11 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6490/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Бакуліної С. В. (доповідач),
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 (головуючий суддя - Євсіков О.О., судді: Корсак В.А., Ходаківська І.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 (суддя Сівакова В.В.) в частині відмови у задоволенні первісного позову
у справі №910/6490/25
за первісним позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс"
про зобов'язання вчинити дії
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс"
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про витребування майна та стягнення 727 393,02 грн,
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (далі також - ДСГП "Ліси України") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс" (далі - ТОВ "Лізингфінанс") про зобов'язання ТОВ "Лізингфінанс" виконати умови форвардного контракту на продаж майна від 28.12.2021 шляхом продажу покупцю (ДСГП "Ліси України") транспортного засобу марки Renault, комерційний опис Duster, тип SR/RHD4/AB6BE00U0000, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 2021 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , покупцю за 67 071,00 грн.
ТОВ "Лізингфінанс" подало до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву, у якій просило витребувати у ДСГП "Ліси України" транспортний засіб марки Renault комерційний опис Duster, тип SR/RHD4/AB6BE00U0000, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 2021 р.в., реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , та стягнути з ДСГП "Ліси України" на користь ТОВ "Лізингфінанс" 519 797,46 грн пені та 207 595,56 грн неустойки.
Господарський суд міста Києва рішенням від 23.09.2025 у задоволенні первісного позову ДСГП "Ліси України" відмовив повністю. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Лізингфінанс" відмовив повністю.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.01.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі №910/6490/25 залишив без змін. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, поклав на скаржників. Справу повернув до суду першої інстанції.
ДСГП "Ліси України" звернулося 18.02.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій спросить: (1) поновити ДСГП "Ліси України" строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 у справі №910/6490/25; (2) відстрочити на 20 днів сплату судового збору ДСГП "Ліси України" за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 у справі №910/6490/25; (3) рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 у справі №910/6490/25 - скасувати, та прийняти нове про задоволення позовних вимог ДСГП "Ліси України", а саме зобов'язати ТОВ "Лізингфінанс" виконати умови форвардного контракту на продаж майна від 28.12.2021 шляхом продажу транспортного засобу марки Renault, комерційний опис Duster, тип SR/RHD4/AB6BE00U0000, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 2021 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , покупцю (ДСГП "Ліси України") за 67 071 грн; (4) стягнути із відповідача на користь скаржника судові витрати у зв'язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Згідно частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, вона залишається без руху.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028 грн.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Скаржник оскаржує судові рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні одної вимоги немайнового характеру (за первісним позовом).
Підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 4 844,80 грн (3 028 немайнова вимога х 200% ставки) х 0,8 коефіцієнт пониження) .
Скаржник не додав до касаційної скарги документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, натомість заявив клопотання про відстрочення його сплати на 20 днів з моменту відкриття касаційного провадження, обґрунтовуючи його тим, що Державне підприємство "Ліси України" є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, фінансування якого здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану (кошторису). На момент подання цієї скарги підприємство перебуває на етапі виконання бюджету на 2026 рік. Через особливості бюджетного самофінансування підприємство об'єктивно не має можливості вчасно сплатити судовий збір на момент подання цієї скарги і зобов'язується здійснити оплату після відкриття касаційного провадження.
Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Верховний Суд зауважує, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20).
Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
У касаційній скарзі відсутні доводи та докази, що підтверджують реальну фінансову неспроможність скаржника сплатити судовий збір.
Крім того, звертаючись до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду касаційної скарги до ухвалення рішення у справі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подане клопотання не містить достатніх та належних доказів, які б підтверджували об'єктивну неможливість сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
З огляду на викладене та враховуючи відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ДСГП "Ліси України" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 в частині первісного позову у цій справі, а відтак, у задоволенні необхідно відмовити.
Скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, тобто касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ДСГП "Ліси України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 в частині первісного позову у цій справі, підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме надання Суду документа про сплату судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4 844,80 грн за наведеними нижче реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
При цьому звертається увага на те, що заяву про усунення недоліків, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292, 314 ГПК, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №910/6490/25.
2. Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 в частині первісного позову у справі №910/6490/25 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України", що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Бакуліна