Житомирський апеляційний суд
Справа №276/717/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/76/26
Категорія ч.1 ст.115 КК Доповідач ОСОБА_2
17 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №276/717/25 в межах кримінального провадження №12025060460000027 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 05.11.2025 стосовно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Призначено ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді 10 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обраховано з моменту взяття його під варту, тобто з 16 год. 03 лютого 2025 року, зарахувавши у строк покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 03 лютого 2025 року по час набрання вироком законної сили.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 05.02.2025 по справі №276/222/25 - скасовано.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Згідно вироку суду, 02.02.2025 близько 20 год. 00 хв. між ОСОБА_8 та його сином ОСОБА_9 , які спільно розпивали алкогольні напої в кухні будинку за місцем їх спільного проживання в АДРЕСА_1 , виник конфлікт, у ході якого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , тобто в умисному вбивстві останнього.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у вказаний день, час та місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді настання смерті ОСОБА_9 , та бажаючи їх настання, ОСОБА_8 , взявши до рук кухонну дощечку, яка знаходилась на столі в кухні будинку в АДРЕСА_1 , наніс не менше чотирьох ударів останньою по голові ОСОБА_9 , який сидів на стільці поблизу вказаного стола.
У результаті нанесених ударів ОСОБА_8 , у ОСОБА_9 утворилися тілесні ушкодження у вигляді 2 ран волосистої частини голови, синця та садна волосистої частини голови, 4 крововиливів в м'які тканини голови, лінійного перелому потиличної кістки, 2 крововиливів під м'яку мозкову оболонку, один з яких з утворенням гематоми, крововиливу під м'яку оболонку мозочка, дрібно точкових крововиливів в речовині головного мозку в лівій скроневій та на стінці лівого бокового шлуночка, які по механізму свого утворення складають відкриту черепно-мозкову травму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх утворення та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Надалі, від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер за місцем свого проживання в кімнаті будинку в АДРЕСА_1 .
Своїми умисними діями, які виразились в умисному вбивстві ОСОБА_9 , тобто умисному протиправному заподіянні смерті останньому, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції, як незаконний, а своїм рішенням закрити кримінальне провадження в зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення. При цьому, зазначає, що відповідно до п.1 висновку експертизи №130 від 18 березня 2025 року, «виявлені тілесні ушкодження у потерпілого складають відкриту черепно- мозкову травму, утворились внаслідок дії твердих предметів, не менше 4-х контактів, два з яких внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, що мав ребро. Слід рахувати, що виявлені тілесні ушкодження утворились в обчислюваний годинами час, при цьому перший удар було нанесено в ліву лобову скроневу ділянку, інші три - незадовго до настання смерті». Відповідно до п.4 цього ж висновку, «смерть потерпілого наступила через значний проміжок часу - а саме, близько 10 годин від моменту отриманий першого удару». Тому, враховуючи ступінь трупних явищ, смерть потерпілого настала в термін до півдоби до моменту проведення експертизи трупа в морзі, тобто - враховуючи, що початок експертизи відбувся о 15 годині дня 03 лютого 2025 року, то смерть потерпілого настала приблизно о 03 годині ночі, проте згідно обвинувального акту у даній справі, подія сталася близько 20-00 02 лютого 2025 року, таким чином, проміжок часу між нанесенням удару та смертю потерпілого становить як мінімум 7 годин. Посилаючись на зазначене, вважає, що стверджувати, те що всі травми спричинені саме діями її підзахисного - об'єктивно неможливо, враховуючи, що між одним ударом, нанесеним ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_8 (про що останній вказав в ході його допиту судом першої інстанції) та смертю потерпілого пройшло близько 7 годин - події, які відбувались чи могли відбуватись, з 20:00 2 лютого 2025 року по 03:00 03 лютого 2025 року ні в ході досудового розслідування, ні під час судового розгляду фактично не досліджені. Окрім того, у п.5 даного висновку експерта, зазначено, що концентрація етилового спирту в крові померлого становить 3,63 проміле, що при житті, на час настання смерті відповідало важкому ступеню алкогольного сп'яніння. Звертає увагу, що суд першої інстанції при ухваленні вироку не врахував довідку КНП «Хорошівська лікарня» Хорошівської селищної ради №8 вед 3 лютого 2025 року, відповідно до якої, обвинувачений ОСОБА_8 був тверезий, і необґрунтовано зазначив дану обставину, як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України. Крім того, відповідно до п.1 висновку комісійної експертизи №37 від 24 березня 2025 року, смерть потерпілого настала через декілька годин після спричинення йому черепно-мозкової травми. Також, відповідно до п.1 висновку експерта №54-мк від 03 квітня 2025 року, не виключається можливим, шо тілесні ушкодження у померлого утворились від неодноразової ударної дії будь-якої частини табурету, проте у п.2 даного висновку експерт зазначає про те, шо виключається можливість, що ушкодження у потерпілого утворилися внаслідок падіння на дерев'яний табурет. Вказане свідчить про те, шо експертом досліджувалось питання щодо одноразової о падіння на вказаний предмет, що, на думку сторони захисту, враховуючи ступінь алкогольні сп'яніння померлого, абсолютно не може виключати можливість неодноразового падіння на будь-які предмети, що за своїми властивостями можуть відповідати твердому тупому предмету з обмеженою контактуючою поверхнею. Наголошує, такі розбіжності стали підставою для сторони захисту для заявлення клопотання про необхідність виклику судових експертів для їх допиту в судовому засіданні, однак, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання захисту про виклик та допит експертів в судовому засіданні з підстав його недоцільності та необґрунтованості. Зазначає, що враховуючи значний проміжок часу між нанесенням обвинуваченим ОСОБА_8 удару та смертю потерпілого ОСОБА_9 , а