Ухвала від 10.03.2026 по справі 904/2684/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

10.03.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/1136/26)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1: Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат"

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ"

третя особа: арбітражний керуючий Юринець Арсен Володимирович

третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК"

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

третя особа: Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ"

третя особа: Державне підприємство "КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ"

третя особа: Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ"

про визнання договору недійсним

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м. Київ

до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

без участі (виклику) представників сторін

Суддя Примак С.А.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:

1. Визнати недійсним правочин про надання поворотної фінансової допомоги на загальну суму 2 781 555 190,00 (два мільярди сімсот вісімдесят один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто) гривень , укладений між ПОЗИКОДАВЦЕМ Акціонерним Товариством «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191307) та ПОЗИЧАЛЬНИКОМ Товариством з обмеженої відповідальністю «СИСТЕМ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ 31227326).

2. Застосувати наслідки визнання правочину недійсним, визначені ч.3 ст. 42 КУЗпБ зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ 31227326) повернути Акціонерному Товариству «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191307) майно, яке було отримане від Акціонерного Товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», а саме грошові кошти у розмірі 2 781 555 190,00 (два мільярди сімсот вісімдесят один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто) гривень.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення, в якій просить суд:

1. Накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» у розмірі 2 781 555 190,00 (два мільярди сімсот вісімдесят один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто) з метою забезпечення позову про визнання недійсним одного правочину ( за ст. 107 Закону України “Про акціонерні товариства») про надання поворотної фінансової допомоги на загальну суму 2 781 555 190,00 (два мільярди сімсот вісімдесят один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто) гривень, укладеного між ПОЗИКОДАВЦЕМ Акціонерним Товариством «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (ЄДРПОУ 00191307) та ПОЗИЧАЛЬНИКОМ Товариством з обмеженої відповідальністю «СИСТЕМ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», що складається з:

- Додаткової угоди № 9 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 9/1 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 9/2 від 29.04.2025, Додаткової угоди № 10 від 30.04.2025, Додаткової угоди № 11 від 01.05.2025, Додаткової угоди № 12 від 02.05.2025 до договору №304 від 10.03.2017 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 308 921 000,00 грн.

- Додаткової угоди № 9 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 9/1 від 28.04.2025 до договору №485 від 18.04.2017 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 600 000 000,00 грн.

- Додаткової угоди № 6 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 6/1 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 6/2 від 29.04.2025, Додаткової угоди № 7 від 30.04.2025, Додаткової угоди № 8 від 01.05.2025, Додаткової угоди № 9 від 02.05.2025 до договору №726 від 14.09.2018 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 140 634 190,00 грн.

- Додаткової угоди № 5 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 5/1 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 6 від 29.04.2025, Додаткової угоди № 7 від 30.04.2025, Додаткової угоди № 8 від 01.05.2025, Додаткової угоди № 9 від 02.05.2025 до договору № 392 від 02.04.2020 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 280 000 000,00 грн.

- Додаткової угоди № 4 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 4/1 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 4/2 від 29.04.2025, Додаткової угоди № 5 від 30.04.2025, Додаткової угоди № 6 від 01.05.2025, Додаткової угоди № 7 від 02.05.2025 до договору №954 від 28.09.2020 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 224 000 000,00 грн.

- Додаткової угоди № 4 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 4/1 від 28.04.2025, Додаткової угоди № 4/2 від 29.04.2025, Додаткової угоди № 5 від 30.04.2025, Додаткової угоди № 6 від 01.05.2025, Додаткової угоди № 7 від 02.05.2025 до договору №1230 від 24.12.2020 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 228 000 000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що підставою для звернення з позовом, та, відповідно, заявою про його забезпечення, стала інформація звіту про результати виконаного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства - АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», який залучений до матеріалів справи №904/2684/25 арбітражним керуючим Юринцем А.В.

У вказаному звіті зазначено: «Проведений аналіз фінансового стану АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ», в т.ч. згідно Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, вказує на: наявність ознак фіктивного банкрутства та ознак доведення до банкрутства АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ»; відсутність ознак приховування банкрутства та відсутність стійкої фінансової неспроможності. Фактичний фінансовий стан АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» не характеризується нездатністю підприємства виконати свої зобов'язання перед кредиторами. АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» в змозі погасити свої поточні зобов'язання (за виключенням заборгованості перед учасниками) в короткостроковий термін у разі погашення дебіторської заборгованості за договорами про надання поворотних фінансових допомог від пов'язаних осіб, тобто матиме змоги відновити платоспроможність. На момент відкриття справи про банкрутство АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» в діях посадових осіб АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» виявлені ознаки неправомірних дій відповідальних осіб, що призвели до його фінансової неспроможності, а саме керівництвом боржника не здійснювались заходи щодо повернення дебіторської заборгованості. Поворотна фінансова допомога видавалась протягом 2016-2020 років на короткостроковий термін, однак повернення не здійснювались, а борг щорічно відтерміновувався на наступний короткостроковий термін. В березні та квітні 2025 року керівництвом були укладені додаткові угоди до зазначених нижче договорів, які відтермінували повернення частини боргу до 2029 року (всього на суму заборгованості 1630 120 тис. грн). Інша заборгованість знов була пролонгована на короткостроковий термін (сума заборгованості 3 326 877 тис. грн). При наявності податкового боргу, заборгованості по заробітній платі та протермінованої кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, посадові особи підприємства відмовились від отримання вказаних коштів в 2024 році та підписали додаткові угоди, згідно яких було перенесено термін повернення грошових коштів на 2025-2029 р.р. в загальній сумі 4 956 997 тис. грн.».

Тобто, саме неповернення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги та продовження строку повернення до 2029 року, призвело до неплатоспроможності боржника, натомість повернення сум допомоги ПОЗИЧАЛЬНИКАМИ забезпечило б можливість відновити платоспроможність і розрахуватись з кредиторами.

Отже, в результаті укладення оспорюваного правочину відповідач АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» відмовився від повернення активів, за рахунок яких мали бути задоволені вимоги позивача, як кредитора, чим було порушено мої права на отримання виконання за судовим рішенням, винесеним на користь позивача.

Як зазначає позивач, у випадку визнання судом недійсним оспореного правочину, відповідач 2 ТОВ «СКМ» зобов'язаний буде повернути боржнику - відповідачу 1 АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» 2 781 555 190,00 (два мільярди сімсот вісімдесят один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто).

Враховуючи наслідки визнання правочину недійсним, встановлені нормами спеціального законодавства п.3 ст. 42 КУзпБ - повернення стороною боржнику майна, яке було отримане за оспореним правочином, черговість задоволення вимог кредиторів (вимоги позивача відносяться до 4 черги - отже їх задоволення можливе лише після і лише у випадку задоволення вимог кредиторів, що слідують попереду), розмір вимог, що будуть задовольнятись за першою-третьою чергою, для захисту прав як кредитора співмірним до позову є накладення арешту на майно та кошти ТОВ «СКМ» у розмірі вартості майна, що належатиме повернути, тобто у розмірі 2 781 555 190,00 (два мільярди сімсот вісімдесят один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сто дев'яносто).

Таким чином, на думку позивача, відповідають вимогам критерію співрозмірності потенційний результат вирішення позову та характер забезпечення про вжиття якого позивач просить суд.

Щодо дотримання критерію збалансованості: відповідно до звіту про фінансові результати ТОВ «СКМ» за 2025 рік, що наявний у відкритих джерелах інформації та копія якого додається до цієї заяви, відповідач 2 у за підсумками 2025 фінансового року отримало чистий дохід у розмірі 3 662 094 000,00 (три мільярди шістсот шістдесят два мільйони дев'яносто чотири) гривень, що на 2 520 586 000 (два мільярди п'ятсот двадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят шість) гривень більше, ніж чистий дохід відповідача 2 за аналогічний період попереднього 2024 року.

Позивач вказує, що таким чином відповідає критерію збалансованості вжиття судом забезпечення шляхом накладення арешту на 2 781 555 190,00 грн., оскільки не стане непомірним фінансовим тягарем для відповідача 2 та абсолютно співмірно саме з тією сумою чистого доходу, що був отриманий відповідачем 2 у фінансовий рік, коли було укладено оспорюваний правочин.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постанові Верховного Суду від 13.01.2020 №922/2163/17.

Господарський суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Крім того, на переконання суду, накладення арешту на майно відповідача може призвести до блокування його господарської діяльності за відсутності доказів того, що відповідачем вчинюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, - що є неприпустимим, серед іншого, під час воєнного стану.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Господарський суд звертає увагу на те, що наявність спору, з яким позивач звернувся до суду, не є автоматичною підставою для накладення арешту на майно відповідача. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Відтак викладені у заяві про забезпечення позову мотиви щодо можливої незаконної поведінки відповідача носять умовний, гіпотетичний характер та не спростовують факту відсутності умисного ухилення відповідача від подальшого виконання рішення суду.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про вжиття, визначених нею заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в Господарському процесуальному кодексу України, обов'язок заявника у заяві наводити обґрунтуванням доцільності та необхідності вжиття кожного конкретного заходу забезпечення позову відповідними обставинами та надавати докази, що підтверджують такі обставини.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили 10.03.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.А. Примак