11 березня 2026 року
м. Київ
справа № 580/9676/24
адміністративне провадження № К/990/36729/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 (колегія суддів у складі: Вівдиченко Т. Р., Кузьмишиної О. М., Ключковича В. Ю.),
Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади від 29.08.2024 № 07/1/1-10п-24;
- визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 09.09.2024 № 219к, яким ОСОБА_1 з 11.09.2024 звільнено з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури з 11.09.2024;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 580/89676/24.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025, з урахуванням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2025 про виправлення описки, зупинено провадження у справі № 580/9676/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити дії - до набрання законної сили рішенням у справі № 320/19817/25. Зобов'язано учасників справи після усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі, повідомити про це суд.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18.09.2018 у справі № 9901/314/19, від 16.10.2019 у справі № 800/330/17, а також на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.07.2021 у справі № 160/9902/19, від 19.01.2022 у справі № 420/682/20, від 09.02.2022 у справі № 640/684/20, зазначає, що зупинення провадження у справі є тимчасовим зупиненням розгляду справи у зв'язку з обставинами, які перешкоджають розгляду справи, до їх усунення або виконання необхідних дій. Обов'язок суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору іншим судом в іншій справі. При цьому, неможливість розгляду справи полягає у тому, що обставини, які підлягають з'ясуванню та мають значення при розгляді конкретної справи, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі. Водночас, пункт 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) містить застереження про те, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Скаржник звертає увагу на те, що справа № 580/9676/24 стосується звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади - начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури, на підставі рішення Комісії від 29.08.2024 № 07/1/1-10п-24 та наказу Генерального прокурора від 09.09.2024 № 219к. Натомість справа № 320/19817/25 стосується правомірності звільнення позивача з органів прокуратури на підставі рішення КДКП від 05.03.2025 № 42дп-25 та наказу виконувача обов'язків Генерального прокурора від 19.03.2025 № 5-дц. Отже, результат розгляду справи про звільнення з органів прокуратури не є прямою передумовою для вирішення питань, порушених у справі щодо звільнення з адміністративної посади, оскільки навіть у разі поновлення в органах прокуратури, питання законності звільнення з адміністративної посади залишаються актуальними. Таким чином, на думку скаржника, об'єктивна неможливість розгляду поточної справи до вирішення іншої справи, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 236 КАС України, у даному випадку не є очевидною, і зупинення провадження є недоцільним.
Також звертає увагу, що результат розгляду справи про звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури у 2025 році не є прямою передумовою для вирішення питань, порушених у справі щодо звільнення позивача у 2024 році з адміністративної посади, оскільки навіть у разі поновлення в органах прокуратури, питання законності звільнення позивача з адміністративної посади залишаються актуальними. Отже, у даному випадку, відсутня об'єктивна неможливість розгляду справи № 580/9676/24 до набрання законної сили рішення у справі № 320/19817/25, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 236 КАС України, а тому зупинення провадження, на думку скаржника, є безпідставним.
Позиція інших учасників справи
Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Від Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади та Черкаської обласної прокуратури відзивів на касаційну скаргу або заяв про приєднання до касаційної скарги до суду не надходило, що також не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у силу частини четвертої статті 338 КАС України
Рух касаційної скарги
04.09.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2026 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Предметом касаційного перегляду є ухвала про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування цієї статті Кодексу сформована, зокрема, у постановах від 11.12.2018 у справі № 815/2032/16, від 20.12.2018 у справі № 826/12123/16, від 25.04.2019 у справі № 817/581/17 та від 23.02.2024 у справі № 320/8536/21.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається, з предметом доказування в конкретній іншій справі; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 18.09.2018 у справі № 9901/314/19, від 16.10.2019 у справі № 800/330/17, та висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 05.07.2021 у справі №160/9902/19.
У постанові від 10.08.2023 у справі № 804/7154/16 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі і одночасно мають значення для вирішення цієї справи.
Предметом позову у справі № 580/9676/24, зокрема, є вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, встановлених для відповідної адміністративної посади від 29.08.2024 № 07/1/1-10п-24; визнання протиправним і скасування наказу Генерального прокурора від 09.09.2024 № 219к, яким ОСОБА_1 з 11.09.2024 звільнено з посади начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури з 11.09.2024.
У свою чергу, у справі № 320/19817/25 предметом позову, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 05.03.2025 № 42дп-25 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури; визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов'язків Генерального прокурора від 19.03.2025 № 5-дц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Черкаської обласної прокуратури та поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Черкаської обласної прокуратури з 20.03.2025.
Беручи до уваги викладене, оскільки у справі № 580/9676/24 ОСОБА_1 оскаржує його звільнення з адміністративної посади та заявляє вимоги про поновлення на такій посаді, водночас у межах справи № 320/19817/25 позивач оскаржує його звільнення з органів прокуратури, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 320/19817/25 та наявність, у зв'язку з цим, підстав для зупинення провадження у справі.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення суд апеляційної інстанції не обґрунтував, які саме обставини, що можуть бути встановлені під час розгляду справи № 320/19817/25, мають суттєве значення для здійснення апеляційного перегляду рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 580/9676/24. Оскаржене рішення також не містить мотивів щодо наявності конкретних обставин, які унеможливлюють прийняття апеляційним судом відповідного рішення з оцінкою наявних фактів та обставин у справі.
Також, порівнюючи предмет спору у справах № 580/9676/24 та № 320/19817/25, колегія суддів дійшла висновку про їх фактичну неподібність.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 05.03.2025 № 42дп-25 та наказ виконувача обов'язків Генерального прокурора від 19.03.2025 № 5-дц, які є предметом оскарження у справі № 320/19817/25, видано пізніше, ніж рішення, які досліджуються у справі № 580/9676/24.
Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог пункту 3 частини першої статті 236 КАС України не обґрунтував об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 320/19817/25.
Крім того, за правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, для обґрунтованого висновку про наявність об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої необхідно дослідити зібрані у справі докази.
У порушення вимог пункту 3 частини першої статті 236 та статті 242 КАС України суд апеляційної інстанції зібрані у справі докази не дослідив і неможливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, на підставі зібраних доказів, не обґрунтував.
За таких обставин суд касаційної інстанції позбавлений можливості оцінити законність та обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 320/19817/25.
Крім того, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити про те, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами статті 6 КАС України та статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) є джерелами права для судів України.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (§ 124 рішення у справі «Kudla v. Poland», § 30 рішення у справі «Vernillo v. France», § 43 рішення у справі «Frydlender v. France» , § 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», § 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» та ін.).
Не вдаючись до детального аналізу практики ЄСПЛ із питання, що розглядається, Верховний Суд нагадує про відображений у § 45 Рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) висновок Суду, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків (див. Caillot v. France, № 36932/97, § 27, 04.06.1999). Далі Суд знову зазначає, що працівник, який вважає, що роботодавець неправомірно відсторонив чи звільнив його, має важливий особистий інтерес до забезпечення швидкого судового розгляду питання законності цього заходу, оскільки трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, враховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування (див. рішення Obermeier v. Austria від 28.06.1990, § 72, та рішення Caleffi v. Italy від 24.05.1991, § 17)».
Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічний висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 та постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 200/5251/20-а, від 27.04.2021 у справі № 360/2091/20, від19.05.2021 у справі № 360/2163/20, від 21.10.2021 у справі № 200/5458/20-а.
За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення не відповідає визначеним КАС України критеріям законності та обґрунтованості. Таким чином, суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, касаційна скарга Офісу Генерального прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуване судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 у справі № 580/9676/24 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк