11 березня 2026 року
м. Київ
справа № 420/1951/23
адміністративне провадження № К/990/23405/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Руснакова Тетяна Анатоліївна, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року (суддя Хурса О. О.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року (судді: Федусик А. Г., Бойко А. В., Шевчук О. А.) у справі № 420/1951/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - ГУНП, Управління), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 31 травня 2022 року № 401 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині, що стосується застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління «Про особовий склад» від 22 червня 2022 року № 404 о/с;
- поновити його на посаді поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» Управління;
- стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» ГУНП в Херсонській області.
3. Наказом Управління від 22 червня 2022 року № 404 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
4. Позивач указав, що, починаючи з 24 лютого 2022 року, не отримував жодних наказів про необхідність евакуації та передислокацію особового складу ГУНП в Херсонській області на територію Миколаївської області. Крім того, в якості надзвичайних обставин посилається на передчасне народження дитини його дружиною 24 лютого 2022 року та перебування у полоні з 05 липня 2022 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування
5. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
6. Суд першої інстанції указав, що твердження позивача про недоведеність йому наказу про евакуацію є необґрунтованими, оскільки спростовуються поясненнями колишнього начальника РПОП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_2 , з яких вбачається, що останнім 25 лютого 2022 року зібрано особовий склад на території підрозділу та повідомлено підлеглих працівників про евакуацію до м. Миколаєва, а також запропоновано для виїзду службовий транспорт підрозділу. Доведеність наказу начальника ГУНП про евакуацію до особового складу підтверджується також поясненнями ОСОБА_3 - т. в. о. командира РПОП ГУНП в Херсонській області. Крім того, з пояснень заступника командира РПСПОП «Херсон» ГУНП в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_4 вбачається, що ним особисто 25 лютого 2022 року доведено до відома працівників РПСПОП про необхідність евакуації із міста.
7. Одеський окружний адміністративний суд установив, що на розгляд керівництва ГУНП в Херсонській області надійшла доповідна записка заступника начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_16. від 10 травня 2022 року про те, що деякі поліцейські ГУНП не виконали вимоги наказу ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації РФ, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов'язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та станом на 07 травня 2022 року відсутні без поважних причин на службі.
8. Суд першої інстанції також установив, що за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУНП в Херсонській області, що виразилось у невиконанні наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності працівників поліції без поважних причин на службі, призначене службове розслідування, зокрема відносно ОСОБА_1 . Надалі дисциплінарна комісія прийшла до висновку про те, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, який полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні службових обов'язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, в порушенні Присяги працівника поліції, невиконанні наказу начальника ГУНП від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» та відсутності з 24 лютого 2022 року на службі без поважних причин.
9. Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як поліцейський, який склав присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов'язків з моменту офіційного опублікування Указу Президента України «Про введення в України воєнного стану», мав вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за місцем дислокації ГУНП в Херсонській області. Накази начальником ГУНП в Херсонській області про перебування особового складу у м. Херсоні після 25 лютого 2022 року не віддавалися.
10. Ураховуючи встановлені судом факти та обставини справи, дослідивши матеріали службового розслідування, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач всупереч своїм посадовим обов'язкам порушив службову дисципліну та був правомірно притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення.
11. Отже, Одеський окружний адміністративний суд виснував, що накази № 401 від 31 травня 2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» та № 404 о/с від 22 червня 2022 року «Про особовий склад» були винесені відповідачем правомірно, з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури їх видання, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними та скасування вищевказаних наказів. Таким чином, у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити. З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування наказів № 401 та № 404 о/с, вимоги про поновлення позивача на посаді поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» ГУНП в Херсонській області та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та безпідставними.
12. Залишаючи без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду, П'ятий апеляційний адміністративний суд наголосив, що дотримання вимог Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила етичної поведінки), є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції. Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що народження дитини саме у день початку військової агресії РФ, перебування дружини позивача з передчасно народженою дитиною як в Херсонському міському перинатальному центрі, так і в Херсонській обласній клінічній лікарні в період часу до 07 березня 2022 року, зокрема в умовах воєнного стану, а також наявність у позивача ще двох малолітніх дітей, є суттєвими обставинами при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності за порушення службової дисципліни. Водночас, матеріали справи не містять, а позивачем не надано жодних відомостей з приводу того, які саме дії вчинялись ним не лише в період часу з 07 березня по 10 травня 2022 року (акт відсутності на службі), а й по 05 липня 2022 року (дата, коли позивач, за його посиланнями, потрапив в полон) для виходу на службу, справа не містить жодних відомостей щодо спроб позивача, як зв'язатись з керівництвом з вказаного питання, так і щодо намагання виїхати на підконтрольну територію України.
14. П'ятий апеляційний адміністративний суд звернув увагу, що під час судового засідання 18 жовтня 2023 року судом запропоновано представнику апелянта надати відомості щодо медичного стану (періоду стабілізації стану здоров'я) дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період після виписки з лікарні. Водночас на наступне судове засідання 25 жовтня 2023 року вказані документи надано не було, а адвокатом надано лише копію закордонного паспорта позивача з відміткою про виїзд його закордон, що не дає відповіді на поставлені судом питання, в тому числі щодо можливого вчинення позивачем дій з метою виїзду на підконтрольну територію України у вказаний період і до звільнення зі служби.
15. З приводу доводів позивача про потрапляння в полон 05 липня 2022 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані посилання не впливають на такі спірні правовідносини з огляду на те, шо станом на 05 липня 2022 року позивач уже був звільнений зі служби.
16. Отже, П'ятий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
17. Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вони ухвалені в результаті неправильного застосування судами норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
18. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій без уваги залишений той важливий факт, що 24 лютого 2022 року дружина позивача ОСОБА_5 внаслідок стресу передчасно народила дитину (на 35 тижні вагітності), життя і здоров'я дитини знаходилося під загрозою (підтверджувальні документи наявні у справі). На час, коли стан здоров'я новонародженої дитини стабілізувався, виїзд за межі Херсонської області був неможливий, бо ніс загрозу життю і здоров'ю позивача і його родини, бо крім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач має ще двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
19. ОСОБА_1 зазначив, що працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов'язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за підставою «прогул». Це обумовлено необхідністю збереження життя та здоров'я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин. Аналогія закону та аналогія права допускається для застосування адміністративним судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень та лише у випадку взагалі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.
20. Скаржник заперечив проти висновків судів попередніх інстанцій щодо невиконання позивачем наказу від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», а також проти висновків службового розслідування про скоєння ним дисциплінарного проступку. При цьому зауважив, що в умовах вимог національного законодавства, він позбавлений можливості спростувати встановлені оскарженими судовими рішеннями обставини вчинення дисциплінарного проступку у вигляді невиконання ним наказу ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87, та відсутності з 24 лютого 2022 року на службі без поважних причин. Водночас наполягає, що наказ начальника ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 йому не доводився ані усно, ані за допомогою технічних засобів.
21. Крім того, зі змісту самого наказу Управління від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області», який є в матеріалах справи, вбачається, що оголошено було не евакуацію особового складу, а введено в дію План евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район. На позивача, відповідно до вимог цього наказу, не було покладено обов'язку у виконанні евакуаційних заходів (передислокації), оскільки перелік категорій посад, які зобов'язані забезпечити його здійснення, чітко визначено переліком пункту 3 наказу (копія зазначеного наказу є в матеріалах справи). У матеріалах справи та матеріалах службового розслідування відсутні докази ознайомлення із змістом цього наказу навіть керівників підрозділів, у тому числі і територіальних підрозділів.
22. На переконання скаржника, судами попередніх інстанцій не досліджено копії електронних доказів - скріншоти електронних текстових повідомлень (які, зі слів заявника, опубліковані в групі «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Телеграм» та у месенджері в групі «УОАЗОР» протягом 24- 25 лютого 2022 року), на підставі яких судами зроблений висновок про доведеність наказу до позивача. Позивач наголосив, що в жодній із зазначених груп обміну текстовим повідомленнями він не перебував, оскільки згідно штатного розпису його посада не належить до керівництва ГУНП, керівників служб і кущових управлінь/відділів поліції, а тому отримати та виконати накази надані таким чином не міг. Натомість скріншоти переписки підрозділу, у якому проходив службу позивач, відповідачем суду не надані. Поряд із цим жоден скріншот текстових повідомлень не містить назви додатку для відправки текстових повідомлень, що застосовувався відповідачем; не містить переліку осіб, що отримували такі повідомлення; не містить дати їх створення та відправлення. Відповідачем не зазначено про джерело отримання зазначених доказів та наявність їх оригіналів.
