Постанова від 11.03.2026 по справі 920/1061/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 920/1061/23(920/84/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025

та рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2025

у справі №920/1061/23(920/84/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення 41280 грн 06 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (відповідач) 41280,06 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.04.2024, з яких: 32482,51 грн основний борг, 7 630,81 грн інфляційні втрати, 1 166,74 грн 3% річних, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за надані послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період. Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку лічильником. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили.

Заперечуючи проти позову, відповідач просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на відсутність укладеного між сторонами письмового договору на надання послуг, недоведення позивачем факту надання послуг з постачання теплової енергії за спірний період, вказуючи, що належне їй приміщення має автономне опалення з відключенням системи опалення від будинкового теплопостачання.

Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.04.2025 у справі №920/1061/23(920/84/25), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025, позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" 32 482 грн 51 коп. заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 до 30.04.2024, 7630 грн 81 коп. інфляційних втрат, 1166 грн 74 коп. 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Приймаючи рішення, суди виходили з факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 до 30.04.2024, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, показаннями теплового лічильника.

Суди зазначили, що відсутність укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії, не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини; відключення приміщення відповідача, що розташоване в житловому багатоквартирному будинку, від мереж централізованого опалення, не звільняє його від обов'язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 та рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2025, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ "Шосткінське підприємство "Харківенергоремонт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відмовити повністю.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказує про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.07.2019 у справі №916/2267/17, де зазначено, що відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Разом з цим, вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення.

За твердженням скаржника, вона реалізувала своє право на відмову від надання послуг з централізованого теплопостачання, що підтверджується відповідними актами, тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування заборгованості за теплопостачання, оскільки вона такі комунальні послуги не споживала.

Крім того, в касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що суди розглянули справу не в межах заявлених позовних вимог, вказуючи, що позивач просив стягнути заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2021 по 30.04.2024, які виникли за опалення приміщення магазину. Однак суди задовольнивши позовні вимоги зазначили, що сума заборгованості з теплопостачання виникла за опалення місць загального користування будинку.

Доводи інших учасників справи

ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" у відзиві заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Звертає увагу, що спір в рамках даної справи виник саме з підстав невиконання відповідачем свого обов'язку з відшкодування витрат на загальнобудинкові потреби на опалення поза приміщенням відповідача в межах багатоквартирного будинку. Тобто позивачем як і не заперечується факт відключення приміщення відповідача від мереж централізованого опалення, так і не заявлено вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію безпосередньо в приміщенні відповідача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком вирішення в межах справи про банкрутство спору про стягнення на користь позивача (боржника в справі про банкрутство) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 15.10.2006 ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради №226 від 28.07.2006.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Позивач забезпечує тепловою енергією на опалення зокрема і багатоквартирний будинок АДРЕСА_1.

У зазначеному багатоквартирному будинку, власником нежитлового приміщення - магазину промислових товарів, літ "А-1", загальною площею 65,7 кв.м, є ОСОБА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звернувшись з позовом, позивач вказує, що надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2021 року по квітень 2024 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, засвідчені підписами представників позивача та споживача, показаннями теплового лічильника на загальну суму 32 482,51 грн.

Згідно Акта ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по АДРЕСА_1 встановлено, що 23.10.2021 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по АДРЕСА_1.

Згідно Акта перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2021-2022 років було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Акта ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по АДРЕСА_1 встановлено, що 31.10.2022 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по АДРЕСА_1.

Згідно Акта перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2022-2023 років було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Акта ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" приймання теплоносія на опалювальний об'єкт по АДРЕСА_1 встановлено, що 27.10.2023 теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі будівлі по АДРЕСА_1.

Згідно Акта перевірки роботи системи опалення після подачі теплоносія за опалювальний сезон 2023-2024 років було перевірено, зокрема, систему опалення за адресою: АДРЕСА_1.

У матеріалах справи також наявні копії показань теплового лічильника житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Шостка.

У справі, що наразі переглядається, судові рішення мотивовано тим, що позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2021 року по квітень 2024 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, засвідчені підписами представників позивача та споживача, показаннями теплового лічильника на загальну суму 32482,51 грн; обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим лічильником; зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили; відповідач не розрахувався за послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт".

Колегія суддів вважає передчасним наведений висновок господарських судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У свою чергу частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На підставі статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

У відповідності до статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України взаємні права та обов'язки сторін виникають у тому числі з нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії (Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії) 01.10.2021 розміщено на офіційному веб-сайті позивача http://shkhaer.com.ua/ та на офіційному веб-сайті Шосткинської міської ради shostka-rada.gov.ua.

Оскільки приміщення, власницею якого є ОСОБА_1, є частиною житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , співвласники якого не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 є укладеним у силу вимог Закону.

За статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певні дії, а саме: виконати роботу, надати послуги та інше, друга сторона повинна оплатити ці послуги, при цьому кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

В запереченнях проти позову відповідач з наданням відповідних доказів посилався на те, що належне йому приміщення має автономне опалення з відключенням системи опалення від будинкового теплопостачання. Вказані обставини не заперечувались позивачем.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019) (далі - Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315).

Частиною 3 розд. III Методики № 315 встановлено, що розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).

Відтак, враховуючи правову природу договору послуг, до предмету доказування входить факт надання виконавцем замовнику відповідної послуги, оскільки у разі ненадання послуги визначеної якості у замовника не виникає обов'язку з її оплати.

Крім того, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

Колегією суддів враховується правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2267/17, в якій зазначено, що відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Разом з цим, вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення (пункти 25, 27, 28 постанови).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги вказавши, що відключення приміщення відповідача, що розташоване в житловому багатоквартирному будинку, від мереж централізованого опалення, не звільняє його від обов'язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками.

Разом з тим, зі змісту судових рішень не вбачається на основі дослідження яких саме доказів вони дійшли висновку, що такі послуги дійсно надавались відповідачу.

Суди виходили з того, що теплова енергія подається в житловий будинок АДРЕСА_1 через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

При цьому, взагалі не надали правової оцінки наданим відповідачем доказам відсутності у позивача технічної можливості надання йому таких послуг - акту обстеження зазначених об'єктів, згідно з яким на підставі рішення Комісії (протокол №5 від 07.05.2009) здійснено демонтаж опалювальних приладів, обрізані стояки нарощені, стояки внутрішньобудинкової системи опалення теплоізольовані та зашиті гіпсокартоном, та рішенню Комісії (оформлене протоколом №1 від 01.02.2018), яким затверджено акт про відключення належних відповідачу об'єктів від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Суди не оцінили в межах заявлених позивачем вимог надані сторонами докази та обставини справи, не проаналізували розрахунок позивача, яким він обґрунтовує нарахування відповідачу відповідного розміру заборгованості за надані заявлені в позовній заяви послуги з постачання теплової енергії за спірний період у заявленому обсязі на заявлену суму, та, відповідно отримання відповідачем послуги щодо якої заявлений позов, не з'ясувавши при цьому за заборгованість з надання якої саме послуги позивач звернувся з позовом у цій справі (заборгованістю за теплопостачання місць загального користування будинку чи приміщення, що належить відповідачу).

Без з'ясування вказаних обставин та оцінки наданих сторонами доказів відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за послуги постачання теплової енергії у заявленому в позовній заяві обсязі на заявлену суму та про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідають. Висновки господарських судів у оскаржуваних судових рішеннях не ґрунтуються на наданні належної правової оцінки (із наведенням у мотивувальних частинах судових рішень мотивів прийняття до уваги або відхилення) наданим позивачем до матеріалів справи доказам, якими він доводить обставини надання відповідачу відповідної послуги, та наданим відповідачем доказам у спростування отримання цієї послуги, що з огляду на імперативно визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, унеможливлює ухвалення остаточного рішення у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови

Тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого в межах заявлених позовних вимог, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 та рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2025 у справі №920/1061/23(920/84/25) скасувати.

3. Справу № 920/1061/23(920/84/25) передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий К. Огороднік

Судді С. Жуков

В. Картере