про відкриття касаційного провадження
10 березня 2026 року
м. Київ
справа №160/2006/25
адміністративне провадження №К/990/54773/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року
у справі №160/2006/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової допомоги у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975 (далі - постанова КМУ №975) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII);
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 одноразову допомогу у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбачену постановою КМУ №975 та Законом №2011-XII та виплатити таку допомогу в розмірі 46970,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової допомоги у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбаченої постановою КМУ №975 та Законом №2011-XII.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити майстер-сержанту військової служби за контрактом ОСОБА_1 одноразову допомогу у разі втрати 25% працездатності без установлення інвалідності, передбачену постановою КМУ №975 та Законом №2011-XII та виплатити таку допомогу в розмірі, що встановлений зазначеними нормативними актами.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України 25 грудня 2025 року звернулося з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2026 року касаційну скаргу Міністерства оборони України залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені у касаційній скарзі підстави пропуску строку визнані судом неповажними; статті 330 КАС України у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору.
У межах строку для усунення недоліків касаційної скарги Міністерство оборони України звернулося до Суду із заявою про поновлення строку та документом про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку скаржник зазначає, що копія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року надійшла в електронний кабінет Міністерства оборони України через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 01 грудня 2025 року, що підтверджується карткою руху документа.
Таким чином, скаржник вважає наведені підстави пропуску строку поважними, оскільки касаційну скаргу подано в межах тридцятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваної постанови.
Надаючи оцінку наведеним відповідачем доводам щодо поважності підстав пропуску строку Судом з'ясовано наступне.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року була ухвалена в порядку письмового провадження та набрала законної сили з моменту її прийняття.
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 06 грудня 2025 року, в той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду заявником подано 25 грудня 2025 року, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
Відповідно до картки руху документа, електронна копія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року надійшла в електронний кабінет Міністерства оборони України 01 грудня 2025 року.
Таким чином, пропуск процесуального строку стався у зв'язку з несвоєчасним врученням копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року, а касаційну скаргу подано скаржником в межах тридцятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Судом також перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, Міністерством оборони України усунуті недоліки, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), пунктів 1, 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), а також пунктів 1.1, 21.2 та 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), а також порушив положення статті 242 КАС України.
Головним мотивом касаційної скарги є твердження про відсутність правових підстав для виплати допомоги, оскільки чинне законодавство чітко розмежовує поняття «проходження військової служби» та «виконання обов'язків військової служби».
Скаржник наголошує, що згідно з наданими доказами, захворювання позивача пов'язане саме з проходженням служби, тоді як право на одноразову допомогу у разі втрати 25% працездатності виникає лише тоді, коли захворювання отримано під час виконання обов'язків. На думку Міноборони, формулювання причинного зв'язку у висновку військово-лікарської комісії має суворо відповідати підпунктам «г» або «ж» пункту 21.5 Положення №402, які стосуються саме виконання обов'язків.
Крім того, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 червня 2021 року у справі №520/14757/20 , від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18 , від 29 січня 2019 року у справі №293/342/17, у яких зазначено, що причинний зв'язок має визначатися виключно у нормативно закріплених формулюваннях.
Водночас Міністерство оборони України також вказує про наявність, на його думку, підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957 та від 08 квітня 2024 року у справі №240/512/22.
У постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957, від 08 квітня 2024 року у справі №240/512/22 суди фактично ототожнили поняття «захворювання, пов'язане з проходженням військової служби» та «захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби». Міністерство оборони України вважає такий підхід помилковим, оскільки це різні правові категорії. Скаржник просить відступити від цієї практики, щоб підтвердити: допомога виплачується лише за умови наявності чіткого формулювання про «виконання обов'язків військової служби».
На думку Міноборони, попередня практика не повною мірою враховує вимоги пункту 21.5 Положення №402, де чітко розмежовано, за яких обставин і з якими формулюваннями приймаються постанови військово-лікарських комісій.
У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить Верховний Суд скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, пунктів 1, 7 Порядку №975, а також пунктів 1.1, 21.2 та 21.5 Положення №402, перевірки дотримання положень статті 242 КАС України, перевірки необхідності урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 червня 2021 року у справі №520/14757/20, від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18, від 29 січня 2019 року у справі №293/342/17, а також наявності підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957, від 08 квітня 2024 року у справі №240/512/22.
Верховний Суд також вважає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує Болілію А.І. зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІКС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Крім того, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/2006/25, яке буде розглянуто судом у порядку підготовки справи до касаційного розгляду відповідно до статті 340 КАС України.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Визнати поважними наведені Міністерством оборони України підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/2006/25.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/2006/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
3. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/2006/25.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/2006/25.
7. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін