Справа №592/1926/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/228/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - відсторонення від посади
Іменем України
05 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання -
ОСОБА_5
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваної - ОСОБА_7
захисника підозрюваної - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Суми кримінальне провадження № 42025202510000135, відомості про яке внесені до ЄРДР 22 серпня 2025 року за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчої судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 09 лютого 2026 року про відсторонення від посади підозрюваної ОСОБА_7 ,
установила:
Ухвалою слідчої судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 09 лютого 2026 року клопотання слідчого задоволено частково та відсторонено підозрювану ОСОБА_7 від посади завідувача кафедри- професора кафедри спеціальної та інклюзивної освіти Сумського Державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка строком на 1 місяць, тобто до 09.03.2026.
Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник підозрюваної ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вказану ухвалу слідчої судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою.
Апелянт посилається на необґрунтованість підозри, а саме відсутність у ОСОБА_7 статусу службової особи у розумінні ст.368 КК України. Зокрема зазначила, що її посада завідувача кафедри-професора кафедри спеціальної та інклюзивної освіти не передбачає виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Відтак, вона не є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, а відсутність статусу службової особи виключає можливість застосування відсторонення від посади відповідно до ст. 154 КПК України.
Також захисник вважає, що прокурором не доведено наявності підстав для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження. Не підтверджено ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, знищення чи спотворення доказів або незаконного впливу на учасників провадження. ОСОБА_7 не має доступу до матеріалів кримінального провадження, не є керівником університету, а її повноваження обмежені сферою діяльності кафедри. Наведені в клопотанні ризики мають характер припущень.
Крім того, матеріали провадження містять протоколи обшуків та ухвалу про накладення арешту на вилучені документи, що свідчить про перебування доказів у розпорядженні сторони обвинувачення та спростовує існування ризику їх знищення чи приховування.
Апелянт також наголошує на непропорційності відсторонення ОСОБА_7 від посади, оскільки це призведе до порушення навчального та наукового процесу . Призведе до фактичної дезорганізації роботи кафедри; зриву освітнього процесу за окремими дисциплінами, які викладаються виключно ОСОБА_7 та не можуть бути замінені іншими науково-педагогічними працівниками; неможливості належної реалізації дистанційного навчання у 2025-2026 навчальному році; порушення прав здобувачів вищої освіти на отримання освітніх послуг у повному обсязі та належної якості не з власної вини; завдання непропорційної шкоди діяльності університету.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що підстави для відсторонення ОСОБА_7 від посади відсутні.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , підозрюваної ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчої судді без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження; відсторонення від посади є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, а згідно ч. 1 ст. 154 цього Кодексу відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.
При вирішенні питання про відсторонення від посади, слідчий суддя, у відповідності вимог ст. 157 КПК, зобов'язаний врахувати наявність правової підстави для відсторонення від посади, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, наслідки відсторонення від посади для інших осіб. При цьому підставою для відсторонення від посади є наявність достатніх даних вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який перебуваючи на посаді може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На думку апеляційного суду, даних вимог закону слідчим суддею було дотримано.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що слідчим відділом Сумського РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за 42025202510000135 від 22.08.2025 року, у якому 27 січня 2026 року ОСОБА_7 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК, за фактом одержання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди за вчинення ОСОБА_7 дій, які пов'язані із організацією допуску та успішним безпосереднім захистом наукової роботи ОСОБА_10 у вченій раді СумДПУ імені ОСОБА_11 , за попередньою змовою групою осіб.
05 лютого 2026 року до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим із прокурором Окружної прокуратури м.Суми звернувся слідчий слідчого відділу Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_12 , у якому вказував, що перебуваючи на посаді завідуючої кафедри- професора кафедри спеціальної та інклюзивної освіти Сумського Державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка ОСОБА_7 може спотворити та /або знищити документи, що мають значення для кримінального провадження, продовжити свою злочинну діяльність, шляхом подальшого вирішення питання щодо допуску наукових робіт аспірантів до захисту та їх успішного захисту у вченій раді СумДПУ імені А.С.Макаренка за грошову винагороду, тому просив відсторонити ОСОБА_7 від займаної посади.
Розглянувши вказане клопотання, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відсторонення від посади ОСОБА_7 , дотримався вимог статей 131, 154, 157 КПК України, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади, а саме наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, чи зважаючи на ознаки систематичності діяння, продовжити вчинення злочину.
Зокрема, перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, слідчою суддею суду першої інстанції з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а виклад фактичних обставин, що дають підстави підозрювати останню у вчиненні даного правопорушення, слідчим/прокурором зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
А сукупність цих доказів свідчить, що причетність ОСОБА_7 до вчинення даного кримінального правопорушення є вірогідною і ймовірною, що дає підстави для відсторонення її від займаної посади з метою запобіганню ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення. При цьому необхідно зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя суду першої інстанції на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо встановлення факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, згідно якої (рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175), від 28.10.1994 у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria), слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення», а «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу».
Таким чином, оцінюючи зазначені у клопотанні слідчого доводи стосовно наявності правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення ОСОБА_7 від посади, слідча суддя суду першої інстанції з достатньою повнотою врахувала як конкретні обставини кримінального правопорушення, так і обставини, які свідчать про існування ризиків того, що, перебуваючи на посаді завідуючої кафедри- професора кафедри спеціальної та інклюзивної освіти Сумського Державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка може використати свої повноваження та зв'язки для незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та інших учасників справи в силу службових повноважень, внаслідок чого доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.
Посилання захисника у апеляційній скарзі, що ОСОБА_7 не є службовою особою у розумінні ст. 368 КК України, оскільки її посада завідувача кафедри-професора кафедри спеціальної та інклюзивної освіти не передбачає виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, колегія суддів вважає передчасними для вирішення на даній стадії кримінального провадження. Питання наявності чи відсутності у підозрюваної статусу службової особи, а також правильності кваліфікації її дій підлягає остаточній оцінці під час подальшого досудового розслідування або під час судового розгляду справи по суті.
Відповідно до примітки до ст. 364 КК України службовими особами визнаються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають посади в установах, організаціях чи підприємствах незалежно від форми власності, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
З наданих стороною обвинувачення матеріалів убачається, що підозра ґрунтується на сукупності доказів, які на цьому етапі провадження дають достатні підстави вважати її обґрунтованою. Крім того, слідчим суддею враховано характер інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, зокрема відомості про роль підозрюваної.
Твердження захисника щодо непропорційності застосованого заходу у вигляді відсторонення від посади колегія суддів оцінює критично.
Посилання апелянта на те, що відсторонення ОСОБА_7 призведе до порушення навчального та наукового процесу, зокрема у зв'язку з фактичною дезорганізації роботи кафедри; зриву освітнього процесу за окремими дисциплінами, які викладаються виключно ОСОБА_7 та не можуть бути замінені іншими науково-педагогічними працівниками; неможливості належної реалізації дистанційного навчання у 2025-2026 навчальному році; порушення прав здобувачів вищої освіти на отримання освітніх послуг у повному обсязі та належної якості не з власної вини; завдання непропорційної шкоди діяльності університету, не можуть бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Зазначені обставини, хоча й можуть впливати на організацію діяльності відповідного структурного підрозділу університету, однак самі по собі не свідчать про незаконність чи необґрунтованість застосування такого заходу забезпечення.
Колегія суддів враховує, що відсторонення від посади має тимчасовий характер та спрямоване на забезпечення належного перебігу відповідного процесуального провадження, зокрема для запобігання можливому впливу на свідків, підлеглих працівників чи іншим чином перешкоджанню встановленню обставин справи.
Крім того, організація навчального процесу належить до компетенції керівництва закладу вищої освіти, яке має можливість вжити необхідних організаційних заходів для недопущення негативного впливу на освітній та науковий процес.
За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення у виді відсторонення від посади та не свідчать про його явну непропорційність.
Колегія суддів також вважає, що тимчасове відсторонення ОСОБА_7 від займаної посади на даному етапі досудового розслідування є необхідним з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, що виправдовує визначений ступінь втручання у права і свободи підозрюваної.
До того ж, колегія суддів враховує також і те, що статусу підозрюваної ОСОБА_7 набула лише 27.01.2026, а тому можливість вчинення нею певних дій на перешкоджання здійсненню кримінального провадження, використовуючи своє службове становище є високою.
Таким чином, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про відсторонення особи від посади, при цьому дослідив належним чином правову підставу для відсторонення від посади, достатність доказів, які вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення на даному етапі кримінального провадження, наслідки відсторонення від посади для інших осіб та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і умотивованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчої судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 09 лютого 2026 року, якою відсторонено від посади підозрювану ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4