11 березня 2026 року
м. Київ
справа №420/34143/25
адміністративне провадження № К/990/9845/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №420/34143/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , які полягають у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про державний бюджет України на 2020рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2020 року по 20 листопада 2020 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ починаючи з 01 січня 2020 року по 20 листопада 2020 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 сплатити недоплачені суми грошового забезпечення (в тому числі надбавки, премії, винагороди, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням проведеного перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 листопада 2020 року, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії за 2020 рік, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29 січня 2020 року).
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 20 листопада 2020 року, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 6 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 №704, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року повернути скаржнику.
04 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №420/34143/25. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року зазначена апеляційна скарга залишена без руху у зв'язку з несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 14 січня 2026 року о 13:13.
26 січня 2026 року до суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 , в якому апелянт просить відстрочити сплату судового збору, яку має здійснити військова частина НОМЕР_1 за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. В обґрунтування клопотання апелянт фактично посилається на відсутність фінансування передбаченого на сплату судового збору.
Що стосується клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції відзначив, що не приймає до уваги зазначене клопотання апелянта, оскільки відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду відповідно до частини першої статті 133 КАС України та частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", апелянт є державним органом, а тому, посилання на майновий стан та причини на обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, зазначені апелянтом, в даному випадку є недоречним та не являється достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Також, суд апеляційної інстанції звернув увагу апелянта на те, що, держава має дотримуватися принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання зі сплатою судового збору у строк, встановлений законодавцем для оскарження судового рішення через несплату судового збору вже саме по собі є порушенням принципу "належного урядування", про який наголошує ЄСПЛ у своїх рішеннях.
Крім того, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає перелік умов за який суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення. Проте, апелянт не підпадає під вичерпний перелік зазначеної статті.
Таким чином, судом надано достатньо часу для усунення недоліків апеляційної скарги, проте апелянтом не усунуто недоліки.
У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеного клопотання.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою 5 статті 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на те, що військова частина НОМЕР_1 не виконала вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, а тому є підстави для повернення апеляційної скарги.
З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянту було надано достатньо часу для усунення недоліків апеляційної скарги та з урахуванням тривалого перебування апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції на стадії залишення її без руху, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вищезазначеного клопотання.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частини п'ятої статті 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №420/34143/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко