11.03.2026 Справа № 914/2719/24
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про недовіру суду у справі
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МРІЯ -320», м.Львів
про: визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ
Представники учасників справи: не викликалися.
ОСОБА_1 , м.Львів звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-320", м.Львів про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Хід розгляду справи викладно в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань.
На електронну пошту суду з накладенням електронного цифрового підпису від позивачки надійшла заява про недовіру суду (вх. № 7110/26).
Розглянувши подану заяву та дослідивши матеріали справи в сукупності, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи свою заяву позивачка зазначає, що з огляду на ситуацію, що склалася при розгляді справи, остання висловлює недовіру суду в особі головуючого судді Мазовіти А.Б. та просить передати справу на розгляд іншому складу суду, оскільки вважає, що дії судді свідчать про зловживання владою і конфлікт інтересів при розгляді справи, зокрема через такі обставини:
- відповідач систематично не виконує рішення суду про витребування доказів та не подає належно завірені копії документів до суду, вводить суд в оману щодо наявності в нього витребуваних документів, які є належними доказами при розгляді даного позову;
- подане нею 23.10.2025 клопотання про застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу не було задоволено судом;
- в матеріалах справи відсутній доказ - належно завірена копія протоколу загальних зборів ОСББ «МРІЯ-320» від 04 квітня 2019 року з додатками. Після повідомлення про це в судовому засіданні суду, останній не звернув на це уваги, а представник відповідача звинуватив в неуважності;
- на огляд суду були надані підроблені оригінали протоколів загальних зборів - фактично повідомила про злочин;
- з червня 2025 року постійно заявляє в суді про відсутність доказів, подачу до суду яких заявив відповідач у поданих заявах, але суд в особі судді Мазовіти А.Б. не вживає передбачених процесуальним законодавством заходів;
- суддя Мазовіта А.Б. вчиняє дії, що свідчать про конфлікт інтересів та надмірну симпатію стороні відповідача, поновлюючи строк на подачу до суду відзиву на позовну заяву без жодних на то підстав за відсутності доказів в матеріалах справи;
- суддя не звертає уваги, що сторона відповідача вводить суд в оману, заявляючи «Документи, надані ОСББ «МРІЯ-320», підтверджують правомірність прийнятих рішень» (стор. 3 абз. 4 відзиву), оскільки такі докази не подавались.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у Рішенні від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02), згідно з якою стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При вирішенні справи "Biluha v. Ukraine" Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи).
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено обставини, через які суддя не може брати участі в розгляді справи.
За змістом ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Позивачка вказує на те, що дії судді Мазовіти А.Б. свідчать про зловживання владою і конфлікт інтересів при розгляді справи.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
В контексті викладеного, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Слід зазначити, що приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
Як вбачається з наведених позивачкою доводів, остання здебільшого надає свою суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді під час розгляду справи стосовно витребування та дослідження поданих відповідачем доказів, а також вирішення питання щодо застосування до відповідача заходів процесуального примусу.
Суд зазначає, що, по-перше, ним було розглянуто всі подані позивачкою клопотання про витребування доказів, які були в результаті задоволені (про що, до речі, і зазначає сама позивачка за змістом поданої нею заяви про недовіру суду) та отримано всі можливі документи, що були витребувані, по-друге, суд жодним чином не впливає на ті чи інші рішення та дії учасників справи стосовно подачі будь-яких документів/доказів, кожен учасник користується своїми правами та обов'язками на власний розсуд та виходячи із можливості ними скористатись, по-третє, всі мотиви прийнятих рішень за результатом розгляду тих чи інших клопотань учасників справи викладено судом в усіх ухвалах, що містяться в матеріалах справи, та які є у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, наведені позивачкою доводи не є тими обставинами, з якими процесуальне законодавство пов'язує наявність підстав для відводу судді відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, позивачкою не надано будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суду в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи.
Також сама по собі незгода учасника справи із процесуальними рішеннями судді не свідчить про його упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість у справі, рішення по якій ще не прийняте, та не є підставою для відводу судді відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України. Адже доказів саме упередженості та необ'єктивності, а також зловживання владою і конфлікту інтересів судді Мазовіти А.Б. у даній справі позивачкою не надано.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Внутрішнє сприйняття позивачкою певних процесуальних дій суду під час розгляду справи не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Суд зауважує, що частиною 3 статті 198 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідно до завдання господарського судочинства головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Отже, розгляд заяв, клопотань є прерогативою та виключною процесуальною компетенцією суду і такі дії не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій. Якщо учасник справи не погоджується з тим чи іншим прийнятим судом процесуальним рішенням, він не позбавлений права оскаржити його в порядку ст. 255 Господарського процесуального кодексу (за умови, що те чи інше клопотання може бути оскаржене в принципі).
З огляду на викладене, заявлений відвід судді є необґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачкою відводу судді Мазовіті А.Б. від розгляду справи № 914/2719/24, матеріали справи підлягають передачі для визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про недовіру суду.
2. Заяву ОСОБА_1 про недовіру суду передати для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України.
Ухвалу складено 11.03.2026.
Суддя Мазовіта А.Б.