Справа № 645/381/25 Номер провадження 11-сс/814/142/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харків від 29 січня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у відкритті провадження за заявою (скаргою) ОСОБА_6 , поданою в порядку ст.206 КПК України, про захист конституційних прав та зобов'язання уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури прийняти процесуальне рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.ст.356, 365, 371 КК України.
Заяву (скаргу) ОСОБА_6 , подану в порядку ст.206 КПК України, від 02 січня 2025 року про захист конституційних прав та зобов'язання уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури прийняти процесуальне рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.ст.356, 365, 371 КК України повернуто заявнику.
Роз'яснено скаржнику, що повернення скарги не позбавляє його права на повторне звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що: дана заява (скарга) не підлягає розгляду слідчим суддею Фрунзенського районного суду м. Харків, адже подана з порушенням правил територіальної підсудності; цю заяву (скаргу) подано всупереч вимогам ст.ст.206, 303 КПК України та вона не підлягає вирішенню в порядку зазначених статей, оскільки в ній не порушується питання щодо незаконного тримання ОСОБА_6 під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», ненадання необхідної медичної допомоги під час утримання під вартою, вжиття необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством, не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність дізнавача, слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому розслідуванні в порядку, передбаченому ч.1 ст.303 КПК України, а йдеться про неправомірні дії з боку працівників поліції 27 травня 2019 року, які містять, на думку заявника, склад кримінального правопорушення, при цьому, ОСОБА_6 , формально посилаючись на положення ст.206 КПК України, не зазначає, що він наразі незаконно тримається під вартою або позбавлений свободи в іншій спосіб без судового рішення, яке набрало законної сили.
За змістом апеляційної скарги ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харків від 29 січня 2025 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя: розглянув подану ним ( ОСОБА_6 ) заяву в не передбачений процесуальним законом спосіб, а також без участі заявника і його представника; здійснив неправильне тлумачення положень ст.206 КПК України; не мотивував підстави для відмови у відкритті провадження за його заявою.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 грубо порушував порядок судового засідання, висловлював образи складу суду, не підкорявся розпорядженням головуючого в судовому засіданні. Головуючим суддею було неодноразово попереджено ОСОБА_6 , зокрема, про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено із зали судового засідання. Разом з тим, ОСОБА_6 продовжив повторно грубо порушувати порядок судового засідання та не виконувати розпорядження головуючого судді, у зв'язку з чим, апеляційним суд ухвалою на місці постановив видалити ОСОБА_6 із зали судового засідання на весь час апеляційного розгляду.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів провадження, в апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає про оскарження, окрім ухвали слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харків від 29 січня 2025 року у справі №645/381/25, також про оскарження інших судових рішень, при цьому, постановлених у інших провадженнях (ухвал слідчих суддів Фрунзенського районного суду м. Харків від 09 січня 2025 року та 24 грудня 2024 року).
03 березня 2025 року Верховним Судом клопотання ОСОБА_6 про направлення матеріалів провадження №645/381/25 за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харків від 29 січня 2025 року із Харківського апеляційного суду до іншого суду апеляційної інстанції залишено без задоволення.
30 червня 2025 року Верховним Судом було задоволено подання Харківського апеляційного суду та направлено з Харківського апеляційного суду до Полтавського апеляційного суду для розгляду матеріали провадження (справа №645/381/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харків від 29 січня 2025 року.
При цьому, згідно з матеріалами провадження, які надійшли на розгляд Полтавського апеляційного суду, питання щодо направлення провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на інші судові рішення Харківським апеляційним судом у поданні не ініціювалось і відповідно судом касаційної інстанції не вирішувалось.
Тому Полтавським апеляційним судом має здійснюватись розгляд апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харків від 29 січня 2025 року, постановлену у справі №645/381/25. Ураховуючи викладене вище, Полтавський апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати питання з приводу розгляду інших проваджень та перегляду в апеляційному порядку інших судових рішень за апеляційною скаргою ОСОБА_6 . Протилежний же підхід становитиме порушення правил підсудності та призведе до вирішення апеляційної скарги судом, не визначеним відповідно до вимог закону й судового рішення вищої інстанції.
Згідно з висновком щодо застосовування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі №5-142кс(15)17, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 23 травня 2018 року у справах №237/1459/17 та №243/6674/17, у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч.3 ст.309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч.4 ст.399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п.17 ч.1 ст.7 та ч.1 ст.24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч.6 ст.9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.
У даному конкретному випадку слідчим суддею прийнято рішення про відмову у відкритті провадження за заявою (скаргою) ОСОБА_6 та водночас про її повернення щодо одного й того ж самого предмету оскарження, і можливості постановлення такого судового рішення не передбачено процедурою КПК України, а тому, з урахуванням наведених вище висноків касаційного суду, ухвала слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харків від 29 січня 2025 року підлягає апеляційному перегляду.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За п.2 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Приписами ч.1 ст.412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зміст та форма кримінального провадження мають відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено: законність, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (ст.ст.9, 21, 24 КПК України).
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя відмовив у відкритті провадження за заявою (скаргою) ОСОБА_6 , поданою в порядку ст.206 КПК України, про захист конституційних прав та зобов'язання уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури прийняти процесуальне рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.ст.356, 365, 371 КК України.
У той же час, цю ж саму заяву (скаргу) ОСОБА_6 , подану в порядку ст.206 КПК України, про захист конституційних прав та зобов'язання уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури прийняти процесуальне рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.ст.356, 365, 371 КК України слідчий суддя повернув заявнику.
Водночас слідчим суддею роз'яснено право ОСОБА_6 на повторне звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України, незважаючи на те, що за заявою (скаргою) було, зокрема, відмовлено у відкритті провадження, що є процесуальною перешкодою для повторного звернення з аналогічною заявою (скаргою).
Суд апеляційної інстанції не виключає випадків, коли за однією заявою (скаргою) можливе прийняття рішень про відмову у відкритті провадження в певній частині скарги та про повернення заяви (скарги) в іншій частині.
Проте в даному випадку рішення про відмову у відкритті провадження за заявою (скаргою) ОСОБА_6 та водночас про її повернення слідчий суддя прийняв щодо одного й того ж самого предмету оскарження, що не передбачено приписами кримінального процесуального закону та є істотним порушенням вимог КПК України, оскільки вказані рішення є відмінними між собою за своїм змістом і правовими наслідками, приймаються у відмінних випадках.
Тим самим слідчий суддя дійшов суперечливих і взаємовиключних висновків, прийняв рішення щодо одного предмету оскарження водночас два різні за змістом та правовими наслідками судові рішення, вийшовши за межі своїх повноважень.
Тому доводи апелянта про те, що слідчий суддя вирішив подану ним ( ОСОБА_6 ) заяву в не передбачений процесуальним законом спосіб, як наслідок, є обгрунтованими.
Допущені слідчим суддею порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили постановити слідчому судді законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування цього рішення.
Зважаючи на викладене вище та враховуючи те, що розгляд заяви (скарги) ОСОБА_6 не здійснювався, оскаржувану ухвалу належить скасувати та постановити нову ухвалу про призначення нового розгляду в суді першої інстанції, в ході необхідно врахувати зазначене вище, постановити законнне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Разом з тим, доводи апелянта щодо проведення розгляду заяви без участі заявника і його представника позбавлені підстав.
Зі змісту положень КПК України та логічної послідовності процесуальних етапів провадження за поданою слідчому судді заявою (скаргою) вбачається, що судове рішення про повернення заяви (скарги) чи відмову у відкритті провадження за нею слідчим суддею постановляється одноособово та при вирішенні цього питання законом не передбачено дослідження доводів заяви (скарги) й надання їм оцінки, а здійснюється лише перевірка процесуальної прийнятності заяви (скарги) до розгляду. Також КПК України не передбачено вирішення питання про повернення заяви (скарги) чи відмову у відкритті провадження за нею в судовому засіданні за участю учасників провадження, як про це помилково йдеться в апеляційній скарзі.
Що стосується доводів апелянта про неправильне тлумачення слідчим суддею положень ст.206 КПК України, то колегія суддів позбавлена можливості надати їм оцінку, адже застосування приписів ст.206 КПК України законодавцем віднесено до виключних повноважень слідчого судді.
Ураховуючи наведене вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харків від 29 січня 2025 року про відмову у відкритті провадження за заявою (скаргою) ОСОБА_6 та повернення цієї заяви (скарги) скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4