Справа № 826/4869/18 Головуючий у 1 інстанції - Донець В.А.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
10 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Оксененка О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 за заявою ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку розміру раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з дати настання відповідних обставин, пов'язаних з підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок раніше призначеного розміру пенсійного забезпечення та його виплату з дати зміни розміру одної зі складових грошового забезпечення - премії 75% грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців, установленої рішенням Міністра Внутрішніх справ України з урахуванням: військового звання підполковник - 130,00 грн.; посадового окладу - 1200,00 грн.; надбавки за вислугу років 40% - 532,00 грн.; виконання особливо важливих завдань 50% - 931,00 грн.; служби в умовах режимних обмежень 15% від посадового окладу - 180,00 грн.; премії 75% від суми грошового забезпечення - 2094,75 грн.; 89% вислуги років на пенсію;
- стягнути відповідно до вимог статей 13, 43, 51, 55, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції на час звільнення позивача з військової служби в користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві недоотримані з вини відповідача пенсійної суми, що не перераховані та не виплачені з дати зміни розміру одної зі складових грошового забезпечення - премії 75% грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців установленої рішенням Міністра Внутрішніх Справ України з врахуванням: військового звання підполковник - 130,00 грн.; посадового окладу - 1200,00 грн.; надбавки за вислугу років 40% - 532,00 грн.; виконання особливо важливих завдань 50% - 931,00 грн.; служби в умовах режимних обмежень 15% від посадового окладу - 180,00 грн.; премії 75% від суми грошового забезпечення - 2094,75 грн.; 89% вислуги років на пенсію.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, з урахуванням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 про виправлення описки, апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено частково:
- визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії позивачу на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ від 04.06.2012 №15/5-5458 про розмір грошового забезпечення з урахуванням премії в розмірі 75%;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 13.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ від 04.06.2012 №15/5-5458 з урахуванням: військового звання підполковник - 130,00 грн; посадового окладу - 1200,00 грн; надбавка за вислугу років 40% - 532,00 грн; виконання особливо важливих завдань 50% - 931,00 грн; премія 75% від суми грошового забезпечення - 2094,75 грн, та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.11.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №826/4869/18 скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що судом апеляційної інстанції було взято до уваги довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 04.06.2012, як єдину довідку, яка наявна в матеріалах справи. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів, що визначають конкретну дату зміни розміру премії з 75% на 25%, як складової грошового забезпечення. В свою чергу, позивач акцентує увагу, що йому незаконно зменшили премію не з 75% на 25%, а з 33,3 % на 25 %. Судом апеляційної інстанції не було встановлено, коли у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії та з якої дати такі права порушені бездіяльністю відповідача. З приводу заявленого позивачем періоду здійснення перерахунку пенсійного забезпечення, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування строку звернення до адміністративного суду передує вирішенню спору по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 прийнято до провадження справу № 826/4869/18, постановлено здійснити розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивачем 19.03.2023 подано до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 19.03.2024 повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви оскаржуваної ухвали зводяться до того, що після направлення справи №826/4869/18 на новий розгляд позивач може змінити/збільшити позовні вимоги лише у межах та за умов, передбачених статтею 47 КАС України, тобто у встановлений процесуальний строк і лише тоді, коли така зміна є необхідною для захисту його прав у зв'язку зі зміною фактичних обставин, що настала після первісного розгляду справи. Позивач у поданій заяві не навів обґрунтування наявності такої зміни обставин, натомість фактично заявив нові вимоги, які не були предметом первісного розгляду, зокрема щодо перерахунків за різні періоди і підстави, індексації, доплати за постановою Кабінету Міністрів України № 713, а також стягнення значної суми моральної та матеріальної шкоди. Такі вимоги змінюють одночасно предмет і підстави позову та виходять за межі спірних правовідносин, пов'язаних із перерахунком пенсії через премію 75 %, а тому заява про збільшення (уточнення) позовних вимог не підлягає прийняттю до розгляду і була повернута заявнику без розгляду.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята із порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 47 КАС України, дійшов до помилкового висновку про неможливість прийняття заяви про збільшення та уточнення позовних вимог. Подана ним заява не є зміною предмета чи підстав позову, а спрямована на деталізацію та конкретизацію раніше заявлених вимог у межах спірних правовідносин щодо пенсійного забезпечення. Суд першої інстанції безпідставно ототожнив збільшення обсягу позовних вимог із заявленням нового позову, не врахувавши принцип ефективного судового захисту та завдання адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою ст. 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні, зокрема, містить підстави заяви (клопотання, заперечення), інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею (частина друга).
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що первісний предмет спору був чітко визначений та зводився до перевірки правомірності бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача з дати зміни розміру однієї зі складових грошового забезпечення - премії 75% грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців з урахуванням конкретно визначених складових грошового забезпечення, а також здійснення перерахунку, виходячи з 89% грошового забезпечення, та виплати недоотриманої суми.
Саме в цих межах виникли й існували спірні правовідносини, і саме такий спір підлягав вирішенню у даній справі.
Натомість зі змісту поданої заяви про збільшення/уточнення позовних вимог слідує, що позивач фактично заявив нові вимоги, які:
- охоплюють інші періоди (2005- 2024 роки), інші підстави та інший обсяг правовідносин, ніж первісний спір;
- спрямовані на оскарження широкого кола дій/бездіяльності посадових осіб відповідача, визнання неправомірними всіх протоколів, довідок, розрахунків та інших документів за багаторічний період;
- містять вимоги про здійснення перерахунків пенсії на кожну дату можливих змін грошового забезпечення, індексацію за різні роки, застосування різних нормативних актів, а також про стягнення моральної шкоди та значної суми коштів (35 241 986, 94 грн), із посиланням на численні норми міжнародного права та практику ЄСПЛ.
Таким чином, заявлене позивачем вище не є збільшенням розміру позовних вимог у межах уже заявленого спору та не зводиться до їх редакційного уточнення чи конкретизації. За суттю заяви відбувається заміна предмета спору (із конкретного перерахунку пенсії через премію 75% та відсоток пенсії) на багатокомпонентний спір про комплексне перепризначення/перерахунок пенсії з 2005 року, з включенням нових складових грошового забезпечення, інших механізмів підвищення та індексації, і додатково - вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Це одночасно змінює як предмет, так і підстави позову, тобто виходить за межі процесуально допустимого коригування вимог у порядку статті 47 КАС України на стадії нового розгляду.
Доводи апелянта про те, що подана заява нібито лише уточнює вже заявлені вимоги, колегія суддів оцінює критично та вважає за необхідне зазначити таке.
Уточнення позовних вимог за своєю природою передбачає конкретизацію вже заявленого способу захисту в межах того самого предмета спору та фактичних підстав (наприклад: конкретизація дати, формули, розміру складової, періоду виплати, способу виконання).
Натомість вимоги про: визнання неправомірними багаторічних дій/бездіяльності та документів відповідача перерахунки пенсії за кожен рік і місяць у 2005- 2024 роках на різні дати; застосування доплати за постановою Кабінету Міністрів України № 713; стягнення моральної шкоди та багатомільйонних сум, очевидно не є деталізацією первісного спору про премію 75%, а формують інший, значно ширший предмет доказування та інші правові підстави.
Окремо колегія суддів звертає увагу на вимоги позивача щодо щомісячної доплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, така постанова прийнята 14.07.2021, а тому регулює інші правовідносини, які виникли після формування первісного предмета спору у даній справі і не перебувають у прямому причинному зв'язку з заявленою первісно бездіяльністю щодо перерахунку пенсії через премію 75%.
Включення цієї вимоги до справи в порядку збільшення позовних вимог фактично означає заявлення нового спору та розширення меж судового розгляду поза рамками визначеного первісного предмета.
Так само посилання апелянта на принцип ефективного судового захисту не може бути підставою для ігнорування процесуальних обмежень, прямо встановлених законом.
Реалізація права на судовий захист здійснюється у формах і порядку, визначених процесуальним законом, а стаття 47 КАС України у випадку нового розгляду встановлює спеціальні умови допустимості зміни вимог, спрямовані на забезпечення процесуальної визначеності, передбачуваності судового розгляду та недопущення підміни предмета спору.
За відсутності доведених змін фактичних обставин спірних правовідносин, які настали після первісного розгляду справи, підстави для прийняття заяви про зміну/розширення вимог відсутні.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивач у поданій заяві не навів належного обґрунтування, які саме нові фактичні обставини у межах первісного спору виникли після первісного розгляду справи та зумовили необхідність зміни предмета або підстав позову.
Натомість, наведено загальні посилання на численні нормативні акти, оцінки діяльності відповідача за багаторічний період та розрахунки, які не свідчать про зміну фактичних обставин саме в межах первісних спірних правовідносин.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову в прийнятті заяви позивача про збільшення (уточнення) позовних вимог та повернення її без розгляду є обґрунтованим і відповідає вимогам статті 47 КАС України.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Оксененко О.М.