справа № 991/10365/24
провадження номер 1-р/991/7/26
судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до ухвали
від 06 березня 2026 року у справі № 991/10365/24
(провадження номер 1-р/991/7/26)
06 березня 2026 року місто Київ
06 березня 2026 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (надалі - суд) у кримінальному провадженні за № 52023000000000547 від 02.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України була постановлена ухвала про відмову у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про роз'яснення ухвали Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 року про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору.
З цією ухвалою я не згоден з огляду на таке.
Перше.
19.02.2026 року обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про роз'яснення ухвали Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 року про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору, яка була постановлена Вищим антикорупційним судом у складі головуючого судді ОСОБА_2 , тобто постановлена суддею ОСОБА_2 одноособово.
За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2026 року вказана заява була передана на розгляд колегії суддів у складі головуючої судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження здійснюється в суді першої інстанції одноособово, за винятком випадків, передбачених ч. ч. 2 і 3 ст. 31 КПК України, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 КПК України, визначення судді для розгляду конкретного кримінального провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 року для розгляду цього кримінального провадження була визначена головуюча суддя (суддя-доповідач) ОСОБА_2 (справа № 991/10365/24, провадження номер 1-кп/991/108/24).
Надалі, на виконання вимог ч. 2 ст. 31 КПК України, за протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.03.2025 року була сформована колегія суддів у складі головуюча суддя ОСОБА_2 , судді ОСОБА_8 і ОСОБА_1 , а у подальшому за протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.04.2025 року був визначений інший склад суду - колегія суддів у складі головуючої судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 380 КПК України: «Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст».
Таким чином, ч. 1 ст. 380 КПК України є спеціальною нормою кримінального процесуального права, яка встановлює, що заява учасника судового провадження про роз'яснення рішення має розглядатися судом, що його ухвалив, а оскільки ухвала Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 року про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору була постановлена одноособово головуючою суддею ОСОБА_2 , то і розгляд заяви обвинуваченого ОСОБА_6 має здійснюватися суддею ОСОБА_2 одноособово, а не колегіальним складом суду за моєї участі.
На моє переконання посилання моїх колег на ч. 5 ст. 35 КПК України не є релевантним і є помилковим, оскільки:
- по-перше, ч. 5 ст. 35 КПК України лише визначає, що персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду і не передбачає розгляду кримінальних проваджень постійною колегією суддів, що встановлено іншої нормою, а саме ч. 4 ст. 35 КПК України;
- по-друге, у даному випадку розгляду підлягає не кримінальне провадження, а відповідна заява про роз'яснення рішення, яке було ухвалене в іншому складі суду, та підлягає роз'ясненню тим самим судом, тобто суддею ОСОБА_2 одноособово, що передбачено спеціальною нормою кримінального процесуального права - ч. 1 ст. 380 КПК України.
Крім того, слід зазначити, що за умовами п. п. 12.2 п. 12 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду передача заяви про роз'яснення судового рішення проводиться шляхом автоматизованого розподілу справи раніше визначеному слідчому судді, судді-доповідачу, колегії суддів, яким (суддею-доповідачем) у даному випадку є суддя ОСОБА_2 , якою була одноособово постановлена ухвала про роз'яснення якої просить обвинувачений і яка була за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 року була визначена одноособовим суддею у цьому кримінальному провадженні.
В аналогічний спосіб це питання унормовано також і у п. п. 2.3.39.8 п. 2.3.39 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
З огляду на наведені обставини, мною був заявлений самовідвід, у задоволені якого ухвалою колегії суддів від 06.03.2026 року мені було відмовлено, з якою я не погодився і відповідно до вимог ч. 3 ст. 375 КПК України письмово виклав окрему думку.
Разом з тим, відмова колегії суддів у задоволенні мого самовідводу не нівелює та не спотворює вад формування складу суду для розгляду заяви обвинуваченого ОСОБА_6 , який на моє переконання у даному випадку не відповідає визначенню «суда, встановлений законом» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини).
Європейська Комісія з прав людини у справі «Лео Занд проти Австрії» (Leo ZAND v. Austria, заява №7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року) вказала на те, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (пункт 68).
Ухвалення будь-якого судового рішення незаконним складом суду є безумовною підставою для його скасування, що встановлено вимогами п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України.
