Справа № 276/200/26
Провадження по справі №2/276/363/26
11 березня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.,
з участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі у тексті - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023 в сумі 64248,20 гривень.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21.04.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №652671271 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мереж Інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3VR33, зокрема ввів його у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «так», що є підтвердженням підписання договору. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відразу після вчинених дій відповідача, 21.04.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 13300,00 грн через провайдера, проте в подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 15000,00 грн.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав та має заборгованість у сумі 64248,20 грн, яка складається з: 13812,20 грн - заборгованість по кредиту; 50436,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Позивач зазначає, що 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого, з урахуванням додаткових угод №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.
27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, на підставі якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.
15.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Позивач стверджує, що за таких обставин ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023 в розмірі 64248,20 грн.
Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 13.02.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
03 березня 2026 року від представника відповідача - адвоката Цокало Т.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов визнав частково в сумі 4896,32 грн за тілом кредиту, в решті вимог просив відмовити, також просила здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог, зокрема стягнути витрати на надання правової допомоги відповідачу в розмірі 9500 грн.
В обгрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складає 25 (двадцять п'ять) днів від дати отримання позичальником першого траншу (п.3.1 договору). Відповідно до того, що останній транш був 30.05.2023, а строк кредитування становить 25 днів, то відповідно до умов кредитного договору, останнім днем користування кредитом є 25.06.2023. Враховуючи Розрахунок заборгованості, отримання траншів та сплачені суми, відповідач здійснив власний розрахунок заборгованості, згідно якого:
21.04.2023 р.: 13300,00 грн. х 0,67% х 1 день = 89,11 грн. - розмір відсотків;
22.04.2023 р. по 26.04.2023 р.: 14150,00 грн. х 0,68% х 4 дня = 379,22 грн. - розмір ВІДСОТКІВ;
27.04.2023 р. по 15.05.2023 р.: 14250,00 грн. х 0,67% х 17 днів = 1623,08 грн. - розмір ВІДСОТКІВ;
16.05.2023 р. - здійснено оплату за процентами в розмірі 2377,28 грн. та за тілом 0,72 грн., отже залишок несплаченоїсуми за тілом становить 13963,41 грн.: 14250,00 грн. - 0,72 грн. - (2377,28 грн. - 2091,41 грн.).
16.05.2023 р. по 21.05.2023 р.: 13963,41 грн. х 1,91% х 5 днів = 1333,51 грн.;
22.05.2023 р. по 26.05.2023 р.: 14063,41 грн. х 1,91% х 4 дня = 1074,45 грн.;
27.05.2023 р.: 14313,41 грн. х 1,91% х 1 день = 273,39 грн.;
28.05.2023 р.: 14413,41 грн. х 1,91 % х 1 день = 275,30 грн.;
29.05.2023 р. по 14.06.2023 р.: 14713,41 грн. х 1,91% х 14 днів = 3934,37 грн.
15.06.2023 р. - здійснено оплату за процентами в розмірі 8427,52 грн. та за тілом 0,48 грн., отже залишок несплаченої суми за тілом становить 13166,92 грн.: 14713,41 грн. - 0,48 грн. - (8427,52 грн. - 6891,02 грн.).
15.06.2023 р. по 25.06.2023 р.: 13166,92 грн. х 1,91% х 9 днів = 2236,40 грн.
Отже, на кінець закінчення строку користування кредитом, заборгованість за тілом кредиту становила 13166,92 грн. та за відсотками 2236,40 грн.
Після 25.06.2023 позичальником було здійснено оплати в рахунок погашення заборгованості за відсотками в розмірі 9320,40 грн. та за тілом в розмірі 1186,60 грн.
Враховуючи вищезазначений розрахунок заборгованості, загальний розмір заборгованості за договором кредитної лінії №652671271 від 21.04.2023 становить 4896,32 грн.: 13166,92 грн. - 1186,60 грн. - (9320,40 - 2236,40 грн.).
Представник відповідача зазначає, що вимоги позивача про стягнення процентів після спливу строку кредитування, тобто після 25.06.2023 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
05 березня 2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому представник позивача вважає доводи сторони відповідача не обгрунтованими, просить позов задовільнити у повному обсязі. Також, представник позивача зазначає, що вартість виконаних представником відповідача робіт в сумі 9500 грн є завищеною, не відповідає критеріям обгрунтованості та розумності їх розміру, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог ч.3 ст.141 ЦПК України.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали.
Згідно із ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Частина 2 ст.1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що 21.04.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №652671271, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.42-52).
Відповідно до п.2.1 вказаного Договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 13300,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п.2.3 вказаного Договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 13300,00 грн. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 16.05.2023 року.
Згідно п.3.1 Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 25 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що встановлений п. 3.1 договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та періоду пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п.3.3 Договору для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 25 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2227,75 грн. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.
Відповідно до п.5.1 вказаного Договору, за вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику в наступний спосіб: п.5.1.1 шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, за реквізитами платіжної картки 5375-41ХХ-ХХХХ-5172, що відбувається до 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, кредитодавець відповідальності не несе.
Згідно п.7.1 вказаного Договору, на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 16.05.2023, а саме протягом 25 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п.8.1 вказаного Договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти.
Відповідно до п.8.2 зазначеного Договору, процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
Згідно п. 8.3.1 договору, за період від дати видачі кредиту до 16.05.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 244,55 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,67 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним.
У разі якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 16.05.2023 проценти нараховуються за ставкою 695,52 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,91 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 8.3.2 Договору).
Відповідно до п.8.4 зазначеного Договору, зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п.12.4 зазначеного Договору, сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов'язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70% річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідно до платіжних доручень та довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавець перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 15000 грн, зокрема: 21.04.2023 р. - 13300,00 грн., 22.04.2023 р. - 850,00 грн., 27.04.2023 р. - 100,00 грн., 22.05.2023 р. - 100,00 грн., 27.05.2023 р. - 250,00 грн., 28.05.2023 р. - 100,00 грн., 30.05.2023 р. - 300,00 грн. (а.сп. 10-13, 34-40).
Укладення кредитного договору та отримання грошових коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачем не заперечується.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 21.04.2023 року по 18.09.2023 року, відповідач за вказаним кредитним договором станом на 18.09.2023 року мав заборгованість у загальній сумі 29673,80 грн., з яких: 13812,20 грн. по тілу кредиту; 16273,20 грн. заборгованість по відсоткам (а.с.69-70).
Згідно вказаного розрахунку заборгованості відповідачем 16.05.2023 року сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 2378,00 грн., з яких 2377,28 грн. зараховано первісним кредитором на погашення процентів, 0,72 грн. на погашення тіла кредиту. Отже, відповідно до розділу 3 Договору позичальником продовжено строк Дисконтного періоду, тобто строк кредитування на 30 днів.
15.06.2023 позичальником сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 8428,00 грн., з яких 8427,52 грн. зараховано первісним кредитором на погашення процентів, 0,48 грн. на погашення тіла кредиту. Отже, відповідно до розділу 3 Договору позичальником продовжено строк Дисконтного періоду, тобто строк кредитування ще на 30 днів.
15.07.2023 позичальником сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 8026,00 грн., з яких 6839,40 грн. зараховано первісним кредитором на погашення процентів, 1186,60 грн. на погашення тіла кредиту. Отже, відповідно до розділу 3 Договору позичальником продовжено строк Дисконтного періоду, тобто строк кредитування ще на 30 днів до 14.08.2023.
14.08.2023 відповідачем лише частково сплачено нараховані проценту в сумі 2481,00 грн., узв'язку з чим строк Дисконтного періоду за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023 не продовжувався.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Станом на день закінчення строку кредитування 14.08.2023 відповідач мав заборгованість за кредитним договором в сумі 15267,80 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд звертає увагу, що в п.2.3 Кредитного договору №652671271 від 21.04.2023 року дата повернення кредиту (16.05.2023 року) зазначена як орієнтовна. Водночас, іншої визначеної дати повернення кредиту Кредитний договір №652671271 від 21.04.2023 року не містить.
Верховний Суд у склад об'єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року застосував принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).
Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки у випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли вона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Аналізуючи зміст Кредитного договору №652671271 від 21.04.2023 року щодо строку повернення отриманих відповідачем кредитних коштів, із застосуванням тлумачення contra proferentem, суд приходить до висновку що в даному випадку датою повернення кредиту відповідачем (з урахуванням всіх пролонгацій Дисконтного періоду) є 14.08.2023 року.
Суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача як споживача послуг позивача.
Нарахування первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а в подальшому і ТОВ «Таліон Плюс» процентів з 15.08.2023 є необгрунтованим, суперечить положенням стст 1048,1050 ЦК України, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У той же час, позивач позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України не заявляє та в позові їх не обґрунтовує.
Суд відхиляє наданий представником відповідача розрахунок заборгованості, оскільки відповідачем помилково визначено кінцевий строк кредитування 25.06.2023 як 25-денний строк після надання останнього траншу, оскільки такий розрахунок строку кредитування не передбачений умовами кредитного договору №652671271 від 21.04.2023. Зокрема, відповідно до п.3.1 та п.7.1 договору, лише первинний Дисконтний період встановлювався строком 25 днів, а його продовження здійснювалося від дати сплати всіх нарахованих позичальнику процентів в межах попереднього строку Дисконтного періоду, а не від дати отримання чергового траншу. При цьому максимальний строк пролонгації Дисконтного періоду, визначений п. 3.2. Договору, становить 30 днів.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с.43-46).
Відповідно до п.2.1 вказаного Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.4.1 зазначеного Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Відповідно до п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти п.8.2 договору в наступній редакції: «8.2. Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п.8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором».
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Відповідно до п.2.1 вказаної Додаткової угоди, згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.4.1 зазначеної Додаткової угоди, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.
31 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Згідно п.1 вказаної Додаткової угоди, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №249 від 19.09.2023 року, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023 у загальній сумі 30085,40 грн., з яких: 13812,20 грн. сума заборгованості по основному боргу; 16273,20 грн. сума заборгованості по відсоткам (а.с.99-101).
27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01 (а.с.91-94).
Згідно п.2.1 вказаного Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023 у сумі 64248,20 грн, яка складається з: 13812,20 грн - заборгованість по кредиту; 50436,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.89-90).
15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» («Клієнт») та ТОВ «ФК «ЕЙС» («Фактор») укладено договір факторингу №15/07/25-Е (а.с.81-84).
Відповідно до п.1.1 вказаного Договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.1.2 зазначеного Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
15.07.2025 року фактором - ТОВ «ФК «ЕЙС» та клієнтом - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано та скріплено печатками сторін акти прийому-передач Реєстру Боржників за договором факторингу №15/07/25-Е (а.с.78).
Відповідно до Реєстру боржників від 15.07.2025 року до Договору факторингу №15/07/25-Е, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023 у сумі 64248,20 грн, яка складається з: 13812,20 грн - заборгованість по кредиту; 50436,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.79-80).
Досліджені судом договори факторингу та складені на його виконання реєстри боржників свідчать про те, що позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.ст. 4, 6 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Суд відхиляє доводи позивача щодо обгрунтованості нарахування процентів за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023 після настання терміну повернення кредиту 14.08.2023, оскільки вказані умови договору суперечать положенням ст.ст. 1048, 1050 ЦК України та висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).
Крім того, розмір заборгованості за кредитом, який був переданий в порядку відступлення права вимоги сам по собі не свідчить про обгрунтованість нарахування такої заборгованості та суперечить як наведеним вище положенням Цивільного кодексу України, так і положенням пунктів 2.3, 7.1 кредитного договору.
Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023 в загальному розмірі 15267,80 грн, з яких: 13812,20 грн - заборгованість по кредиту; 1455,60 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом в межах погодженого сторонами строку кредитування.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково (у розмірі 24%), тому судові витрати, які понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 638,98 грн.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» було укладено Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01. Згідно Додаткової угоди №25771045585 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги та Акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що АБ «Соломко та партнери» надано правові послуги у справі стягнення заборгованості за кредитним договором №652671271 від 21.04.2023 щодо позичальника ОСОБА_1 на суму 7000,00 грн.
Також, 25.02.2026 між адвокатом Цокало Т.М. та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої допомоги №1484. Згідно детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом надано Ніконову І.О. правничу допомогу по справі №276/200/26 на загальну суму 9500 грн, зокрема: усна консультація - 1500 грн, ознайомлення з матералами справи - 1000 грн та підготовка відзиву - 7000 грн.
Суд приходить до висновку, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем у розмірі 7000 грн, з урахуванням наявності протилежних позицій сторін, поданих сторонами доказів та процесуальних документів по суті спору є обгрунтованим та співмірним із складністю справи.
Разом з тим, розмір витрат на правову допомогу, заявлений представником відповідача у розмірі 9500 грн, враховуючи подання ним лише відзиву на позовну заяяву не відповідає вимогам розумності та співмірності із складністю справи, та з урахуванням поданного представником позивача обгрунтованого клопотання про зменшення таких витрат, суд приходить до висновку, що витрати відповідача на правову допомогу є обгрунтованими у розмірі 7000 грн.
Оскільки судом позовні вимоги задоволено частково, розподіл витрат сторін на правничу допомогу здійснюється пропорційно задоволеним вимогам.
Так, на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1680 грн (7000 грн * 24%), а на користь відповідача у розмірі 5320 грн (7000 грн * 76%).
Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи положення ч.10 ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню різниця у судових витратах в розмірі 3001,02 грн (5320 - 1680 - 638,98).
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 274-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №652671271 від 21.04.2023 року в сумі 15267 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 80 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3001 (три тисячі одна) гривня 02 копійки.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки,6, оф.13, ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Д.О.Бобер