Справа № 159/8360/25 Головуючий у 1 інстанції: Чалий А. В.
Провадження № 22-ц/802/361/26 Доповідач: Осіпук В. В.
11 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2025 року,
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною заявою, в якій просила скасувати судовий наказ, виданий 14 грудня 2025 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області у цивільній справі про стягнення з неї на користь Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1 заборгованості за послуги з управління побутовими відходами в розмірі 4296 грн 60 коп. та 242 грн 24 коп. судового збору.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2025 року вищевказану заяву було повернуто без розгляду.
Вважаючи дану ухвалу суду першої інстанції незаконною, боржник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду та повернути судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, покладаючись лише на власні припущення, дійшов помилкового висновку про те, що підпис на заяві про скасування судового наказу їй не належить, та, не зважаючи на те, що до цієї заяви були долучені завірені нею ж додатки, які знаходяться у її виключному розпорядженні (судовий наказ, паспорт громадянина України, квитанція про сплату саме ОСОБА_1 судового збору, повернув подану нею заяву без розгляду. Крім того, апелянт зазначала, що, проживаючи за кордоном, вона не позбавлена можливості приїжджати в Україну та подавати до суду процесуальні документи особисто.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Повертаючи без розгляду заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що вона не підписана власноруч боржником ОСОБА_1 , оскільки наявний у заяві підпис, на думку суду, візуально не відповідає підпису в закордонному паспорті, виданому на ім'я ОСОБА_1 , а факт проживання останньої за кордоном унеможливлює особисте подання нею даної заяви до суду через засоби поштового зв'язку в Україні.
Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Встановлено, що 14 грудня 2025 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області було видано судовий наказ у даній справі, яким стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1 заборгованість за послуги з управління побутовими відходами в розмірі 4296 грн 60 коп. та 242 грн 24 коп. судового збору.
12 січня 2026 року боржник ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» надіслала до Ковельського міськрайонного суду Волинської області підписану власноруч письмову заяву про скасування вищеказаного судового наказу.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2025 року на підставі частини 6 статті 170 ЦПК України заяву як неналежно оформлену було повернуто без розгляду. Зокрема, суду вважав, що подану заяву боржник ОСОБА_1 не підписувала особисто, так як підпис у ній візуально не відповідає підпису у паспорті заявника для виїзду за кордон. Також суд посилався на те, що місцем свого проживання остання вказала Чеську Республіку, тоді як дана заява надійшла до суду поштовим зв'язком АТ «Укрпошта Тернопіль 25» та згідно з реквізитами поштового конверту відправником вказано « ОСОБА_1 », адреса відправника: АДРЕСА_1 .
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Частинами 1, 2 статті 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, визначені в статті 161 ЦПК України.
Розділ II ЦПК України «Наказне провадження» передбачає можливість звернення боржника до суду, який видав судовий наказ, із заявою про скасування цього судового наказу.
За змістом частин 1-5 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.
Заява про скасування судового наказу має містити:
1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
Заява підписується боржником або його представником.
До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду (частина шоста статті 170 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено, що заява про скасування судового наказу подана боржником ОСОБА_1 до суду першої інстанції через засоби поштового зв'язку в письмовій формі та містить її підпис.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним доказам та врахувавши процесуальну поведінку боржника ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що подана останньою заява про скасування судового наказу відповідає її волевиявленню, факт не підписання нею даної заяви не доведено, а тому суд першої інстанції, зіславшись на вимоги, передбачені частиною 6 статті 170 ЦПК України, безпідставно постановив ухвалу про повернення вказаної заяви без розгляду.
Крім того, апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що факт перебування заявника за кордоном на момент подачі заяви до суду не спростовує можливість власноручно її підписати, оскільки не має значення, яким чином заява подана до суду (поштовим зв'язком, за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, кур'єром чи іншою особою, уповноваженою заявником на такі дії).
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 361/6369/20 (провадження № 61-427св24) та від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/939/24 (провадження № 61-11306св24).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказував на те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»).
Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати заявнику можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та обмеженням особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в силу вимог статті 379 ЦПК України, як така, що прийнята ним з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до цього ж суду.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.
Оскільки апеляційним судом вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, як про це просила заявник, відсутні.
Керуючись статтями 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 січня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді