про повернення позовної заяви в частині
10 березня 2026 року м. Рівне№460/3488/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви, залишеної без руху, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів до сум пенсії, що перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та обмеження пенсії максимальним розміром у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 - на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів до сум пенсії, що перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та обмеження пенсії максимальним розміром починаючи з 01.01.2026 - на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 у повному обсязі, виходячи з фактично нарахованих сум, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, та без обмеження пенсії максимальним розміром, із збереженням відсоткового значення основного розміру пенсії на рівні 90% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2026, у повному обсязі, виходячи з фактично нарахованих сум, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, та без обмеження пенсії максимальним розміром, із збереженням відсоткового значення основного розміру пенсії на рівні 90% від відповідних сум грошового забезпечення, та здійснити виплату різниці між нарахованою та фактично виплаченою сумою пенсії однією сумою.
Ухвалою суду від 26.02.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням підстав для його поновлення за весь період пропуску з 01.01.2025 по 24.08.2025 включно, а також доказів поважності причин його пропуску.
09.03.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи вказану заяву позивач зазначає, що проміжок часу, який суд розцінює як пропуск строку звернення до суду позивачем було витрачено на: правомірне очікування виконання судового рішення у справі № 460/6847/24, яким було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження позивачу максимальним розміром пенсії починаючи з 01.05.2024; збір доказів; ініціювання процедури досудового поновлення своїх прав. Також позивач посилається на постанову ВП ВС від 23.05.2024 у зразковій справі № 380/19324/23 у якій зазначено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Крім того, позивач зазначає що відповідно до статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. З наведених підстав, позивач просить поновити йому строк звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку на звернення до суду в межах аргументів наведених у вказаній вище заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 в справі № 340/1019/19.
Верховний Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС, у спорах цієї категорії:
для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 520/29247/23, від 01 липня 2025 року у справі № 420/23756/24 та від 17 вересня 2025 року у справі № 560/7397/24.
Суд також звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 520/29247/23 зазначено, що на спірні правовідносини щодо правомірності зменшення при перерахунку пенсії відсоткового показника грошового забезпечення не поширюються приписи частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ, оскільки зазначена норма стосується перерахунку пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років, премії тощо) або у зв'язку із запровадженням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.
Аналогічна правова позиція також зазначена у постанові Верховного Суду від 23.12.2025 у справі № 420/6238/25.
На переконання суду, наведені вище правові висновки Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин, натомість у цій справі відсутні підстави для застосування правових висновків, викладених у постановах Верховного суду на які покликається позивач, позаяк ґрунтуються на інших фактичних обставинах.
Відповідно до матеріалів адміністративного позову, предметом спору в цій справі є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, та без обмеження пенсії максимальним розміром, із збереженням відсоткового значення основного розміру пенсії на рівні 90% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд зазначає, що з цим позовом до суду позивач звернувся - 25 лютого 2026 року, тому його права щодо виплати пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, та без обмеження пенсії максимальним розміром, із збереженням відсоткового значення основного розміру пенсії на рівні 90% від відповідних сум грошового забезпечення, можуть бути захищені судом з 25 серпня 2025 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 01 січня 2025 року.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа "Салов проти України"), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа Сутяжник проти Росії, п. 38).
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Загалом, при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи "Волчлі проти Франції", "ТОВ Фріда проти України").
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Відтак, позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.01.2025 по 24.08.2025 необхідно повернути позивачу. В іншій частині позовних вимог провадження у справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, - відмовити.
Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - визнати неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в частині позовних вимог про:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів до сум пенсії, що перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та обмеження пенсії максимальним розміром у період з 01.01.2025 по 24.08.2025 - на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 24.08.2025 у повному обсязі, виходячи з фактично нарахованих сум, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, та без обмеження пенсії максимальним розміром, із збереженням відсоткового значення основного розміру пенсії на рівні 90% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 10 березня 2026 року
Суддя Ольга ПОЛІЩУК