За таких обставин, вважаю, що заява обвинуваченого ОСОБА_6 про роз'яснення ухвали Вищого антикорупційного суду від 18.11.2024 року не підлягала розгляду та вирішенню колегією суддів у складі: головуючої судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а мала бути розглянута головуючою суддею ОСОБА_2 одноособово.
Друге.
Я маю висловити також і свою незгоду з викладеним у п. 3.4 ухвали мотивуванням такого змісту: «3.4. Варто також зауважити, що ухвали, які постановляються судом у ході розгляду провадження і не є результатами його розгляду, не можуть бути самостійним предметом роз'яснення за визначеною ст. 380 КПК процедурою. Такий правовий висновок міститься в постанові ОП ККС ВС від 02.02.2026 (справа № 766/2466/24, провадження № 51-107 кмо 25). Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 52023000000000547 від 02.11.2023 (справа № 991/10365/24) за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України. Таким чином, результатом цього судового провадження має бути судове рішення щодо доведеності винуватості/невинуватості зазначених осіб у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення чи закриття кримінального провадження. Натомість у цьому провадженні обвинувачений ОСОБА_6 просив суд роз'яснити ухвалу суду про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору, яка була постановлена судом під час підготовчого судового засідання. Тобто ухвала суду про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору не є у цьому провадженні тим процесуальним рішеннями, яке становлять предмет розгляду суду і постановлене за результатами такого розгляду, а отже не підлягає роз'ясненню на підставі ч. 1 ст. 380 КПК України».
Постанова ОП ККС ВС від 02.02.2026 року у справі за № 766/2466/24, (провадження № 51-107 кмо 25) містить висновок про застосування ст. 380 КПК України такого змісту: «Роз'ясненню підлягають ті судові рішення, які прийняті за результатами судового провадження у судовому засіданні та якими вирішено питання, що становило предмет його розгляду. Заяви про роз'яснення таких рішень суд повинен розглянути у окремому судовому засіданні після повідомлення особи, яка звернулася із такою заявою й учасників судового провадження, та за результатами судового розгляду постановити ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову в його роз'ясненні. Якщо ж заявник просить роз'яснити судове рішення, яке не було результатом судового провадження і не становило предмет його розгляду, то суд за результатами розгляду такої заяви повинен постановити ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні без призначення судового засідання. Питання про те, чи є судове рішення таким, що прийняте за результатами судового провадження, тобто чи становило воно предмет розгляду, суд вирішує з урахуванням підстав відкриття та здійснення конкретного провадження. Якщо заявник просив роз'яснити судове рішення, яке не є самостійним предметом роз'яснення за процедурою, визначеною ст. 380 КПК, оскільки не є результатом судового розгляду, то суд апеляційної інстанції вправі відмовити у відкритті провадження або закрити апеляційне провадження у разі, якщо воно було відкрите за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду за підсумком розгляду такої заяви».
З наведеного видно, що цей висновок ОП ККС ВС як за змістом, так і за сутністю, відрізняється від викладеного моїми колегами в ухвалі його тлумачення.
В аспекті вказаного висновку маю зазначити, що ухвала, про відмову у повернення обвинувального акта прокурору, за роз'ясненням якої звернувся обвинувачений була постановлена у межах підготовчого судового провадження у цьому кримінальному провадженні, яке відповідно до вимог п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України визначається як одна зі стадій судового провадження, яка за нормою ч. 1 ст. 316 КПК України закінчується після завершення підготовки до судового розгляду постановленням судом ухвали про його призначення.
Разом з тим, вважаю, що ухвала суду від 18.11.2024 року про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору, за роз'ясненням якої звернувся обвинувачений, підлягає роз'ясненню в аспекті наведеного висновку ОП ККС ВС, оскільки вирішення питання щодо повернення обвинувального акта на стадії підготовчого провадження належить до правомочності суду, що прямо встановлено нормою п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України і у випадку повернення обвинувального акта прокурору має наслідком відсутність будь-якого подальшого судового провадження як такого.
За таких обставин, на моє переконання ухвала суду від 18.11.2024 року про відмову у поверненні обвинувального акта прокурору, за критеріями зазначеного вище висновку ОП ККС ВС відповідає ознаками судового рішення, яке приймається за результатами судового провадження у судовому засіданні і яким вирішується питання, що становило предмет його розгляду, а тому може бути роз'яснена у порядку ст. 380 КПК України.
суддя ОСОБА_1