Справа № 202/11605/24
Провадження № 2-др/202/20/26
11 березня 2026 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.
секретар судового засідання Пономаренко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі
питання розподілу судових витрат у цивільній справі № 202/11605/24
за позовом
ОСОБА_1
до
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»
ОСОБА_2
про стягнення недоплаченого страхового відшкодування,
матеріальної та моральної шкоди,
завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування у розмірі 20 204,56 грн (двадцять тисяч двісті чотири грн 56 коп.), витрати на дослідження у розмірі 4 500,00 грн (чотири тисячі п'ятсот грн 00 коп) та судовий збір у розмірі 246,99 грн (двісті сорок шість грн 99 коп.).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 94 679,38 грн (дев'яносто чотири тисячі шістсот сімдесят дев'ять грн 38 коп.), моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.) та судовий збір у розмірі 996,80 грн. (дев'ятсот дев'яносто шість грн 80 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України позивач ОСОБА_1 зобов'язаний подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення докази щодо розміру витрат, які він сплатив у зв'язку з розглядом справи (витрати на правову допомогу), оскільки у позові ним була заявлена вимога про стягнення цих витрат з відповідача.
03.03.2026 представником позивача подані докази щодо розміру витрат, які ОСОБА_1 сплатив у зв'язку з розглядом справи (витрати на правову допомогу), на загальну суму 25 000 грн 00 коп.
Суд, вирішив питання щодо судових витрат на професійну правову допомогу без повідомлення учасників справи, у відповідності до ч.3 ст.270 ЦПК України.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, суд виходить з такого.
Під час ухвалення рішення судом не було вирішене питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, але у позові позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Приписами ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).
При цьому суд зобов'язаний врахувати: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК).
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надані наступні документи: договір про надання правової допомоги від 26.02.2024, ордер, додаткова угода № 1 до Договору від 26.02.2024, акт наданих послуг №1 від 02.03.2026 з описом наданих послуг.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис наданих послуг лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У цій справі судом встановлено, що ОСОБА_1 та адвокат Скосарев П.В. узгодили фіксований розмір гонорару, а саме у п.2 додаткової угоди №1 до Договору від 26.02.2024 домовились, що розмір гонорару складає 25 000,00 грн.
При цьому суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, тобто, коли у сторони виникло зобов'язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг.
Аналогічний висновок викладений у постанові ОП КГС у складі Верховного суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019.
У Постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «у позовному провадженні роль суду визначена як роль арбітра, який надає оцінку тим доказам і доводам, котрі наводяться сторонами у справі, і не може діяти на користь будь-якої зі сторін, і зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій із боку такої сторони».
Відповідачі своїм процесуальним правом не скористалися, клопотання про зменшення розміру заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в суді не подали.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в суді першої інстанції, суд приймає до уваги обставини справи та її значення для позивача, поведінку відповідачів, тривалість судового розгляду справи у суді першої інстанції, умови укладеного договору про надання правничої допомоги від 26.02.2024, а також обсяг наданих адвокатом послуг, які деталізовані у акті наданих послуг №1 від 02.03.2026, та співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та приходить до висновку про стягнення з ПрАТ «ПРОВАГРОІНВЕСТ» (попередня назва ПАТ СК «ПРОВІДНА») на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 2 512 грн 50 коп., що є пропорційним задоволеним позовних вимогами (10,05%), та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 10 140 грн 00 коп., що є пропорційним задоволеним позовних вимогами (40,56%) оскільки суд вважає, що позивачем належними доказами обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу у сумі 25 000 грн 00 коп.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНВЕСТ» (попередня назва Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (ЄДРПОУ 23510137, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.25) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2 512 грн 50 коп. (дві тисячі п'ятсот дванадцять грн 50 коп.)
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 10 140 грн 00 коп. (десять тисяч сто сорок грн 00 коп.)
В іншій частині вимог - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суддя склала 11.03.2026
Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО