18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"10" березня 2026 р. м.Черкаси Справа № 925/300/26
Суддя господарського суду Черкаської області Г.М.Скиба, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Августіно", Волинська область, Луцький район, м.Луцьк, вул.Корсака Івана, 1, корпус Т
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат", м.Черкаси, вул.Панченка Олексія, 15, кв.512
про видачу судового наказу за вимогами про стягнення 186858,19 грн заборгованості за договором поставки №394/17 від 21.01.2025, що укладений в письмовій (електронній) формі,
без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Августіно" звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" про стягнення 186858,19 грн, з яких 175348,80 грн основного боргу за договором, 9317,54 грн пені, 905,57 грн 3% річних, 1286,28 грн інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань за договором поставки №394/17 від 21.01.2025, що укладений в письмовій (електронній) формі.
10.03.2026 Господарським судом Черкаської області було видано судовий наказ за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Августіно" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" заборгованості за договором поставки №394/17 від 21.01.2025 в розмірі 177540,65 грн та судові витрати у розмірі 328,00 грн.
Розглянувши заяву позивача в частині стягнення з боржника 9317,54 грн пені за невиконання зобов'язання за договором поставки №394/17 від 21.01.2025, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні в цій частині з огляду на наступне.
Як встановлено судом, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Августіно" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" 9317,54 грн пені за невиконання зобов'язання за договором поставки №394/17 від 21.01.2025 не відповідає приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою.
Згідно з ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II "Наказне провадження".
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, який укладений у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом (ст.154 Господарського процесуального кодексу України).
Аналіз наведених приписів процесуального законодавства, свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право і сам факт подання заяви боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, так як закон не зобов'язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника. Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження.
Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З аналізу вказаних норм чинного законодавства, слідує, що штраф та пеня не є заборгованістю за договором, а є штрафною санкцією, яку сторона сплачує у разі невиконання/неналежного виконання свого грошового зобов'язання.
Вимоги про сплату штрафу та пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
Приписами ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та річних процентів є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, проценти та інфляційні втрати, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий додатковий компенсаційний вид відповідальності.
Крім того, суд враховує, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Августіно" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" 9317,54 грн пені за невиконання зобов'язання за договором поставки №394/17 від 21.01.2025 є оспорюваною та підлягає доказуванню в установленому порядку, що перешкоджає видачі судового наказу.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу в цій частині.
Згідно ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Згідно ч.2 ст.151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.12, 148, 151, п.3 ч.1 ст.152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" (18029, м.Черкаси, вул.Панченка Олексія, 15, кв.512, код ЄДРПОУ 44785285) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Августіно" (43023, Волинська область, Луцький район, м.Луцьк, вул.Корсака Івана, 1, корпус Т, код ЄДРПОУ 32144454) в частині вимоги про стягнення 9317,54 грн пені за невиконання зобов'язання за договором поставки №394/17 від 21.01.2025, що укладений в письмовій (електронній) формі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя Г.М.Скиба