Справа № 355/2787/25
Провадження № 2/355/460/26
(заочне)
09 березня 2026 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Цирулевської М. В.,
за участю секретарів судового засідання Білоног В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (надалі також позивач, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», новий кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 , позичальник, клієнт) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» (надалі також ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ», товариство, первісний кредитор, кредитодавець) укладено договір про надання фінансового кредиту № 1331239634675 (надалі також кредитний договір, договір №1331239634675 від 08.11.2023, договір).
Відповідно до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.
За кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит, в розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Сума кредиту, вказана в договорі, - це кошти, які протягом строку дії договору одночасно можуть бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику кошти за договором одразу після укладення договору, які мають бути повернені у визначений кредитним договором строк. Позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання.
Мета отримання кредиту: споживчі цілі. За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти (тип процентної ставки - фіксована), які нараховуються з дня видачі кредитних коштів по день погашення кредиту за відсотковою ставкою, що встановлюється в передбаченому договором порядку.
Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 1331239634675 від 08.11.2023 із ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4500,00 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 18.10.2024 між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до чинного законодавства України укладений договір факторингу №18102024.
Згідно означеного договору факторингу 18.10.2024 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1331239634675 від 08.11.2023.
Станом на дату укладення вказаного договору факторингу відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 13500,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн; заборгованість за відсотками - 9000,00 грн.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача означену заборгованість в загальній сумі 13500,00 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти позову не подав.
ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.
31 грудня 2025 року до Баришівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», за підписом керівника позивача Романенка Михайла Едуардовича (а.с. 2-7).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 06.01.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 04.02.2026 (а.с 33-34).
У позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує (а.с. 7). У подальшому аналогічне клопотання ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», за підписом керівника позивача Романенка М. Е., направлено до суду 17.02.2026.
З огляду на зазначене клопотання, в судові засідання представник позивача не з'явився. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.
У судові засідання 04.02.2026 та 09.03.2026 відповідач не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотань не надходило.
Судова повістка щодо судового засідання 04.02.2026 направлялась та доставлена відповідачу в системі «Електронний суд» 08.01.2026 об 18:41:03 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу. До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із судовою повісткою відповідачу щодо судового засідання 09.03.2026 із позначкою «вручено особисто», проставленою 05.02.2026, що відповідно до пунктів 1, 2 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.
Судове засідання 04.02.2026 відкладалося, в тому числі, з огляду на неявку відповідача та надання йому можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову.
У зв'язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 09.03.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 08 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія Старт» №1331239634675 (а.с. 17-18). Означений договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора S7W9Y1, надісланого відповідачу на номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с. 18(зворот), 15).
За умовами кредитного договору (п. 1.1 - п. 1.16), ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» надає позичальникові ОСОБА_1 кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, визначених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредитного ліміту складає 4500,00 грн, строк кредитування - 120 днів з 08.11.2023 по 07.03.2024. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 07.03.2024 або достроково.
Тип процентної ставки - фіксована. Дисконтна процента ставка становить 1,75% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 01 по 20 день включно. Базова процентна ставка складає 2,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту.
Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі цілі.
Відповідно до п. 2.23 договору кредит надається шляхом переказу коштів кредитодавця в сумі 4500,00 грн на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 .
Додатком 1 до кредитного договору, що також підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором S7W9Y1, визначено графік платежів (а.с. 18(зворот).
08 листопада 2023 року відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора F4J6H6 було підписано паспорт споживчого кредиту з викладеними в ньому умовами кредитування (а.с. 19).
Листом-довідкою від 24.12.2025 ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» повідомило про успішність перерахування грошових коштів в сумі 4500,00 грн 08.11.2023 о 21 год 57 хв на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер транзакції НОМЕР_3 (а.с. 23). Саме такий номер картки було вказано позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) у п. 2.23 кредитного договору.
18 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №18102024 (а.с. 20-21), відповідно до умов якого первісний кредитор ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» відступає фактору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» визначені в реєстрі права вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором (п. 1, п. 2.1, п. 2.2 означеного договору факторингу).
Позивачем долучено копію акту приймання-передачі реєстру прав вимог, підписаного сторонами договору факторингу 18.10.2024 (а.с. 9), витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 18.10.2024 (а.с. 12), платіжної інструкції від 18.10.2024 про оплату за відступлення прав вимоги за вказаним договором факторингу (а.с. 25).
Згідно із розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ», у ОСОБА_1 за кредитним договором виникла заборгованість в сумі 13500,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн; заборгованість за відсотками - 9000,00 грн (а.с. 13).
На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних та належних і допустимих доказів, що свідчать про погашення заборгованості за кредитним договором або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Відповідачем не заявлено та не обґрунтовано доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, зокрема щодо несправедливості умов кредитного договору в частині періоду нарахування відсотків, розміру відсоткової ставки та загального розміру відсотків, заявленого до стягнення із відповідача.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача згідно із вказаними вище розрахунком заборгованості (а.с. 13) на загальну суму 13500,00 грн.
Позивач вважає, що відповідачем порушено умови кредитного договору №1331239634675 від 08.11.2023, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.
Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування коштами, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.
Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника (відповідача) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору, прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а також обставини дійсності переходу прав вимоги за кредитним договором до позивача. На відповідача покладається обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.
За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.
За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.
Судом встановлено, що договір про надання фінансового кредиту № 1331239634675 від 08.11.2023 укладено в електронній формі.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір підписано електронним підписом позичальника (відповідача), який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Суд дійшов висновку, що при укладенні кредитного договору його сторонами було погоджено всі істотні умови договору позики.
Договір про надання фінансового кредиту № 1331239634675 від 08.11.2023 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд вважає доведеними обґрунтування позовної заяви щодо переходу до позивача прав вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 1331239634675 від 08.11.2023; позивачем надані належні, допустимі та достатні докази для підтвердження обставин набуття ним прав кредитора за означеним договором.
Суд доходить до переконання, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунок за договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.
Позивач, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1331239634675 від 08.11.2023 становить 13500,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн; заборгованість за відсотками - 9000,00 грн.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов'язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Водночас, саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).
Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов'язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідача.
Щодо стягнення суми основного боргу.
Як встановлено судом, відповідачу як кредит були перераховані кошти у розмірі 4500,00 грн на виконання умов договору про надання фінансового кредиту №1331239634675 від 08.11.2023.
Спосіб перерахування коштів відповідає умовам кредитного договору і заявці відповідача. Перерахування суми кредиту на вказану у кредитному договорі платіжну картку підтверджено належними доказами.
Відтак, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку про підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 4500,00 грн за договором про надання фінансового кредиту № 1331239634675 від 08.11.2023.
Належних доказів того, що відповідач повернув кошти у сумі 4500,00 грн (заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу) за означеним кредитним договором, матеріали справи не містять.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 4500,00 грн основного боргу.
Щодо заборгованості зі сплати процентів.
За розрахунками позивача, розмір процентів, заборгованість відповідача за якими наявна за кредитним договором та яку просить стягнути з відповідача позивач, становить 9000,00 грн.
Водночас, відповідно до п. 1.3 договору про надання фінансового кредиту №1331239634675 від 08.11.2023 дата повернення (виплати) кредиту - 07.03.2024, строк кредитування становить 120 днів.
Розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом здійснений позивачем у межах строку кредитування, що узгоджується із послідовними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц.
Здійснюючи перевірку правильності нарахування процентів за користування кредитом, суд зазначає, що з огляду на приписи п. 1.4.1-1.4.2 договору про надання фінансового кредиту №1331239634675 від 08.11.2023 відповідач мав сплатити: (4500 грн х 1,75% в день (дисконтна процентна ставка) х 20 днів) + (4500 грн х 2,5% в день (базова процентна ставка) х 100 днів) = 1575,00 грн + 11250,00 грн = 12825,00 грн.
Водночас, позивачем заявлена до стягнення менша сума процентів (вочевидь, з огляду на відомості розрахунку заборгованості щодо погашення відповідачем частини суми заборгованості зі сплати відсотків), що є правом позивача та не порушує прав відпоідача.
Відтак, враховуючи ту обставину, що в порушення умов договору відповідач фактично отримані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернув, чим порушив права кредитора, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 9000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.
За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 1331239634675 від 08.11.2023 у розмірі 13500,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн; заборгованість за відсотками - 9000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2422,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією № 17120760 від 17.12.2025 (а.с. 1).
Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в означеній сумі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідача, суд зазначає та виснує таке.
В обґрунтування підставності та розміру понесених позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, разом з позовною заявою подано копії таких документів: договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, додаткової угоди №1331239634675 від 17.11.2025 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, що укладені між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Лівак І. М., акту про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) від 17.11.2025, детального опису робіт від 17.11.2025, виконаних адвокатом Лівак І. М., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, відповідно до яких визначено розмір витрат на правничу допомогу, який складає 6000,00 грн (а.с. 16, 22, 10, 14).
Суд доходить висновку, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача його представником надано всі необхідні докази.
Відповідач ні заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ні обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат не подав.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19), обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відтак, зважаючи на відсутність вчинення відповідачем дій, спрямованих на заперечення проти вимог позивача відносно відшкодування витрат на правову допомогу, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо зменшення та/або неспівмірності заявлених вимог про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, з огляду на висновки суду про задоволення позову, з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 1331239634675 від 08.11.2023 у розмірі 13500,00 грн (тринадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн; заборгованість за відсотками - 9000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 11.03.2026.
Дані відносно позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»
код ЄДРПОУ: 42649746
місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, місто Київ, 04112.
вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406.
Дані відносно відповідача:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1
РНОКПП: НОМЕР_4
АДРЕСА_1 .
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА