10 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/32961/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідачів щодо: не виплати їй компенсації втрати частини доходів за період з 04.01.2022 по 01.10.2023; здійсненого розрахунку середньомісячного заробітку без урахування її заробітної плати за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021; здійсненого розрахунку її середньомісячного заробітку з урахуванням 19 місяців, коли фактично не отримувала заробітну плату - з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 28.02.2002; здійсненого розрахунку пенсії за віком без додержання гарантій щодо мінімального розміру пенсії шахтарям на яких розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків моєї заробітної плати (доходу), але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача-1 з урахуванням висновків суду у справі:
- нарахувати та сплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 04.01.2022 по 01.10.2023;
- здійснити розрахунок її середньомісячного заробітку для обчислення пенсії з врахуванням заробітку за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021 та виключенням із цього розрахунку 19 місяців із «нульовим значенням» з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 28.02.2002;
- здійснити перерахунок її пенсії за віком з 04.01.2022 згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №200/3197/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 04 січня 2022 року призначити позивачу пенсію згідно п. "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону У країни від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із зарахуванням до страхового та пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 01.03.2010 року до 31.12.2010 року, з 01.01.2019 року до 18.05.2021 року. Зазначила, що у жовтні 2023 року позивач отримала призначену пенсію та заборгованість з неотриманих сум пенсії за період з 04.01.2022 по 01.10.2023. Проте, стверджує, що в порушення приписів ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до цього часу не обрахувало та не сплатило їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою сум пенсії за період з 04.01.2022 по 01.10.2023. Окрім того, зауважила, що з інформації яка розміщена в її особистому кабінеті ПФУ дізналась, про таке: під час розрахунку її середньомісячного заробітку для обчислення пенсії не була врахована заробітна плата, яку вона отримувала з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021, а також не були виключені із розрахунку її середньомісячного заробітку 19 місяців коли вона не отримувала заробітної плати (з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 28.02.2002); під час обрахунку розміру пенсії не були додержані гарантії щодо мінімального розміру пенсії шахтарям, згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З діями (бездіяльністю) відповідачів щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою їй сум пенсії за період з 04.01.2022 по 01.10.2023, здійсненими розрахунками її середньомісячного заробітку та розміру пенсії, не погоджується, а тому звернулася із позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Житомирській області) надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача. Відмітив, що виплата заборгованості з пенсії за період з 04.01.2022 до 01.10.2023 не відбулась, відсутні підстави вважати, що Управлінням порушено строки виплати нарахованої пенсії, оскільки для проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів порушений строк, зокрема період невиплати пенсії має бути визначений. При цьому, остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та не залежить від дати ухвалення судового рішення.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Донецькій області) надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що діяв на підставі та у межах наданих повноважень.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги, з мотивів, викладених у позовній заяві.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
04.01.2022 звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою до про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 11.01.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №200/3197/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11 січня 2022 року №057250004141 про відмову в призначенні мені пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 04 січня 2022 року призначити мені пенсію згідно п. "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону У країни від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із зарахуванням до страхового та пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 01.03.2010 року до 31.12.2010 року, з 01.01.2019 року до 18.05.2021 року.
Як зазначає позивач, у жовтні 2023 року вона отримала призначену пенсію та заборгованість з неотриманих сум пенсії за період з 04.01.2022 по 01.10.2023.
Проте, стверджує, що в порушення приписів ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до цього часу не обрахувало та не сплатило їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою сум пенсії за період з 04.01.2022 по 01.10.2023.
Окрім того, зауважила, що з інформації яка розміщена в її особистому кабінеті ПФУ дізналась, про таке: під час розрахунку її середньомісячного заробітку для обчислення пенсії не була врахована заробітна плата, яку вона отримувала з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021, а також не були виключені із розрахунку її середньомісячного заробітку 19 місяців коли вона не отримувала заробітної плати (з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 28.02.2002); під час обрахунку розміру пенсії не були додержані гарантії щодо мінімального розміру пенсії шахтарям, згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи протиправними дії (бездіяльність) відповідачів щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою їй сум пенсії за період з 04.01.2022 по 01.10.2023, здійсненими розрахунками її середньомісячного заробітку та розміру пенсії, позивач звернулася із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер.
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та, відповідно відрахувань до спеціального фонду.
Тобто, пенсія за віком - це свого роду "державний депозит" (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом.
Щодо розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії без врахування заробітної плати за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021, слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021 працювала на підприємстві ВП «Шахта «Котляревська» і ці періоди зараховані до її страхового стажу;
- з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021 позивач отримувала заробітну плату від свого роботодавця.
Вказане підтверджує право позивача на розрахунок середньомісячного заробітку для обчислення пенсії з урахуванням її заробітку за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021, згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, розраховуючи позивачу середньомісячний заробіток (з якого обчислюється розмір пенсії) без врахування заробітку за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021, відповідач діяв протиправно.
Згідно зі ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.
Отже, діюче пенсійне законодавство України допускає обрахунок середньомісячного заробітку з урахуванням лише тих періодів, коли особа отримувала заробітну плату (дохід) або здійснювала добровільну сплату (доплату) єдиного страхового внеску.
Відповідно, у разі наявності періодів коли відсутня заробітна плата (дохід) та не здійснювалась добровільна сплата (доплата) єдиного страхового внеску, то ці періоди не підлягають включенню до розрахунку середньомісячного заробітку навіть «нульовим значенням».
Матеріалами пенсійної справи позивача підтверджується, що в періоди з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 28.02.2002: позивач знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до трьох років; не отримувала заробітну плату (дохід) які враховуються для обчислення пенсії; не здійснювала сплату (доплату) єдиного страхового внеску.
Отже, включивши в розрахунок позивача середньомісячного заробітку «нульовим значенням» 19 місяців (з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 28.02.2002), коли позивач фактично не отримувала заробітну плату (дохід) та не сплачувала (доплачувала) єдиний страховий внесок, відповідач діяв протиправно.
Щодо розрахунку пенсії за віком без додержання гарантій щодо мінімального розміру пенсії шахтарям на яких розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» варто відмітити таке.
Визначення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів визначає Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI, прийнятий 02.09.2008.
Відповідно до ст.1 Закону №345-VI, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно абз.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Ст.8 Закону №345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Тобто, мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком №1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону №345-VI) така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на викладене, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать лише працівники, зазначені у списку №1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналізуючи зазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати мінімального розміру пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 7,5 років для жінок за Списком №1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш, як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідачем не заперечується факт роботи позивача за спірний період на вищезазначених посадах та їх відношення до посад і робіт, передбачених Списком №1.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що призначаючи пенсію позивачу без врахування Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідач не врахував всі фактичні обставини справи та вдався до «надмірного формалізму» через занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та своїх обов'язків.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі №420/7765/23.
Щодо компенсації втрати частини доходів з 04.01.2022 по 01.10.2023, суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.07.2017 № 21-2003а16, від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Тому у випадку не нарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 04.01.2022 по 01.10.2023.
Визначаючись щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне.
Поняття процесуальних строків визначено статтею 118 КАС України.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства соціальної політики, Пенсійного фонду), може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган ПФУ - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Відтак, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2 ст. 122 КАС України, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 09.07.2019 у справі 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16, від 30.10.2018 у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019 у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017) та від 22.11.2019 у справі №1140/3136/18.
До того ж, слід враховувати, що протиправне порушення строків виплати пенсії, яка по своїй суті є соціальною виплатою, яке сталось з вини держави в особі її компетентного органу - ГУ ПФУ у Житомирській області, може бути віднесено до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган Пенсійного фонду України протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.
З огляду на викладене, на переконання суду, строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущений.
Отже, клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без рогляду задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 04.01.2022 по 01.10.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 04.01.2022 по 01.10.2023.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо здійсненого ОСОБА_1 розрахунку середньомісячного заробітку без урахування її заробітної плати за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021 та розрахунку її середньомісячного заробітку з урахуванням 19 місяців, коли фактично вона не отримувала заробітну плату з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 28.02.2002.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок її середньомісячного заробітку для обчислення пенсії з врахуванням заробітку за періоди з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.06.2020 по 01.05.2021 та виключенням із цього розрахунку 19 місяців із «нульовим значенням» з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 28.02.2002.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо здійсненого ОСОБА_1 розрахунку пенсії за віком без додержання гарантій щодо мінімального розміру пенсії шахтарям на яких розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків моєї заробітної плати (доходу), але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок її пенсії за віком з 04.01.2022 згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10 березня 2026 року.
Суддя Р.М.Шимонович