саме близько 7 годин, не можна виключати те, що будь-яка інша особа могла нанести йому тілесні ушкодження або ж потерпілий ОСОБА_9 міг самостійно отримати такі травми, що взагалі не були з'ясовано в ході судового розгляду. Наголошує, що наявність діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Звертає увагу на недоведеність стороною обвинувачення наявності умислу обвинуваченого на позбавлення життя свого сина. При цьому, звертає увагу на показання обвинуваченого щодо подій 02.02.2025, котрі спростовують наявність в діях її підзахисного умислу на заподіяння смерті ОСОБА_9 . Крім того, жодних ознак того, що травма отримана потерпілим, внаслідок удару кухонною дощечкою будь-які загрозливі для його здоров'я явище - не було. Також, коли обвинувачений виявив, що його син помер, він одразу викликав поліцію та «швидку допомогу». Посилаючись на зазначене, наголошує, що посткримінальна поведінка обвинуваченого не свідчить про його умисел на вбивство свого сина, такі дії направлені на встановлення об'єктивної істини по справі. Крім того, стороною обвинувачення не доведено, що не тілесні ушкодження, що потягли смерть потерпілого, нанесені саме обвинуваченим. Звертає увагу, що кухонна дощечка, якою був нанесений удар вже після першого чи другого удару дошка за умови удару ребром, мала б зазнати мінімум часткового руйнування, що унеможливило б продовження нанесення наступних ударів (чотирьох) з аналогічною силою та ефектом. Окрім того, в обвинувальному акті сторона обвинувачення зазначає про наявність у померлого ОСОБА_9 ознак тяжких тілесних ушкоджень з критерієм небезпеки для життя в момент їх утворення та які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті, а в наступному абзаці вказує про те, що смерть ОСОБА_9 наступила від отриманих тілесних ушкоджень. Разом з цим, таке формулювання обвинувачення абсолютно не відповідає правовій кваліфікації дій її підзахисного, оскільки відповідно до диспозиції ст.115 КК України, умисне вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вважає, що при ухваленні вироку суд прийшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 , а також на правильність застосування закону Україні про кримінальну відповідальність. Звертає увагу і на те, що судові дебати у провадженні були .проведенні без потерпілого ОСОБА_10 . Так, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 №2/4532 від 17 жовтня 2025 року, ОСОБА_11 28 вересня 2025 року був призваний на військову службу в ЗСУ у в/ч НОМЕР_1 , однак, суд першої інстанції не вжив жодних заходів для реалізації права потерпілого на виступ у судових дебатах, чим порушив процесуальні права потерпілого. Посилаючись на зазначене вважає, що судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке, на думку сторони захисту,- перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , прокурор Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_12 просить залишити її без задоволення, як безпідставну, а вирок суду відносно ОСОБА_8 - без змін, як законний та обґрунтований.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд приходть до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що вказані вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції дотримані.
Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст.94 КПК України.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не заслуговують на увагу з наступних підстав.
В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, зазначаючи про те, що не міг вчинити вбивство ОСОБА_9 , оскільки це його син. Пояснив, що 02.02.2025 ввечері близько 19 години він конем із села Сколобів приїхав додому в село Солодирі. З будинку вийшов його син ОСОБА_9 , який був в нетверезому стані. Він попросив ОСОБА_9 розпрягти коня, після чого ОСОБА_9 допоміг йому та сказав щоб він йшов в будинок вечеряти. Він та ОСОБА_9 вечеряли удвох. ОСОБА_13 з ними не вечеряв та пішов у іншу кімнату дивитися телевізор в навушниках. У ході вечері за столом ОСОБА_9 налив по сто грам горілки, яку вони випили. Після цього ОСОБА_9 спробував затіяти з ним бійку, через що він взяв зі столу дощечку та стукнув ОСОБА_9 один раз по лобі, після чого дощечка розкололася навпіл. Під час удару дощечкою він не розумів, що може нанести ОСОБА_9 якусь смертельну травму, удар був легким. Крові від удару дощечкою в ОСОБА_9 не було. Він поклав одну половинку дощечки на стіл, а інша впала біля столу. Потім сів біля груби та закурив, а ОСОБА_9 продовжив сидіти за столом та мовчав. Після цього він повідомив ОСОБА_9 , що покурив та лягає спати, після чого заснув, протягом сну він нічого не чув. До того, як він заснув, інший син ОСОБА_13 в кімнату до нього та ОСОБА_9 не заходив. Близько 4 години 30 хвилин ранку його розбудив син ОСОБА_13 та повідомив йому, що ОСОБА_9 мертвий. Проснувшись, він побачив посеред кімнати на килимі дві калюжі крові на відстані близько одного метра від стола, де вони вечеряли, одяг ОСОБА_9 також був у крові, а сам ОСОБА_9 лежав у іншій кімнаті головою на дивані, на шторах у цій кімнаті також була кров. Він підійшов до ОСОБА_9 , перевірив пульс та попросив ОСОБА_13 трохи повитирати кров, яка була по будинку на килимі та яка може рознестись ще більше. При перевірці пульсу тіло ОСОБА_9 вже було холодне, з чого він зрозумів, що ОСОБА_9 мертвий. Він зателефонував до швидкої медичної допомоги та повідомив, що в будинку покійник, однак йому повідомили, що у разі смерті особи вони виїзд не здійснюють. Потім зателефонував у поліцію. Про те, що не можна витирати кров до приїзду працівників поліції, він не знав. Після приїзду працівників поліції його забрали та в будинок більше не пустили, що відбувалося далі він не бачив. Знадвору він перетелефонував своєму сину ОСОБА_10 та повідомив, щоб той приїжджав, бо ОСОБА_9 напевно мертвий. Обвинувачений повідомив, що часом з сином ОСОБА_9 могли сваритися, але загалом між ними були нормальні стосунки, ОСОБА_9 його ніколи не бив. Про жодних ворогів або якісь конфлікти ОСОБА_9 з кимось іншим йому невідомо.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який критично оцінив позицію обвинуваченого ОСОБА_8 під час судового розгляду про те, що він не вчиняв вбивство потерпілого ОСОБА_9 , оскільки як вважає апеляційний суд, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України ґрунтується на зібраних у справі й детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку.
Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 (син обвинуваченого), повідомив, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 проживали разом в АДРЕСА_1 . В ході спільного проживання іноді випивали алкогольні напої, часом сварилися, однак бійок між ними не виникало. Іноді ОСОБА_14 з ОСОБА_9 після вжиття алкогольних напоїв могли побитися між собою. Також часом ОСОБА_15 , який жив по сусідству, та ОСОБА_9 могли побитися між собою. Показав, що в неділю, 02.02.2025 року, близько 11 години, він приїхав до ОСОБА_9 додому, що по АДРЕСА_1 . Там також знаходився ОСОБА_13 , а батька - ОСОБА_8 вдома не було. Він пробув там до 12 години, після цього близько 13 години поїхав в місто Київ. Наступного дня близико 04 години 30 хвилин до нього подзвонив батько ОСОБА_8 та повідомив йому, що «Вітька кончився». Жодних інших обставин батько йому не повідомив, а він у нього не запитував. Він відповів ОСОБА_8 , щоб той викликав швидку медичну допомогу та поліцію, а сам буде збиратися та повертатися назад у село. Після цього він приїхав з міста Києва в село Солодирі за адресою проживання батька та побачив у першій кімнаті будинку кров посеред кімнати, біля столу, на столі, а також в крові була табуретка. В другій кімнаті побачив мертвим ОСОБА_9 , який лежав головою на дивані з розбитою задньою частиною голови. Батька - ОСОБА_8 та брата - ОСОБА_13 в будинку не було. Після того з батьком він не бачився та не спілкувався. Спілкувався з ОСОБА_13 , який йому розповів, що ОСОБА_16 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , утрьох вдома разом випивали алкогольні напої, після чого батько - ОСОБА_8 в п'яному вигляді ліг спати та заснув, згодом ОСОБА_13 їх залишив та ліг, увімкнувши навушники, після чого нічого не чув та не бачив. Повідомив, що ОСОБА_13 йому розповів, що коли батько ОСОБА_8 вже спав, то ОСОБА_9 ще був живий. Також ОСОБА_13 йому розповів, що батько ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9 до приїзду працівників поліції просив ОСОБА_13 витирати кров, щоб не розносити її по будинку. Повідомив, що хто вбив ОСОБА_9 йому невідомо, а батько ОСОБА_8 не зміг би вбити ОСОБА_9 , бо погано ходить після інсульту. Також дав покази, що батько ОСОБА_8 ніколи не погрожував вбити ОСОБА_9 або нанести якісь тілесні ушкодження, ОСОБА_9 жодних побоювань щодо ОСОБА_8 йому не повідомляв. Також повідомив, що коли він спілкувався з ОСОБА_14 , то остання повідомляла йому, що не має ніякого відношення щодо смерті ОСОБА_9 та не знає жодних обставин щодо його смерті. З ОСОБА_17 після смерті ОСОБА_9 він не спілкувався. На жодній мірі покарання ОСОБА_8 не наполягав.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 (інший син обвинуваченого), у судовому засіданні показав, що проживає в селі Солодирі з обвинуваченим, є сином обвинуваченого ОСОБА_8 та братом потерпілого ОСОБА_10 , повідомив що взимку 2025 року, точної дати не пам'ятає, близько 18 години, додому приїхали ОСОБА_8 разом зі ОСОБА_18 . Він в першій кімнаті подав вечерю ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_18 та пішов у другу кімнату. Там випив пігулку, надів навушники, увімкнув навушники та ліг спати. Він не бачив коли ОСОБА_18 пішов з будинку. Проснувся вранці, увімкнув світло та побачив у кімнаті, де спав, брата ОСОБА_9 який знаходився на підлозі, а голова лежала на дивані, крові видно не було. Він подумав, що брат заснув у такому положенні через те, що спить Він підійшов до нього та гукнув, потім перевірив пульс, зрозумів, що тіло ОСОБА_9 вже було холодне. На потилиці ОСОБА_9 була «вавка», на тілі та голові брата крові не було. Він вийшов у першу кімнату та побачив там сліди крові на килимі, табуретці, в сінях. На столі, кухонній дощечці та одязі батька крові не було. Коли він спав жодних криків, звуків боротьби, прохання про допомогу він не чув та спав у навушниках. Він розбудив батька ОСОБА_8 , після чого той викликав поліцію. Він запитував у батька що сталося та звідки взялася кров, однак останній сказав йому, що нічого не знає. ОСОБА_8 сказав йому повимочувати найбільші плями крові, після чого він у шоковому стані вимочив найбільшу пляму крові у відро. Для чого це потрібно було ОСОБА_8 йому не повідомляв. Після приїзду поліції, йому було повідомлено, що такого не можна було робити. У ході допиту його поліцією він був у шоковому стані та не може пояснити чому його свідчення в суді відрізняються від тих, які він надав поліції, можливо він щось забув. Надані поліції свідчення є правдивими, окрім тих, що він після того, коли ліг спати, просинався та заходив у кімнату батька. Насправді він проснувся вранці, після чого знайшов ОСОБА_9 мертвим. Свідок повідомив, що за життя ОСОБА_9 між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були нормальні відносини, сварок між ними не було, ОСОБА_8 при жодного умислу щодо шкоди здоров'ю чи позбавлення життя ОСОБА_9 не висловлював, ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 не завдавав, тілесних ушкоджень на носі ОСОБА_9 не мав. ОСОБА_9 був неконфліктною людиною, у вечір того дня ОСОБА_14 до будинку не приходила. Повідомив, що на ніч двері будинку, в якому він проживає, зсередини ніколи на замок не зачинялися, в тому числі не були зачинені на замок у ніч, коли помер ОСОБА_9 . В кінці допиту свідок висловив своє небажання щодо засудження батька ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснив, що 02.02.2025 його співмешканка ОСОБА_19 разом з матір'ю, сестрою та ОСОБА_8 їздили святкувати день народження. Повернулася ОСОБА_19 того ж дня близько 18-19 год. 00 хв. разом з ОСОБА_14 на гужовій повозці ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_19 залишилася вдома, а свідок поїхав допомогти ОСОБА_8 розпрягти коня. Спочатку поїхали до будинку ОСОБА_14 , де остання залишалася вдома, а свідок разом з обвинуваченим поїхав до нього додому. Приїхавши до ОСОБА_20 , вийшов ОСОБА_21 та допоміг розпрягти коня. Після того обвинувачений, померлий та свідок пішли до будинку. В будинку ОСОБА_8 накрив на стіл та надалі пішов відпочивати, а свідок разом з обвинуваченим та померлим вживали алкогольні запої. Через деякий час, свідок, зібрався та пішов додому, двері за ним в будинок закривав ОСОБА_9 . На той момент і обвинувачений, і потерпілий були напідпитку, однак жодних тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 не було, і будь-яких конфліктів між ними не виникало. Після цього, свідок пішов до будинку ОСОБА_14 , де забравши мобільний телефон, повернувся додому. На наступний день від співмешканки йому стало відомо, що ОСОБА_9 вбили. Також, свідок повідомив, що за життя померлий був спокійним та не конфліктний, з ОСОБА_14 в нього були нормальні відносини.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 (понятий під час огляду місця події 03 лютого 2025 року) вказав, що бачив у кухні на килимі дві калюжі крові, кров на ніжках столу, а також перебиту навпіл дерев'яну дощечку на столі. Крім того, свідок повідомив, що наступного дня після події він розмовляв із ОСОБА_14 , яка, плачучи, сказала йому: «да, я це зробила».
З показань свідка ОСОБА_23 вбачається, що 02.02.2025 вона разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_19 та ОСОБА_14 на гужовій повозці обвинуваченого поїхали до тітки ОСОБА_24 , святкувати її день народження. За час перебування у тітки останні вживали алкогольні напої, в тому числі обвинувачений. Повернулися останні того ж дня близько 17 год. 00 хв. Свідок та обвинувачений зійшли біля будинку ОСОБА_23 , а ОСОБА_14 на гужовій повозці повезла додому ОСОБА_19 . Через деякий час ОСОБА_14 повернулася разом зі ОСОБА_18 . Після цього свідок разом з донькою пішли до будинку, а ОСОБА_8 разом зі ОСОБА_18 на повозці поїхали до будинку обвинуваченого. На наступний день близько 07 год. 00 хв. ранку ОСОБА_23 зателефонувала ОСОБА_25 та повідомила, що ОСОБА_9 помер. Надалі, свідок вказану інформацію повідомила ОСОБА_14 . Разом з тим, свідок зазначила, що остання проживає разом з дочкою ОСОБА_14 в одному будинку, відпочивають вони в одній кімнаті. Так, 02.02.2025 після того як вони ввечері зайшли до будинку ОСОБА_14 з нього більше не виходила та весь час знаходилася в кімнаті.
Будучи допитаною в суді свідок ОСОБА_14 (донька свідка ОСОБА_23 ) повністю підтвердила показання своєї матері, зазначивши, що з померлим ОСОБА_9 перебувала у дружніх відносинах, наміру позбавляти життя останнього ніколи не мала.
Свідок ОСОБА_19 , будучи допитаною в суді першої інстанції, підтвердила обставини святкування Дня народженні ОСОБА_24 , як і додала, що після того як ОСОБА_14 підвезла свідка додому, її співмешканець ОСОБА_18 поїхав з нею допомогти обвинуваченому розпрягти коня. Надалі, 02.02.2025 близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_18 повернувся додому та останні лягли відпочивати. На наступний день свідку зателефонувала сестра ОСОБА_25 та повідомила, що ОСОБА_9 вбили. Також, ОСОБА_19 зазначила, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 були дружні відносини, конфліктів у них не виникало.
Будучи, допитаним в якості свідка ОСОБА_25 повідомила, що 03.02.2025 їй на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що вбили його брага ОСОБА_9 . Після цього свідок, пішла на місце пригоди, де в будинку ОСОБА_26 спостерігала наявність великої кількості плям крові та померлого ОСОБА_9 . Також, свідок зазначила, що обвинувачений та померлий зловживали алкогольними напоями та між ними виникали конфлікти, водночас бійок між ними ОСОБА_25 не бачила.
Свідок ОСОБА_27 допитаний судом першої інстанції повідомив, що протягом тривалого часу знайомий з обвинуваченим та потерпілим, перебуває з ними в дружніх відносинах. За час проживання між ОСОБА_8 та його дітьми виникали сварки, в тому числі через жінок. Водночас, свідок не бачив щоб вказані сварки переростали у бійки.
Будучи допитаним в суді свідок ОСОБА_28 дав аналогічні показання вище зазначеним показанням, при цьому, додавши, що обвинувачений та потерпілий часто вживали алкогольні напої, за життя померлий ОСОБА_9 був спокійним та не конфліктним, ініціатором бійок не був.
Свідок ОСОБА_29 показав під час надання пояснень суду, що 02.02.2025 близько 09 год. 00 хв. як ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 запрягали коня, а після цього обвинувачений разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_23 поїхали у невідомому свідку напрямку. Надалі, того ж дня у вечері свідок бачив, що підвода обвинуваченого знаходиться у нього в дома.
Крім того, в основу свого висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України суд першої інстанції обґрунтовано поклав сукупність письмових доказів кримінального провадження, зокрема дані:
- рапорту чергового від 03.02.2025, згідно з яким 03.02.2025 о 05:13 надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що він виявив свого сина ОСОБА_9 на підлозі без ознак життя, з тілесними ушкодженнями та слідами крові;
- протоколу огляду місця події від 03.02.2025 з фототаблицями, згідно якого під час огляду будинку АДРЕСА_1 у приміщенні кухні зафіксовано численні сліди речовини бурого кольору, схожої на кров, зокрема на підлозі, килимі, ніжках та поверхні столу, скатертині, стільці та шторі. На столі виявлено дерев'яну кухонну дощечку зі свіжим слідом злому посередині та слідами речовини бурого кольору. Також у кухні виявлено відро з водою та ганчіркою, які мали явні сліди змивання речовини бурого кольору. Труп ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями в ділянці голови виявлено на ліжку в суміжній кімнаті.
- протоколу огляду місця події від 03.02.2025, згідно якого у ОСОБА_8 вилучено одяг та взуття, в якому останній перебував в момент вчинення кримінального правопорушення. На жакеті, штанах та калошах ОСОБА_8 виявлено плями бурого кольору;
- постанови та протоколу отримання зразків для експертизи від 03.02.2025, згідно яких у свідка ОСОБА_13 відібрано біологічні зразки, а саме зразки букального епітелію, зрізи нігтьових пластин та змиви з рук;
- постанови та протоколу отримання зразків для експертизи від 03.02.2025, згідно яких у підозрюваного ОСОБА_8 відібрано біологічні зразки, а саме зразки букального епітелію, зрізи нігтьових пластин та змиви з рук;
- протоколу проведення слідчого експерименту від 04.02.2025 за участі підозрюваного ОСОБА_8 та відеозаписом ходу проведення вказаної слідчої дії, згідно якого підозрюваний 02.02.2025 близько 20 год. 00 хв за місцем проживання, під час розпивання алкогольних напоїв наніс 1 удар кухонною дощечкою по голові ОСОБА_9 в область лоба;
- протоколу огляду місця події від 24.03.2025, згідно якого вилучено табурет світло-коричневого кольору з будинку в АДРЕСА_1 ;
- відеозапису допиту, в порядку ст. 615 КПК України, свідка ОСОБА_13 від 03.02.2025, згідно якого, останній повідомив, що 02.02.2025 ввечері останній перебував у кімнаті будинку за місцем проживання та в цей час почув шум у іншій кімнаті. Надалі, зайшовши до кімнати, останній побачив, як за столом сиділи батько та брат потерпілого, а у останнього на голові була кров, крім того поблизу потерпілого також на підлозі були плями крові. Після побаченого останній пішов до своєї кімнати відпочивати;
- висновок судово-медичної експертизи № 130 від 18.03.2025. Згідно з висновком, смерть ОСОБА_9 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з лінійним переломом потиличної кістки, крововиливами під м'яку мозкову оболонку та в речовину головного мозку, що ускладнилось розвитком набряку набухання головного мозку. Ці ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів внаслідок не менше чотирьох контактних взаємодій (ударів). Два з цих ударів були завдані предметом, що мав ребро (що узгоджується з ребром кухонної дощечки). Травми кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю. Смерть настала через проміжок часу, що обчислюється годинами (можливо, до одного десятка), від моменту отримання першого удару. У крові трупа виявлено етиловий спирт у концентрації 3,63 проміле;
- висновку комісійної судово-медичної експертизи № 37 від 24.03.2025. Експертиза підтвердила, що смерть потерпілого настала не миттєво, а через значний проміжок часу (години). Також встановлено, що після отримання черепно-мозкової травми потерпілий міг здійснювати цілеспрямовані дії, зокрема пересуватися. З умови своєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги з госпіталізацією до стаціонару та проведення оперативного втручання можливість врятування гр. ОСОБА_9 була досить високою;
- висновки судових криміналістичних (медико-криміналістичних) експертиз № 47-МК від 28.03.2025 та № 54-МК від 03.04.2025. Встановлено, що вилучена з місця події кухонна дощечка є тупим твердим предметом, яким могли бути утворені виявлені у потерпілого тілесні ушкодження (№ 47-МК). Категорично виключається можливість утворення всієї сукупності виявлених ушкоджень внаслідок падіння потерпілого на дерев'яний табурет (№ 54-МК);
- висновку судово-медичної експертизи № 130 - 2025 від 10.04.2025, згідно якого ОСОБА_8 виявляє клінічні ознаки розладу особистості внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (судинного, інтоксикаційного) (F07.8 МКХ-10). Може усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_8 в момент вчинення злочину виявляв клінічні ознаки розладу особистості внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (судинного, інтоксикаційного). Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними при вчиненні зазначеного злочину. ОСОБА_8 не потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру;
- висновку експерта № 328 від 21.02.2025: Кров трупа ОСОБА_9 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В;
- висновку експерта № 326 від 04.03.2025: Кров обвинуваченого ОСОБА_8 також належить до групи А з ізогемаглютинінами анти-В та супутнім антигеном Н;
- висновку експерта № 299 від 28.02.2025, згідно якого у вирізах з двох ватних тампонів виявлено кров людини. При серологічному дослідженні якої виявлені антигени А і Н. Походження даних антигенів можливе за рахунок крові будь-якої особи, організму якої властиві вказані антигени. Такою особою може бути ОСОБА_9 ;
- висновку експерта № 283 від 28.02.2025: У вирізах зі штанів, вилучених у ОСОБА_8 , виявлено кров людини з антигенами А і Н. Походження крові не виключається від ОСОБА_9 ;
- висновку експерта № 74/ц від 10.03.2025: У піднігтьовому вмісті обох рук обвинуваченого ОСОБА_8 виявлено кров людини з антигенами А. Походження крові не виключається від ОСОБА_9 ;
- висновку експертів №293, 294, 296, 300, 324: Кров людини з антигенами А і Н (група А), яка може походити від ОСОБА_9 , виявлена на всіх досліджених об'єктах з місця події: вирізі зі штори (№ 293), змивах з ніжок столу (№ 294), змивах зі стільця (№ 296), змиві з поверхні столу (№ 300) та вирізі з килима (№ 324).
При цьому, зауважень з приводу належності, допустимості поданих суду та досліджених судом в судовому засідання доказів сторонами подано не було.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази з дотриманням ст.94 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що обсяг обвинувачення та кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 , що викладені в обвинувальному акті за ч.1 ст.115 КК України, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду даної справи.
Відтак, версія сторони захисту про те, що ОСОБА_8 не наносив тілесних ушкоджень, що потягли смерть потерпілого ОСОБА_9 , а фактично діяв діяла в межах необхідної оборони (завдання лише одного удару з мотивів самозахисту), була ретельно перевірена та відхилена судом першої інстанції як неспроможна, з чим повністю погоджується суд апеляційної інстанції.
На переконання апеляційного суду, версія подій, яку надала сторона захисту, не доводить наявність розумного сумніву у версії сторони обвинувачення. Більше того версія сторони захисту не узгоджується з доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження. Будь-яких доказів, які якимось чином підтверджували б версію сторони захисту про наявність в діях ОСОБА_8 , ознак необхідної оборони, як і версію непричетності обвинуваченого до умисного вбивства потерпілого, не було надано ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.
Апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд у своїх рішеннях (постанова ККС ВС від 19.07.2022 №496/1486/18, постанова ККС ВС від 25.01.2023 №243/9755/20) неодноразово звертав увагу на те, що за нормативним визначенням, умисне вбивство (ст.115 КК) з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаними діянням та наслідком, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
При цьому, кримінальне право не вимагає, щоб особа усвідомлювала причинний зв'язок у всіх деталях і особливостях, достатньо щоб особа усвідомлювала розвиток причинного зв'язку в загальних рисах, і неточність в деталях не має впливу на кримінальну відповідальність.
Ознаки суб'єктивної сторони й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються з урахуванням особливостей вчиненого діяння та об'єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, на підставі доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК, та оцінених відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу. При встановленні форми та виду вини, суд у кожному конкретному випадку виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів і сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує характер і спосіб його вчинення, інтенсивність і спрямованість протиправного впливу, кількість і локалізацію на тілі потерпілої особи тілесних ушкоджень, причини припинення протиправних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки тощо.
Визначальним для кваліфікації кримінального правопорушення з матеріальним складом є суб'єктивне ставлення винуватого до наслідків своїх дій. У аспекті встановлення підстави кримінальної відповідальності, юридичної оцінки суб'єктивного ставлення до вчиненого, має враховуватися, що за ступенем конкретизації у свідомості суб'єкта передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків виокремлюють визначений (пов'язаний із передбаченням конкретного наслідку) і невизначений (альтернативний) умисли, коли свідомістю винного охоплюється можливість настання двох або більше альтернативних наслідків. Небажання смерті потерпілого не виключає умисної вини. При невизначеному умислі, різновидом якого є альтернативний умисел, кваліфікація здійснюється в залежності від тих наслідків, які були фактично заподіяні.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Для відмежовування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства потрібно ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.
В свою чергу, як убачається з матеріалів провадження, та як слушно зазначає прокурор, характер тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_9 в області волосистої частини голови, їх локалізація, механізм утворення, спосіб і знаряддя злочину - кухонна дошка, кількість нанесених ударів в область життєво важливого органу - голови, поведінка обвинуваченого після його вчинення свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_8 діяв з умислом на позбавлення життя потерпілого.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 130 від 18.03.2025 смерть потерпілого ОСОБА_9 настала не миттєво, а через значний проміжок часу (години). Також встановлено, що після отримання черепно-мозкової травми потерпілий міг здійснювати цілеспрямовані дії, зокрема пересуватися.
В даному випадку, апеляційний суд звертає увагу, що показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_18 фактично встановлюють чіткі часові межі вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим (після 19 год. 02.02.2025), як і доводять той факт, що єдиною особою, яка перебувала з потерпілим ОСОБА_9 у момент та безпосередньо після завдання останньому травм голови, був лише обвинувачений ОСОБА_8 .
З урахуванням зазначеного апеляційні посилання сторони захисту на розбіжностях в часі між нанесенням удару та смертю потерпілого, є спростованими.
В свою чергу, згідно протоколу огляду місця події від 03.02.2025 встановлено, що в кімнаті будинку АДРЕСА_1 у приміщенні кухні зафіксовано численні сліди речовини бурого кольору, схожої на кров, зокрема на підлозі, килимі, ніжках та поверхні столу, скатертині, стільці та шторі. На столі виявлено дерев'яну кухонну дощечку зі свіжим слідом злому посередині та слідами речовини бурого кольору. Також у кухні виявлено відро з водою та ганчіркою, які мали явні сліди змивання речовини бурого кольору. Труп ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями в ділянці голови виявлено на ліжку в суміжній кімнаті.
При цьому, згідно висновку судово-медичної експертизи №130 від 18.03.2025, смерть ОСОБА_9 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з лінійним переломом потиличної кістки, крововиливами під м'яку мозкову оболонку та в речовину головного мозку, що ускладнилось розвитком набряку набухання головного мозку. Ці ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів внаслідок не менше чотирьох контактних взаємодій (ударів). Два з цих ударів були завдані предметом, що мав ребро (що узгоджується з ребром кухонної дощечки). Травми кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю. Смерть настала через проміжок часу, що обчислюється годинами (можливо, до одного десятка), від моменту отримання першого удару. У крові трупа виявлено етиловий спирт у концентрації 3,63 проміле.
Висновками ж судових криміналістичних (медико-криміналістичних) експертиз № 47-МК від 28.03.2025 та № 54-МК від 03.04.2025, встановлено, що вилучена з місця події кухонна дощечка є тупим твердим предметом, яким могли бути утворені виявлені у потерпілого тілесні ушкодження. Категорично виключається можливість утворення всієї сукупності виявлених ушкоджень внаслідок падіння потерпілого на дерев'яний табурет.
Згідно ж висновків експерта №283 від 28.02.2025 - у вирізах зі штанів, вилучених у ОСОБА_8 , виявлено кров людини з антигенами А і Н. Походження крові не виключається від ОСОБА_9 . У відповідності до висновку експерта № 74/ц від 10.03.2025: у піднігтьовому вмісті обох рук обвинуваченого ОСОБА_8 виявлено кров людини з антигенами А. Походження крові не виключається від ОСОБА_9 . Висновками експертів №293, 294, 296, 300, 324 всановлено, що кров людини з антигенами А і Н (група А), яка може походити від ОСОБА_9 , виявлена на всіх досліджених об'єктах з місця події: вирізі зі штори (№ 293), змивах з ніжок столу (№ 294), змивах зі стільця (№ 296), змиві з поверхні столу (№ 300) та вирізі з килима (№ 324).
Вище зазначеними доказами об'єктивно підтверджено факти того, що в 02.02.2025 близько 20 год. в АДРЕСА_1 під час розпивання алкогольних напоїв між ОСОБА_8 та його сином ОСОБА_9 виник конфлікт. Обвинувачений користуючись тим, що померлий, перебуває в стані алкогольного сп'яніння та ніколи не чинить йому фізичного супротиву, свідомо взяв зі столу кухонну дощечку та цілеспрямовано наніс не менше 4 ударів по голові потерпілого, який жодних дій щодо нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченому не здійснював. В подальшому, обвинувачений ОСОБА_8 допомоги потерпілому не надавав, а навпаки, бачучи закривавленого потерпілого, масивну кровотечу в останнього з життєво важливого органу - голови, усвідомлюючи та розуміючи, що від такого тілесного ушкодження потерпілий може померти, жодних дій щодо надання допомоги чи усунення шкоди не вживав, за наслідками чого ОСОБА_9 помер. Вже на наступний день, обвинувачений розуміючи, що потерпілий мертвий, до приїзду працівників поліції, свідомо надав вказівку іншому сину ОСОБА_13 на приховання слідів вчиненого правопорушення.
Як вважає апеляційний суд, конкретні обставини цього кримінального провадження, а саме нанесення не менш як 4-ох ударів ОСОБА_8 кухонною дощечкою виключно в область життєво важливого органу (голову), сила яких була достатньою, щоб спричинити лінійний перелом потиличної кістки та злам самого знаряддя злочину (кухонної дощечки), що знаходиться в прямому причинному зв'язку зі смертю, події, які передували і послідували в цей день свідчать виключно про направленість умислу (непрямого) обвинуваченого на умисне вбивство свого сина ОСОБА_9 , як і про відсутність потенційної загрози для його (обвинуваченого) життя та здоров'я зі сторони потерпілого.
При цьому, зламане навпіл знаряддя злочину (кухонна дощечка, а саме її ребро), явно свідчить про значну силу ударів, і саме вони призвели до її розколу.
Варто зауважити, що протоколом огляду місця події від 03.02.2025 об'єктивно підтверджується знаряддя вчиненого правопорушення (кухонна дощечка), місце завдання ударів (кухня), а також факт намагання приховати сліди злочину (відро з ганчіркою), що явно спростовує версію обвинуваченого про його непричетність до подій після завдання одного удару.
На переконання апеляційного суду, наведена захистом версія не створює жодного розумного сумніву у доводах обвинувачення та суперечить матеріалам кримінального провадження.
Таким чином, доводи сторони захисту у апеляційній скарзі про відсутність вини в діях обвинуваченого ОСОБА_8 , як і не причетність останнього до цього правопорушення не можна визнати прийнятними, а тому його дії обґрунтовано отримали юридичну оцінку за ч.1 ст.115 КК України, з чим погоджується і апеляційний суд.
Всі досліджені у цьому провадженні докази, як кожен окремо, так і у їх сукупність, з урахуванням в тому числі показань обвинуваченого підтверджують обставини, що регламентовані ст.91 КПК України щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу, обставин його вчинення, у тому числі й перебігу події), причетності обвинуваченого до учинення інкримінованого йому діяння, його винуватості, форми вини, мотивів і мети та водночас дають повне уявлення щодо усіх елементів і ознак інкримінованого ОСОБА_8 у даному провадженні кримінального правопорушення.
Частина 2 ст.17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання суду апеляційної інстанції, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред'явлено обвинувачення.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, як на досудовому розслідуванні, так і судовому розгляді при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, які б могли істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого, та перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення стосовно останнього, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Щодо апеляційних доводів захисника про незаконну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотанні захисника про допит судово-медичних експертів, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.7 ст.101 КПК України, кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку.
Згідно норм ч.1 ст.356 КПК України за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власного ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку.
Разом з цим, залежно від обставин конкретного кримінального провадження, необхідність виклику експерта покладається на розсуд суду, який має право, а не обов'язок його викликати. При цьому, допит експерта проводиться виключно для роз'яснення або доповнення висновку, та спрямований на роз'яснення термінології, окремих формулювань, з'ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених питань і висновками експерта, на з'ясування суперечностей між висновком та іншими доказами або між декількома висновками, які проводилися щодо одного й того ж предмета чи питання дослідження.
За сталою судовою практикою, виходячи з вимог до повноти, обґрунтованості та зрозумілості висновку експерта, експерт підлягає допиту у разі небезпідставних сумнівів у обґрунтованості, або у разі не чіткості та не повноти його висновку. Разом з цим, за відсутності таких підстав у суду відсутній і обов'язок викликати та допитати експерта.
За результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження та оскаржуваного рішення, висновки експертів (котрі перебувають в матеріалах провадження) об'єктивно не викликають жодних (навіть опосередкованих) сумнівів у їх достовірності, їх зміст містить належні складові і відповіді на всі поставлені питання, отже суд першої інстанції обґрунтовано обмежився дослідженням висновків, серед яких і висновки судово медичних експертиз, та з їх належною оцінкою, у відповідності з вимогами ст.94 КПК України.
Таким чином, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань захисника про допит експертів, оскільки, ці клопотання не містило належного обґрунтування мети виклику експертів для надання пояснень, за фактичної незгоди не згоди сторони захисту з відповідними висновками експертиз.
В свою чергу, апеляційні посилання захисника на проведення судових дебатів судом першої інстанції без потерпілого ОСОБА_10 , який 28.09.2025 був призваний на військову службу в ЗСУ, при цьому судом не було вжито жодних заходів для реалізації права потерпілого на виступ у судових дебатах, чим порушено процесуальні права потерпілого, є безпідставними.
Так, у відповідності до матеріалів провадження, судом першої інстанції вживались всі необхідні заходи на забезпечення виклику потерпілого на судові засідання, у тому числі на судові дебати (т.3 а.п.83-84, 87, 88). Крім того, судом першої інстанції , у зв'язку з неявкою потерпілого, судові дебати були перенесені та судом було вжито заходів щодо належного повідомлення ОСОБА_9 про наступне судове засідання (т.3 а.п.85-86), однак потерпілий на судові дебати не з'явився, будь-яких клопотань про перенесення судового розгляду до суду не подавав. Слід взяти до уваги і те, що під час судового слідства судом безпосередньо допитано ОСОБА_9 , та останній під час свого допиту висловив думку щодо виду та міри покарання обвинуваченому. Вище наведене стало підставою для суду першої інстанції, провести судові дебати за відсутності ОСОБА_9 , який об'єктивно належним чином був повідомлений про час та місце проведення судових дебатів.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що сторона захисту під час проведення судових дебатів, а саме під час обговорення проведення судового засідання 03.11.2025 (т.3 а.п.115) не наполягали на обов'язковій участі потерпілого, вважали за можливе провести судове засідання без участі потерпілого ОСОБА_9 . Вище зазначене підтверджено і в суді апеляційної інстанції стороною захисту. У зв'язку з цим, апеляційні доводи щодо неповноти судового розгляду провадження є безпідставними.
Що стосується апеляційних заперечень про встановлення судом першої інстанції обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого, а саме вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, апеляційний суд знаходить їх також, безпідставними, з урахуванням того, що факт перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння підтверджено, як самим обвинуваченим, так показаннями свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , які будучи під присягою, повідомили про вживання обвинуваченим алкогольних напоїв, як в день вчинення кримінального правопорушення, так і безпосередньо перед вбивством. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Одночасно, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.115 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у провадженні, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 05.11.2025 стосовно ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, протягом того ж строку з моменту отримання ним копії рішення.
Судді :