Справа № 350/348/26
Номер провадження 2/350/484/2026
про залишення позовної заяви без руху
11 березня 2026 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Сокирко Л.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
Позивач 9 березня 2026 року звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. У позовній заяві позивач просить змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 за рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2024 року по справі № 350/1882/24 на утримання дитини ОСОБА_3 , з частни заробітку (доходу) щомісячно на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав. Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України визначено вимоги, яким має відповідати позовна заява. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пункту частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» при здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до п. 15, 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 р. «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та ст. 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. При вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судам необхідно враховувати, що укладення нею шлюбу не припиняє передбаченого законом обов'язку утримувати її до досягнення повноліття. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Батьки мають право з дозволу органу опіки та піклування укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), який підлягає нотаріальному посвідченню й державній реєстрації (ст. 190 СК). Укладення такого договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо від дитини, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на неї, викликаних особливими обставинами (ст. 185 СК). Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Докази ж зміни матеріального стану позивачем не надано. Відповідно до ч. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Тобто, у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Отже, як вбачається з матеріалів справи позивачем не дотримано зазначених вище норм Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, до позовної заяви позивач долучив два примірники рішень Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 9 липня 2021 року (справа № 350/1085/21) та від 18 грудня 2024 року (справа № 350/1882/24) з ЄДРСР, які між собою у порівняльно-аналітичному взаємозв'язку не дають змогу встановити дійсних сторін цивільних спорів, оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а не у провадженні порівняльно-аналітичних взаємозв'язків. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до частини першої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Позивачем не подано до суду письмової відмови відповідного суду у видачі належним чином засвідчених копій рішень суду по цивільних справах № 350/1085/21 та № 350/1882/24. Відповідно до частини п'ятої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Встановлення обов'язку подавати до суду належним чином засвідчені копії документів спрямоване на забезпечення достовірності доказів та дотримання принципів змагальності й правової визначеності. Засвідчувальний напис разом із підписом особи є процесуальною гарантією того, що копія ідентична первинному документу, а особа, яка її подала, бере на себе відповідальність за її правдивість, що мінімізує ризики маніпуляцій чи фальсифікацій у судовому процесі. Окрім того, суддя звертає увагу, що позивачем не зазначено, чи відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів та не зазначено в якій сумі він сплачує аліменти, відповідно до 1/4 його заробітку.
Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до розгляду. Відповідно до частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення недоліків. Керуючись статями 12, 175, 176, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - залишити без руху. Надати позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Сокирко Л.М.