г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/870/26
Номер провадження 2-а/213/9/26
11 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Алексєєва О.В., за участі секретаря судового засідання - Шульги В.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу №213/870/26 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Ліфшиць Зоя Олександрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №135 від 19 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП,
26 лютого 2026 року до Інгулецького районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява, де представник позивача просить скасувати постанову №135 від 19 лютого 2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позов обґрунтовує тим, що 19 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову №135 про накладення адміністративного стягнення відповідно ч. 3 статті 210-1 КУпАП, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. Як на підставу для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зазначено те, що останній без поважних причин не прибув 26 грудня 2025 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач не погоджується з вказаною вище постановою та вважає, що вона винесена із значними порушеннями чинного законодавства України, внаслідок чого підлягає скасуванню в повному обсязі.
При винесенні постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 не було взято до уваги письмові пояснення позивача, зазначена постанова винесена без присутності позивача, якого залишили очікувати в коридорі будівлі ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також відповідачем не було взято до уваги той факт, що позивач самостійно зв'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як тільки побачив червону відмітку в додатку "Резерв +", а також те, що раніше він по кожній із повісток, які направлялися йому по місцю роботи, з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В постанові №135 від 19 лютого 2026 року зазначено, що військовозобов'язаному ОСОБА_1 , відповідно до п.34 Постанови КМУ №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», 16 грудня 2025 року засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням було належним чином направлено повістку №5933477 на прибуття 26 грудня 2025 року о 14:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 20 грудня 2025 року з поштового зв'язку «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла довідка про причину повернення/досилання відправлення в якому зазначено причину повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Проте, відповідно до перевірки статусу відстеження поштового відправлення, 20 грудня 2025 року поштове відправлення тільки виїхало з логістичного центру м.Дніпро і лише 26 грудня 2025 року зазначене віддправлення було повернуто відправнику з поміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою».
Тобто, в постанові №135 від 19 лютого 2026 року наведені неправдиві та нелогічні відмості, оскільки позивач не міг дізнатись про зазначене відправлення 20 грудня 2025 року, оскільки таке віправлення ще фізично було відсутнє в м.Кривий Ріг.
В судове засідання сторони не викликались.
У зв'язку із розглядом справи за відсутністю сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
26 лютого 2026 року позовна заява надійшла до суду.
27 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази.
Згідно із довідкою про доставку електронного документу, ухвалу суду від 27 лютого 2026 року доставлено до електронного кабінету відповідача 28 лютого 2026 року о 6:30:28, однак у визначені в ухвалі строки станом на день ухвалення цього рішення відповідач відзиву на позов не подав, доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови не надав, з будь-якого характеру заявами чи клопотаннями до суду не звертався, а відтак суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до копії конверта ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено на адресу ОСОБА_1 повістку ТЦК (поштове відправлення НОМЕР_1 ).
19 лютого 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №135, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, накладено адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.
Із змісту постанови вбачається, що військовозобов'язаному ОСОБА_1 , відповідно до п.34 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», 16 грудня 2025 року засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням було належним чином направлено повістку №5933477 на прибуття 26 грудня 2025 року о 14:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
20 грудня 2025 року з поштового зв'язку «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла довідка про причину повернення/досилання відправлення в якому зазначено причину повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
26 грудня 2025 року військовозобов'язаний не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
19 лютого 2026 року позивачем подано відповідачу письмові пояснення, згідно з якими він повідомив начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що ніяких повісток він не отримував, як тільки побачив розшук у застосунку «Резерв+», 16 лютого 2026 року він самостійно, добровільно прибув в ТЦК.
Як видно із інформації відстеження поштового відправлення R067058186101, 20 грудня 2025 року поштове відправлення виїхало з логістичного центру м. Дніпро; 26 грудня 2025 року прибуло до відділення за місцем реєстрації позивача та цього ж дня поштове відправлення було повернуто відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою); 26 січня 2026 року повернення вручено відправнику.
03 вересня 2025 року проведено медичний огляд «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 » рядового ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №2025-0903-1400-5341-0 від 03 вересня 2025 року.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 1 ч.1 ст.22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абзацом 2 ч.1 ст.22 вищевказаного Закону громадяни зобов'язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Згідно із ч.3 ст.22 вищевказаного Закону під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях: резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Також відповідно до ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вищезазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Зокрема, відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного(міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день про ставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день про ставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день про ставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день про ставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Крім цього, суд зазначає, що Постановою КМУ №1147 від 08 жовтня 2024 року «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв'язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку.
Згідно п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15.03.2009, передбачено, зокрема, що «Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у встановленому законом порядку було направлено засобами поштового зв'язку повістку ТЦК. Проте вказане поштове відправлення повернулось не врученим із відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення спроб вручення повістки ОСОБА_1 шляхом телефонного дзвінку на його мобільний номер або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Отже доказів того, що позивач отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних і не з'явився саме в цей час - матеріали справи не містять.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП України передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 ст. 210-1 КУпАП).
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення, визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.
Згідно із положеннями ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюютьсястаттями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №127/163/17-а).
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
У статті 72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 справа №537/4012/16, від 08.11.2018 справа № 201/12431/16, від 23.10.2018 справа № 743/1128/17, від 15.11.2018 справа № 524/7184/16.
Як зазначено вище, відповідачем не надано відзиву на позов ОСОБА_1 в строки визначені судом, матеріали адміністративної справи, на підставі яких було складено постанову №135 від 19 лютого 2026 року також не надані, що позбавляє в свою чергу суд дослідити та перевірити докази, які б зафіксували вказане в оскаржуваній постанові правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є недоведеним, а тому постанова підлягає скасуванню, з закриттям провадження.
Отже, з огляду на викладене, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування постанови №135 від 19 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 , представник позива Ліфшиць Зоя Олександрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №135 від 19 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову №135 від 19 лютого 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 665,60 грн
Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, у відповідності до ч. 4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача: Ліфшиць Зоя Олександрівна, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Дата складення повного тексту судового рішення - 11 березня 2026 року.
Суддя О.В. Алексєєв