10 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/1107/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 23.12.2020 по 22.12.2023.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в період з 12.03.2015 по 23.12.2020 він проходив військової службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, під час виключення зі списків особового складу він не отримав у повному обсязі грошове забезпечення, на яке мав право за час проходження військової служби. У зв'язку із цим, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №240/32990/22 було визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо його звільнення з військової служби без проведення остаточного розрахунку в повному обсязі, а також стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2020 по 08.11.2022 в розмірі 68438,35 гривень. На виконання вказаного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_2 22.12.2023 виплатив йому середній заробіток в розмірі 55092,87 гривень. З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що за період з 23.12.2020 (дата звільнення) по 22.12.2023 (дата виплати середнього заробітку) він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, передбаченої Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Оскільки така компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення йому виплачена не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/1107/24 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначив, що відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. При цьому, під доходами у цьому Законі розуміють грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення). Відтак, право на компенсацію особа набуває лише у разі несвоєчасної виплати сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення. З огляду на зазначене, ІНФОРМАЦІЯ_2 просив відмовити позивачу в задоволенні позову.
Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в період з 12.03.2015 по 23.12.2020 ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (після проведення організаційних заходів - ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
На підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 23.12.2020 №30 ОСОБА_1 з 23 грудня 2020 року було виключено зі списків особового складу.
Однак, при виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 йому не було виплачено в повному обсязі грошове забезпечення, на яке він мав право за час проходження військової служби. У зв'язку із цим, ОСОБА_1 звертався до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №240/2531/22 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2022 у вказаній справі позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 було задоволено:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 01 березня 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
На виконання вказаного судового рішення ОСОБА_1 08.11.2022 було здійснено виплату в сумі 68786,26 гривень.
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення з ним повного розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду з позовом про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №240/32990/22 позов ОСОБА_1 було задоволено частково:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 без проведення остаточного розрахунку в повному обсязі;
- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2020 по 08.11.2022 в розмірі 68438,35 гривень.
Наявною у матеріалах справи випискою про надходження коштів на банківський рахунок підтверджується, що 22 грудня 2023 року на виконання вищезазначеного рішення суду ОСОБА_1 був виплачений середній заробіток в розмірі 55092,87 гривень (з урахуванням утриманих податків та зборів).
З огляду на виплату йому середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні лише 22.12.2023, ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 23.12.2020 по 22.12.2023, тобто з дати його звільнення зі служби по дату виплати йому середнього заробітку, а тому він звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, яка стосується наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення встановлених строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів, у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
- соціальні виплати;
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення);
- сума індексації грошових доходів громадян;
- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до п. 1 Порядку №159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 закріплено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до абз. 6 п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Виходячи із зазначеного, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) виплата громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Відповідно до статті 3 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати доходів проводиться незалежно від порядку і підстав виплати доходів: добровільного чи на виконання судового рішення. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 21.06.2018 (справа №523/1124/17), від 03.07.2018 (справа №521/940/17) від 15 квітня 2019 року (справа №727/7818/16-а).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаційний характер.
Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати особі доходів, які не мають разового характеру, провадиться виплата компенсації втрати частини доходу відповідно до діючого законодавства.
Разом з цим суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ст. 2 Закону №2050-ІІІ під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).
Відтак, чинним законодавством не передбачено можливості виплати компенсації втрати частини доходів при порушенні строків виплати одноразових виплат.
Суд зауважує, що право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати йому індексації грошового забезпечення, нарахованої за період служби з 01.01.2016 по 01.03.2018, було захищене судовим рішенням у справі №240/2531/22.
Водночас, звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, під доходами, які були виплачені з порушенням строків, позивач має на увазі середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки останній був виплачений йому після звільнення зі служби, а саме 22.12.2023 на виконання рішення суду у справі №240/32990/22.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 2 Закону №2050-ІІІ до доходів, при порушенні строків виплати яких, у особи виникає право на отримання компенсації втрати частини доходів, належить заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У статті 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, яка включає:
- основну заробітну плату - винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткову заробітну плату - винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
В свою чергу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 30.01.2019 по справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
В контексті вказаного суд зауважує, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, а є виплатою, яка носить разовий характер.
Відтак, в розумінні Закону №2050-ІІІ середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є доходом, за затримку виплати його передбачена виплата компенсації.
З урахуванням вказаного вище, а також вимог ст. 2 Закону №2050-ІІІ, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для виплати на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який за своєю правовою природою є одноразовою виплатою та не відноситься до переліку доходів, визначених в абз. 2 ст. 2 Закону №2050-ІІІ. У зв'язку із цим, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є безпідставними.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд
вирішив:
Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович