Справа №487/7952/25
Провадження №2/487/541/26
(ЗАОЧНЕ)
11.03.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну способу стягнення аліментів та стягнення заборгованості по аліментам,
Адвокат Царик Р.М. яка діє в інтересах позивач ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, визначеного рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.08.2019 у справі №487/2190/19, які стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердий грошової суми у розмірі 1000 грн. на частку з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили та до досягнення дитиною повноліття, та стягнення з відповідача заборгованості по аліментам станом на 01.10.2025 у розмірі 16503,10 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.08.2019 у справі №487/2190/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісяця, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 22.03.20219 і до досягнення дитиною повноліття. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист, який було передано на виконання Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), постановою державного виконавця від 13.11.2019 відкрите виконавче провадження. Відповідач рішення суду належним чином не виконував, мав заборгованість, крім того, нарахування аліментів здійснювалось з порушенням вимог ч.2 ст. 182 СК України. В подальшому в серпні і вересні 2025 року відповідач погасив наявну заборгованість двома платежами, що свідчить про наявність у відповідача постійного регулярного доходу. В зв'язку з тим, що розмір аліментів, що стягуються з відповідача не відповідає вимогам закону щодо мінімального розміру, вважає, що наявні усі підстави для зміну способу стягнення аліментів з твердий грошової суми на стягнення аліментів у частки розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу), враховуючи, що аліменти у розмір 1000 грн. не достатні для забезпечення належного рівня життя дитини, щодо її розвитку, лікування, придбання продуктів харчування, засобів гігієни, одягу, взуття тощо.
Ухвалою від 27.10.2025 відкрите провадження у справі.
17.11.2025 представник позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, також просила про відкликання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.08.2019 у справі №487/2190/19.
01.12.2025 та 02.02.2025 представник позивача подала до суду заяви про розгляд справи за її та позивача відсутності, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення, надала згоду на ухвалення заочного рішення.
03.12.2025 представник позивача подала до суду заяву про долучення доказів.
Відповідач в судове засідання не з'являється, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлявся належним чином, за адресою його реєстрації, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи про його відсутності не надав.
Згідно ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився, вказана ним причина повторної неявки визнається судом не поважною, відзив на позов не подав та позивач та її представник проти такого вирішення справи не заперечував.
Представник Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),Дослідивши докази, перевіривши матеріали справи суд приходить до наступного в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.08.2019 у справі №487/2190/19, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісяця, і до досягнення дитиною повноліття. 30.09.2019 Заводським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист №487/2190/19. Постановою державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.11.20219 відкрито виконавче провадження №60590138 по виконанню вищевказаного рішення суду.
Згідно розрахунку заборгованості від 07.10.2025, зробленого головним державним виконавцем Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), станом на 30.09.2025 заборгованість відсутня, згідно вказаного розрахунку ОСОБА_2 не сплачував аліменти на утримання доньки з часу пред'явлення виконавчого листа до виконання та сплатив заборгованість у серпні та вересні 2025 року у повному обсязі.
Позивач та її представник посилаються в позові, що за час після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів змінився не тільки вік доньки, а й потреби у її вихованні та утриманні, тому розмір аліментів 1000 грн., що стягуються з відповідача не відповідають вимогам закону щодо мінімального розміру аліментів на утримання дитини, та не достатні для забезпечення належного рівня життя дитини.
Згідно положень статті 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції). Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно із частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей182-184,192 Сімейного кодексу України.
Так, відповідно до статей 183,184 Сімейного кодексу України, за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України).
Стаття 192 Сімейного кодексу України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, зміна способу стягнення аліментів (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (частина перша статті 192 Сімейного кодексу України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статями 182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статей181, 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року в справі №6-143цс-13, відповідно якою вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 Сімейного кодексу України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 березня 2020 у справі №759/10277/18, згідно із яким спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 372/2393/17, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Тобто, зміна способу стягнення аліментів передбачає зміну їх розміру.
Разом з тим, змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими статтею 182 Сімейного кодексу України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
Частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Крім того, судом враховується, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн., відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн.
Тому розмір аліментів, визначений судовим рішенням, становить менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину.
Отже, з огляду на матеріали справи та обсяг письмових доказів наданих позивачем, враховуючи в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дитини, та те, що дочка проживає разом із позивачкою і остання апріорі несе більші витрати на її утримання, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів і встановити їх у розмірі частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки вважає такий розмір аліментів розумним, який не суперечить чинному законодавству, відповідає інтересам сторін та неповнолітньої дитини, починаючи з дня набуття рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Оскільки за правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зміна способу стягнення аліментів відбувається за загальними правилами, тобто з моменту набрання рішенням суду законної сили.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зміну визначеного судом розміру аліментів з підстав, передбачених СК України, та наданням відповідних доказів на підтвердження підстав зміни розміру аліментів.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог та зміни способу стягнення аліментів, слід відкликати виконавчий документ, виданий Заводським районним судом міста Миколаєва 30.09.2019 на виконання судового рішення у справі №487/2190/19.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за аліментами
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Сімейним кодексом України визначено право та способи захисту у спорах про стягнення аліментів, а також у спорах про стягнення заборгованості з аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Отже є два способи виконання обов'язку батьків, які проживають окремо, в утриманні дитини: за домовленістю (добровільно), або за рішенням суду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 194 СК України (в чинній на час звернення з цим позовом редакції) аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Згідно з частиною першою статті 187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
Вказані норми матеріального права визначають порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні, за заявою платника, поданою відповідно до статті 187 СК України, і саме в цьому випадку закон передбачає право на звернення до суду та стягнення заборгованості за аліментами.
Стягнення ж заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, при наявності спору може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнена в межах виконавчого провадження, при виконанні рішення суду про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості не потребує.
Отже, стягнення заборгованості по аліментам не може бути самостійним предметом позову, оскільки підлягає стягненню державним виконавцем у порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" на виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Ураховуючи наведене, відповідно до ст. 13 ЦПК України в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості з аліментів слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про зміну способу стягнення аліментів у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну способу стягнення аліментів та стягнення заборгованості по аліментам - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.08.2019 у справі №487/2190/19, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми у розмірі 1000 грн. - на 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Відкликати виконавчий документ №487/2190/19, виданий Заводським районним судом міста Миколаєва 30.09.2019, на виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 14.08.2019 у справі №487/2190/19.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
третя особа - Заводський відділ Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ЄДРПОУ 34993162, місце знаходження за адресою: м. Миколаїв вул. Робоча, 1.
Суддя: С.М. Афоніна