10 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/26429/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" до головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушиної Юлії Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" із позовом до головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушої Юлії Олександрівни в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Корольовського ВДВС у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушиної Юлії Олександрівни від 13.11.2025 прийнятої у ВП №79476487 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9".
Представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" (далі - позивач, Об'єднання) обґрунтовуючи позовні вимоги до головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушиної Юлії Олександрівни (далі - відповідач, державний виконавець) вказав, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 24.10.2025 по цивільній справі № 296/11305/24, яке на момент звернення до суду не набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" (далі - ОСББ "Банківський 9") задоволено, яким в тому числі поновлено її на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" з 06.11.2024. Наголосив, що на вимогу позивачки Корольовським районним судом м.Житомира видано виконавчий лист про негайне виконання рішення суду в частині її поновлення на посаді, за яким державним виконавцем відкрите виконавче провадження у справі. Пояснив, що рішення суду виконане до відкриття виконавчого провадження від 31.10.2025 ВП № 79476487 шляхом видання боржником наказу № 2 від 24.10.2025 про поновлення на посаді голови правління Поліщук Н.М., про що 03.11.2025 боржник повідомив державного виконавця та просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Втім, державний виконавець прийняла оскаржувану постанову з підстав невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Вважає, що держаний виконавець не діяла в межах і спосіб визначений чинним законодавством, а тому винесена державним виконавцем постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст.287 КАС України.
Після відкриття провадження у справі, судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим постановлено ухвалу суду від 24.11.2025 про залишення позовної заяви без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду окремого клопотання/заяви з відповідним обґрунтуванням про залучення до участі у справі ОСОБА_1 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача.
Відповідно до ухвали суду від 12.01.2026 продовжено розгляд даної адміністративної справи, залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача.
01.12.2025 від державного виконавця надійшов до суду відзив на позову, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Пояснює, що за виконавчим листом виданим Корольовським районним судом м.Житомира у справі № 296/11305/24 поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" за трудовим договором не передбачено, а тому рішення суду боржником не виконане, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваної постанови.
03.12.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та врахувати, що рішення суду вважається виконаним боржником з дня видання наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого державний виконавець має винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Крім того вважає, що в діях державного викнавця відслідковується "надмірний формалізм", про що Верховний Суд у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 прийнятої у справі № 500/26/22 зробив висновок, щодо критеріїв та недопустимості "надмірного формалізму", а також "кумулятивного ефекту" допущених суб'єктом владних повноважень порушень для визнання його рішення свавільним
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ОСОБА_1 не скористалася своїм процесуальним правом на подання до суду пояснень на позовну заяву.
Розгляд справи судом відкладався у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Єфіменко О.В. у період з 02.02.2026 по 04.03.2026.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
На виконання рішення Корольовського районого суду м.Житомира видано виконавчий лист від 28.10.2025 за № 296/11305/24 про негайне виконання рішення в частині: поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" з 06.11.2024, який стягувачем пред'явлено до виконання та державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП № 79476487 про, що винесено постанову від 31.10.2025.
03.11.2025 ОСББ "Вацківський 9" боржник через канцелярію Корольовського ВДВС у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав заяву № 71 від 03.11.2025, якою повідомив державного виконавця про добровільне виконання рішення суду шляхом видання наказу № 2 від 24.10.2025 про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Вацківський 9" на підставі трудового договору з 06.11.2025.
13.11.2025 в межах виконавчого провадження ВП № 79476487 державний виконавець виніс постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин наклав на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.
Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця представник позивача звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.5-6 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з ч.1-2 ст.63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому саме причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Проаналізувавши вищевикладені норми, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Як видно з матеріалів справи, рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 24.10.2025 прийнятим у справі № 296/11305/24 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСББ "Вацківський 9"), яким: визнано незаконним та скасовано наказ Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" №6 від 06.11.2024 про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" з 06.11.2024; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2024 по 24.10.2025 в розмірі 171 427,74 грн (без урахування податків та інших обов'язкових платежів); стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" на користь ОСОБА_1 1 211,00 грн судового збору; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" на користь держави 1 211,00 грн судового збору; вирішено допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.
03.11.2025 боржник подав заяву № 71 від 03.11.2025, якою повідомив державного виконавця про добровільне виконання рішення суду шляхом видання наказу про поновлення на посаді голови правління ОСОБА_1 на підставі трудового договору. Як вказує представник позивача, на підтвердження виконання рішення суду до поданої державному виконавцю заяви долучено копії наступних документів (які також наявні в матеріалах справи):
- наказ ОСББ "Вацківський 9" № 2 від 24.10.2025 про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинк)' "Вацківський 9" з 06.11.2024;
- акт № 3 про відмову від підпису наказу ОСОБА_1 від 28.10.2025;
- акту про відмову ОСОБА_1 від отримання ключів від офісу ОСББ "Вацківський 9" від 28.10.2025;
- акт про невиконання посадової інструкції ОСОБА_1 від 30.10.2025;
- табель обліку використання робочого часу ОСББ "Вацківський 9" за жовтень 2025 року;
- правил внутрішнього трудового розпорядку ОСББ "Вацківський 9" від 24.10.2025;
- посадова інструкція голови правління ОСББ "Вацківський 9" від 24.10.2025;
- протокол № 7 засідання правління ОСББ "Вацківський 9" від 24.10.2025;
- акти про відсутність на робочому місці без поважних причин ОСОБА_1 більше 3-х годин від 24.10.2025, 27.10.2025, 28.10.2025, 29.10.2025, від 30.10.2025, від 31.10.2025;
- лист-повідомлення про поновлення на роботі ОСОБА_1 (вих.№69 від 30.10.2025;
- поштова накладна №1000100149935 від 30.10.2025 про направлення рекомендованого листа ОСОБА_1 ;
- опис вкладення до поштового відправлення від 30.10.2025;
- лист-запит ОСОБА_1 про надання пояснень про відсутність на робочому місці (вих.№70 від 31.10.2025);
- поштової накладної № 1000100150046 від 31.10.2025 про направлення рекомендованого листа ОСОБА_1 ;
- опис вкладення до поштового відправлення від 31.10.2025;
- диск ПУП-К з відеозаписами відмови ОСОБА_1 підписувати документи 28.10.2025 в офісі ОСББ "Вацківський 9", який за тведженнями позивача Корольовський ВДВС у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовилися його приймати.
У той час, за позицією державного виконавця рішення Корольовського районного суду міста Житомира щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Вацківський 9" боржником не виконано, оскільки відбулося шляхом видання наказу про поновлення на посаді на підставі трудового договору, що не було передбачено судовим рішенням.
При цьому, як свідчать матеріали справи боржник 24.10.2025 на виконання рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 24.10.2025 прийнятого у справі № 296/11305/24 видав наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Вацківський 9" на підставі трудового договору з 06.11.2024.
Одночасно, слід зазначити, що необхідні зміни до кадрових документів ОСББ "Вацківський 9" були внесені. Відповідно до протоколу засідання правління ОСББ "Вацківський 9" № 7 від 24.10.2025 затверджено протокол про поновлення на посаді ОСОБА_1 , посадову інструкцію голови правління та правила внутрішнього трудового розпорядку. Втім ОСОБА_1 відмовилася від підпису документів, про що складено акт № 3 від 28.10.2025
Також позивачем розпочато облік робочого часу ОСОБА_1 у табелі за жовтень 2025 року та з 24.10.2025 призупинено дію договору з ОСОБА_2 (головою правління).
З 24.10.2025 ОСОБА_1 повинна була приступити до свої функціональних обов'язків визначених у посадовій інструкції голови правління ОСББ "Вацківський 9", їй надано ключі від офісу, однак отримати такі вона відмовилася, про що складено відповідний акт від 29.10.2025. Крім того була відсутня на робочому місці без поважних причин більше 3-х годин, про що свідчать акти про відсутність на робочому місці без поважних причин ОСОБА_1 більше 3-х годин від 24.10.2025, 27.10.2025, 28.10.2025, 29.10.2025, від 30.10.2025, від 31.10.2025. Як зазначив представник позивача Наталія Поліщук повідомила члена правління ОСББ "Вацьківський 9", що на посаді голови правління ОСББ "Вацьківський 9" працювати не буде та дотримуватися графіку роботи, а лише може керувати виходячи зі своїх поглядів на займану посаду.
Добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обов'язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Крім того, слід акцентує увагу на тому, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Вказана позиція підтримана Верховних Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.11.2024 прийнятій у справі № 640/22270/21.
Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Як вже зазначалося, рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 24.10.2025 прийнятим у справі № 296/11305/24 поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" з 06.11.2024, у цій частині рішення підлягало негайному виконанню.
З огляду на викладене, суд вважає, що судове рішення в частині його негайного виконання (щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ОСББ "Вацьківський 9" з 06.11.2024) виконано позивачем у добровільному порядку днем прийняття судового рішення, шляхом видання наказу № 2 від 24.10.2025, яким поновлено її на посаді голови правління ОСББ "Вацьківський 9", тобто саме на тій посаді з якої було звільнено та про що у свою чергу повідомлявся державний виконавець.
Аналіз вставлених обставин справи дає підстави для висновку, що з 24.10.2025 ОСОБА_3 могла приступити до виконання своїх попередніх обов'язків голови правління ОСББ "Вацьківський 9", втім таким правом не скористалася, зі змістом складених документів, зокрема протоколом про поновлення на посаді ОСОБА_1 , посадовою інструкцією голови правління та правилами внутрішнього трудового розпорядку не погодилася, вказала про намір подати заперечення (за записами на диску DVD-R).
Враховуючи викладене суд дає підстави для висновку, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження та документів наданих боржником встановлено, що на момент прийняття оскаржуваної постанови рішення суду в частині негайного виконання виконане у повному обсязі, шляхом прийняття наказу про поновлення на посаді ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, суд вважає, що боржником забезпечено вжиття всіх належних заходів спрямованих на виконання судового рішення у частині його негайного виконання до звернення виконавчого листа до виконання про що 03.11.2025 через канцелярію Корольовського ВДВС у м.Житомирі Хмельницького управління Міністерства юстиції України повідомлено державного виконавця шляхом подання заяви №71 від 03.11.2025.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на вимогу рішення суду боржник вчинив дії щодо його виконання, а відповідач відповідно до вимог положень Закону №1404-VIII не у повному обсязі перевірив наявні підстави, які слугували невиконанню рішення суду.
Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Втім матеріали справи не підтверджують факт невиконання рішення суду, в частині його негайного виконання.
За таких обставин постанова від 13.11.2025 прийнята у ВП №79476487 головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушою Юлією Олександрівною про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн на ОСББ "Вацківський 9" є протиправною та винесеною всупереч вимог чинного законодавства.
Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.
Положення ст.134 КАС України регулюють питання витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).
Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18).
Отже, приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).
Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Велика Палата у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Натомість, у розумінні наведених положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає, що не було дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у додатковій постанові від 23.08.2023 у справі № 640/18043/18.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У той час, представник позивача в обґрунтування розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести за подання цієї позовної заяви стверджує, що правнича допомога позивачу буде надана на суму 3 000 грн.
Однак, на підтвердження надання такої допомоги матеріали справи не містять жодного документа, в тому числі ордеру на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правничої допомоги та розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу. Таким чином, будь-які інші докази на підтвердження заявлених витрат на правову допомогу під час судового розгляду справи до матеріалів справи не долучено, в тому числі платіжні документи, які б свідчили про сплату коштів у заявленому розмірі (3 000 грн) за отриману правову допомогу.
Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих на підтвердження витрат на правову допомогу документів, суд дійшов висновку про відсутність документального обґрунтування заявлених витрат.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" судового збору у розмірі 3 028 грн.
На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є достатнім та ефективним, а тому, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" (пров. Вацківський, 9, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область,10001. ЄДРПОУ: 40348462) до головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушої Юлії Олександрівни (вул. Леха Качинського, буд.12А, м.Житомир,10001. РНОКПП: НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною постанову від 13.11.2025 прийняту у ВП №79476487 головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушою Юлією Олександрівною про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
Скасувати постанову від 13.11.2025 прийняту у ВП №79476487 головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Первушої Юлії Олександрівни про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" документально підтверджені судові витрати у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 10 березня 2026 р.
10.03.26