10 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/18272/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова (далі - позивач, ЖВІРЕ, Інститут) із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова грошові кошти за витрати пов'язані з її навчанням та утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 92 722 грн 97 коп.
Аргументуючи звернуті до ОСОБА_1 (далі також відповідачка) позовні вимоги, представник Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова пояснив, що відповідачка після відрахування її за власним бажанням з навчального закладу, у зв'язку з небажанням отримувати будь-яку військову освіту, у добровільному порядку не сплатила відшкодування витрат на її утримання у такому навчальному закладі, а тому такі витрати підлягають примусовому стягненню у судовому порядку.
Ухвалою судді від 24.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 21.07.2024 суд сформував запит до Єдиного державного демографічного реєстру, щодо реєстрації місця проживання відповідача, у відповідь на який отримав підтвердження місця реєстрації відповідачки за адресою: АДРЕСА_1 .
На адресу місця реєстрації відповідачки надіслано судом ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.08.2025 від представника відповідачки надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та передчасність. Наголошує, що позивач зобов'язаний був відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати час на добровільне відшкодування таких витрат і лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, мав звернутися до суду. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 23.03.2023 у справі № 420/24331/21 зазначає, що звернення до суду із даним позовом до закінчення 30-денного строку на добровільне відшкодування є передчасним. Крім того стверджує, що відповідачка не була обізнана із розміром коштів, які підлягали добровільному відшкодуванню та не відмовлялася від їх сплати. При цьому, сама по собі обізнаність з обов'язком відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі без доведення до відома курсанта розміру таким витрат і без надання строку на добровільне погашення не може слугували підставою для їх стягнення у судовому порядку. Разом з тим звертає увагу суду на той факт, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення відповідачки із розрахунком витрат та не встановлення строку для добровільного їх відшкодування.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 29.07.2023 між Міністерством оборони України в особі начальника ЖВІ та ОСОБА_1 укладено контракт "Про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах Украйни курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти" (далі - Контракт).
29.07.2023 на підставі наказу начальника ЖВІ № 11-К (про особовому складу), правил прийому до ЖВІ та рішення приймальної комісії, враховуючи успішно здані відповідачкою іспити прийнято рішення укласти контракт про проходження військової служби (навчання) з дати зарахування в списки особового складу військового інституту та призначити курсантом штатним 1 курсу ЖВІ.
Відповідно до наказу начальника ЖВІ № 244 від 29.07.2023 (про стройовій частині) відповідачку зараховано до списків особового складу військового інституту та на всі види забезпечення.
28.04.2025 ОСОБА_2 на ім'я начальника військового інституту подала рапорт з клопотанням про дострокове розірвання контракту про проходження навчання та відрахування з числа курсантів через небажання продовжити навчання.
Відповідно до протоколу № 15 від 01.05.2025 за результатами засідання вченої ради ЖВІ прийнято рішення про рекомендацію відрахувати відповідачку через її небажання продовжувати навчання.
08.05.2025 з відповідачкою проведено особисту бесіду начальником ЖВІ на якій їй доведено, що у разі дострокового розірвання контракту про проходження навчання та відрахування з числа курсантів через небажання продовження навчання, вона буде змушена відшкодувати кошти за утримання у ВВНЗ. З аркушем бесіди відповідачка була ознайомлена, про що свідчить відповідна відмітка та підпис.
10.05.2025 ЖВІ направлено подання до ІНФОРМАЦІЯ_1 про відрахування відповідачки через її небажання продовжувати навчання.
06.06.2025, наказом Командувача Сухопутних військ ЗСУ №305/нагд відповідачку відраховано з числа курсантів військового інституту через небажання продовжувати навчання (власне бажання).
06.06.2025, на підставі наказу начальника ЖВІ №24-КС (по особовому складу), відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ ЗСУ №305/нагд від 06.06.2025 з відповідачкою розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ, увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження начальника інституту.
13.06.2025 ЖВІ направлено план переміщення до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо подальшого проходження військової служби відповідачкою.
20.06.2025 на підставі наказу начальника ЖВІ №179 (по стройовій частині) відповідачку, яка з 19.06.2025 відсутня на військовій службі без поважних причин (СЗЧ), виключено з усіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу начальника ЖВІ № 450 від 25.06.2025 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування" на відповідачку накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана після повернення до інституту, а по факту самовільного залишення частини (СЗЧ) наявності ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, направлено копії матеріалів службового розслідування до Державного бюро розслідувань.
08.07.2025 від помічника начальника інституту з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби надійшов рапорт проте, що відповідачка протягом червня 2005 року не сплатила заборгованість у розмірі 92 722,97 грн. Клопотав щодо стягнення коштів у судовому порядку.
Згідно з розрахунком від 06.06.2025 витрати пов'язані з утриманням відповідачки у ВВНЗ, складають 92 722,97 грн, в тому числі:
- грошове забезпечення 92 344, 97 грн ;
- речове забезпечення 0,00 грн;
- продовольче забезпечення 0,00 грн;
- медичне забезпечення 378,00 грн;
- забезпечення ВПД на час канікулярної відпустки 0,00 грн;
- забезпечення комунальними послугами та енергоносіями 0,00 грн.
На момент звернення до суду із даним позовом, заборгованість відповідачкою у добровільному порядку не погашена.
Як вказує представник позивача, наявна заборгованість по відшкодуванню витрат пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі відповідачки, завдає шкоду державному бюджету та тягне за собою порушення економічних та оборонних інтересів держави, а тому просить стягнути таку заборгованість з відповідача у примусовому порядку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд зазначає про таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) (ч.6 ст.2 Закон № 2232-XII).
Частиною 1 статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань (ч.3 ст.25 Закон № 2232-XII).
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону (ч.5 ст.25 Закон № 2232-XII).
При цьому, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (ч.10 ст.25 Закону №2232-XII).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що дострокове розірвання контракту курсанта з Міністерством Збройних Сил України, тягне за собою обов'язок відшкодування Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрат пов'язаних з утриманням таких курсантів у вищому навчальному закладі.
Як свідчать матеріали справи, підставою для розірвання контракту від 29.07.2023 укладеного між відповідачкою та Міністерством Збройних Сил України слугував факт її небажання отримувати будь-яку військову освіту, що у свою чергу, згідно з умовами контракту зумовило його розірвання.
Щодо порядку відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, слід вказати наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 964 від 12.07.2006 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - Порядок № 964).
Згаданим Порядком врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.
Витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ та Службі зовнішньої розвідки (п.2 Порядку №964).
У даному випадку спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування витрат Міністерству оборони України.
Відповідно до п.3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних із:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;
оплатою комунальних послуг.
Порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.
Підпунктом 1 пункту 4 Порядку №964 передбачено, що витрати відшкодовуються в повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк базової військової служби до вступу в заклад фахової передвищої військової освіти, вищий військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ закладу вищої освіти, а також курсантами жіночої статі - за весь період навчання.
Відповідно до п.5 Порядку № 964 витрати відшкодовуються в розмірі різниці суми витрат з утримання курсантів і витрат з утримання громадян України, що пройшли базову військову службу:
курсантами, які навчалися менше встановленого законодавством строку базової військової служби, - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за весь період навчання, який відповідає строку базової військової служби.
Згідно з п.6 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419/831/240/605/537/219/534).
Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що після розірвання контракту з відповідачкою та виключення її з усіх видів забезпечення Інститут мав здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з її утриманням в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, ознайомити відповідачку із вказаною сумою, а також надати час на добровільне відшкодування таких витрат.
У той час, у ході судового розгляду справи встановлено, що відомості про ознайомлення відповідачки із сумою, яка підлягає відшкодуванню за витрати пов'язані з її утриманням у даному вищому військовому навчальному закладі та заявлена до стягнення у судовому порядку матеріали справи не містять.
Як наголосив представник відповідачки у поданій заяві по суті, позов пред'явлено до суду передчасно. Пояснює, що відповідачка не відмовлялась добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у ВНЗ. Однак, відповідний розрахунок від 06.06.2025 щодо відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі не отримувала від позивача, із заявленою до стягнення сумою, яка є предметом спору, не була ознайомлена.
При цьому, як свідчать матеріали справи відповідно до аркуші бесіди від 08.05.2025 відповідачці, відповідно до п.10 ст.25 Закону № 2232-XII надано роз'яснення щодо утримання коштів з курсантів в разі відрахування через небажання продовжувати навчання. Повідомлено, що остаточна сума коштів, які підлягають до сплати протягом 15 днів з моменту виключення зі списків військового інституту буде доведена додатково після надходження витягу із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, а станом на 08.05.2025 сума складає приблизно 60 264, 14 грн. Втім доказів доведення до відповідачки вказаної суми матеріали справи не містять.
Крім того відсутні відомості про встановлений позивачці строк для добровільного погашення такого утримання у ВВНЗ та відмову у добровільному відшкодуванні зазначених коштів.
Верховний Суд неодноразово, акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідачки добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.09.2025 у справі № 580/2282/23.
Отже, після розірвання контракту з відповідачкою та виключення її з усіх видів забезпечення Інститут мав здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з її утриманням в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, ознайомити відповідачку із вказаною сумою, а також надати час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови ОСОБА_3 здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування міг набути право звернутися до суду з відповідним позовом.
У разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.
Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Як свідчать матеріали справи, у наказі про звільнення курсантки сума, яка підлягала відшкодування за дострокове розірвання контракту Інститутом не зазначено. Більш того, відомості про ознайомлення із розміром суми, яка підлягала відшкодування у матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано встановлених норм Порядку № 964.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат, відповідно до ч. 2ст. 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255 КАС України,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова (просп. Миру, 22, корпус ЖВІ, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10004. ЄДРПОУ: 08183359) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 10 березня 2026 р.
10.03.26