10 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/17097/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій лпротиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення з 01.01.2025 нарахування та невиплати їй підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити з 01.01.2025 нарахування та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
Заявлені позовні вимоги позивачки обґрунтовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, Пенсійний фонд) починаючи з 01.01.2025 протиправно припинено їй виплату підвищення до пенсії, встановленого ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 оскільки право на таке підвищення визнане судовим рішенням.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
30.07.2025 від представника відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що умови встановлення у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні, доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення, передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 визначено ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", а тому позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Як свідчать матеріали справи рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.12.2022 прийнятим в адміністративній справі № 240/18614/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 30 липня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
За результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром дати реєстрації за місцем проживання, проведеної на виконання вимог положень ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-IX від 19.11.2024 (далі - Закон № 4059-IX) встановлено, що до 20.10.2004 відсутні дані про місце проживання позивачки, а тому з 01.01.2025 доплата як непрацюючому пенсіонеру за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до вимог Закону № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" № 1524 27.12.2024 не призначена.
На заяву про нарахування та виплату встановленого судовим рішенням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримала відмову, мотивовану відсутність законодавчо обґрунтованих підстав.
Не погоджуючись із такими діями Пенсійного фонду звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-IX від 19.11.2024 установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону № 4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1524, пунктами 1, 1-1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом № 4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.
Статтею 45 Закону № 4059-ІХ чітко регламентовано розмір та підстави виплати у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.
Як вже зазначалося, за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром відомості про періоди проживання позивачки до 20.10.2004 відсутні.
З огляду на викладене період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не відповідають вимогам Закону № 4059-ІХ та Постанови № 1524.
У зв'язку з цим, позивачці правомірно не призначено доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що має статус особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2361 грн, враховуючи положення ст. 45 Закону № 4059-IX та Постанови № 1524.
Враховуючи встановлені обставини справи та законодавче обґрунтування, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати доплати до пенсії є правомірними, а підстави зобов'язувати нараховувати та виплачувати доплату до пенсії, передбачену ст. 45 Закону № 4059-IX в розмірі 2 361 грн - відсутні.
З урахуванням наведеного вище, позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відповідно до положень ст.139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 10 березня 2026 р.
10.03.26