23. Скаржник наполягає, що одна з основних обставин, яку мали підтвердити надані відповідачем докази, зокрема електронні, це доведення наказу про евакуацію до позивача, оскільки лише при встановленні цієї обставини надалі можливо оцінювати дії або бездіяльність позивача, щодо його виконання або невиконання.
24. ОСОБА_1 указав, що суди попередніх залишили без належної оцінки і процедуру призначення службового розслідування. Всупереч пункту 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893, у наказі, виданому начальником ГУНП в Херсонській області ОСОБА_12 10 травня 2022 року за № 184 про призначення службового розслідування не зазначено прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься.
25. Скаржник також зазначив, що всупереч статті 27 Дисциплінарного статуту виклик позивача для надання пояснень судами попередніх інстанцій визнано доведеним, а надані відповідачем докази виконання цього обов'язку - належними та допустимими. Проте, оцінка дотримання процедури виклику позивача для надання пояснень судом першої інстанції на відповідність діючому законодавству та нормативно-розпорядчим документам, які регламентують діяльність поліції, не проведена.
26. Позивач звернув увагу, що як перебування на окупованій території, так і спроба виїзду з неї несли безпосередню загрозу життю і здоров'ю позивача та його родини, ураховуючи той факт, що позивач був поліцейським і є учасником бойових дій. Отже, неможливість виїзду з міста Херсона та відсутність на службі в м. Миколаїв була обумовлена об'єктивними обставинами. Крім того 05 липня 2022 року позивач потрапив у полон, тримали його у адміністративному приміщенні ІТТ № 1 ГУНП в Херсонській області, яке окупанти зробили катівнею для громадян України. Він пройшов через тортури, голод, таким чином окупанти схиляли позивача до співпраці та роботи в окупаційних органах влади (кримінальне провадження № 12022230000002547).
27. На підставі викладеного скаржник просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року скасувати.
Позиція інших учасників справи
28. У відзиві на касаційну скаргу ГУНП зазначило, що заперечує проти вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
29. На думку Управління, доведеність до ОСОБА_1 наказу про евакуацію підтверджується доказами зібраними в межах службового розслідування та долученими до матеріалів справи.
30. ГУНП вважає, що суд першої інстанції з чим погодився суд апеляційної інстанції цілком правомірно дійшли висновків про те, що служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях. Отже, ОСОБА_1 , як поліцейський, який склав Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов'язків, на виконання Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту, мав уживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про порушення ОСОБА_1 присяги.
31. На переконання Управління, позивачем у касаційній скарзі не доведено порушення ГУНП в Херсонській області при його звільненні зі служби в поліції. При цьому суди правомірно прийшли до висновків про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, яким згідно з Дисциплінарним статутом визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ними службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
32. У зв'язку з викладеним Управління просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рух касаційної скарги
33. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01 липня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Руснакова Т. А. на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 420/1951/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, та витребував із Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи № 420/1951/23.
34. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 420/1951/23 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
35. ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» ГУНП.
36. 24 лютого 2022 року відбулося вторгнення військ Російської Федерації на територію України та розпочалася повномасштабна збройна агресія РФ проти України.
37. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан в Україні.
38. 24 лютого 2022 року близько 05:00 год. з боку РФ через територію тимчасово окупованого півострова Крим розпочалося військове вторгнення на територію Херсонської області.
39. Наказом начальника ГУНП від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» наказано ввести в дію план евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в безпечний район.
40. На розгляд керівництва ГУНП надійшла доповідна записка заступника начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_16. від 10 травня 2022 року про те, що деякі поліцейські ГУНП не виконали вимоги вказаного наказу від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації РФ, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов'язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та станом на 07 травня 2022 року відсутні без поважних причин на службі.
41. З матеріалів службового розслідування вбачається, що заступником начальника УКЗ ГУНП підполковником поліції ОСОБА_9 , у присутності в якості свідків заступника начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_10 та начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_17., 07 травня 2022 року та 10 травня 2022 року складено акти про відсутність на службі (робочому місці) в місцях дислокації ГУНП працівників поліції, зокрема і ОСОБА_1 (акти № 621/2/02-2022 від 07 травня 2022 року та № 660/2/02-2022 від 10 травня 2022 року).
42. Наказом ГУНП від 10 травня 2022 року № 184 за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУНП, що виразилось у невиконанні наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності працівників поліції без поважних причин на службі, призначене службове розслідування, зокрема відносно ОСОБА_1 .
43. Наказом ГУНП від 27 травня 2022 року № 0010 відповідач застував до позивача дисциплінарне стягнення про звільнення зі служби в поліції, яке реалізоване наказом по особовому складу від 27 травня 2022 року № 0024, та останнього звільнено зі служби.
44. Наказом від 22 червня 2022 року № 404 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
45. Уважаючи накази відповідача від 31 травня 2022 року № 401 та від 22 червня 2022 року № 404 о/с протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
46. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
47. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх.
48. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
49. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , який проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» ГУНП, просить визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 31 травня 2022 року № 401 та від 22 червня 2022 року № 404 о/с, поновити його на посаді та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
50. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.).
51. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із такого.
52. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
53. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
54. Згідно із частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, яка набрала чинності 01 травня 2022 року, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
55. За змістом частини першої статті 12 Закону № 580-VIII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.
56. Пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
57. Пунктом 24 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
58. На підставі частини другою статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
59. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві (частина третя статті 24 Закону № 580-VIII).
60. Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
61. Відповідно до статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки». Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
62. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
63. За змістом пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки ці правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
64. На підставі пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
65. Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).
66. Частиною другою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
67. Пунктами 1, 2, 4, 5, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
68. За своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських. Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов'язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю. Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником. Під час виконання службових обов'язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові. Забороняється втручання в службову діяльність поліцейських особами, які не є їхніми прямими керівниками, крім випадків, визначених Конституцією та законами України. У разі спільного виконання службових обов'язків поліцейськими, які не підпорядковані один одному по службі, старшим вважається поліцейський, визначений безпосереднім керівником або який займає вищу посаду. Якщо поліцейські займають рівні посади, старший визначається за спеціальним званням (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
69. Відповідно до частини першої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
70. Згідно із частиною другою цієї статті наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.
71. На підставі частини третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
72. Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику (частини четверта статті 4 Дисциплінарного статуту).
73. Частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту визначено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
74. За змістом частини другої цієї статті за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
75. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).
76. Статтею 12 передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
77. Відповідно до частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
78. Згідно із частиною другою цієї статті дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
79. На підставі частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
80. Частиною другою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
81. За змістом частини третьої цієї статті службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
82. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).
83. Частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
84. Відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
85. Згідно із частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
86. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893).
87. На підставі пункту 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
88. Таким чином, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені, а також зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України. При цьому поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
89. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
90. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
91. Отже, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
92. Невиконання ж чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
93. Суди попередніх інстанцій установили, що на розгляд керівництва ГУНП надійшла доповідна записка заступника начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_16. від 10 травня 2022 року про те, що деякі поліцейські ГУНП не виконали вимоги наказу від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації РФ, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов'язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та станом на 07 травня 2022 року відсутні без поважних причин на службі (т. 1 а. с. 49).
94. Суди попередніх інстанцій також установили, що Наказом Управління від 10 травня 2022 року № 184 призначено службове розслідування у формі письмового провадження та сформовано склад дисциплінарної комісії (т. 1 а. с. 49- 50).
95. За змістом Витягу з висновку службового розслідування від 31 травня 2022 року службовим розслідуванням установлено, що заступником начальника УКЗ ГУНП підполковником поліції ОСОБА_9 , у присутності в якості свідків заступника начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_10. та начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_17., 07 та 10 травня 2022 року складено акти про відсутність на службі (робочому місці) в місцях дислокації ГУНП, зокрема, ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 73).
Станом на 28 травня 2022 року до місця тимчасової дислокації ГУНП в Херсонській області не з'явилися за викликом та не повідомили про наявність поважних причин свого неприбуття, зокрема, старший сержант поліції ОСОБА_1 (0079626), поліцейський взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон» ГУНП. За вказаним фактом дисциплінарною комісією складено акт про неприбуття для надання пояснень від 30 травня 2022 року № 973/2022 (т. 1 а. с. 74 зворот).
Про факт відсутності ОСОБА_1 на службі без поважних причин дисциплінарною комісією складено акт від 30 травня 2022 року № 1036/2022 (т. 1 а. с. 74).
96. Отже, службовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 був відсутній на службі станом на 07, 10, 30 та 31 травня 2022 року, про що було складено відповідні акти про відсутність на службі (робочому місці). При цьому факт відсутності на службі позивач не заперечує.
97. Матеріали справи також не містять фактів інформування позивачем безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його вихід на службу.
98. Таким чином, матеріалами службового розслідування підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягає в порушенні службової дисципліни, не виконанні службових обов'язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, в порушенні Присяги працівника поліції, невиконанні наказу начальника ГУНП від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» та відсутності з 24 лютого 2022 року на службі.
99. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
100. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
101. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20 та ін.
102. Установивши, що ОСОБА_1 як поліцейський, який склав Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов'язків, на виконання Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту, мав вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, проте фактично був відсутній на службі без поважних причин, відповідач правомірно прийняв наказ від 31 травня 202 року № 401 про застосування дисциплінарного стягнення та наказ від 22 червня 2022 року № 404о/с «Про особовий склад».
103. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити, що питання співмірності накладеного на позивача дисциплінарного стягнення тим порушенням, які стали для цього підставою, не було предметом касаційного оскарження.
Щодо доводів позивача про те, що наказ начальника ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 не був йому доведений, а також про те, що цим наказом не було покладено на ОСОБА_1 обов'язку у виконанні евакуаційних заходів (передислокації).
104. Як убачається зі змісту Витягу зі службового розслідування Наказом ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» було оголошено евакуацію особового складу, документів та майна у визначене безпечне місце.
Відповідно до інформації з групи «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Telegram», яка використовувалася для здійснення інформування керівників органів та підрозділів ГУНП в Херсонській області (на той час у вказаній групі перебувало 192 керівника різних рівнів) з питань службової діяльності, встановлено, що об 11:28 год. 24 лютого 2022 року начальником УОАЗОР ГУНП полковником поліції ОСОБА_11 в зазначену групу надіслано інформацію щодо отримання від начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_12 та подальшу дублювання наказу про евакуацію особового складу в бік м. Миколаєва, а саме: «Все 100% эвакуация л/с!! В сторону Николаева». На запитання деяких керівників щодо евакуації, об 11:42 год. того ж дня полковником поліції ОСОБА_11 додатково здійснено наголошення на виконанні зазначеного наказу трьома знаками оклику «!!!». Надалі, о 17:40 год. полковник поліції ОСОБА_11 в указану групу надіслав повідомлення «УВАГА ВСІМ! Орієнтовно о 19:00 год., якщо не зміниться ситуація, або пропаде зв'язок забезпечити евакуацію о/с у бік м. Миколаєва». О 19:57 год. підполковником поліції ОСОБА_13 в групу надіслано повідомлення «Николаев говорит нашим сотрудникам эвакуация и выдвигаться на Вознесенск», на вказане повідомлення полковник поліції ОСОБА_12 надав команду «Так. Давайте з ними».
У подальшому, 25 лютого 2022 року, приблизно в обідній час, полковником поліції ОСОБА_14 за допомогою месенджера розміщено усний наказ начальника ГУНП в Херсонській області про евакуацію особового складу, який ще не евакуювався у безпечне місце, виїхати в бік м. Миколаєва.
105. Віддання наказу начальником ГУНП в Херсонській області про евакуацію підтверджується також поясненнями заступника начальника УОАЗОР ГУНП в Херсонській області ОСОБА_15 , який пояснив, що 25 лютого 2022 року в першій половині дня знаходився в ГУНП в Херсонській області в службовому кабінеті заступника начальника ОСОБА_16 , де також перебував начальник ГУНП ОСОБА_12 , інші керівники ГУНП та інші керівники підрозділів ГУНП.
106. Близько 13:00, начальник ГУНП ОСОБА_12 оголосив наказ про проведення евакуації особового складу, який ще залишився у м. Херсоні. Вказану команду начальника ГУНП було викладено в групі «Інформування керівників ГУНП» для доведення до усіх підлеглих працівників їх керівниками.
107. Про віддання наказу начальником ГУНП про евакуацію та публікацію його в групі «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Telegram» 24 лютого 2022 року та остаточного 25 лютого 2022 року підтверджують в інформаційних довідках начальник ГУНП в Херсонській області ОСОБА_12 , заступники начальника ГУНП в Херсонській області полковник поліції ОСОБА_14 та полковник поліції ОСОБА_16 (від 28 липня 2022 року № 2631/01/25-2022, від 01 серпня 2022 року № 2679/05/25 та № 2702/04/25-2022) (т. 1 а. с. 151-153,134, 135)
108. Указані обставини неодноразово були предметом дослідження та оцінки судами в інших справах, зокрема, й Верховним Судом в постановах від 11 квітня та 13 червня 2024 року у справах № 420/9545/22, № 420/2566/23, № 420/1936/23, виникнення спірних правовідносин у яких було зумовлено оскарженням наказу про звільнення поліцейського, прийнятого із посиланням (зокрема, але не виключно) на невиконання наказу начальника ГУНП від 24 лютого 2022 року №87, а отже, не потребують доведення.
109. Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 420/2566/23 погодився з апеляційним судом, який на підставі тих самих інформаційних довідок начальника ГУНП в Херсонській області ОСОБА_12 від 28 липня 2022 року № 2631/01/25-2022, заступників начальника ГУНП в Херсонській області ОСОБА_14. від 01 серпня 2022 року № 2679/05/25 та ОСОБА_16 від 01 серпня 2022 року № 2702/04/25-2022, пояснень керівників підрозділів (служб) та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП в Херсонській області, опитаних під час проведення службового розслідування, скриншотів месенджерів, установив, що наказ щодо введення плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район був оголошений усно начальником ГУНП в приміщенні ГУНП в Херсонській області та доведений до відома працівників ГУНП в Херсонській області за допомогою телефонних месенджерів 24 та 25 лютого 2022 року, що цілком відповідає частині третій статті 4 Дисциплінарного статуту.
110. В умовах сьогодення, зокрема, стану розвитку інформаційних технологій, а також специфіки роду діяльності позивача, немає підстав вважати, що він перебував у стані цілковитої невизначеності щодо вторгнення вранці 24 лютого 2022 року військ РФ на територію України, необізнаності про ситуацію, яка склалася в Херсонській області як і подальшої вказівки керівництва евакуюватися.
111. За висновками Верховного Суду, наведеними в постановах від 13 червня 2024 року у справах № 420/2566/23, № 420/1936/23 навіть, якщо припустити наявність необізнаності позивача про евакуацію всього особового складу ГУНП в Херсонській області до м. Миколаїв, позивач під час дії особливого періоду та проведення евакуаційних заходів, мав усвідомлювати необхідність подальшого виїзду з окупованої території та повинен був, навіть у випадку необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.
112. Отже, посилання позивача про недоведеність до нього наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24 лютого 2022 року № 87 а також те, що цим наказом не було покладено на ОСОБА_1 обов'язку у виконанні евакуаційних заходів (передислокації) є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних наказів, оскільки ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу, не вжив заходів щодо прибуття до місця дислокації підрозділу у місті Миколаїв, тобто самоусунувся від виконання службових обов'язків як поліцейського від захисту Українського народу, територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
Щодо посилань скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено копії електронних доказів - скріншоти електронних текстових повідомлень (які, зі слів заявника, опубліковані в групі «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Телеграм» та у месенджері в групі «УОАЗОР» протягом 24- 25 лютого 2022 року), на підставі яких судами зроблений висновок про доведеність наказу до позивача.
113. Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
114. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 72 КАС України).
115. Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
116. Згідно зі статтею 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
117. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
118. Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
119. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина перша статті 99 КАС України).
120. За змістом частини другої статті 99 КАС України Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
121. На підставі частини третьої, четвертої статті 99 КАС України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
122. Частиною п'ятою статті 99 КАС України передбачено, що, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
123. У силу приписів частин третьої та п'ятої статті 99 КАС України праву учасника справи подати до суду паперову копію електронного доказу відповідає право суду витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу з власної ініціативи, зокрема, у випадку, якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
124. При цьому невзяття судом до уваги паперової копії оригіналу електронного доказу є процесуальним наслідком саме неподання оригіналу електронного доказу на вимогу суду (а не неподання його разом із позовом чи відзивом на нього).
125. Відповідно, добросовісно реалізуючи право на подання електронного доказу в його паперовій копії, учасник справи, виходячи з принципу правової визначеності, може розраховувати на відповідні процесуальні дії суду, у випадку виникнення у нього (суду) сумнівів щодо відповідності поданої паперової копії оригіналу, включаючи і право учасника справи, у разі відсутності у нього можливості подати доказ, який витребовує суд, або відсутності можливості подати такий доказ у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про витребування таких доказів (стаття 80 КАС України).
126. За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
127. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що порушень порядку надання і отримання доказів у судах попередніх інстанцій не встановлено, оцінка доказів судами зроблена. При цьому зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що у судів були сумніви у відповідності паперових копій електронних доказів оригіналам. Крім того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, оскільки не було дотримано вимог частини другої статті 80 КАС України та ненаведення позивачем достатніх обґрунтувань щодо наявності сумніву у достовірності поданих відповідачем копій доказів (т. 1 а. с. 245).
128. Ураховуючи наведене, а також з огляду на положення статей 90, 99 КАС України, доводи касаційної скарги в частині незгоди скаржника з проведеною судами попередніх інстанцій оцінкою зазначених електронних доказів по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що неможливість виїзду з міста Херсона та відсутність на службі в м. Миколаїв була обумовлена об'єктивними обставинами, зокрема, передчасного народження дитини.
129. Як установили суди попередніх інстанцій, 24 лютого 2022 року дружина позивача ОСОБА_5 передчасно (на 35 тижні вагітності) народила дитину. Згідно із виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 281850 стан дитини був середньої тяжкості, дитина надійшла в стаціонар 01 березня 2022 року з Херсонського міського перинатального центру. У вказаній виписці також указано, що 07 березня 2022 року мама з дитиною самовільно відмовилась від лікування в стаціонарі і пішла додому під розписку.
130. Суди попередніх інстанцій також установили, що крім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач має ще двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
131. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що народження дитини саме у день початку військової агресії РФ, перебування дружини позивача з передчасно народженою дитиною як у Херсонському міському перинатальному центрі, так і в Херсонській обласній клінічній лікарні в період часу до 07 березня 2022 року, зокрема в умовах воєнного стану, а також наявність у позивача ще двох малолітніх дітей, є суттєвими обставинами при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності за порушення службової дисципліни.
132. Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2024 року у справі № 420/9545/22, від 13 червня 2024 року у справі № 420/1936/23 дійшов висновку про те, що держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов'язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов'язання евакуюватися з окупованої території з метою подальшого виконання службових обов'язків.
133. Верховний Суд у вказаних справах зазначив, що служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.
134. Повертаючись до обставин цієї справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 був поліцейським, який виконує обов'язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, склав Присягу поліцейського та є державним службовцем, який несе службу особливого характеру, а тому позивач мав вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
135. Згідно з довідкою УКЗ ГУНП в Херсонській області від 31 травня 2022 року № 1037/2/02-2022 станом на 24 лютого 2022 року штатна чисельність поліцейських в ГУНП в Херсонській області складала 2419 одиниць, некомплект складав 302 посади, фактична чисельність поліцейських складала 2117 працівників. Станом на 18 квітня 2022 року з тимчасово окупованої території України, зокрема м. Херсона та Херсонської області на підконтрольну Україні територію всього евакуювався (передислокувався) 781 поліцейський. Станом на 09 травня 2022 року - 1467 поліцейських. Станом на 31 травня 2022 року - 1525 поліцейських. За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, станом на 30 травня 2022 року, за даними операторів мобільного зв'язку тимчасово окуповану територію Херсонської області покинуло 178 224 особи жителів Херсонської області.
136. Крім того, відповідно до довідки ВКЗ Управління патрульної поліції в Херсонській області ДПП від 03 серпня 2022 року в період, з 10 березня до 17 травня 2022 року, з тимчасово окупованої території Херсонської області, виїхало 163 поліцейські управління патрульної поліції в Херсонської області ДПП.
137. Разом із цим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення позивачем у період із 08 березня 2022 року (дати наступної за днем виписки його дружини з дитиною із стаціонарного лікування) до 07, 10, 30 та 31 травня 2022 року, (акти про відсутність на службі (робочому місці)) а також до 22 червня 2022 року (наказ № 404о/с «Про особовий склад») дій для виходу на службу. Крім того, матеріали справи також не містять доказів звернення позивача до керівництва щодо питання неможливості виїхати з окупованої на підконтрольну територію України.
138. Ураховуючи наведене, доводи позивача про об'єктивну неможливість виїхати на підконтрольну територію України та приступити до виконання службових обов'язків не знайшли свого підтвердження під час цієї справи.
139. Посилання скаржника на те, що всупереч пункту 4 Порядку № 893, у наказі, виданому начальником ГУНП в Херсонській області ОСОБА_12 10 травня 2022 року за № 184 про призначення службового розслідування, не зазначено прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься, не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки за правилами частини четвертої статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається, водночас позовна заява не містить таких підстав позову.
140. Решта наведених скаржником доводів фактично зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанції, а вказують на незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами обставинам цієї справи. Водночас до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
141. Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, відтак підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не виявив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
142. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
143. Частиною першою статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
144. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко