченого ОСОБА_3 , так і його близьких осіб, який є достатнім для фінансового забезпечення під час можливого переховування. На переконання прокурора, на теперішній час ризик переховування обвинуваченого від суду не зменшився та продовжує залишатися актуальним. На переконання прокурора, на теперішній час вірогідність реалізації ризику не зменшилася та не стала менш вагомою. Окрім того, фактором, який на його думку посилює цей ризик, є швидкість, з якою були досліджені докази сторони обвинувачення. Також прокурор у клопотанні звертає увагу, що обов'язки не обмежують надмірно права і свободи ОСОБА_3 , а спрямовані виключно на досягнення мети кримінального провадження та запобігання вказаним ризикам, а тому продовження процесуальних обов'язків щодо ОСОБА_3 є доцільним ще на 2 місяці.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та зазначив, що, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду залишається актуальним та є основним у цьому кримінальному провадженні. На його переконання, одного застосування застави недостатньо для запобігання наявному ризику, оскільки її визначений розмір у сумі 10 000 000 грн. є відносно помірним для обвинуваченого. Такий висновок, за словами прокурора, ґрунтується, зокрема, на досліджених у судовому засіданні матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких у розмовах обвинувачений оперує значно більшими сумами коштів. При цьому прокурор зазначив, що, з огляду на раніше висловлену позицію сторони захисту, основною складністю під час внесення застави була необхідність здійснення кількох банківських транзакцій, а не відсутність в обвинуваченого відповідних фінансових можливостей. Окрім того, за твердженнями прокурора обставина щодо достатнього майнового стану як самого обвинуваченого, так і його близьких осіб для фінансового забезпечення можливого переховування обґрунтовується тим, що не на всі об'єкти майна, які перебувають у власності обвинуваченого, на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було накладено арешт. Крім того, прокурор зазначив, що частина майна приховується обвинуваченим. З огляду на викладене, наведені ним обставини свідчать про те, що ризик переховування ОСОБА_3 не зменшився настільки, щоб існували підстави для скасування хоча б одного з покладених на нього процесуальних обов'язків. Водночас, на його думку, сукупність покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків дає змогу забезпечити розумний баланс між інтересами кримінального провадження та правами обвинуваченого, не створюючи для нього надмірних обмежень.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначивши що воно є необґрунтованим та не підтверджується жодними доказами. Захисник звернув увагу суду на те, що під час вирішення питання про продовження строку дії процесуальних обов'язків, покладених на обвинуваченого, суд має оцінити не лише те, чи не зменшилися ризики, на які посилається прокурор, а й те, чи продовжують вони існувати загалом. В даному випадку клопотання подане прокурором є аналогічне за змістом попередньому та не містить нових обставин або доводів. За його словами, обвинувачений ОСОБА_3 постійно проходить лікування, у зв'язку з чим виїзд за межі України, можливе переховування за кордоном та у подальшому перебування в розшуку є фактично неможливими та могло б становити загрозу для його життя та здоров'я. Окремо захисник також звернув увагу суду на те, що в обвинуваченого наявні протипоказання до носіння електронного засобу контролю, оскільки він проходить терапію із застосуванням певних електронних медичних засобів, що, за словами захисника, може впливати на процес лікування та спричиняє ОСОБА_3 багато незручностей. Водночас підтверджуючих медичних документів на обґрунтування цих тверджень сторона захисту надати не може. Щодо доводів сторони обвинувачення про можливість призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення захисник зазначив, що сама по собі тяжкість і характер інкримінованого діяння, а також суворість можливого покарання не можуть бути достатньою підставою для висновку про наявність ризику переховування особи від суду. При цьому захисник наголосив, що його підзахисний належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, систематично з'являється у судові засідання, у тому числі бере участь у них у режимі відеоконференції, та не має наміру переховуватися від суду. Крім того, паспорти для виїзду за кордон ним уже здані до відповідного уповноваженого органу. З огляду на викладене,
ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 з доводами свого захисника погодився та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Також ОСОБА_3 не заперечував проти розгляду його клопотання за відсутності іншого захисника який представляє його інтереси - адвоката ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_6 , який представляє його інтереси підтримали позицію захисника ОСОБА_7 та просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків покладених на обвинуваченого
ОСОБА_3 .
Обставини клопотання прокурора САП ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 28 травня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. У подальшому цей строк неодноразово продовжувався, зокрема, ухвалою суду від 05 січня 2026 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено на 60 діб, тобто до 05 березня 2026 року, з визначенням застави в розмірі 3 500 000(трьох мільйонів п'ятсот тисяч) гривень, як альтернативного запобіжного заходу. 22 січня 2026 року ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду розмір застави було зменшено до 2 013 440 (двох мільйонів тринадцяти тисяч чотириста сорока) гривень. Після внесення застави ОСОБА_4 було звільнено з-під варти та покладено на нього наступні обов'язки визначені ухвалою від 05 січня 2026 року: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю. Строк дії цієї ухвали визначений судом до 05 березня 2026 року, однак, на переконання прокурора, підстави для подальшого покладення на ОСОБА_4 цих обов'язків продовжують існувати. За версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що у період часу з 20 березня по 26 травня 2025 року організував незаконне переправлення двох осіб через державний кордон України, керував такими діями та сприяв їх вчиненню порадами та вказівками, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. Також ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він разом із ОСОБА_3 прийняв пропозицію, обіцянку та одержав неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, та запропонував і пообіцяв здійснити вплив за надання такої вигоди за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України.
Як зазначає прокурор, на даний час наявні достатні підстави вважати, що
ОСОБА_4 , з-поміж іншого, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також стороною обвинувачення встановлено достатню кількість відомостей, які вказують на схильність і можливість обвинуваченого реалізувати кожен з перелічених у п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків. Зазначаючи про наявність ризику переховування від суду, прокурор посилається на: тяжкість і характер злочинів, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_4 , суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки, які можуть спонукати обвинуваченого до втечі; можливість обвинуваченого безперешкодно залишати територію України для подальшого переховування за її межами; майновий стан як самого обвинуваченого ОСОБА_4 , так і його близьких осіб, який є достатнім для фінансового забезпечення під час можливого переховування.
На думку прокурора, на теперішній час ризик переховування обвинуваченого від суду не зменшився та не став менш вагомим. Окрім того, фактором, який посилює цей ризик, є швидкість, з якою були досліджені докази сторони обвинувачення. Також прокурор у клопотанні звертає увагу, що обов'язки не обмежують надмірно права і свободи ОСОБА_4 , а спрямовані виключно на досягнення мети кримінального провадження та запобігання вказаним ризикам, а тому продовження процесуальних обов'язків щодо ОСОБА_4 є доцільним ще на 2 місяці.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання, зазначивши, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду залишається реальним та актуальним. Прокурор звернув увагу на те, що обвинувачений проживає у прикордонному районі, а відповідно до повідомленої підозри саме він мав виконувати роль провідника осіб через державний кордон, що додатково посилює ризик його можливого переховування, зважаючи на можливості безперешкодного перетину кордону. Крім того, проживання обвинуваченого безпосередньо поблизу державного кордону ускладнює оперативне реагування правоохоронних органів у разі отримання інформації про намір останнього незаконно перетнути кордон. Як убачається з матеріалів НСРД, для організації такого перетину обвинуваченому може знадобитися лише декілька хвилин. Також прокурор зазначив, що обвинуваченому ОСОБА_4 надавалася вже неодноразово медична допомога, однак документів, які б підтверджували наявність протипоказань до носіння електронного засобу контролю, суду не надано.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що воно, на його думку, є формальним. На переконання захисника прокурор постійно посилається на можливість втечі обвинуваченого за межі кордону України, однак останній вже півтори місяці перебуває вдома після звільнення його з-під варти, сумлінно виконує покладені на нього обов'язки та не вчиняє жодних дій, спрямованих на ухилення від суду. Крім того, захисник зазначив, що твердження прокурора про нібито причетність ОСОБА_4 до незаконного переправлення осіб через державний кордон України за весь час судового розгляду жодними належними доказами не підтверджено.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника та додатково зазначив, що має проблеми зі здоров'ям, зокрема страждає на аритмію серця. За його словами, він проходить лікування та відвідує кардіоцентр, де отримує відповідну медичну допомогу. Обвинувачений припускає, що носіння електронного засобу контролю може впливати на його артеріальний тиск та серцевий ритм. Крім того, він зазначив про намір пройти магнітно-резонансну томографію (МРТ) у зв'язку з плануванням операції через наявність грижі, однак, за його словами, обстеження йому не проводять через наявність електронного браслета, що може, зі слів лікарів, впливати на роботу комп'ютерної системи обладнання. Разом з тим, обвинувачений повідомив, що документального підтвердження зазначених обставин він не має.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_7 підтримали позицію захисту обвинуваченого ОСОБА_9 та просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків покладених на останнього.
Щодо застосованого до ОСОБА_3 запобіжного заходу
Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, а також пояснень учасників судового засідання встановив, що 26 травня 2025 року ОСОБА_3 було затримано та в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 КК України.
28 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 21 196 000 грн, з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення (т.2 а.с. 114-127).
23 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду строк тримання ОСОБА_3 під вартою продовжено до 20 вересня 2025 року та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 15 149 000 грн, з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення (т.2 а.с. 86-104).
18 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16 листопада 2025 року, та визначено заставу у розмірі 15 140 000 грн. (т.2 а.с. 10-18).
07 жовтня 2025 року ухвалою судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні заяв адвокатів ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , та адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про негайне звільнення обвинувачених з-під варти (т.3 а.с. 134-137).
16 жовтня 2025 року ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2025 року в частині визначення розміру застави змінено та встановлено підозрюваному ОСОБА_3 заставу у розмірі 11 203 600 грн, а решту ухвали залишено без змін (т.15 а.с.
64-70).
22 жовтня 2025 року ухвалою судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу (т.11 а.с.15-16).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 листопада 2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено до 08 січня 2026 року, та визначено заставу у розмірі 10 000 000 грн., з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення.(т.15, а.с.153).
09 грудня 2025 року за обвинуваченого ОСОБА_3 внесена застава і останній був звільнений з-під варти, після чого почали діяти обов'язки, встановлені ухвалою суду від 10 листопада 2025 року.
07 січня 2026 року ухвалою судді Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії обов'язків, покладних на
ОСОБА_3 ухвалою від 10 листопада 2025 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю (т.22. а.с.101).
Щодо застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу
На підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, а також пояснень учасників судового засідання суд встановив, що 26 травня 2025 року ОСОБА_4 було затримано та в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 369-2 КК України.
28 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 10 446 600 грн, з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення.
23 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжено до 20 вересня 2025 року та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 7 570 000 грн, з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення.
18 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів та визначено заставу у розмірі 7 570 000 грн. (т.2 а.с. 4-9).
07 жовтня 2025 року ухвалою судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у задоволенні заяв адвокатів ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , та адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , про негайне звільнення обвинувачених з-під варти (т.3 а.с. 134-137).
10 листопада 2025 року ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів та визначено заставу у розмірі 5 000 000 грн., з покладенням відповідних обов'язків у разі її внесення(т.15 а.с.176-182).
25 грудня 2025 року Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду було залишено без задоволення апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 10 листопада 2025 року залишено її без змін.
05 січня 2026 року ухвалою Вищого антикорупційного суду строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено на 60 діб, тобто до 05 березня 2026 року, з визначенням застави в розмірі 3 500 000 (трьох мільйонів п'ятсот тисяч) гривень, як альтернативного запобіжного заходу та покладенням на нього наступних процесуальних обов'язків: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю.
22 січня 2026 року ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду розмір застави було зменшено до 2 013 440 (двох мільйонів тринадцяти тисяч чотириста сорока) гривень.
25 січня 2026 року ОСОБА_4 було звільнено з-під варти, у зв'язку з внесенням ним розміру застави (т.23, а.с.129). Після цього відносно обвинуваченого почали діяти обов'язки, встановлені ухвалою суду від 05 січня 2026 року.
Мотиви та висновки суду
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання прокурора, суд зазначає про наступне.
За змістом ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців; у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Враховуючи положення ст. 199 КПК України, суд під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків має з'ясувати, крім обставин, зазначених у ч. 1 ст. 194 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ним ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов'язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. КПК України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_3 .
Розглядаючи подане прокурором клопотання, суд виходить з того, що ОСОБА_3 у даній справі набув статусу обвинуваченого (ч. 2 ст. 42 КПК України), обґрунтованість пред'явленої йому підозри була перевірена слідчими суддями під час обрання та продовження запобіжного заходу, а тому суду необхідно розглянути питання доцільності продовження покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали.
У своєму клопотанні прокурор стверджує, що встановлений під час досудового розслідування ризик переховуватися від суду, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшився, є реальним та продовжує існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків, щоб в такий спосіб запобігти наявному ризику і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Перевіряючи наявність вказаного прокурором ризику на час розгляду цього клопотання, суд виходить з наступного, що з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_3 (злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України, які, відповідно до класифікації за ступенем тяжкості, закріпленими у ст. 12 КК України, належать до нетяжких та тяжких злочинів), характер таких кримінальних правопорушень (вбачається з обвинувального акта - організація незаконного переправлення двох осіб через державний кордон України під час запровадженого воєнного стану та обвинувачення у корупційному злочині), факт завершення дослідження письмових матеріалів сторони обвинувачення в суді, суд вважає, що ризик, переховування від суду є актуальним і досі, що пов'язано з очікуванням ОСОБА_3 можливого покарання, наявністю в обвинуваченого можливостей залишити територію України у незаконний спосіб поза офіційними пунктами пропуску через державний кордон України, що вбачається з обвинувального акта, який прийнятий судом до розгляду (обізнаність щодо місць розташування офіційних пунктів пропуску ДПС України, факт територіального розташування Закарпатської області, де проживає обвинувачений).
Твердження сторони захисту на спричинення обтяжень для обвинуваченого
ОСОБА_3 носінням електронного засобу контролю, зокрема на стан його здоров'я не підтверджуються належними та достатніми відомостями, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав брати їх до уваги.
На думку суду, продовження існування ризику переховування від суду обумовлює необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язків, строком на два місяці, тобто до 03 травня 2026 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю, а визначений обсяг обов'язків не є надмірно обтяжливими для обвинуваченого, здатний у комплексі запобігти реалізації встановленого ризику переховування від суду та в достатній мірі забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 .
Розглядаючи подане клопотання, суд виходить з того, що ОСОБА_4 у даній справі набув статусу обвинуваченого (ч. 2 ст. 42 КПК України), обґрунтованість пред'явленої йому підозри була перевірена слідчими суддями під час обрання та продовження запобіжного заходу, а тому суду необхідно розглянути питання доцільності продовження покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали.
У своєму клопотанні прокурор стверджує, що встановлений під час досудового розслідування ризик переховуватися від суду, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшився, є реальним та продовжує існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків, щоб в такий спосіб запобігти наявному ризику і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Перевіряючи наявність вказаного прокурором ризику на час розгляду цього клопотання, суд виходить з наступного, що з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 (злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, які, відповідно до класифікації за ступенем тяжкості, закріпленими у ст. 12 КК України, належать до нетяжких та тяжких злочинів), характер таких кримінальних правопорушень (вбачається з обвинувального акта - організація незаконного переправлення двох осіб через державний кордон України під час запровадженого воєнного стану та обвинувачення у корупційному злочині), факт завершення дослідження письмових матеріалів сторони обвинувачення в суді, суд вважає, що ризик, переховування від суду продовжує існувати і досі, що пов'язано з очікуванням ОСОБА_4 можливого покарання, наявністю в обвинуваченого можливостей залишити територію України у незаконний спосіб поза офіційними пунктами пропуску через державний кордон України, що вбачається з обвинувального акта, який прийнятий судом до розгляду (обізнаність щодо місць розташування офіційних пунктів пропуску ДПС України, факт територіального розташування Закарпатської області, де проживає обвинувачений).
Твердження сторони захисту про те, що носіння електронного засобу контролю створює обтяження для обвинуваченого ОСОБА_4 , у тому числі з огляду на стан його здоров'я, належними та достатніми доказами не підтверджені, а тому суд не вбачає підстав брати їх до уваги.
На думку суду, продовження існування ризику переховування від суду обумовлює необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків, строком на два місяці, тобто до 03 травня 2026 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду; не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю.
Підсумовуючи, суд вважає, що покладені (продовжені) на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки у визначеному вище обсязі не є надмірно обтяжливими для нього, здатні запобігти реалізації встановленого ризику переховування від суду та в достатній мірі забезпечать йому належну процесуальну поведінку.
Недотримання прокурором строків звернення з клопотанням про продовження строку дії, покладених на ОСОБА_4 обов'язків, з урахуванням строку дії попередньої ухвали до 05 березня 2026 року, без конкретизації строку дії можливих обов'язків, у разі внесення застави за обвинуваченого (не пізніше ніж за 5 днів до закінчення строку дії попередньої ухвали - ст. 199 КПК України), на переконання суду, не спричинило будь-яких негативних наслідків для обвинуваченого, не позбавило можливості захисту ознайомитися з положенням клопотання та належно представити свою позицію суду.
З огляду на досліджені у ході розгляду клопотання факти та обставини, суд приходить до висновку, про необхідність задоволення поданих прокурором клопотань та доцільності продовження строку дії обов'язків обвинуваченим на два місяці.
Повний текст ухвали був внесений до Єдиного державного реєстру судових рішень не у визначений під час проголошення її вступної та резолютивної частин час у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Керуючись ст. ст. 176-178, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити на два місяці, тобто до 03 травня 2026 року, строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
-прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
-не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України;
-носити електронний засіб контролю.
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити на два місяці, тобто до 03 травня 2026 року, строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
-прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
-не відлучатись за межі України без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
-здати на зберігання до Державної міграційної служби України усі наявні паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України;
-носити електронний засіб контролю.
Здійснення контролю за виконанням покладених на обвинувачених обов'язків доручити прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_10