Справа № 215/8724/25
3/215/42/26
09 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Демиденко Ю.Ю., за участю: прокурора Стецюри М.М., особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Вербицької Л.Д., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.172-6 КпАП України,-
Згідно протоколу №1022 від 28.10.2025, ОСОБА_1 , припинивши діяльність, пов'язану з виконанням функції місцевого самврядувння у зв'язку із звільненням 31.03.2023 з посади головного спеціаліста відділу благоустрою управління житлово-комунального господарства виконкому Тернівської районної у місті ради, в порушення вимог абз. 2 ч.2. ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (після звільнення) а саме - 30.04.2024 о 07.49 год., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.
ОСОБА_1 та захисник правопорушника адвокат Вербицька Л.Д. в судовому засіданні просил провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, оскільки правопорушення було виявлено НАЗК 19.06.2025 р., строк накладення адмініцстративого стягнення становить шість місяців.
Прокурор Стецюра М.М. обставини викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення підтримав, зазначивши про наявність в діях ОСОБА_1 ознак діяння передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, а також зазначив, що шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи не сплив, оскільки його відлік розпочинається з моменту виявлення адміністративного правопорушення, яким є дата складання протоколу про адміністративне правопорушення - 28.10.2025.
Суддя, заслухавши думку прокурора, особи яка притягається до відповідальності, його захисника дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 172-6 КУпАП визначено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, є адміністративним правопорушенням.
Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами вказаного адміністративного проступку є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Отже, ОСОБА_1 будучи суб'єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» був зобов'язаний відповідно до ст.45 вказаного Закону до 01.04.2024 подати декларацію суб'єкта декларування. Водночас, декларація ОСОБА_1 була подана 30.04.2024, тобто поза межами вказаного строку без наявності поважних причин пропуску.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
У той же час, відповідно до ч.3 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що датою виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП є дата складання адміністративного протоколу, тобто 28.10.2025.
Проте, момент виявлення порушення не можна ототожнювати з часом складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки останній є засобом не виявлення, а фіксації правопорушення. Факт виявлення порушення є окремою подією, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
Відтак, моментом виявлення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є не дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, а день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
Як слідує з матеріалів справи, повідомлення завідувача відділу з питань служби в органах місцевого самоврядування і кадрової роботи виконкому районної у місті ради про факт неподання чи несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з додатками до нього надійшло до Національного агенства з питань запобігання корупції 11.01.2025 (а.с.19), тому суддя приходить до переконання, що днем виявлення правопорушення слід вважати саме 11.01.2025.
Водночас, з Національного агенства з питань запобігання корупції матеріали надійшли до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення лише 23.06.2025 (а.с.17), а останій, в свою чергу, надіслав протокол про адміністративне правопорушення до суду тільки 10.11.2025 (а.с.1), тобто на момент отримання судом протоколу про адміністративне правопорушення закінчився визначений ч.3 ст.38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), n. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
При цьому, посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на лист Верховного Суду №1089/0/2-21 від 09.04.2021, є необґрунтованим, оскільки цей лист не є джерелом права і містить лише узагальнюючі висновки з аналізу судової практики та пропозиції щодо вирішення питання щодо визначення моменту виявлення правопорушення, пов'язаного з корупцією, шляхом унесення змін до законодавства.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Суддею враховано, що п.7 ч. 1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження в справі про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абз.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, суддя враховує правовий висновок Вищого адміністративного суду України щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, в якому зазначено, що: «під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється».
Отже, враховуючи, що на момент розгляду справи спливли строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.38, 247, 251, 256, 278, 283 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.3 ст.38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності або її захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.