03.02.2026 року м.Дніпро Справа № 908/61/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Солодовій І.М.
Представники сторін:
від позивача: ГЕДІКОВ СЕРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ (поза межами, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, довіреність
від скаржника: КУЗЬМІНОВ ДМИТРО ВАЛЕРІЙОВИЧ (поза межами, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, ордер
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025 у справі № 908/61/25 (суддя Лєскіна І.Є.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОІНВЕСТ 08" (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, село Першотравневе, вул.Центральна, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35834331)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (69091, м.Запоріжжя, вул. Вознесенівська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30847304)
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОІНВЕСТ 08" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про зобов'язання здійснити поставку насіння соняшнику в кількості 421,451 тон, за ціною 19000,38 грн за тону, на умовах FCA (склад Постачальника) - Дніпропетровська область, Нікопольський район с. Долинське, вул. Центральна, 1 (тлумачення Інкотермс 2010), згідно з умовами договору поставки № А 1715 від 02.09.2024, стягнення неустойки у сумі 784757,45 грн та збитків у сумі 3737,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 02.09.2024 укладено договір поставки № А 1715 та Специфікацію № 1 до нього, за умовами яких відповідач (постачальник) зобов'язався передати у власність позивача (покупця) насіння соняшнику врожаю 2024 року у кількості 1000 тон (+/- 10%) за ціною 19000,38 грн з ПДВ за тону у строк до 30.09.2024. Фактично відповідачем поставлено лише 478,549 тон товару, решта партії товару у кількості 421,451 тон не поставлена, що і стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025 позов задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ "Славутич" поставити ТОВ "АГРОПРОІНВЕСТ 08" згідно з умовами договору поставки № А 1715 від 02.09.2024 насіння соняшнику в кількості 421,451 тон, за ціною 19000,38 грн за тону на умовах FCA (склад Постачальника) - Дніпропетровська область, Нікопольський район с. Долинське, вул. Центральна, 1 (тлумачення Інкотермс 2010). Стягнуто з ТОВ "Славутич" на користь ТОВ "АГРОПРОІНВЕСТ 08" неустойку у розмірі 784757,45 грн, збитки у розмірі 3737,20 грн та судовий збір у розмірі 105554,68 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач довів належними та допустимими доказами, надавши ту їх необхідну кількість, яка відповідає стандарту доказування «вірогідність доказів», порушення відповідачем зобов'язання в частині поставки товару у строки та кількості, передбачені договором поставки та Специфікацією до нього. Суд встановив, що позивач вчинив усі необхідні дії для забезпечення передання та одержання товару: направив на виконання п. 10 Специфікації список транспортних засобів, отримав частину товару упродовж 04-05.09.2024, направив 24.09.2024 транспортний засіб для отримання товару на адресу місця поставки, направив на адресу відповідача 14.10.2024 та 08.11.2024 вимоги про виконання умов договору. Суд відхилив доводи відповідача про те, що позивач не виконав обов'язок щодо повідомлення про транспортні засоби та час їх прибуття, а також про неможливість зобов'язати відповідача виконати умови договору у зв'язку із закінченням строку його дії 30.09.2024, оскільки відповідно до п. 9.1 договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025 у справі № 908/61/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також просить стягнути з ТОВ "АГРОПРОІНВЕСТ 08" на користь ТОВ "Славутич" понесені у справі судові витрати на професійну правничу допомогу та сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі стандарту доказування «вірогідності доказів» та дійшов висновків на припущенні, що потягло за собою незастосування закону, який підлягав застосуванню, та ухвалення незаконного рішення.
Апелянт зазначає, що для виконання умов договору на умовах FCA позивач зобов'язаний був забезпечити транспортування (вивезення) товару зі складу продавця. Позивач стверджує, що надіслав на електронну адресу відповідача лист з переліком транспортних засобів під завантаження товаром, однак фактичної подачі транспортних засобів під завантаження позивач не здійснив, у зв'язку з чим відповідач не відпустив товар зі свого складу.
Апелянт наполягає на тому, що ділові відносини сторін були завершені на етапі передання партії насіння соняшнику у розмірі 478,549 тон, а позивач як покупець за договором не виконав свого обов'язку щодо купівлі узгодженого специфікацією № 1 обсягу насіння соняшнику у розмірі 1000 тон.
Апелянт заперечує доводи позивача про те, що відповідач в усній розмові відмовився від поставки насіння соняшнику, вказуючи, що відповідач як сільгоспвиробник зацікавлений у продажі насіння соняшнику за узгодженою ціною.
Апелянт посилається на положення статей 538, 664, 688, 689, 690, 692 ЦК України та статті 265 ГК України, зазначаючи, що не направивши машини під завантаження, позивач фактично відмовився від договору, у зв'язку з чим порушення господарського зобов'язання за договором зі сторони відповідача вчинено не було. Вважає, що позивач відмовився від договору згідно з положенням ст. 706 ЦК України.
Апелянт вказує, що надані позивачем докази (договір перевезення, лист з переліком машин під завантаження, подорожній лист від 24.09.2024, претензія) як окремо, так і у сукупності не свідчать про подачу транспорту під завантаження на склад відповідача, оскільки достовірно не дають можливості пересвідчитися про виїзд автомобіля та подачу його за адресою складу, а також відсутні докази звернення водія автомобіля до співробітників відповідача з метою завантаження.
Апелянт зазначає, що оцінка показань свідків здійснена судом упереджено, оскільки описані судом обставини їх надання є очевидним природним процесом і не залежать від волі свідків. Суд також дійшов безпідставних висновків щодо оцінки повноважень робітників, так як усі вони займають різні посади, у зв'язку з чим мають різний рівень повноважень.
Апелянт вказує, що пункт 10 Специфікації № 1 не узгоджується із комерційною практикою, згідно з якою перелік транспортних засобів надсилається на кожний день окремо, з метою інформування точної дати подачі автомобіля та вказівкою на конкретний автомобіль. Натомість лист з реєстром автомобілів вказує на подачу великого переліку можливих автомобілів у період з 04.09.2024.
Апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14, щодо застосування тлумачення contra proferentem, зазначаючи, що договір розроблений стороною покупця та містить не досить чіткі умови.
Апелянт зазначає, що наразі вимагання здійснення поставки насіння соняшнику врожаю 2024 року за узгодженою у вересні 2024 року ціною є неможливим як з підстав зміни кон'юнктури ринку, так і у зв'язку з відсутністю цього товару. Вказує, що відповідач як постачальник за договором вже реалізував весь врожай насіння соняшника 2024 року, що підтверджується статистичною звітністю та довідкою товариства, наразі залишок насіння соняшника складає 6,3 тони.
Апелянт також зазначає, що в порушення умов електронного документообігу позивач надсилав вимоги про поставку на фізичну адресу відповідача, чим сприяв затягуванню вирішення спірної ситуації та позбавив можливості вирішення ситуації у позасудовому порядку. Вважає, що позивач вчиняв дії не для досягнення мети вирішення ситуації, а з метою створення штучних доказів, що свідчить про його недобросовісну поведінку.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
ТОВ "АГРОПРОІНВЕСТ 08" заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "Славутич" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на наступне:
Позивач зазначає, що надані сторонами та проаналізовані судом першої інстанції фактичні докази підтверджують той факт, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором поставки, при цьому невиконання своїх обов'язків мало місце саме зі сторони відповідача.
Позивач вказує, що на виконання правил Інкотермс щодо базису поставки FCA він уклав договори перевезення із перевізниками, у специфікаціях до яких було визначено про необхідність прибуття їх транспортних засобів за місцем знаходження складських приміщень ТОВ "Славутич" для завантаження соняшником починаючи з 04.09.2024. На виконання пункту 10 Специфікації № 1 до договору поставки на електронну адресу відповідача 03.09.2024 був направлений лист на відвантаження соняшнику з переліком перевізників, кількістю транспортних засобів та їх державними номерами.
Позивач зазначає, що 04.09.2024 на електронну адресу відповідача була направлена довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 690 від 03.09.2024 на отримання насіння соняшнику у кількості 1100 тон. За погодженням із відповідачем позивач забезпечив прибуття транспортних засобів під завантаження 04 та 05.09.2024, за результатами чого було отримано 478,549 тон товару та сплачено його вартість у повному обсязі.
Позивач наполягає на тому, що 24.09.2024 він забезпечив прибуття транспортного засобу одного із перевізників для завантаження товару, однак товар не був завантажений виключно з вини відповідача, який відмовився від виконання умов договору «в зв'язку із збільшенням ціни на ринку на товар». Відправка транспортного засобу під завантаження 24.09.2024 та його повернення порожнім підтверджується договором на перевезення вантажів, специфікацією до нього, претензією перевізника, подорожнім листом, відповіддю на претензію, відповіддю на запит адвоката перевізника та письмовими поясненнями менеджера позивача.
Позивач вказує, що протягом строку дії договору він двічі (14.10.2024 та 08.11.2024) звертався до відповідача із вимогами про виконання зобов'язання в натурі та допоставку всієї кількості товару. При цьому позивач будь-якою своєю дією не відмовлявся від виконання умов договору в частині прийняття усієї кількості товару.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог статті 664 ЦК України не надав в розпорядження позивача усю кількість товару та не виконав вимоги п. А.7 Правил Інкотермс в редакції 2010 року, а саме не сповістив позивача про те, що призначені останнім перевізники не прийняли поставку товару у визначені строки.
Позивач заперечує проти посилання апелянта на ст. 706 ЦК України, оскільки ця норма регулює роздрібну купівлю-продаж, а не спірні правовідносини. Також вказує, що позиція відповідача в апеляційній скарзі суперечить його позиції у суді першої інстанції, де він наполягав на тому, що строк дії договору закінчився 30.09.2024.
Позивач зазначає, що насіння соняшнику є товаром з родовими ознаками, який є замінним, тому відповідач не позбавлений можливості придбати відповідний товар та передати його позивачу. Зміна кон'юнктури ринку не має значення для правовідносин сторін, оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар за узгодженою ціною.
Щодо витрат на правову допомогу позивач зазначає, що заявлений відповідачем розмір 40000,00 грн за подання апеляційної скарги не є співмірним із наданою послугою та не відповідає принципу співрозмірності витрат часу.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/61/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025 у справі № 908/61/25 (суддя Лєскіна І.Є.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
26.05.2025р. матеріали справи № 908/61/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025 у справі № 908/61/25 (суддя Лєскіна І.Є.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.01.2026 об 12:30 годин.
В судовому засіданні, що відбулось 20.01.2026 судом оголошено перерву до 03.02.2026 на 09:20 год.
03.02.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що:
Між відповідачем ТОВ "Славутич" (Постачальник) та позивачем ТОВ "АГРОПРОІНВЕСТ 08" (Покупець) 02.09.2024 укладено Договір поставки № А1715, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар: насіння соняшнику врожаю 2024 року. Сторонами 02.09.2024 підписано Специфікацію № 1 до договору, якою погоджено поставку насіння соняшнику врожаю 2024 року у кількості 1000 тон (+/- 10%) за ціною 19000,38 грн з ПДВ за тону, загальна вартість товару з ПДВ 14% - 19000380,00 грн. Умови передачі товару: FCA (склад Постачальника) - Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське, вул. Центральна, 1 (тлумачення Інкотермс 2010). Термін поставки: до 30.09.2024. На виконання зазначеного договору та Специфікації в період 04-05.09.2024 здійснено часткову поставку товару в кількості 478,549 тон, що підтверджується видатковими накладними № 0000039 від 04.09.2024 та № 0000040 від 05.09.2024, товаро-транспортними накладними. Позивачем здійснено оплату за поставлену частину партії товару платіжними інструкціями № 13210 від 05.09.2024, № 845295 від 06.09.2024, № 13251 від 09.09.2024, № 13263 від 10.09.2024, № 13302 від 13.09.2024, № 13903 від 15.10.2024. Поставка решти партії товару у кількості 421,451 тон не відбулась. Позивачем 14.10.2024 та 08.11.2024 направлено на адресу відповідача вимоги про виконання умов договору поставки в частині допоставки товару.
В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:
«Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».
Звертаючись із позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ08» згідно з умовами договору поставки №А1715 від 02.09.2024 насіння соняшнику в кількості 421,451 тон, за ціною 19 000,38 грн за тону на умовах FCA (склад Постачальника) - Дніпропетрвоська область, Нікоопольський район, с. Долинське вул. Центральна, 1 (тлумачення Інкотермс 2010) та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОІНВЕСТ 08» неустойки в сумі 784 757,45 грн, а також збитків в розмірі 3 737,20 грн, позивач наводив наступні юридичні факти: «… За для здійснення поточної господарської діяльності пов'язаної із переробкою насіння соняшнику, 02 вересня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛАВУТИЧ» (надалі - «Постачальник», Відповідач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОПРОІНВЕСТ 08» (надалі - «Покупець», Позивач) був укладений договір поставки за № А 1715 (надалі - Договір поставки). …
… 02 вересня 2024 року, сторонами була узгоджена та підписана Специфікація № 1 до Договору поставки, за якою, Відповідач зобов'язався поставити Позивачу у строк до 30.09.2024 року Товар у кількості 1 000 тон +/- 10 % за ціною 19 000,38 грн. за одну тонну з врахуванням ПДВ - 14 %. Товар мав бути поставлений на умовах FCA (склад Постачальника) - Дніпропетровська область, Нікопольський район с. Долинське, вул. Центральна, 1 (тлумачення Інкотермс 2010).
Враховуючи, що сторонами передбачена можливість поставки Товару із похибкою у +/- 10 %, мінімальна кількість товару, яка мала бути поставлена Відповідачем в узгоджені строки складає 900 тон (1000 тон - 10 %).
В порушення умов Договору поставки, зобов'язання Відповідача з поставки Товару були виконані частково, а саме, за підписаною Специфікацією № 1 від 02.09.2024р., Відповідачем поставлено Товару всього у кількості 478,549 тон, що підтверджується видатковими накладними № 0000039 від 04.09.2024р. та № 0000040 від 05.09.2024р. та відповідними товарно-транспортними накладними (копії додаються). При цьому, Позивач виконав у повному обсязі свої грошові зобов'язання з оплати поставленої частини товару, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (копії додаються).
Враховуючи узгоджені умови поставки Товару, 24 вересня 2024 року у пункт завантаження: ТОВ «Славутич» Дніпропетровська обл., Нікопольський район, с. Долинське, вул. Центральна 1, був поставлений під завантаження транспортний засіб найнятого Позивачем перевізника (ТОВ «Транс Експидишн») - автомобіль ДАФ із причепом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ).
Після довготривалого очікування завантаження транспортного засобу, Відповідачем так і не було здійснено завантаження транспортного засобу, про що було повідомлено водія, після чого він виїхав порожнім у зворотному напрямку.
Уповноважений представник Позивача (менеджер) до остаточної дати поставки Товару (30.09.2024р.) неодноразово телефонував керівнику Відповідача із проханням здійснити поставку всього узгодженого обсягу Товару, на що представник Відповідача повідомив, «що постачати Товар - не збирається з огляду на те, що ціна на Товар значно зросла».
Фактично, Відповідач відмовився від виконання зобов'язань з поставки Товару у кількості 421,451 тони ( 900 тон - 478,549 тон) в односторонньому порядку.
З метою досудового врегулювання питання допоставки Товару у погодженій кількості, Позивач 14.10.2024 року звернувся до Відповідача із письмовою вимогою Вих. № 50 від 14.10.2024 року (копія додається) в якій просив негайно виконати зобов'язання в натурі і поставити згідно з погодженими умовами (Специфікацією № 1 від 02.09.2024р.) до Договору поставки насіння соняшнику врожаю 2024 року у кількості не менше 421,451 тони, а також, сплатити неустойку за порушення строків поставки товару.
Відповідна вимога була направлена відповідачу засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом) на зареєстровану адресу останнього (69091, м. Запоріжжя, вул. Вознесенівська, буд. 4). Відповідну Вимогу Відповідач не отримав і поштовий конверт 30.10.2024р. повернувся на адресу Позивача в зв'язку із закінченням терміну зберігання. Позивач з метою врегулювання спору, повторно 08.11.2024 року звернувся до Відповідача із вимогою, Вих. № 53, від 08.11.2024р. про виконання зобов'язань з поставки товару та сплати неустойки за порушення строків поставки товару.
За для отримання вимоги, вона була направлена рекомендованими листами, за двома адресами, а саме, за місцезнаходженням Відповідача (69091, м. Запоріжжя, вул. Вознесенівська, буд. 4), та за місцем знаходження складських приміщень Відповідача, що є місцем поставки Товару за Договором поставки (Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Долинське, вул. Центральна, 1).
Надіслані вимоги Відповідач вкотре не отримав і поштовий конверт 24.11.2024р. (трекінг пересилання 6910415494368) повернувся на адресу Позивача в зв'язку із закінченням терміну зберігання. По іншому листу (трекінг пересилання 6910415494350), що був направлений за місцем знаходження складських приміщень Відповідача, на сайті АТ «Укрпошта», станом на дату подачі цього позову, не має інформації про вручення відповідного листа Відповідачу, при цьому, лист також не повернувся Позивачу.
З огляду на викладене, Позивачем було здійснено всіх можливих і необхідних заходів задля досудового врегулювання спору, при цьому Відповідач шляхом неотримання відповідних письмових вимог Позивача, фактично ухилився від повного виконання зобов'язання з поставки товару за укладеним Договором поставки та від досудового врегулювання спору. Станом на дату складання цієї позовної заяви,
Відповідачем так і не був поставлений Товар в повному обсязі, що зумовлює звернення до суду із даним позовом. …
… Як свідчать матеріали справи, відповідно до порядку передачі товару покупцю, визначеного сторонами у договорі поставки, передача товару (насіння соняшнику) здійснюється на умовах FCA (склад Постачальника), тобто, за місцезнаходженням товару (пункти 1.3, 4.2. договору).
Термін «франко-перевізник» (FCA FREE CARRIER) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження.
При цьому, слід зазначити, що невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань однією із сторін договору, закономірно має своїм наслідком порушення як майнових, так і немайнових інтересів іншої сторони за договором.
У спірних правовідносинах невиконання Відповідачем, як постачальником, умов договору щодо видачі позивачу (покупцю) усієї кількості Товару який підлягав поставці, унеможливлює для Позивача фактичне отримання такого товару у повному обсязі та, як наслідок, порушує майнові права та інтереси Позивача. Тобто, порушене право Позивача полягає у позбавленні Позивача можливості реалізувати право на отримання товару за договором у повному обсязі та у порушенні права власності на майно (товар). …
… За вищенаведеним обґрунтуванням, укладений між сторонами Договір поставки передбачає обов'язок Постачальника (Відповідача) передати Покупцю (Позивачу) товар в кількості 900 тон, і не виконання такого обов'язку у кількості 421,451 тони, порушує права Позивача, що є достатньою правовою підставою для примусового зобов'язання Відповідача здійснити поставку такої кількості товару в натурі. …
… Положеннями Договору поставки, а саме, пунктом 6.2. його сторонами погоджено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Постачальником своїх зобов'язань по передачі товару, Постачальник сплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості не переданого (не в повному обсязі переданого) або несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань. …
… за порушення виконання умов Договору, щодо поставки Товару у погодженому обсязі, а саме, недопоставку в кількості 421,451 тон, в обумовлені Договором строки, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку у розмірі 784 757,45 (сімсот вісімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім грн., 45 копійок) гривень. …
… На виконання умов укладеного Договору, сторонами була узгоджена та підписана Специфікація № 61 від 03.09.2024 року, за якою Замовник ( Позивач) доручає, а Перевізник зобов'язується доставити вантаж, а саме, насіння соняшнику врожаю 2024 року, пункт завантаження: ТОВ «Славутич» Дніпропетровська обл., Нікопольський район, с. Долинське, ул. Центральна 1, пункт розвантаження: ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08», Запорізька область, Вільнянський район, вул. Григорія Сковороди, 22. Пунктом 1.10. Специфікації був узгоджений перелік автотранспортних засобів які мають виконувати перевезення вантажу.
04 та 05 вересня 2024 року Перевізником на замовлення Позивача, у вищевказаний пункт завантаження були поставлені автотранспортні засоби, які були звантажені насінням соняшника, що в свою чергу був доставлений до пункту розвантаження. Відповідні послуги були фактично надані Перевізником без будь-яких заперечень, а тому, вони були сплачені Позивачем у встановленому порядку.
В той же час, в межах виконання Специфікації № 61 від 03.09.2024 року, Перевізником 24 вересня 2024 року у пункт завантаження: ТОВ «СЛАВУТИЧ», Дніпропетровська обл., Нікопольський район, с. Долинське, вул. Центральна 1, був поставлений під завантаження транспортний засіб - автомобіль ДАФ із причепом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ). Після прибуття у пункт завантаження, транспортний засіб з вини Відповідача не був завантажений Товаром, а тому, транспортний засіб вибув порожнім у зворотному напрямку.
З огляду на вказане, Перевізником, у зв'язку із забезпеченням прибуття під завантаження транспортного засобу та його вибуття порожнім були понесені додаткові витрати.
16.10.2024 року Позивачем була отримана претензія від Перевізника, за якою останній просив сплатити йому суму додаткових витрат пов'язаних із поїздкою 24.09.2024 року у загальній сумі 3737,20 грн. (копія додається).
З огляду на обґрунтованість претензії, Позивачем, у межах тридцяти денного строку наданого для підготовки відповіді на претензію, була надана відповідь із згодою погасити витрати Перевізника (копія відповіді на претензію від 11.11.2024р. вих. № 54 - додається).
12.11.2024 року, відповідна претензійна сума була сплачена на розрахунковий рахунок Перевізника (копія платіжної інструкції додається), а тому, дана сума є прямими збитками Позивача, які останній поніс в зв'язку із невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань щодо повної поставки Товару в обумовлені строки.
З огляду на вищевикладене нормативно правове обґрунтування, Позивач вважає, що належним способом захисту для нього як покупця, у відповідній частині, може бути звернення до Продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку відвантажити Товар у погодженій кількості та в обумовлені строки. …».
Відповідно до частин 1, пунктів 4-6 частини 3, частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:
1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
3. Відзив повинен містити:
4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;
5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;
4. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
В своєму відзиві на позовну заяву, Відповідач, відповідно визнавав наступні фактичні обставини і наводив свої заперечення: «… Отже, сторони підписавши договір поставки обумовили наступні умови:
1. ТОВ «СЛАВУТИЧ» зобов'язано передати в термін до 30.09.2024 року насіння соняшнику у кількості 1000 тон (+/- 10% )
2. Передача товару FCA - ( Склад Постачальника) - Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Долинське, вул.Центральна 1
3. Сторони ведуть переписку за допомогою елетронних адрес, які визначені у п. 9 договору (sayko@ofc-pkd.com.ua - пошта позивача, 6431@ukr.net - пошта відповідача)
4. Термін поставки Товару: до 30.09.2024 р
5. Покупець до початку подачі автомобілів під завантаження Товаром надає Постачальнику в письмовому вигляді інформацію про транспортні засоби (найменування та державний номер), які будуть здійснювати перевезення Товару. Така інформація надається у вигляді переліку транспортних засобів шляхом направлення його на електронну адресу Постачальника, вказану в Договорі поставки.
На виконання умов договору ТОВ «СЛАВУТИЧ» здійснило часткову поставку товару у кількості 478,549 тон, що також зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджується видатковими накладними 0000039 від 04.09.2024 року та 0000040 від 05.09.2024 року та ТТН.
Позивач у позові зазначає, що начебто 24.09.2024 року надав транспортний засіб ДАФ із причепом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який, як зазначено в претензії від 16.10.2024 року, простояв майже 5 годин проте так і не був завантажений насінням. І після повідомлення водія менеджером позивача поїхав порожнім. …
… Як вбачається з підписаного сторонами договору сторони визначили як зобов'язання відповідача (продавця) поставити насіння соняшника відповідно до умов поставки FCA (Інкотермс), зокрема: до 30.09.2024 року обсяг становить 1000 тон (+/- 10%), загальною вартістю 19 000 380,00 грн.
… Обов'язком відповідача (продавця) передати товар у кількості, яка визначена у Специфікації №1 та у строки встановлені Специфікацією поставити такий товар. Виходячи з умов Договору такий обов'язок вважається виконаним з моменту відвантаження товару та підписання сторонами видаткової накладної. (пункти 1.4, 4.3 Договору).
При чому такому обов'язку передує вчинення певних дій сторін договору, зокрема: зі сторони покупця вчинення дій щодо завчасного повідомлення Постачальника в письмовому вигляді інформацію про транспортні засоби (найменування та державний номер), які будуть здійснювати перевезення Товару. Така інформація надається у вигляді переліку транспортних засобів шляхом направлення його на електронну адресу Постачальника, вказану в Договорі поставки (п. 10 Специфікації, п. 9.4 Договору). Отже, сторони встановили певну послідовність та взаємну обумовленість дій покупця і продавця. …
… Аналізуючи надані документи позивача можна прийти до висновку, що позивач та перевізник не погоджували між собою перевезення вантажу з пунктом навантаження ТОВ "Славутич", Дніпропетровска обл.Нікопольский р-н.,с.Долинське. ул. Центральна.1 саме 24 вересня 2024 року, адже специфікація була підписана саме на партію, яку позивач отримав про що останній зазначає у позові та надає відповідні документи (видаткові накладні та ТТН). Окрім того варто звернути увагу на те, що строк поставки з моменту навантаження 1 доба з моменту навантаження тобто до 05.09.2024 року.
Жодних інших документів які б свідчили про те, що позивач направив саме 24.09.2024 року автомобіль позивач не надав. …
… Додатково хотілось звернути увагу суду на кількість транспортних засобів, які позивач направив для того, або загрузити 451 тону соняшнику. Як видно з поданих документів, а саме ТТН, які позивач надав в якості підтвердження отриманого товару у кількості 478,549 тон, то з даного вбачається, що для вивезення кількості товару у розмірі 478,549 тон знадобилось 14 вантажівок з напівпричіпами, тоді як позивач, начебто, направляє на загрузку 451 тони лише одну вантажівку при чому 24.09.2024 року достеменно знаючи, що один автомобіль не зможе виконати таку роботу за такий невеликий проміжок час (7 днів до остаточної дати поставки 30.09.2024 року). ….
… Звертаємо увагу суду, що у період дії Договору позивач жодного разу не звертався до відповідача з будь якими претензіями, листами чи проханнями про поставку насіння соняшника. З претензією позивач звернувся до відповідача лише 14.10.2024 повторно 8.11.2024 року, позов подав 06.01.2025 року, тобто після закінчення дії Договору …
… Так, як сторона позивача не надала належних доказів того, що автомобіль приїздив 24.09.2024 року то і обов'язку відшкодовувати збитки за транспортні перевезення, яких по факту не відбувалось також немає. …».
Колегія суддів зауважує, що на підтвердження своїх заперечень в якості Додатків 1 - 6 відповідачем подано:
- табель обліку робочого часу;
- накази на прийняття на роботу співробітників;
- трудові книжки;
- оборотно-сальдова відомість;
- скріншоти поштової скриньки 6431@ukr.net;
- заяви свідків.
Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України:
1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
У відповіді на відзив, позивач навів наступні пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення: «… дійсно пунктом 10 Специфікації № 1 до Договору поставки, на який посилається Відповідач визначено, з метою недопущення випадків шахрайства Покупець до початку подачі автомобілів під завантаження Товаром надає Постачальнику в письмовому вигляді інформацію про транспортні засоби (найменування та державний номер), які будуть здійснювати перевезення Товару. Така інформація надається у вигляді переліку транспортних засобів шляхом направлення його на електронну адресу Постачальника, вказану в Договорі поставки. Постачальник зобов'язується контролювати хід відвантаження і здійснювати відвантаження товару за цією Специфікації виключно в транспортні засоби, інформація про яких надана Покупцем.
В реквізитах сторін договору поставки, в графі Постачальник, вказана електронна адреса: 6431@ ukr.net, така сама електронна адреса Постачальника зазначена у пункті 11Специфікації № 1. До матеріалів справи Відповідачем зокрема долучені скріншоти вхідних листів електронної пошти Постачальника 6431@ ukr.net за період з 01 вересня по 03 вересня 2024р (1 аркуш) та за період з 03.09.2024 року по 05.09.2024 р. (1 аркуш).
Так, із даних скріншотів вбачається, що на електронну адресу Постачальника, від відправника «Филимонов Максим Юрьевич», були отримані:
- 03.09. 24р.- Договор АПІ;
- 03.09.24р. - Письмо на отгрузку Подсолнечника для Славутич ТОВ с 04.09.24;
- 04.09.24р. - Доверенность. Філімонов Максим Юрійович, є менеджером з постачання відділу постачання ТОВ «Агропроінвест 08» який супроводжував зі сторони Позивача виконання сторонами Договору поставки і який був постійно на зв'язку із директором (власником) Відповідача.
ОСОБА_2 , прийнятий на посаду менеджера з постачання Позивача, згідно із Наказом № 12 від 10.02.2023 року (копія Наказу додається). …
… 03.09.2024 року на адресу Відповідача від зазначеного уповноваженого робітника Позивача - на виконання положень п. 10 Специфікації № 1 був направлений Лист на відвантаження соняшнику (копія листа, а також скріншот електронної пошти щодо відправки додається).
Згідно із змістом вказаного листа, Відповідач був у належний спосіб повідомлений про перевізників, кількість транспортних засобів, їх державні номери, в які необхідно з 04.09.2024 року завантажувати Товар (насіння соняшнику). Серед інших перевізників (ТОВ «Роса - С», ЄДРПОУ 36705781, ТОВ «Тек Хортиця», ЄДРПОУ 44897748, ФОП Розін О.Б. ІПН НОМЕР_3 ) був зазначений перевізник - ТОВ «Транс Експидишн», ЄДРПОУ 43222010, а також, вказаний транспортний засіб ДАФ із причепом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_4 .
Таким чином, Позивач, згідно із визначеними умовами поставки заздалегідь, до дати подання транспортних засобів під завантаження, виконав свій обов'язок і повідомив Відповідача про відповідні транспортні засоби, як мають бути ним завантажені Товаром. Тому, приїзд вищевказаного транспортного засобу під завантаження 24.09.2024 року, повністю узгоджується із раніш наданою Відповідачу інформацією згідно з умовами Договору поставки.
Крім того, твердження Відповідача про, начебто, неповідомлення його про транспортні засоби які повинні бути поставлені під завантаження, спростовуються фактом завантаження відповідних транспортних засобів, які вказані у письмовому повідомленні, отриманому Відповідачем 03.09.2024 року. Як свідчать долучені до матеріалів справи товарно - транспортні накладні від 04 та 05 вересня 2024р., насінням соняшника завантажувались саме у ті транспортні засоби і тих перевізників які вказані у листі - повідомлені. …
… Акцентуємо увагу суду, що на прохання бухгалтерії Відповідача, представником Позивача - менеджером ОСОБА_2 крім повідомлення 04.09.2024 року на електронну адресу Відповідача була направлена довіреність на отримання товарно - матеріальних цінностей № 690 від 03.09.2024 року, (копія Довіреності, а також, скріншот електронної пошти щодо відправки додається).
За вказаною довіреністю надано повноваження начальнику дільниці Позивача ОСОБА_3 на отримання від ТОВ «Славутич» насіння соняшнику врожаю 2024 року у кількості 1100 тон, тобто, максимальної кількості Товару яка визначена умовами Специфікації № 1 до договору поставки (1000 тон + 10 %).
Вказана юридична значима дія, свідчить, що Позивач не відмовлявся від поставки частини Товару, а мав намір отримати від Відповідача усю максимальну кількість Товару за укладеною Специфікацією (1100 тон). …
… Згідно із пунктом 2.9. Договору, перевізник зобов'язаний забезпечити своєчасну подачу в пункт навантаження справного транспорту, придатного для перевезення даного виду вантажу, що відповідає всім санітарним вимогам, згідно підписаної Специфікації (заявки) до Договору.
На виконання умов укладеного Договору, сторонами була узгоджена та підписана Специфікація № 61 від 03.09.2024 року, за якою Замовник (Позивач) доручає, а Перевізник зобов'язується доставити вантаж, а саме, насіння соняшнику врожаю 2024 року, пункт завантаження: ТОВ «Славутич» Дніпропетровська обл., Нікопольський район, с. Долинське, ул. Центральна 1, пункт розвантаження: ТОВ «АГРОПРОІНВЕСТ 08», Запорізька область, Вільнянський район, вул. Григорія Сковороди, 22.
Пунктом 1.10. Специфікації був узгоджений перелік автотранспортних засобів які мають виконувати перевезення вантажу. Слід зазначити, що такий перелік відповідає Листу повідомленню направленому Відповідачу згідно з положеннями Договору поставки (обставини описані вище).
Пунктом 1.2. Специфікації № 61 передбачена дата завантаження з 04.09.2024 року, тобто, така дата охоплює певний проміжок часу, який починається з 04 вересня, а не як трактує Відповідач, що завантаження повинно бути здійснено 04.09.2024р.
Пунктом 1.8. Специфікації № 61 передбачено, що термін доставки вантажу з моменту завантаження одна доба. Це означає, що в період дії Специфікації, перевізник має доставляти завантажений Товар в адресу Позивача протягом однієї доби, а не те, що він повинен доставити завантажений Товар до 05.09.2024 р.
Відправка транспортного засобу під завантаження 24.09.2024 року підтверджується:
1) Положеннями Договору на перевезення вантажів № 000577 від 27.03.2023р., за яким, зокрема визначено, що Перевізник приступає до виконання перевезення вантажів у відповідності з умовами цього Договору з моменту його підписання та при безпосередньому зверненні до нього Замовника зі Специфікацією (заявкою) на перевезення.
2) Специфікацією № 61 до Договору перевезення від 03.09.2024р., якою визначено, що перевезення має відбуватись з 04.09.2024 року, не обмежується у часі і вартість перевезення залежить від загальної кількості перевезеного товару
3) Претензією Перевізника від 16.10.2024р., в якій останнім, як не зацікавленою особою констатується та підтверджується факт того, що 24 вересня 2024 року Перевізником у пункт завантаження: ТОВ «Славутич» Дніпропетровська обл., Нікопольський район, с. Долинське, вул. Центральна 1 (який, до речі, відповідає пункту завантаження зазначеному у п. 1.3. Специфікації № 61) був поставлений під завантаження транспортний засіб - автомобіль ДАФ із причепом НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ).
Після прибуття у пункт завантаження, вашим відповідальним менеджером було повідомлено, що необхідно почекати завантаження транспортного засобу. Водій майже п'ять годин чекав на завантаження, але транспортний засіб так і не був звантажений насінням. Після того, як вашим менеджером було повідомлено, що вантажовідправник (ТОВ «Славутич») відмовляється від завантаження Товару, наш водій вибув порожнім у зворотному напрямку. При цьому слід зазначити, що Перевізник ніде не зазначає, про те, що він потрапив на територію Відповідача і простояв саме там, однак, його не було завантажено.
4) Подорожнім листом від 24.09.24р., з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 24.09.2024р. вибув з місця зберігання транспортного засобу (м. Запоріжжя, вул. Теплічна 19 А) і рухався маршрутом село Долинське Томаківського району Дніпропетровської області, яке відповідає Специфікації № 1, а також, заявці Позивача на перевезення. Відповідний пробіг склав 120 км, і при цьому витрачене пальне на поїздку - 44 літрів дизельного палива.
5) Відповіддю на претензію від 11.11.24. № 54, згідно заявкою Позивач погодився із сумою витрат Перевізника на порожню поїздку до Відповідача.
Крім того, додатково подаємо суду письмові пояснення Менеджера з постачання ОСОБА_2 , які були відібрані в нього в порядку розгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за невиконання плану закупівлі насіння соняшнику. Відповідно до 149 КЗпП України, застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Із вказаних пояснень, також чітко вбачається, що Відповідач відмовився від виконання свого обов'язку із поставки всієї кількості Товару, а також, що Директор (власник) Відповідача повідомлявся про відправку транспортного засобу під завантаження. …
… Крім того, додаємо до цієї відповіді на Відзив відповідні Специфікації укладені з трьома іншими перевізниками - ТОВ «Роса - С», ТОВ «Тек Хортиця», та ФОП Розін О.Б., які підтверджують, що вказані перевізники мали зобов'язання перед Позивачем з 04.09.2024 року з необмеженим терміном виконання щодо доставки транспортних засобів під завантаження за адресою знаходження складських приміщень Відповідача. Вказаним спростовуються доводи Відповідача, про те, що «скоріш за все позивач не міг надати вантажівку для навантаження, що і спричинило неотримання останнім товару».
Таким чином, направляючи на завантаження один транспортний засіб, одного перевізника, Позивач діяв розсудливо, без мети стягнення значних додаткових збитків з Відповідача, керуючись при цьому приписами ч. 3 ст. 13 ЦК України, якою унормовано, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. …
… Слід також звернути увагу суду, що Позивач неодноразово намагався вирішити спірне питання із Відповідачем в досудовому порядку шляхом направлення на його адресу вимог від 14.10.20024р. та від 08.11.2024р. в яких просив виконати зобов'язання в натурі та допоставити усю кількість Товару обумовлену умовами Договором. При цьому, такі вимоги направлялись Позивачем саме у період дії Договору поставки. …».
До відповіді на відзив позивачем надано:
1. Копія Листа повідомлення постачальнику;
2. Скріншот про відправку Листа від 03.09.24р.;
3. Копія Довіреності на отримання ТМЦ від 03.09.24р. № 690;
4. Скріншот про відправку Довіреності від 04.09.24р.;
5. Копія Наказу про прийом на роботу № 12 від 10.02.2023р.;
6. Копія Посадової інструкції від 13.02.2023рр.;
7. Копія Пояснень менеджера від 10.10.2024р.;
8. Копія Специфікації із перевізником ТОВ « Роса- С.»;
9. Копія Специфікації із перевізником ФОП Розін;
10. Копія Специфікації із перевізником ТОВ «Тек Хортиця».
Відповідно до частин 1, 3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
3. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
За змістом заперечень, відповідач надав наступні пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх відхилення: «… з аналізу викладених правил Інкотермс 2010 вбачається, що саме на покупця (Позивача по справі) покладається обов'язок надати транспортний засіб під завантаження, при чому останній зобов'язаний повідомити про це продавця (відповідача по справі) заздалегідь, тобто протягом достатнього часу для надання продавцю можливості поставити товар.
Окрім того, обов'язок відповідача з приводу повідомлення позивача про те, що перевізник чи інша особа, які призначені покупцем, не прийняли товар у межах узгодженого періоду часу виникає у тому випадку, якщо позивач виконав свій обов'язок з приводу належного повідомлення про транспортний засіб, який прибуде у конкретний час, як це зазначено у правилах В7 пункт b.
У підсумку до першого твердження позивача хотілось зазначити, що правила Інкотермс 2010 з приводу обов'язку поставити транспортний засіб не притерпів значних змін…
… Отже позивач вважає, що менеджер ОСОБА_2 належним чином повідомив відповідача, направивши йому певні листи зі своєї особистої пошти.
З цього приводу хотілось звернути увагу суду, що вищевказаний менеджер ніяким чином не фігурує у договорі, який було підписано сторонами, останній також не є особою, яка в силу закону може підписувати чи узгоджувати будь-які зміни до договору, а тому відповідач ніяким чином не був повідомлений чи обізнаний, що менеджер ОСОБА_2 є відповідальною особою, яка повністю контролює процес виконання сторонами договору. Окрім того відповідач не може знати, що певна особа взагалі працює на підприємстві позивача, саме для цього сторони узгодили певні нюанси з приводу направлення та обміну документами відповідно до договору. …
… Відповідно до п. 9.6 Договору Всі документи, що стосуються цього договору, передані за допомогою засобів факсимільного зв'язку або на адреси електронної пошти, зазначені в розділі 9 цього договору (електронно цифрові копії) повинні розглядатися як такі, що мають юридичну силу, за умови якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, і можуть бути використані як письмові докази при розгляді спору між сторонами, в тому числі в судових інстанціях.
Відповідно до п. 9.10 Договору Сторони погодили використання електронного документообігу і кваліфікованого електронного підпису для підписання Договору, додатків до нього, Специфікацій, будь-яких додаткових угод, а також при складанні первинних облікових документів при виконанні цього Договору, із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. При цьому, при наявності у Сторони/Сторін другого підписанта, для другого підпису допустимим є застосування електронного підпису.
Використання електронного документообігу та засобів телекомунікаційного зв'язку здійснюється відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис».
Для обміну електронними документами, Сторони погодили використовувати систему - «Вчасно EDI» (далі - Сервіс).
Уповноваженою особою Сторони для цілей підпису електронного документа є її керівник (директор чи інша уповноважена на те особа), інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Про призначення інших уповноважених осіб Сторона має поінформувати шляхом надання повідомлення з доданням копії підтверджуючого такі повноваження документа.
Отже, так як сторони у договорі погодили певні засоби для спілкування для того, аби уникнути шахрайства єдиним та правильним буде вважатись документ, який відправлено з електронної пошти, які визначені у п. 9.4. Договору:
- Покупця - sayko@ofc-pkd.com.ua
- Постачальника - 6431@ukr.net
Також, слід зазначити, що документи, які надсилались з електронної пошти ОСОБА_2 не відповідають вимогам що визначені у договорі (п. 9.10) та чинного законодавтсва, адже вони жодним чином не підписані електронним цифровим підписом або ж кваліфікованим електронним підписом з боку позивача. …
… Знову ж таки, Специфікація на яку посилається позивач містить конкретну дату подачі транспортного засобу при чому такі ж самі умови визначені у Специфікаціях з іншими перевізниками, а сам 4.09.2024 року. У специфікаціях взагалі не йде мова про певний проміжок часу коли буде здійснюватися перевезення вантажу, а тому запевнення позивача про те, що начебто Специфікація передбачає перевезення не на конкретну дату, а на певний проміжок часу не підтверджується умовами договору з перевізником, а також і самою специфікацією.
Окрім того навіть правила Інкотермс передбачає, що позивач повинен заздалегідь попередити про час коли приїде перевізник. В усіх специфікаціях зазначено одну дату 04.09.2024 року з терміном доставки 1 доба, що було зроблено відповідачем по справі.
Також, хотілось зазначити, що в жодному документі, який було надано позивачем немає ніякого графіку приїзду транспортних засобів, аби здійснити загрузку, що знову ж таки відсилає до п. 10 Специфікації до договору між сторонами, а саме З метою недопущення випадків шахрайства Покупець до початку подачі автомобілів під завантаження Товаром надає Постачальнику в письмовому вигляді інформацію про транспортні засоби (найменування та державний номер), які будуть здійснювати перевезення Товару. Така інформація надається у вигляді переліку транспортних засобів шляхом направлення його на електронну адресу Постачальника, вказану в Договорі поставки. Постачальник зобов'язується контролювати хід відвантаження і здійснювати відвантаження товару за цією Специфікації виключно в транспортні засоби, інформація про яких надана Покупцем. …
… Звертаємо увагу суду, що позивач взагалі нічого не зазначає у позовній заяві ані про менеджера, ані про те, що останнього притягли до відповідальності, ані про пояснення вказаного менеджеру, а тому вказані твердження та пояснення менеджера не можна приймати до уваги при розгляді цієї справи, адже вони могли з'явитись після того, як позивач оцінив та ознайомився з відзивом (заявою по суті) відповідача, а тому у відповідача є сумніви стосовно цих тверджень та документів в розрізі їх належності та допустимості. …
… Зазначаючи, що, начебто, представник відповідача у телефонній розмові відмовив позивачу в отриманні товару або ж завантаження товару у визначений період часу є голослівними та не підтверджуються взагалі ніякими доказами в розумінні ГПК України …
… Щодо сьомого твердження. Знову ж таки аналізуючи Специфікації з іншими перевізниками можна простежити лише певні факти, а саме дата поставки транспортного засобу 04.09.2024 року строк перевезення 1 доба. Інших даних, графіків, погоджень Специфікація не містить. А тому в даному випадку необхідно тлумачити зміст правочину виходячи з його умов, а не тверджень позивача. …
… З огляду на заявлені позовні вимоги, фактично метою звернення позивача з даним позовом є примус відповідача до дій, які він має здійснити на виконання зобов'язань за Договором, і які, в свою чергу, зроблять можливим виконання позивачем умов Договору, та отримання ним того, на що він розраховував за наслідком його належного виконання.
Укладеним між сторонами Договором та Специфікацією чітко визначено строки та умови поставки товару. Поставка здійснюється на умовах FCA (Склад Постачальника) і поставка мала відбуватися, з урахуванням положень пункт 6 Специфікації та у термін до 30.09.2024. Водночас відсутність транспортного засобу, який з урахуванням п. 10 Специфікації мав бути направлений позивачем відповідачеві на електронну пошту відповідача як такої свідчить про відсутність обов'язку відповідача таку поставку здійснювати. …
… Звертаємо увагу суду, що у період дії Договору позивач жодного разу не звертався до відповідача з будь якими претензіями, листами чи проханнями про поставку насіння соняшника.
Отже, саме з огляду на відсутність визначеного у договорі обов'язку сторін виконувати свої зобов'язання за ним, після закінчення строку, визначеного у Договорі для виконання сторонами такого обов'язку, у тому числі і після закінчення строку дії Договору. Таким чином, враховуючи обставини справи та суть спірних правовідносин, які виникли між сторонами у тому числі і обставини щодо невчинення позивачем жодних дій для настання реальних наслідків за вказаним договором у межах строку його дії, можна зробити висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виконання умов Договору в натурі. (аналогічних позицій додержується Верховний суд у постанові 909/595/21 від 02.03.2023 року).
Окремо, відповідач хотів зауважити, що останні ніяким чином (ані своїми діями, ані будь-яким листуванням) не вчиняв дії, які б свідчили про небажання виконати Договір, що було б порушенням його умов. …
… Звертаємо увагу суду, що усі заяви свідка були сформовані відповідно до вимог чинного законодавства. Усі свідки зазначили про ті обставини які їм відомі, жодних фактів, які б підтверджували, що вказані заяви свідка не є доказом по справі сторона позивача не надає, окрім як голослівні зауваження з приводу того, що усі свідки зацікавлені особи. В цьому ракурсі хотілось зауважити, що позивач також надає пояснення менеджера, який в розумінні позивача є зацікавленою особою, проте вказані пояснення не є доказом в розумінні ГПК України. …
… Посилання позивача на те, що відповідач є особою, яка порушила свої обов'язки з приводу поставки товару навіть у випадку, якщо позивач не надав транспортний засіб взагалі не підставляється з нормами чинного законодавства та умовами, які були погоджені сторонами у договорі.
… Позивач свого обов'язку не виконав, що є наслідком неотримання останнім товару по цінам, що були визначені договором. …
… Отже, обов'язок відповідача з приводу повідомлення позивача про те, що перевізник чи інша особа, які призначені покупцем, не прийняли товар у межах узгодженого періоду часу виникає у тому випадку, якщо позивач виконав свій обов'язок з приводу належного повідомлення про транспортний засіб, який прибуде у конкретний час, як це зазначено у правилах В7 пункт b. …».
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Колегія суддів зауважує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву і запереченнях ґрунтуються на концепції негативного доказу і не підтвердженні належними і допустимими в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказах.
В подальшому, Відповідач продовжив відстоювати свою правову позицію в суді апеляційної інстанції, будуючи її виключно на цій же концепції: «… Позивач стверджує, що надіслав на електронну адресу Відповідача лист з переліком транспортних засобів під завантаження товаром.
Однак, фактичної подачі транспортних засобів під завантаження Позивач не здійснив, у зв'язку з чим Відповідач не відпустив товар зі свого складу.
Фактично, ділові відносини сторін були завершені на етапі передання партії насіння соняшнику у розмірі 478,546 тон, про що зазначено вище.
Позивач як покупець за Договором не виконав свого обов'язку щодо купівлі узгодженого специфікацією № 1 обсягу насіння соняшнику у розмірі 1000 тон.
При цьому, доводи про те, що Відповідач в усній розмові відмовився від поставки насіння соняшнику є безпідставними та заперечуються Відповідачем. Відповідач як сільгоспвиробник зацікавлений у продажі насіння соняшнику за узгодженою ціною, що суперечить доводам Позивача та здоровому глузду. …
… Таким чином, не направивши машини під завантаження, Позивач фактично відмовився від Договору, у зв'язку з чим порушення господарського зобов'язання за Договором зі сторони Відповідача вчинено не було. Зазначене виключає застосування до Відповідача положення Договору про неустойку та компенсацію збитків (п. 6.2). …
… З огляду на те, що умовами Договору не передбачена відповідальність за неповну поставку (відбір товару) для Покупця, то як нами вже зазначалось фактично договірні відносини були припинені. …
… Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи те, що Позивач згідно з умовами Договору не вчинив дій щодо його одержання, то слід вважати що Позивач відмовився від Договору згідно з положенням ст. 706 ЦК України, у зв'язку з чим не може бути покладено на Відповідача ні обов'язок сплати передбаченої Договором неустойки, ні сплати збитків у зв'язку з відсутністю обстави їх завдання, у зв'язку з чим позов слід було залишити без задоволення. На вказані положення закону місцевий суд уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про порушення господарського зобов'язання Відповідачем.
Фактично, Позивач використав укладений з Відповідачем Договір для безпідставного збагачення, шляхом пред'явлення позову у цій справі.
Так, Позивач у позові прямо вказує, що ніби-то з підстав усної відмови Відповідача відпускати товар усвідомлено не направляв машини під завантаження до складу Відповідача.
І тільки зі спливом строку поставки Позивач направив поштою 2 вимоги про здійснення поставки, хоча умовами Договору передбачалось листування за допомогою електронної пошти.
Тобто, відмовившись він Договору, Позивач виждав закінчення строку поставки, після чого пред'явив вимоги про порушення Договору Відповідачем, хоча фактично порушення Договору допустив саме Позивач, а тому, згідно ст. 688 ЦК України, саме він діяв недобросовісно, зокрема своєчасно не вчиняючи юридично значимих дій щодо інформування Відповідача про порушення Договору в частині відпуску товару.
Позивач доводить свої вимоги наявністю договору перевезення, листом з переліком машин під завантаження, подорожнім листом від 24.09.2024 року, претензією та іншими документами.
Однак, усі ці докази як окремо, так і у сукупності не свідчать про подачу транспорту під завантаження на склад Відповідача, так як достовірно не дають можливості пересвідчитися про виїзд автомобіля та подачу його за адресою складу, а так само відсутні докази звернення водія автомобіля до співробітників Відповідача з метою завантаження. …
… У даному випадку Позивач повинен довести вказані обставини, в той час як Відповідач не повинен спростовувати ці доводи допоки вони не будуть доведені у належний спосіб.
Доводити відсутність певної обставини неможливо, бо вона фактично не відбулась, а тому не залишила жодного доказу або сліду. …».
Вищевказані доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі суперечать фундаментальному принципу господарського судочинства та не спростовують належні і допустимі докази, надані позивачем, які є більш вірогідними, в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України і, відповідно такими, що спростовують вищенаведені твердження відповідача.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до приписів ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спір між сторонами виник у зв'язку з відсутністю згоди щодо належного виконання зобов'язань за договором поставки № А1715 від 02.09.2024, а саме: щодо виконання Продавцем обов'язку з поставки товару у погодженому обсязі (позиція Покупця) та щодо виконання Покупцем обов'язку вчинити необхідні дії для забезпечення передання й отримання товару (позиція Продавця).
Судом встановлено, що відповідач частково виконав зобов'язання з поставки товару у кількості 478,549 тон. Водночас відповідно до умов договору та Специфікації до нього мінімальний погоджений сторонами обсяг поставки становив 900 тон. Отже, у межах заявлених позовних вимог підлягали доведенню як факт належного виконання Продавцем обов'язку з передання товару у передбаченій договором кількості, так і факт належного виконання Покупцем обов'язку вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, є необхідними для забезпечення передання та одержання товару.
Умовами договору поставки № А1715 від 02.09.2024 не визначено конкретної форми чи способу повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження. Відтак сторони не обмежили спосіб такого повідомлення виключно письмовою або електронною формою.
З урахуванням обставин справи, зокрема факту часткової поставки товару 04- 05.09.2024, положень статті 664 Цивільного кодексу України, а також оцінки електронного листування сторін (а.с. 70- 84, 113- 116, 156- 164 т. 1), копії письмових пояснень ОСОБА_2 та усних пояснень представників позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про ймовірність здійснення повідомлення про готовність товару також в усній формі засобами телефонного зв'язку, у тому числі щодо обсягів підготовленого до відвантаження товару.
Судом першої інстанції також установлено, і сторонами не заперечується, факт обміну електронними листами. Доводи відповідача про те, що листування мало здійснюватися виключно з електронної адреси, зазначеної у пункті 9.4 договору (sayko@ofc-pkd.com.ua), обґрунтовано відхилено з огляду на положення пункту 9.6 договору, яким передбачено обов'язок направлення листів на електронні адреси, визначені у пункті 9.4 договору, проте не встановлено вимоги щодо обов'язкового направлення кореспонденції саме з цих адрес.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи свідчать про прийняття відповідачем листа з переліком транспортних засобів, направленого з електронної адреси ОСОБА_2 , а також про надсилання відповідачем листів на електронну адресу цього працівника позивача (filimonov@ofc-pkd.com.ua). Це свідчить про фактичне визнання сторонами належності такого способу комунікації та використання відповідних електронних адрес у межах виконання договору.
З огляду на умови договору поставки, положення чинного законодавства України та правила Інкотермс 2010, застосування яких було прямо погоджено сторонами під час укладення та виконання договору, наявні у матеріалах справи належні та допустимі докази підтверджують належне виконання Позивачем як Покупцем своїх зобов'язань.
На виконання правил Інкотермс щодо базису поставки FCA Позивач уклав договори перевезення з перевізниками: ТОВ «Роса-С» (ЄДРПОУ 36705781), ТОВ «Тек Хортиця» (ЄДРПОУ 44897748), ФОП Розін О.Б. (ІПН НОМЕР_3 ), ТОВ «Транс Експидишн» (ЄДРПОУ 43222010). Специфікаціями до відповідних договорів передбачено обов'язок прибуття транспортних засобів за місцезнаходженням складських приміщень ТОВ «Славутич» для здійснення навантаження соняшнику, починаючи з 04 вересня 2024 року. Кількість залучених транспортних засобів була достатньою для прийняття повного погодженого сторонами обсягу товару - 1000 тонн.
Крім того, на виконання пункту 10 Специфікації № 1 до договору поставки та пункту B7 правил Інкотермс 2010, 03.09.2024 уповноваженим працівником Позивача на офіційну електронну адресу Відповідача було направлено лист щодо відвантаження соняшнику. У зазначеному листі Відповідача належним чином повідомлено про перелік перевізників, кількість транспортних засобів, їх державні реєстраційні номери, а також про необхідність здійснення завантаження товару з 04.09.2024.
Як убачається з матеріалів справи, 04.09.2024 на електронну адресу Відповідача було направлено довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 690 від 03.09.2024. Відповідно до цієї довіреності начальника дільниці Позивача Судак Л.М. уповноважено на отримання від ТОВ «Славутич» насіння соняшнику врожаю 2024 року у кількості 1100 тонн, що відповідає максимально можливому обсягу поставки згідно зі Специфікацією № 1 (1000 тонн + 10%). Реквізити довіреності та дані уповноваженої особи надалі зазначалися Відповідачем у видаткових накладних, що свідчить про визнання ним належності таких повноважень.
За погодженням із Відповідачем Позивач забезпечив прибуття транспортних засобів під навантаження 04 та 05 вересня 2024 року, унаслідок чого було отримано 478,549 тонн товару.
Позивач сплатив Відповідачу вартість фактично отриманого товару в повному обсязі відповідно до вимог пунктів 3 та 4 Специфікації № 1 до договору поставки. Відсутність будь-яких претензій з боку Відповідача щодо оплати свідчить про належне виконання Позивачем своїх грошових зобов'язань.
24.09.2024 Позивач забезпечив прибуття транспортного засобу одного з перевізників для завантаження чергової партії товару. Однак товар не було завантажено з вини Відповідача, який відмовився від подальшого виконання умов договору, посилаючись на підвищення ринкової ціни на товар.
Колегія суддів враховує, що Позивач ужив усіх необхідних заходів для отримання повного обсягу товару. З метою реалізації свого права на отримання всієї кількості товару протягом строку дії договору Позивач повторно звертався до Відповідача з письмовими вимогами від 14.10.2024 та 08.11.2024, в яких просив виконати зобов'язання в натурі та здійснити допоставку товару в повному обсязі, визначеному умовами договору.
Отже, матеріали справи підтверджують, що Позивач належним чином і в повному обсязі виконав покладені на нього Договором поставки обов'язки та вжив усіх залежних від нього заходів для прийняття погодженого сторонами обсягу товару. Жодними діями Позивач не відмовлявся від виконання Договору в частині прийняття товару, який підлягав поставці Відповідачем.
Наведене свідчить про те, що Позивач учинив усі необхідні та розумно очікувані дії для забезпечення передання та одержання Товару, що повністю узгоджується з його обов'язком, визначеним частиною другою статті 689 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний вчинити дії, які згідно з вимогами, що звичайно ставляться, є необхідними з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Таким чином, саме невиконання Відповідачем обов'язку щодо підготовки та передання повного обсягу Товару, а також недотримання ним вимог цивільного законодавства і погоджених сторонами правил Інкотермс перебувають у прямому причинному зв'язку з неповним виконанням Договору поставки та покладають відповідальність за таке порушення саме на Відповідача.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів, керуючись стандартом доказування «баланс вірогідностей», дійшла висновку, що позивач довів факт належного виконання своїх договірних обов'язків, вчинення всіх необхідних дій для прийняття товару, а також факт невиконання Відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі, що перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням спору.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо правової природи спірних правовідносин, наявності порушеного права Позивача та належності обраного ним способу судового захисту.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під час вирішення спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №923/364/19 та від 16.06.2020 у справі №904/1221/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
З урахуванням того, що спір виник у зв'язку з недопоставкою товару у погодженому сторонами обсязі, вимога про примусове виконання зобов'язання в натурі прямо спрямована на відновлення порушеного права Позивача на отримання передбаченого Договором товару. Такий спосіб захисту передбачений частиною другою статті 16 ЦК України та статтею 20 Господарського кодексу України і застосовується у випадку невиконання боржником обов'язку передати річ за договором.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту, є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують правильності такого висновку.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з Відповідача неустойки.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Частиною першою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.2 Договору поставки № А1715 від 02.09.2024 сторони погодили, що у разі невиконання (неналежного виконання) Постачальником своїх зобов'язань з передачі товару він сплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,1 % від вартості не переданого (не в повному обсязі переданого) або несвоєчасно переданого товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з умовами Специфікації № 1 до Договору поставки вся кількість товару мала бути поставлена до 30.09.2024.
Оскільки Відповідач не поставив товар у повному обсязі у встановлений строк, з 01.10.2024 настало прострочення виконання зобов'язання у частині недопоставленого товару.
Пунктом 6.8 Договору сторони погодили, що позовна давність для стягнення штрафних санкцій становить три роки, а неустойка підлягає стягненню за весь період неналежного виконання зобов'язання.
На підставі наведеного Позивачем нараховано неустойку за період з 01.10.2024 по 06.01.2025 включно, виходячи з кількості 421,451 тон непоставленого товару та договірної ціни 19 000,38 грн за тонну, що становить:
(421,451 т Ч 19 000,38 грн) Ч 98 днів Ч 0,1 % = 784 757,45 грн.
Перевіривши поданий розрахунок, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про його арифметичну правильність та відповідність умовам Договору і вимогам чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з таким висновком.
З огляду на встановлений факт порушення Відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у погодженому обсязі та строк, а також наявність передбаченої договором відповідальності у вигляді неустойки, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення збитків
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать: реальні витрати, понесені для відновлення порушеного права, та доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України (який був чинний на момент винкнення спірних правовідносин) встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, зобов'язаний відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, відповідно до статті 225 ГК України, включаються вартість втраченого або пошкодженого майна, додаткові витрати та упущений прибуток. Тобто збитки - це об'єктивне зменшення майнових благ сторони, що проявляється у витратах, понесених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних доходах, які б кредитор отримав при належному виконанні зобов'язання боржником.
Підставою для відшкодування збитків є порушення зобов'язання (пункт 1 статті 611 ЦК України, стаття 224 ГК України).
У даній справі невиконання зобов'язання з поставки товару Відповідачем спричинило додаткові витрати Позивача у вигляді оплати послуг перевізника в розмірі 3 737,20 грн, хоча фактично ці послуги не були надані з вини Відповідача. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що заявлені вимоги про відшкодування збитків підтверджені належними та допустимими доказами, а їх сума є обґрунтованою.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі: «… Також слід зазначити, що наразі, вимагання здійснення поставки насіння соняшнику врожаю 2024 року за узгодженою у вересні 2024 року ціною є неможливим як з підстав зміни кон'юнктури ринку, так і у зв'язку з відсутністю цього товару.
Відтак, здійснення поставки є неможливим ні у позасудовому порядку, зокрема в порядку довиконання Договору, ні у судовому (примусовому), так як Відповідач як постачальник за Договором вже реалізував весь врожай насіння соняшника 2024 року, що підтверджується статистичною звітністю та довідкою товариства. Наразі залишок насіння соняшника складає 6,3 тони.
Крім того, слід також звернути увагу на положення Договору щодо електронного документообігу.
Згідно п. 9.6 Договору всі документи, що стосуються цього договору, передані за допомогою засобів факсимільного зв'язку або на адреси електронної пошти, зазначені в розділі 9 цього договору (електронно цифрові копії) повинні розглядатися як такі, що мають юридичну силу, за умови якщо вони підписані уповноваженими представниками та скріплені їх печатками, і можуть бути використані як письмові докази при розгляді спору між сторонами, в тому числі в судових інстанціях.
Згідно п. 9.10 Договору сторони погодили використання електронного документообігу і кваліфікованого електронного підпису для підписання цього договору, додатків до нього, специфікацій, будь-яких додаткових угод, а також при складанні первинних облікових документів при виконанні цього договору, із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. Уповноваженою особою сторони для цілей підпису електронного документа є її керівник (директор чи інша уповноважена на те особа), інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Про призначення інших уповноважених осіб сторона має поінформувати шляхом надання повідомлення з доданням копії підтверджуючого такі повноваження документа (довіреність, наказ, тощо).
Згідно п. 10 специфікації № 1 з метою недопущення випадків шахрайства Покупець до початку подачі автомобілів під завантаження Товаром надає Постачальнику в письмовому вигляді інформацію про транспортні засоби (найменування та державний номер), які будуть здійснювати перевезення Товару. Така інформація надається у вигляді переліку транспортних засобів шляхом направлення його на електронну адресу Постачальника, вказану в Договорі поставки. Постачальник зобов'язується контролювати хід відвантаження і здійснювати відвантаження товару за цією Специфікації виключно в транспортні засоби, інформація про яких надана Покупцем.
Однак, в порушення умов електронного обігу Позивач надсилав вимоги про поставку на фізичну адресу Відповідача, чим фактично сприяв затягуванню вирішенню спірної ситуації, чим навмисно або з необережності позбавив можливості вирішення ситуації у позасудовому порядку шляхом узгодження дій.
Тобто, Позивач вчиняв дії не для досягнення мети вирішення ситуації, а з метою створення штучних доказів, що свідчить про його недобросовісну поведінку.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, невірно оцінив докази та обставини справи, невірно встановив характер правовідносин, у зв'язку з чим застосував закон, який не підлягав застосуванню, що потягло за собою прийняття незаконного рішення. …» з огляду на наступне:
Твердження скаржника про неможливість поставки насіння соняшнику врожаю 2024 року за узгодженою ціною не спростовує факту порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № А1715 від 02.09.2024. Матеріали справи свідчать, що Відповідач фактично не передав Позивачу 421,451 тонни товару у встановлені договором строки, що підтверджує порушення зобов'язання незалежно від змін кон'юнктури ринку або наявності залишків товару.
Посилання апелянта на нібито порушення правил електронного документообігу Позивачем не відповідає дійсності та не впливає на висновки суду першої інстанції про порушення Відповідачем зобов'язань. Матеріали справи підтверджують, що сторонам був відомий порядок електронного обігу, і фактичне листування, у тому числі через електронну пошту уповноважених осіб, визнавалось сторонами як належне. Надання частини документів на фізичну адресу Відповідача не позбавляє Позивача права на звернення до суду та не свідчить про недобросовісну поведінку, оскільки всі письмові та електронні листи були прийняті та оброблені Відповідачем, що підтверджується листуванням та фактом прийняття товару у частині.
Колегія суддв зазначає, що вичновки суду першої інстанції про порушення Відповідачем зобов'язань, нарахування неустойки та стягнення збитків ґрунтуються на належних та допустимих доказах, узгоджуються з умовами Договору поставки та чинним законодавством.
Враховуючи викладене, доводи скаржника щодо неможливості поставки та нібито недобросовісної поведінки Позивача є необґрунтованими, не спростовують встановлених судом фактів та не впливають на правомірність рішень суду першої інстанції.
Колегія суддів виснує, що суд першої інстанції правильно оцінив докази, встановив характер правовідносин та застосував відповідні положення законодавства.
Підсумовуючи викладене, доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025 у справі №908/61/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 158 332,02 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025 у справі № 908/61/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2025 у справі № 908/61/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 11.03.2026
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус