м. Вінниця
10 березня 2026 р. Справа № 120/8260/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних щодо порушення позивачем правил військового обліку; зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку у відповідача. Відповідно до електронного військово-облікового документа, сформованого 02.05.2025 у застосунку «Резерв+», позивач має відмітку «порушення правил військового обліку». З метою з'ясування підстав внесення такого запису адвокатом позивача направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З отриманої відповіді №2915 від 28.05.2025 стало відомо, що відносно позивача станом на дату надання відповіді жодних протоколів про адміністративне правопорушення не складалося та постанови не виносилися, оскільки громадянин не був доставлений до ТЦК. Разом з тим, відповідач підтвердив, що підставою для внесення негативної відмітки став акт про відмову від отримання повістки ще у січні 2024 року, у зв'язку з чим до поліції направлено звернення про доставлення позивача. Позивач вважає дії відповідача щодо внесення даних про порушення правил обліку до Реєстру протиправними, адже до персональних даних Реєстру вносяться відомості саме про притягнення до адміністративної відповідальності (із зазначенням дати, номера та змісту протоколу чи постанови). Оскільки жодного процесуального документа складено не було, внесення запису про «порушення» є безпідставним. Також позивач наголошує, що з моменту нібито вчиненого правопорушення (січень 2024 року) до моменту звернення адвоката (травень 2025 року) минуло понад один рік. Згідно зі ст. 38 КУпАП, строки накладення стягнення за статтями 210, 210-1 КУпАП закінчилися, що виключає можливість законного притягнення особи до відповідальності. На думку позивача, статус «порушник правил ВО» не може існувати в Реєстрі як самостійна відмітка без завершеної процедури розгляду справи про правопорушення. Наведене в сукупності зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 18.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
20.06.2025 за вх.№39857/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.06.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
21.08.2025 за вх.№43089/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що обов'язок військовозобов'язаних з'являтися за викликом до ТЦК та СП встановлений низкою нормативно-правових актів, а повістка є лише засобом оповіщення про таку необхідність. Відповідач зауважує, що оскільки позивач, будучи належним чином повідомленим про виклик на 01.12.2024, до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув і причини своєї неявки не спростував, він вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. Відповідач акцентує увагу на тому, що поняття «вчинення правопорушення» та «притягнення до адміністративної відповідальності» є різними за змістом. Звернення до органів Національної поліції щодо доставлення особи здійснюється саме у випадку неможливості скласти протокол на місці вчинення правопорушення. Така процедура, відповідно до пункту 79 Порядку №1487 та Положення №154, передує відкриттю провадження у справі та є законним етапом підготовки до її розгляду. Зміна статусу позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів на відбулася одночасно із направленням звернення до поліції, що, на думку відповідача, повністю відповідає встановленому порядку ведення військового обліку. Крім того, відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву та прийняти такий до розгляду.
Щодо означеного питання, то суд враховує, що в Україні діє воєнний стан і відповідач виконує першочергові завдання для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 акцентовано на тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав не приймати до уваги поданий відповідачем відзив на позовну заяву, оскільки пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з'ясування всіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.
25.08.2025 за вх.№53918/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано заявлені позовні вимоги.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачем в застосунку «Резерв+» виявлено, що відповідачем внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку.
Зі змісту листа відповідача від 28.05.2025 №2915 слідує, що на виконання вимог Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" №65/2022 від 24.02.2022 зі змінами, відповідно до Законів України "Про військовий обов'язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", позивачеві 19.01.2024 було запропоновано отримати повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду ВЛК на 09:00 год. 26.01.2024, проте позивач, будучи ознайомленим зі змістом повістки, відмовився від її отримання, що підтверджується актом фіксування відмови від отримання повістки від 19.01.2024 за вхідним №480. Позивач не прибув за викликом, що зафіксовано актами фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці за вхідними №689/16 від 26.01.2024 та №717/16 від 26.01.2024, чим порушив правила військового обліку. У зв?язку з вищевикладеним, 30.01.2024 подано звернення щодо доставлення позивача до відділу поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області. Станом на 28.05.2025 відносно позивача першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколи про скоєння адміністративного правопорушення не складалась, оскільки позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 доставлений не був. Таким чином для зняття в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відмітки про порушення позивачем правил військового обліку, йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас, на переконання позивача, внесення відомостей про порушення ним правил військового обліку є необґрунтованим та протиправним, адже щодо нього не складено жодного протоколу та не винесено постанови про адміністративне правопорушення, а з моменту події, яку відповідач вважає порушенням, минуло понад рік, а, отже, всі строки для притягнення до відповідальності давно вичерпані.
Відтак, не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому (в т.ч. і наданий час) продовжено та триває дотепер.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської. Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 3 ст. 1 військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві та дотримання правил військового обліку.
Згідно із ч. 7 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Приписами ч. 14 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 Закону №3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Приписами ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
За змістом ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону №3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), прийнятий відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII.
Згідно із п. 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до пп. 1 п. 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
З аналізу наведених норм слідує, що мобілізація як державна функція передбачає не лише організаційні дії органів влади, а й безумовне виконання громадянами визначених обов'язків. Громадяни зобов'язані з'являтися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки і за адресами, вказаними в повістках, а також проходити медичні огляди та інші передбачені мобілізаційним законодавством заходи.
Преамбулою Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
За змістом ст. 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Як унормовано ч. 5, 8, 9 ст. 5 Закону №1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами ч. 1, 2 ст. 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов'язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
П. 1, 2 ч. 1 ст. 9 Закону №1951-VIII установлено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами.
Відповідно до ст. 14-1 Закону №1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Електронний кабінет реалізовано у форматі застосунку «Резерв+».
Не є спірною та підтверджена витягом із застосунку «Резерв+» та обставина, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у відповідача.
За змістом витягу із застосунку «Резерв+» позивач не має відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не підлягає бронюванню, тож маючи статус військовозобов'язаного, повинен з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, як це передбачено ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII, п. 21 Порядку №560, пп.1 п. 1 Правил №1487.
Позивачем в застосунку «Резерв+» виявлено, що відповідачем внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку.
Підставами для внесення зазначених відомостей стала неявка позивача за повісткою №1266505 від 18.11.2024, якою позивач викликався на 01.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, та звернення до органу поліції №Е769240 від 11.12.2024.
Судом встановлено, що відповідач дотримався процедури оповіщення військовозобов'язаного, передбаченої Порядком №560, що підтверджується направленням повістки №1266505 від 18.11.2024 рекомендованим поштовим відправленням саме за адресою зареєстрованого місця проживання позивача. Слід зауважити, що вказана адреса повністю збігається з тією, яку сам позивач зазначив у позовній заяві як своє місце проживання та реєстрації.
Оскільки позивач був належним чином оповіщений за офіційною та підтвердженою ним самим адресою, виходячи з імперативних приписів абзацу другого пункту 41 Порядку №560, згідно з якими день проставлення поштовою службою відмітки про відсутність особи за адресою або день отримання відправлення є днем належного оповіщення, у нього виник безумовний обов'язок з'явитися до ТЦК та СП, виконання якого він проігнорував.
У зв'язку з тим, що позивач, будучи належним чином оповіщеним за власною адресою, не прибув у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив про наявність поважних причин неприбуття, у відповідача виникли обґрунтовані підстави кваліфікувати такі дії як порушення правил військового обліку.
Оцінюючи доводи позивача про відсутність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності як підстави для визнання дій відповідача щодо внесення відомостей про порушення ним правил військового обліку протиправними, то суд зазначає наступне.
Внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку та про розшук є формою фіксації стану виконання громадянином покладеного на нього конституційного та законодавчо визначеного військового обов'язку.
Наявність у системі «Оберіг» (що відображається у застосунку «Резерв+») запису «У розшуку» зазвичай свідчить про те, що територіальним центром комплектування та соціальної підтримки вжито передбачених законом заходів щодо розшуку особи, яка ухиляється від виконання військового обов'язку, зокрема, не з'являється за викликами (повістками) до ТЦК та СП.
Відповідно до ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення, якщо його складання є обов'язковим, порушник може бути доставлений поліцейським до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
П. 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються до органів Національної поліції щодо розшуку, затримання і доставки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Таким чином, внесення інформації про розшук до Реєстру є наслідком реагування суб'єкта владних повноважень на факт неявки військовозобов'язаного за викликом та має процесуальний, а не каральний характер.
Відсутність на момент внесення такого запису постанови про накладення адміністративного стягнення не свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки сама процедура притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, розгляд справи) потребує присутності особи, для забезпечення якої і здійснюється розшук та доставлення.
Суд також зазначає, що наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» свідчить лише про те, що у зв'язку з неявкою позивача за повісткою відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС автоматично сформовано звернення до органів Національної поліції щодо доставки позивача з метою з'ясування обставин та складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому розшук і доставлення військовозобов'язаного як примусовий привід здійснюється саме з метою реалізації адміністративної процедури та не є встановленням вини особи чи застосуванням до неї санкції.
Принагідно суд зауважує, що він не надає оцінки наявності підстав для застосування примусу, наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення у діях позивача, спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки зазначені питання перебувають поза межами предметної юрисдикції адміністративного суду у цій справі.
Суд наголошує, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що у спірний період він належним чином виконував правила військового обліку, зокрема з'являвся за викликами до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або мав поважні, документально підтверджені причини для неявки. Саме лише твердження про відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення не спростовує факту неявки за викликом, який став підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру.
В умовах дії правового режиму воєнного стану належне ведення військового обліку, актуальність та повнота даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів мають критичне значення для забезпечення обороноздатності держави.
Видалення з Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та розшук за відсутності доказів усунення таких порушень (зокрема, доказів явки до ТЦК та СП) суперечило б меті ведення Реєстру та інтересам національної безпеки України.
Окремо суд зазначає, що управління відомостями у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі повідомлення про їх зміну, здійснюється насамперед через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а не шляхом судового втручання.
Судове рішення не може слугувати механізмом для автоматичного внесення змін до Реєстру, оскільки такі зміни потребують перевірки відповідних обставин і здійснюються на підставі інформації, отриманої безпосередньо від уповноважених органів або осіб.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин та призвів би до втручання суду у дискреційні повноваження територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі №120/1740/25.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 10.03.2026 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна