11 березня 2026 рокуСправа №160/33930/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та незарахування періодів роботи відповідно до п.1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року-протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та незарахування періоду роботи, про яке повідомлено в рішенні №046150017462 від 27.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням стажу роботи зазначеного у трудовій книжці НОМЕР_1 від 24.07.1984 року при цьому зарахувати період роботи згідно зазначеної трудової книжки - з 01.07.1993 року по 20.07.1995 року, повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 20.08.2025 року та призначити пенсію за віком з дати першого звернення, тобто з 20.08.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням їй протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.07.1993 року по 20.07.1995 року у зв'язку із наявністю недоліків заповнення трудової книжки та протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком. У зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
02.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 03.12.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
20.08.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27.08.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуло заяву ОСОБА_1 від 20.08.2025 року та прийняло рішення №046150017462, яким відмовило заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку відсутністю у заявника необхідного страхового стажу.
Також у вказаному рішенні зазначено, що період роботи з 01.07.1993 року по 20.07.1995 року не зараховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці звільнення завірено печаткою УРСР, а в наданій архівній довідці №Ф-697-В/25-02 від 06.05.2025 року відсутні накази про прийняття та звільнення.
Крім цього, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 31 рік 01 місяць 28 днів, при необхідному - 32 роки.
Непогоджуючись із непризначенням пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача містяться наступні записи щодо спірних періодів (далі мовою оригіналу):
- 01.07.1993 року - принята на должность контролера;
- 20.07.1995 року - уволена по ст.38 КЗоТ УССР по собственному желанию.
Суд зазначає, що відповідачем не зараховано період роботи позивача з 01.07.1993 року по 20.07.1995 року оскільки в трудовій книжці звільнення завірено печаткою УРСР.
Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду відповідачем до суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги при зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу.
Крім цього суд звертає увагу, що вказаний період роботи також підтверджується архівною довідкою №Ф-697-В/25-02 від 06.05.2025 року, в тому числі вказана довідка підтверджує факт нарахування позивачу заробітної плати протягом вказаного періоду роботи.
В свою чергу суд звертає увагу відповідача, що доводи відповідача, що архівна довідка має обов'язково містити накази про прийняття та звільнення не віднайшли свого відображення в матеріалах справи, оскільки відповідач не навів в оскаржуваному рішенні посилання на будь-який нормативно-правовий акт, який би встановлював обов'язок наявності вказаних відомостей в архівній довідці.
Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.
Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до страхового стажу період роботи з 01.07.1993 року по 20.07.1995 року, а отже рішення відповідача за №046150017462 від 27.08.2025 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
З огляду на зазначене позовні вимоги в частині зарахування спірного періоду до страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Як встановлено судом, станом на момент звернення до пенсійного органу позивачу виповнилось 60 років, страховий стаж становив 33 років 02 місяці 17 днів (з урахуванням періоду роботи з 01.07.1993 року по 20.07.1995 року).
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як встановлено судом позивачу виповнилось 60 років 27.08.2025 року, а позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком 20.08.2025 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином пенсія за віком позивачу підлягала призначенню з 28.08.2025 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на той факт, що позивач набула беззаперечне право на призначення пенсії за віком, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.08.2025 року.
Також суд звертає увагу, що позовні вимоги в частині призначення пенсії саме з 20.08.2025 року не підлягають задоволенню, оскільки пенсія в даному випадку має бути призначена з 28.08.2025 року.
В свою чергу позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії задоволенню не підлягають, оскільки задоволення таких позовних вимог не призведе до повного відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст.2, 77, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046150017462 від 27.08.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.1993 року по 20.07.1995 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.08.2025 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський