Справа № 171/3319/24
3/212/633/26
11 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Козлов Д. О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 8 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , громадянина України, який мешкає по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Представниками поліції ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, на підставі складеного протоколу від 6 грудня 2024 року, в якому зазначено, що 6 грудня 2024 року об 19-35 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Хюндай» н. з. НОМЕР_2 по вул. Шевченко у с. Нива Трудова Криворізького району Дніпропетровської області, маючи ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови та координації рухів), відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, що зафіксовано на нагрудні камери поліцейських, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, були роз'яснені під відео фіксацію вимоги ст. 268 КУпАП та зміст ст. 63 Конституції України під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, в якому ОСОБА_1 не надав пояснень.
Розгляд справи було призначено під час складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також шляхом оголошення про виклик ОСОБА_1 до приміщення Покровського районного суду міста Кривого Рогу на 11 березня 2026 року об 10-00 год., про що ОСОБА_1 був повідомлений, однак, незважаючи на виклик до суду, він у судове засідання 11 березня 2026 року об 10-00 год. не з'явився, тобто правопорушник не з'явився за невідомих суду причин, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (1989) відзначив, що сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань». Таким чином ЄСПЛ наголошує у своїх рішеннях, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на викладене вмотивування, через ігнорування ОСОБА_1 виклику на розгляд справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про можливість за ст. 268 КУпАП розглянути справу за наявними у справі доказами у його відсутність.
Натомість, від захисника ОСОБА_1 , адвоката Глущенко Д. Л. до суду надійшло клопотання з проханням закрити провадження по справі за ст. 247 КУпАП, вмотивоване тим, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на місці його зупинки, який при цьому мав захворювання, що впливало на його мовлення. Таким чином матеріали справи не містять доказів провини ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП. Додавала, що строки притягнення до відповідальності ОСОБА_1 вже минули.
Суд, вивчивши матеріали справи, зазначає, що за п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно із ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП в разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
За «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі за текстом постанови - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, вбачається, що огляд водія проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, або лікарем закладу охорони здоров'я (пункт 3 Порядку); у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).
Згідно із п. 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому за п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови та координації.
Згідно із п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
За ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вивчивши наявні матеріали справи, суд не може погодитись із доведеністю перебування ОСОБА_1 під час керування ним 6 грудня 2024 року транспортним засобом «Хюндай» н. з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, виходячи з наступного вмотивування.
Так з долученого до протоколу про виявлене правопорушення рапорту та направлення поліцейських вбачається, що 6 грудня 2024 року було зупинено транспортний засіб «Хюндай» н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, однак пройти огляд на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку останній відмовився під відео фіксацію.
В той же час суд зазначає, що рапорт та направлення працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення певною особою такого адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року по справі №524/5741/16-а.
Також суд зауважує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи та відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи, тому з огляду на своє нейтральне становище свідок здатен об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Отже, у даному випадку рапорт та направлення працівника поліції за наведених судом підстав не можуть бути визнані допустимими доказами для підтвердження скоєння правопорушення особою за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №161/5372/17.
Суд звертає увагу на те, що за ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що до справи було надано оптичний диск за фактом складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Однак відповідно до інформації, наявної у справі на момент її вирішення судом, вбачається, що долучений до справи оптичний диск з незалежних від суду причин не містить фіксацію подій від 6 грудня 2024 року за фактом виявлення у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного спяніння, незважаючи на те, що судом для належного оформлення матеріали даної адміністративної справи надсилались на адресу ВП № 8 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області для усунення виявлених судом в цій частині недоліків та долучення до адміністративного протоколу відео фіксації з нагрудних камер працівників поліції.
Натомість, суд встановив, що за інформацією від ВП № 8 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області вбачається, що через сплив 30-денного строку зберігання відеозапис подій від 6 грудня 2024 року не зберігся.
Таким чином долучені до справи матеріали взагалі не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 6 грудня 2024 року.
Отже, матеріали справи також не містять інформації на підтвердження того, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння 6 грудня 2024 року та що він відмовився від проходження огляду на стан спяніння в передбаченому законом порядку, чим не було спростовано версію сторони захисту в цій частині.
Виходячи з викладеного вмотивування суд зазначає, що з наданих поліцейськими доказів не вбачається доведеності того факту, що 6 грудня 2024 року ОСОБА_1 керував автомобілем «Хюндай» н. з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного спяніння.
В цьому сенсі суд зауважує, що на підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
За п. 1.10 Правил дорожнього руху України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Таким чином, враховуючи положення наведених правових актів та наявні матеріали справи, в суді не було підтверджено факту керування ОСОБА_1 6 грудня 2024 року автомобілем «Хюндай» н. з. НОМЕР_2 з ознаками спяніння, тобто виконання ним функцій водія в розумінні п. 1.10 ПДР.
Виходячи з наведеного обґрунтування, суд вважає, що суб'єктивне сприйняття обставин події поліцейськими щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем «Хюндай» н. з. НОМЕР_2 6 грудня 2024 року з ознаками алкогольного сп'яніння не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не було доведено об'єктивними доказами.
За ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Отже, суд дійшов переконання, що в діях ОСОБА_1 не був доведений склад правопорушення, передбачений ст. 130 ч. 1 КУпАП, оскільки у судовому засіданні не було доведено поза розумним сумнівом порушення ним вимог п. 2.5 ПДР, як особою, яка керує транспортним засобом.
На підставі викладеного вмотивування виключається провадження у вказаній справі згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за положеннями якої провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 10 днів з моменту проголошення.
Суддя: Д. О. Козлов