11 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2908/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Магеррамова Шагріяра Маліка Огли
на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 та
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025
у справі за позовом фізичної особи - підприємця Магеррамова Шагріяра Маліка Огли
до Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Львівська обласна військова адміністрація
про визнання договору недійсним,
Фізична особа - підприємець Магеррамов Шагріяр Малік Огли (далі - ФОП Магеррамов Шагріяр Малік Огли, позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод", за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівської обласної військової адміністрації, про визнання договору оренди недійсним та застосування наслідків недійсного правочину на підставі статей 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.
Позов обґрунтовано тим, що вказаний правочин суперечить нормам чинного законодавства, інтересам держави та суспільства, що підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/3696/23 від 04.12.2023 (рішення набрало законної сили).
Господарський суд Львівської області рішенням від 01.07.2025, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом у постанові від 09.12.2025, відмовив у задоволенні позову.
Суд зазначив, що за змістом частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що застосувати наслідки недійсності правочину за передане в оренду майно неможливо, тому що відновити первісне становище сторін за одержане в користування майно є безповоротним явищем, а тому фактичне користування майном на підставі договору оренди не дозволяє в разі його недійсності (нікчемності) провести двосторонню реституцію, що свідчить про відсутність підстав для висновку про порушення будь-яких прав орендаря, а відтак і про відсутність підстав для його захисту, адже фактичне користування майном відбулося, що сторонами не заперечувалося, і відновлення первісного становища сторін за одержане в користування майно є неможливим.
Крім того, суди вказали, що позивач не конкретизував, які саме наслідки необхідно застосувати у разі визнання правочину недійсним та не зазначив, яким саме чином відновиться його порушене право та в який спосіб таке право порушено.
До Верховного Суду від ФОП Магеррамова Шагріяра Маліка Огли через "Електронний суд" надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить, зокрема, рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або постановити нове рішення про задоволення позову.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо вимог касаційної скарги
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.
При цьому вимоги особи, яка подає скаргу, мають кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статтею 308 ГПК України.
У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Статтею 308 ГПК України передбачено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких: суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1- 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
З огляду на вказане вимоги ФОП Магеррамова Шагріяра Маліка Огли не відповідають приписам пункту 6 частини 2 статті 290 ГПК України, оскільки є неоднозначними (альтернативними) щодо повноважень суду касаційної інстанції, які скаржник просить застосувати за наслідками розгляду касаційної скарги, а Верховний Суд не наділений повноваженнями самостійно визначати вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, зокрема, у прохальній частині.
Щодо доказів сплати судового збору
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 914/2908/24) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено в розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, від розміру оспорюваної суми.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом позову у цій справі є одна вимога немайнового характеру.
З урахуванням викладеного на час подання касаційної скарги у справі скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (3 028,00 грн Ч 200 % Ч 0,8).
Однак, скаржник до касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, не додав.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно:
- уточнити вимоги, викладені у прохальній частині касаційної скарги, та зазначити однозначно, які саме повноваження суд касаційної інстанції, на думку скаржника, має застосувати за результатом перегляду оскаржуваних судових рішень;
- надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП),
- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007,
- код класифікації доходів бюджету: 22030102
- найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Магеррамова Шагріяра Маліка Огли на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 914/2908/24 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 914/2908/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач