10.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3391/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. - доповідач,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025р. у справі №904/3391/25 (Суддя Фещенко Ю.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (м. Запоріжжя)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ);
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (м. Київ)
про стягнення шкоди, завданої недостачею вантажу, у розмірі 66 940 грн. 72 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) шкоду, яка завдана недостачею вантажу, у розмірі 66 940 грн. 72 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, свого обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу (вантажоодержувачу), була спричинена шкода у розмірі 66 940 грн. 72 коп. вартості недостачі вантажу, яку позивач просить стягнути з відповідача на підставі статей 110, 113, 114, 115 Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 у справі № 904/3391/25 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення шкоди, завданої недостачею вантажу, у розмірі 66 940 грн. 72 коп. - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (вулиця Діагональна, будинок 4, м. Запоріжжя, 69600; ідентифікаційний код 00191224) 66 940 грн. 72 коп. - вартості нестачі вантажу та 2 422 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що перевізником - відповідачем не було виконано належним чином обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу, як вантажоодержувачу, була завдана шкода у розмірі 66 940 грн. 72 коп.
Вимоги позивача щодо стягнення шкоди, завданої недостачею вантажу, у розмірі 66 940 грн. 72 коп. визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду, через систему “Електронний суд» звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 по справі № 904/3391/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи Відповідача щодо відсутності його вини у втраті вантажу та не застосував положення пп. 2 п. «е» ст. 111 Статуту залізниць України, які передбачають звільнення залізниці від відповідальності у разі проведення здвоєних операцій (коли завантаження здійснюється відправником у вагон, що перед тим був ним же вивантажений).
Апелянт вважає, що мотивуючи оскаржуване рішення відсутністю зауважень залізниці при прийманні вагонів та неоформленням акту форми ГУ-23, судом не враховано фактичні обставини щодо технічного та комерційного стану вагонів і меж відповідальності сторін.
Апелянт зазначає, що відповідальність за нестачу має нести вантажовідправник - АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».
Вагон було подано та забрано з під'їзної колії відправника у навантаженому стані (здвоєна операція). Придатність вагона до перевезення у технічному та комерційному відношенні визначалася саме працівниками вантажовідправника. Залізниця прийняла вагон уже завантаженим і не мала можливості перевірити якість його підготовки до навантаження. Відповідно до пп. 2 п. «е» ст. 111 Статуту залізниць України, у такому випадку залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.
На переконання скаржника, судом першої інстанції не враховано, що нестача виникла внаслідок неналежної підготовки вагона відправником для перевезення вантажу дрібної фракції. Згідно з Правилами приймання вантажів до перевезення (наказ Мінтрансу № 644 від 21.11.2000), саме відправник зобов'язаний оглянути вагон та забезпечити належну підготовку і завантаження вантажу з метою гарантування його схоронності.
Воронкоподібне поглиблення у вагоні свідчить про втрату вантажу під час руху, а не про його крадіжку. Доказів крадіжки Позивачем не надано.
Неякісна герметизація зазорів у кузові вагона матеріалами, що не забезпечили збереження вантажу протягом усього маршруту (Ароматна - Запоріжжя-Ліве), є наслідком дій відправника. На момент прийняття вагона до перевезення ознак просипання не було, тому виявити недоліки підготовки було неможливо.
Апелянт вважає, що нестача стала наслідком неякісного деповського ремонту вагона, виконаного 16.06.2023 у депо, що належить ТОВ «Лемтранс» (ВЧД Кам'янське).
Відповідно до СТП-04-032:2020, відповідальність за якість деповського ремонту несе вагоноремонтний підрозділ до моменту наступного планового ремонту. Наступний ремонт для цього вагона передбачений лише у червні 2026 року.
Факт неналежної якості ремонту підтверджується тим, що вагон 62256235 дев'ять разів бракувався до технічного обслуговування з відчепленням, причому вперше - вже через пів року після проведення ремонту.
Отже, нестача вантажу сталася не з вини залізниці, а через технічний стан вагона, відповідальність за який покладається на ремонтну організацію.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
09.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на апеляційну скаргу, згідно змісту якого позивач наголошує, що відповідач як перевізник не довів, що втрата (недостача) кам'яного вугілля у вагонах № 62256235, № 68750025, № 53467163 та № 62663802 сталася не з його вини. Вагони були прийняті залізницею до перевезення без будь-яких зауважень щодо їх технічного чи комерційного стану, а також без зауважень до способу завантаження вантажу. Жодних актів про несправності складено не було.
Позивач зазначає, що відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України та Правил приймання вантажів до перевезення, у разі виявлення непридатності вагонів або порушень при завантаженні перевізник зобов'язаний був відмовити у прийнятті вантажу до перевезення. Оскільки цього зроблено не було, а вантаж прийнято без застережень, відповідальність за його збереження з моменту прийняття до моменту видачі покладається на залізницю.
Вартість втраченої частини вантажу підтверджена належними доказами - довідками вантажовідправника АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», що містять відомості про кількість і вартість вугілля у кожному вагоні.
Таким чином, позивач вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
12.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», за змістом якого останній зазначає наступне.
Нестача кам'яного вугілля виникла під час перевезення з вини перевізника, а не з причин, пов'язаних із технічним станом вагона.
Третьою особою вказується, що вагон № 62256235 пройшов плановий деповський ремонт 16.06.2023, був прийнятий АТ «Укрзалізниця» без зауважень, а претензій щодо якості ремонту товариство не отримувало. Під час прийняття вагона до перевезення на станції Ароматна відповідачем не складено жодних актів про технічну чи комерційну несправність, вантаж прийнято без застережень. Акт про технічний стан вагона було складено вже на шляху прямування (станція Синельникове-1), при цьому він містить лише припущення щодо можливих причин втрати вантажу.
ТОВ «Лемтранс» наголошує, що відповідно до Статуту залізниць України та Закону України «Про залізничний транспорт» саме залізниця відповідає за збереження вантажу з моменту його прийняття до моменту видачі одержувачу, якщо не доведе відсутність своєї вини. Оскільки вантаж було прийнято без зауважень, а ознаки пошкодження та недостачі виявлено вже під час перевезення, відповідальність покладається на перевізника.
У зв'язку з цим ТОВ «ЛЕМТРАНС» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
15.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду відповідачем - АТ «Українська залізниця» подано відповідь на відзиви позивача та третьої особи на апеляційну скрагу, в якій зазначив, що наведені у них доводи не спростовують аргументів апеляційної скарги.
Відповідач вказує, що позивач повторює позицію про обов'язок залізниці забезпечувати збереження вантажу та відсутність зауважень до стану вагонів, однак не враховує викладені в апеляційній скарзі обставини щодо об'єктивної неможливості виявлення прихованих недоліків вагонів під час прийняття їх у навантаженому стані (у тому числі при здвоєній операції). Також наголошується на невиконанні вантажовідправником обов'язку перевірити технічний стан вагонів з точки зору забезпечення схоронності вантажу.
Щодо відзиву третьої особи - ТОВ «Лемтранс», відповідач зазначає, що твердження про відсутність претензій до якості деповського ремонту вагона № 62256235 суперечить матеріалам справи, оскільки цей вагон неодноразово бракувався протягом гарантійного строку після ремонту, на що звернуто увагу в апеляційній скарзі.
У зв'язку з цим відповідач повністю підтримує вимоги апеляційної скарги та наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., судді Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/3391/25.
27.08.2025 матеріали справи №904/3391/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Відкласти вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025р. у справі №904/3391/25 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025р. у справі №904/3391/25 (Суддя Фещенко Ю.В.), для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорених сторонами обставин справи відносно того, що: протягом вересня-листопада 2024 року Акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - відправник) на адресу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (далі - позивач, вантажоодержувач) за залізничними накладними № 47002548 (досильна 47020326), № 47740535 (досильна 47784780), № 49794274 (досильна 455600521), № 4974290 (досильна 45560539) відправлявся вантаж - вугілля кам'яне. Вугілля кам'яне, що перевозилось за залізничними накладними № 47002548 (досильна 47020326), № 47740535 (досильна 47784780), № 49794274 (досильна 455600521), № 4974290 (досильна 45560539), було здано до перевезення у вологому стані, про що зазначено в накладних.
В процесі перевезення вантажу за вказаними залізничними накладними з вугіллям кам'яним на станції Запоріжжя-Ліве було виявлено, що у вагонах № 62256235, № 68750025, № 53467163, № 62663802 порушене маркування вантажу, а також наявні виїмки, заглиблення. У зв'язку із зазначеним на вказаних станція було проведено зважування вагонів та було складено наступні Комерційні акти:
1) Комерційний акт № 453603/2/404 від 08.09.2024 (а.с. 15), яким у вагоні № 62256235 зафіксовано наступний опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку: "Марки г-газовий. Марка (Г1)-0-100. Вугілля у твердому стані, вантаж маркований V - подібними смугами і ущільнений у вигляді трапецієвидної шапки за допомогою катка. Тара 22 150 кг, нетто 66 700 кг. Фактично виявилось навалом вугілля кам'яне; брутто 87 150 кг, тара з документу 22 150 кг, нетто 65 000 кг, що менше даних, вказаних в документі на 1 700 кг. Над 5-м люком з правої сторони за рухом поїзда воронкоподібне поглиблення, діаметром 1,5 м, глибиною до дна вагона, деформаці кузова довжиною 5 см. Вантах ущільнений катком, не маркований. По документу вантаж маркований V - подібними смугами і ущільнений у вигляді трапецієвидної шапки за допомогою катка. Маються сліди просипання вантажу, на момент огляду течі вантажу немає. Вагон бездверний, люки закриті, технічно несправний, про що складено ВУ-23, Акт форми ГУ-106, відставлений в ТР-2. При огляді буди присутні ОВР Транжеєв, агент ком. Заіка, ДСЗ Чайка. Посада НВР в штатному розкладі на станції Синельникове І не передбачена".
2) Комерційний акт № 450003/85/484 від 17.10.2024 (а.с. 16), яким у вагоні № 68750025 зафіксовано наступний опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку: "17.10.2024 на підставі акту загальної форми станції НД-Вузол №5601 Придніпровської залізниця від 15.10.2024, проводилось комерційне зважування вагону № 68750025, що прибув за відправкою, вказаною на звороті акту. За документом значиться: вантаж "Вугілля кам'яне марки г-газове, ДГ (0-100), навалом у твердому стані, марковано V - подібними смугами і ущільнений у вигляді трапецієвидної шапки за допомогою катка, вага брутто не вказана, тара перевірена - 20 100 кг, вага нетто - 67 600 кг. При зважуванні вагону в статистичному режимі, у присутності заст. ДСЗ Опанасюка, агента комерційного Кузьмич, представника Ворох Солодовника, на справних вагонних 150-тонних електро-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 31.01.2024 виявилось: вага брутто - 84 900 кг, тара по документу 20 100 кг, нетто 64 800 кг, що менше даних, вказаних в документі на 2 800 кг. Навантаження трапецієвидне, на рівні та вище бортів на 10 см, розрівняно катком. Над 1-2 люками праворуч за рухом поїзду мається воронкоподібне поглиблення довжиною 1,7 м, шириною - 1,5 м, глибиною - 1,8 м. В місці поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Мається зазор праворуч за рухом поїзду між кришкою 1-го люку та повздовжньою балкою вагона довжиною - 750 мм, шириною - 25 мм, для запобігання подальшої втрати вантажу зазор ущільнили за допомогою ганчір'я. Просипання вантажу немає. Вагон глуходонний. Зав вантажним двором за штатним розкладом немає".
3) Комерційний акт № 450003/93/553 від 28.11.2024 (а.с. 17), яким у вагоні № 53467163 зафіксовано наступний опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку: "28.11.2024 на підставі акту загальної форми станції НД-Вузол №6096 від 26.11.2024, проводилось комерційне зважування вагону № 53467163, що прибув за відправкою, вказаною на звороті акту. За документом значиться: вантаж "Вугілля кам'яне марки г-газове, Марка Г(Г2) (0-100)", насипом, висота шапки - 100 мм, волога - до 8%, маркування - 5 борізд повздовжніх, вага брутто - не вказана, тара перевірена - 23 850 кг, нетто - 61 900 кг. При зважуванні вагону у присутності заст. ДСЗ Опанасюка, АРВ Плітченко, представника Ворох Гордєя, на справних вагонних 150-тонних електро-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 31.01.2024 виявилось: вага брутто - 77 400 кг, тара по документу - 23 850 кг, вага нетто - 53 550 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 8 350 кг. Навантаження на рівні, марковане катком повздовжніми борознами. Мається воронкоподібне поглиблення праворуч за рухом поїзду над люками до довжиною 3,0 м, шириною - 2,8 м, глибиною - 1,0-1,5 м. В місці поглиблення маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Мається щілина праворуч за рухом поїзду між кришкою 7-го люку та поперековою балкою вагона довжиною - 1 000 мм, шириною - 10 мм. Щілину ущільнили за допомогою ганчір'я. Просипання вантажу немає. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Зав вантажним двором за штатним розкладом немає".
4) Комерційний акт № 450003/94/554 від 28.11.2024 (а.с. 18), яким у вагоні № 62663802 зафіксовано наступний опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку: "28.11.2024 на підставі акту загальної форми станції НД-Вузол №6097 від 26.11.2024, проводилось комерційне зважування вагону № 62663802, що прибув за накладною, вказаною на звороті акту. За документом значиться: вантаж "Вугілля кам'яне марки г-газове, Марка Г(Г2) 0-100", насипом, висота шапки - 100 мм, волога - до 8%, маркування - 5 борізд повздовжніх, вага брутто - не вказана, тара перевірена - 23 6001 кг, нетто - 62 100 кг. При зважуванні вагону в статистичному режимі, у присутності заст. ДСС Опанасюка, агента комерційного та представників: ВП Машошиної, Ворох Гордєя, на справних вагонних 150-тонних електро-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 31.01.2024 виявилось: вага брутто - 81 200 кг, тара по документу - 23 600 кг, вага нетто - 57 600 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 4 500 кг. Навантаження вантажу на рівні бортів, марковане катком повздовжніми борознами. Мається виїмка вантажу праворуч за рухом поїзду над 47-ми люками довжиною 5,0 м, шириною - 1,3 м, глибиною - 0,7-1,0 м. В місці поглиблення маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Вагон бездверний, розвантажувальні люки закриті. Просипання вантажу немає. Зав вантажним двором за штатним розкладом немає".
Розмір виявленої недостачі з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто та її вартість, визначена на підставі документів відправника, наведені в розрахунку вартості недостачі, що наявний в матеріалах справи (а.с.7).
Документами, які підтверджують вартість втраченого вантажу є довідки відправника - АТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", про вартість 1 тони кам'яного вугілля, а саме: № 14-10/6-2166/2024 від 21.10.2024, № 14-10/6-2217/2024 від 25.10.2024, № 11/818 від 10.12.2024, №11/817 від 10.12.2024, які містять інформацію щодо кожного вагону та залізничної накладної (а.с.19-20).
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірні вагони були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень ст. 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.
Відповідно до розрахунку позивача вартість вантажу, недостача якого була виявлена у вагонах №62256235, № 68750025, № 53467163, № 62663802 становить 66 940 грн. 72 коп.
Позивач вважає, що Комерційними актами № 453603/2/404 від 08.09.2024, № 450003/85/484 від 17.10.2024, № 4500033/93/553 від 28.11.2024, №450003/94/554 від 28.11.2024 зафіксовано недостачу вантажу "Вугілля кам'яне", що перевозився за залізничними накладними № 47002548 (досильна 47020326), № 47740535 (досильна 47784780), № 49794274 (досильна 455600521), № 4974290 (досильна 45560539) у вагонах № 62256235, № 68750025, № 53467163, № 62663802, загальною вартістю 66 940 грн. 72 коп.
Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з умовами статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 314 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
Відповідно до п.п. 8 п. 6 розділу 1 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтями 610, 614 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно ст. ст. 110, 111, 113 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція). За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
З аналізу зазначених норм випливає, що вони встановлюють презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування чи пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що такі наслідки настали не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості покладається саме на перевізника.
Перевізник несе відповідальність за забезпечення схоронності вантажу чи багажу протягом усього періоду перевезення. Крім того, він зобов'язаний доставити вантаж чи багаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі.
Невиконання цього обов'язку тягне за собою відповідальність перевізника. Водночас він звільняється від відповідальності лише у випадку, якщо доведе, що незбереження вантажу стало наслідком обставин, які одночасно мають дві ознаки:
- їх усунення не залежало від перевізника;
- перевізник не міг запобігти їх настанню.
Отже, законодавець покладає на перевізника обов'язок довести наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
За змістом ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.
Згідно з пунктом 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
За приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
За умовами п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення та параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів, після завантаження вугілля кам'яне марки г-газовий на відкритому рухомому складі, зазначені у спірних залізничних накладних вагони №№ 52277241, 54998117, 68703081, 60371739, 59954719 мали бути перевірені працівниками залізниці.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Оскільки вантажі у вагони відкритого типу приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагонів та встановити, що вказані вагони є непридатними для перевезення вантажу того виду є непридатними для перевезення вантажу виду, що були у нього завантажені відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Колегія суддів зауважує, що у спірних перевезеннях ані вантажовідправником, ані залізницею під час та після завантаження не було висловлено жодних письмових зауважень щодо непридатності вагонів №№ 62256235, 68750025, 53467163, 62663802 для перевезення кам'яного вугілля марки г-газовий насипом у вагонах відкритого типу. Так само залізницею не заявлено зауважень і щодо якості завантаження, здійсненого відправником.
Матеріали справи не містять жодного акта загальної форми ГУ-23 про наявність технічних несправностей зазначених вагонів, що підтверджує належне виконання Акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» обов'язків із підготовки вагонів та навантаження вантажу до перевезення.
Отже, прийнявши вагони до перевезення без будь-яких застережень, залізниця взяла на себе повну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до транспортування і до видачі одержувачу, підтвердивши тим самим свою відповідальність за можливу втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Згідно статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вичстачає.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України).
Згідно зі статтею 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Вказані у Комерційному акті №453603/2/404 від 08.09.2024, а також Комерційних актах №450003/85/484 від 17.10.2024, №4500033/93/553 від 28.11.2024, №450003/94/554 від 28.11.2024 відомості свідчать про незбереження вантажу під час його перевезення.
Враховуючи, що перевезення вантажу відбувалось у технічно справних вагонах, придатних для цієї господарської мети (перевезення вугілля кам'яного, марки г-газове), апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме відповідач повинен нести відповідальність за втрату вантажу позивача у спірних вагонах.
На підставі викладеного, правові підстави для звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, що передбачені пунктом «е» ст. 111 Статуту залізниць України, відсутні.
Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б її право не було порушено (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22, ст.611, ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Позивачем, у даному випадку, доведена наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у спірних вагонах, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостачі товару, на загальну суму 66 940,72 грн. та наявності причинного зв'язку між протиправної поведінкою та завданими збитками.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагонах сталась не з його вини (відповідно до ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст.127 Статуту залізниць України) та з причин, що не залежали від нього (ст.113 Статуту залізниць України).
Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту приймання до видачі одержувачу.
З урахуванням положень наведених норм матеріального права та встановлених у справі обставин щодо невідповідності фактичної маси вантажу масі, зазначеній у товарно-транспортних накладних, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема комерційними актами №453603/2/404 від 08.09.2024, №450003/85/484 від 17.10.2024, №4500033/93/553 від 28.11.2024, №450003/94/554 від 28.11.2024, а також з огляду на те, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надано доказів втрати вантажу не з його вини, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, позивачем здійснено належний та обґрунтований розрахунок суми збитків, заявлених до стягнення, з урахуванням вартості товару та норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 2 % від загальної маси, що відповідає вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 66 940,72 грн вартості нестачі вантажу.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: «… Судом першої інстанції безпідставно відхилені аргументи Відповідача щодо відсутності його вини у втраті вантажу. Також безпідставно не застосовано пп.2 п. «е» ст. 111 Статуту залізниць України щодо звільнення від відповідальності залізниці за втрату вантажу при проведенні здвоєних операцій.
Таке рішення суду обґрунтовано відсутністю зауважень з боку залізниці до стану вагонів при їх прийманні, не складенням акту форми ГУ-23.
З зазначеним рішенням не можемо погодитися та вважаємо за необхідне висловити наступні заперечення.
1.1. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позовні вимоги на суму 39789,68грн за накладною № 49794274 (вагон № 53467163) повинні бути відхилені на відповідальність вантажовідправника АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ». Згідно з вимогами пп.2 п. «е» ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли завантаження вантажу відправником відбулось у непідготовлений, неочищений або несправний вагон, який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).
Вагон № 53467163 подано та забрано з під'їзної колії АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» у навантаженому стані, що підтверджується пам'ятками про подавання та забирання вагонів № 3438 від 25.11.2024 та № 4083 від 25.11.2024 (наявні в матеріалах справи). У даному випадку придатність вагону під навантаження вантажу вугілля в комерційному та технічному відношенні було визначено працівниками АТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ». Залізниця приймала вагон в навантаженому стані, тому виявити неякісну підготовку вагону вантажовідправником було неможливо;
1.2. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позовні вимоги на суму 7073,67грн за накладною № 47740535 (вагон № 68750025) повинні бути відхилені на відповідальність вантажовідправника через неналежну підготовку вантажовідправником вагону для перевезення вантажу, що містить дрібну фракцію. Згідно з вимогами пунктів 9, 10 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, перед завантаженням вагони та контейнери повинні бути оглянуті вантажовідправником у комерційному відношенні щодо цілісності стелі, стінок, дверей, люків вагонів, відправник зобов'язаний підготувати і завантажити вантаж так, щоб забезпечувалась його схоронність під час перевезення.
Також слід зазначити, що згідно з п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зі змінами і доповненнями, у випадках коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.
Воронкоподібне поглиблення у вагоні 68750025 свідчить про втрату вантажу під час перевезення, а не про його крадіжку. Докази, що у вагоні 68750025 відбулася крадіжка вантажу, відправник не надав.
Слід зауважити, що неякісну підготовку вантажовідправником вагону 68750025 перед навантаженням, було неможливо виявити на станції відправлення Ароматна під час прийому до перевезення вже завантаженого вагону, оскільки на момент приймання вагону до перевезення течії (просипання) вантажу з вагону не було, але матеріал, що був застосований вантажовідправником для ущільнення зазорів у кузові вагону, виявився непридатним витримати весь час перевезення за маршрутом Ароматна - Запоріжжя-Ліве, в наслідок чого і сталася втрата вантажу на шляху слідування.
1.3. Позовні вимоги на суму 2319,19грн за накладною № 47002548 від 08.09.2024 (вагон 62256235) повинні бути відхилити на відповідальність вантажовідправника за неякісний деповський ремонт вагону, який був виконаний 16.06.2023 у вагонному депо, що належить ТОВ «Лемтранс» (ВЧД Кам'янське). Наступний деповський ремонт зазначеному вагону має бути проведений через три року, тобто у червні 2026 року (п. 3.2 Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої наказом Укрзалізниці № 417-Ц від 25.09.2008).
Згідно з пунктом 20.1 СТП-04-032:2020 «ВАГОНИ ВАНТАЖНІ. НАСТАНОВИ З ДЕПОВСЬКОГО РЕМОНТУ», вагоноремонтні підрозділи, що виконують деповський ремонт вагонів, за умови дотримання технології вантажних операцій з вагонами, дотримання технології експлуатування та технічного обслуговування цих вагонів, несуть відповідальність за якість і справність відремонтованих вагонів, їх деталей та вузлів до моменту поставки таких вагонів у наступний плановий ремонт.
Про незадовільну якість виконання працівниками ТОВ «Лемтранс» деповського ремонту вагону 62256235 також свідчить той факт, що з моменту його проведення і на теперішній час вагон 62256235 був забракований 9 разів до технічного обслуговування з відчепленням (підтверджується довідкою №2653У, наявною в матеріалах справи), при цьому перший раз вагон був забракований вже 09.12.2023, тобто через півроку після проведення деповського ремонту.
Відповідно до ст. 127 Статут залізниць, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини. Оскільки, як видно з наведених вище аргументів, нестача вантажу відбулася не з вини Відповідача, тому були відсутні підстави для задоволення позовних вимог. …» не містять в собі посилань на норми матеріального права, які підлягали б застосуванню у спірних правовідносинах, а є лише намаганням переоцінити докази у відповідності до позиції апелянта..
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції правил виключної підсудності, а саме: «… Щодо порушення правил виключної підсудності Господарський суд Дніпропетровської області прийняв до розгляду позовну заяву, погодившись з посиланням Позивача на ч. 3 ст. 29 Господарського кодексу України, згідно з якою позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням. Але, відповідно до ч.1 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. А згідно з ч. 1. ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника (м. Київ). Отже, оскільки Відповідач за даним позовом є перевізником, справа мала бути передана для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва, про що нами зазначалося в відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 279 ГПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). …» відхиляються як безпідставні з огляду на наступне:
Відповідно до частини 3 статті 29 Господарський процесуальний кодекс України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням. Отже, у випадках, коли спірні правовідносини безпосередньо пов'язані з діяльністю відповідної філії, закон прямо передбачає альтернативну територіальну підсудність за місцем її знаходження.
Матеріалами справи підтверджується, що спір виник з діяльності Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108), яка є відокремленим підрозділом відповідача та здійснювала відповідні дії у межах спірних правовідносин. Таким чином, звернення позивача до Господарського суду Дніпропетровської області відповідає приписам частини 3 статті 29 ГПК України.
Доводи скаржника про застосування частини 1 статті 30 Господарський процесуальний кодекс України як норми виключної підсудності не можуть бути прийняті судом, оскільки у даному випадку спір фактично виник з діяльності конкретної філії перевізника, а не безпосередньо з місцезнаходження юридичної особи як такої. Норма частини 3 статті 29 ГПК України є спеціальною щодо визначення територіальної підсудності у спорах, пов'язаних з діяльністю відокремлених підрозділів, та підлягає застосуванню у цьому випадку.
Крім того, підстави для застосування статті 279 Господарський процесуальний кодекс України відсутні, оскільки порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності) судом першої інстанції не встановлено.
Отже, підстав для скасування рішення з мотивів порушення правил підсудності та передачі справи до Господарського суду міста Києва не вбачається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 у справі №904/3391/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 у справі №904/3391/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов