11 березня 2026 року
м. Київ
справа № 380/15643/24
адміністративне провадження № К/990/7658/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод"
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року
у справі № 380/15643/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод" звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Західного офісу Держаудитслужби, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати вимогу Західного офісу Держаудитслужби №131305-14/5071-2024 від 27.06.2024 року «Про усунення виявлених порушень і недоліків»:
в частині вжиття заходів щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» 4 261 570,00 фактичних витрат за надані ПрАТ «ЛЛРЗ» послуг зі зберігання металобрухту;
в частині вжиття заходів щодо відшкодування (стягнення) втрат фінансових ресурсів на суму 42130,00 грн. за порушення норм ст. ст. 130-136 КЗпПУ, 1212 ЦКУ (щодо нарахування заробітної плати заступнику генерального директору).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано вимоги Західного офісу Держаудитслужби №131305-14/5071-2024 від 27.06.2024 року «Про усунення виявлених порушень і недоліків» в частині вжиття заходів щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» 4 261 570,00 фактичних витрат за надані послуги зі зберігання металобрухту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби на користь Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" судовий збір у розмірі 29 648,05 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі № 380/15643/24 - скасовано в частині визнання протиправною та скасування вимоги Західного офісу Держаудитслужби №131305-14/5071-2024 від 27.06.2024 року «Про усунення виявлених порушень і недоліків» в частині вжиття заходів щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» 4 261 570,00 фактичних витрат за надані послуги зі зберігання металобрухтута в частині стягнення судового збору в сумі 29 648,05 гривень.
Прийнято в цій частині постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги Західного офісу Держаудитслужби №131305-14/5071-2024 від 27.06.2024 року «Про усунення виявлених порушень і недоліків» в частині вжиття заходів щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» 4 261 570,00 фактичних витрат за надані послуги зі зберігання металобрухту - відмовлено.
В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року - залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу скаржника, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо правовідносин між контролюючим органом та господарюючим суб'єктом з питань заготовки, сортування та подальшого зберігання зворотних відходів, поділу витрат та неправомірного нарахування контролюючим органів збитків, яких суб'єктом господарювання не нанесено державі.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
З огляду на вищезазначене, посилаючись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, скаржник має вказати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку було застосовано неправильно. Питання, яке ставить позивач перед судом, не може бути підставою для відкриття касаційної провадження.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 380/15643/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська