Справа № 297/862/24
Іменем України
03 березня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Гал Л.Л., в справі за позовом ОСОБА_1 до органу опіки і піклування Берегівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства
встановив:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до органу опіки і піклування Берегівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства.
Позовні вимоги мотивував тим, що у 2015 році він почав спільно проживати однією сім'єю з ОСОБА_4 . За час спільного проживання у позивача і ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали разом в добрих відносинах, фактично в цивільному шлюбі, вели спільне господарство і разом виховували спільну дитину та не вбачали необхідності в укладенні шлюбу, а також в тому, щоб вказати позивача як батька ОСОБА_6 . Відомості про батька вказані відповідно до ст. 135 СК України зі слів матері, і як ім'я батька вона вказала ім'я свого батька.
Після смерті ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_5 проживав разом з ним за адресою в АДРЕСА_1 та перебував на його утриманні. 6 жовтня 2021 року було проведено таїнство хрещення та миропомазання ОСОБА_5 і у виданому свідоцтві про хрещення ОСОБА_1 вказаний батьком ОСОБА_7 , навіть вписане подвійне прізвище ОСОБА_8 , тобто перед Богом і людьми ОСОБА_1 заявив, що ОСОБА_5 є його сином.
У листопаді 2023 року неповнолітній ОСОБА_5 органом опіки та піклування Берегівської міської ради був вилучений до Батівського притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації. На даний час, зі слів працівників притулку, він там відсутній. Після цього працівники служби припинили надавати йому інформацію про місцезнаходження ОСОБА_5 , посилаючись на конфіденційність даних.
ОСОБА_5 вилучений органом опіки та піклування через те, що ОСОБА_1 не має жодного юридичного зв'язку із дитиною, так як з матір'ю неповнолітнього - ОСОБА_4 він проживав в цивільному шлюбі та при її житті не було проведено встановлення батьківства, так як не вбачав у цьому необхідності.
Після смерті ОСОБА_4 не звертався з позовом про визнання батьківства, адже дитина проживала разом з ним за його адресою в АДРЕСА_1 . Дитину повністю утримував і виховував, ОСОБА_5 вважав і називав позивача своїм батьком.
У зв'язку з наведеним ОСОБА_1 просив суд визнати його батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і внести відповідні зміни в актовий запис № 66 від 20.03.2019 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зроблений Берегівським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області наступним чином: в графі «Відомості про батька» змінити з ОСОБА_10 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України.
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мензак Ю.Ю., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зауважує, що суд першої інстанції невірно тлумачить факт біологічного батьківства та визнання батьківства, адже предметом позову є останнє, а перше повинно було бути встановлено відповідною експертизою, яка не була проведена з вини відповідачів і відповідно до встановлення вже біологічного батьківства суд уже повинен був вирішувати позовні вимоги і власне визнавати батьківство над дитиною за позивачем.
Опікуном дитини після смерті матері був до його смерті ОСОБА_11 - батько позивача, який проживав разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_1 . Вищенаведені обставини беззаперечно свідчать про факт біологічного батьківства позивача відносно дитини.
Згідно інформації притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації № 01-12/1177 від 27.12.2023, позивач неодноразово навідувався до ОСОБА_6 після його поміщення до притулку. Це підтверджується відповідачем - Органом опіки та піклування Берегівської міської ради. Дана обставина свідчить про інтерес та міцні зв'язки між позивачем та його дитиною. При цьому, висновок суду про те, що «позивачем ОСОБА_1 не наведені докази тривалих стосунків з дитиною ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема і тим обставинам, які встановлені судом.
Суд першої інстанції, хоч і зазначає, що визнання батьківства щодо дитини не була обмежена строками позовної давності та могла бути реалізована в будь-який момент, і разом з тим, висловлює сумнівний аргумент щодо того, що з боку позивача була відсутня старанність у визнанні свого батьківства.
На момент подачі позову позивачу не було відомо про усиновлення ОСОБА_14 . Більше того, позов поданий ще до того, як рішення про усиновлення набрало законної сили.
При цьому, у разі задоволення позовних вимог буде заявлено позов про скасування усиновлення, який базуватиметься на рішенні про визнання за позивачем батьківства.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Новікова І.С., просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Зазначає, що після смерті матері ОСОБА_15 , позивач не вчиняв дій щодо встановлення батьківства та створення належних умов для виховання та забезпечення дитини. Спір виник після усиновлення відповідачами дитини.
Вказує, що визнання батьківства усиновленої дитини без скасування усиновлення чи визнання його судом недійсним є неможливим. Судом вірно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що згідно актового запису про народження №66 від 20 березня 2019 року дитина ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Берегово. Мати дитини є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відомості про батька дитини внесені за вказівкою заявника на підставі заяви про державну реєстрацію народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Відомості про батька вказані як ОСОБА_10 (а.с. 37, 8).
Реєстрація місця проживання дитини ОСОБА_5 у 2019 році проведена за місцем реєстрації проживання її матері ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 (а.с. 9, 11).
Відповідно до свідоцтва про смерть, мати дитини - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).
У відзиві орган опіки і піклування Берегівської міської ради не заперечує ствердження позивача, що він проживав у сімейних стосунках з померлою ОСОБА_4 та після її смерті дитина ОСОБА_5 тривалий час проживав у сім'ї відповідача ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Берегівської міськради №285 від 23.11.2022 року ОСОБА_5 було надано статус дитини-сироту (а.с. 42), а потім 25.01.2023 рішенням міськради №15 призначено батька позивача - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканця АДРЕСА_1 , опікуном над дитиною-сиротою ОСОБА_5 (а.с. 43).
ІНФОРМАЦІЯ_8 помер опікун ОСОБА_11 , у зв'язку з чим рішенням виконкому Берегівської міськради № 203 від 27.09.2023 року було припинено опіка над дитиною-сиротою, а дитина 12 вересня 2023 року була тимчасово влаштована до притулку для дітей сел. Батьово (а.с. 44, 47, 45, 46).
До вказано притулку, як вказує в листі від 27.12.2023 року завідувач, навідувались до дитини біологічний батько та його мати (а.с. 52). Сторони підтвердили суду, що це був позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_16 ..
Берегівська міська рада листом від 30.10.2023 року повідомляє мати позивача - ОСОБА_16 , мешканку АДРЕСА_1 (вказана адреса є тотожною із адресою позивача ОСОБА_1 ), що для оформлення опіки над дитиною-сиротою ОСОБА_5 нею не подані декілька документів, передбачені відповідним порядком. Одночасно рекомендує сину - позивачу ОСОБА_1 , оскільки він стверджує, що є біологічним батьком дитини, звернутись до Берегівського районного суду із заявою про визнання батьківства над малолітнім згідно чинного законодавства. (а.с. 55). Правда, вказаний лист, надісланий поштою, з невідомих причин адресат не отримав (а.с. 56).
При цьому, за клопотанням служби у справах дітей Берегівської міськради 07.12.2023 дитину ОСОБА_5 приймають до Закарпатського центру соціально-психологічної реабілітації дітей м. Свалява (а.с. 48-49, 50).
Рішенням Свалявського районного суду від 14.02.2024 року у справі №306/134/24, яке набуло законної сили 18.03.2024, заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усиновлення задоволено, вони визнані усиновлювачами дитини ОСОБА_5 . Внесені зміни до актового запису про народження дитини, а саме змінено прізвище, ім'я та по батькові на ОСОБА_13 , а заявники записані батьками дитини. Виключено з актового запису про народження дитини відомості про батьків дитини ОСОБА_10 та ОСОБА_4 (а.с. 68-69).
На підставі вказано у рішення були внесені відповідні зміни в актовий запис про народження дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 171).
За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною 1 ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають ураховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом від народження дитини до 12.09.2023 , поки орган опіки і піклування не вилучила дитину та влаштувала для притулки для дітей, ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій для визнання батьківства. Після смерті матері дитини він не встановлює опіку над нею, а опікуном був його батько. Крім цього, після смерті опікуна малолітнього ОСОБА_15 , мати позивача зверталася із заявою про встановлення опіки над дитиною.
Тобто, дії позивача свідчать про відсутність зацікавленості у встановленні батьківства над малолітнім ОСОБА_5 .
На момент звернення до суду із позовом рішенням Свалявського районного суду від 14.02.2024 малолітній ОСОБА_15 був усиновлений відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Згідно з пунктом 1 частини першої стаття 219 СК України усиновлення дитини без згоди батьків дитини провадиться, якщо вони є невідомими.
Не вимагається згода батьків, які позбавлені батьківських прав (пункт 4 частини першої статті 219 СК України). Наслідком позбавлення батьківських прав є втрата прав, заснованих на спорідненні з дитиною (стаття 166 СК України), а відповідно, якщо на момент здійснення усиновлення такі особи не були поновлені у батьківських правах, вони не мають юридичного зв'язку з дитиною.
Відповідно до частини другої статті 169 СК України поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнано недійсним.
Згідно зі статтею 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Відповідно до статті 226 СК України гарантується право на таємницю усиновлення, а саме: на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, у тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.
Відповідно до ст.227 СК України усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.
Також статтею 228 СК України передбачено забезпечення таємниці усиновлення, яке полягає у тому, що особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену законом.
Таємниця усиновлення забезпечується також відповідно до статей 229-231 СК України, тобто шляхом права усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини, права усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини, зміни прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена.
Згідно зі статтею 229 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.
Відомості про усиновлювачів як про батьків були внесенні до актового запису про народження ОСОБА_5 .
Отже, вирішуючи дану справу суд першої інстанції врахував насамперед інтереси дитини, яка на час розгляду справи була усиновлена відповідно до приписів СК України.
Рішення суду про усиновлення ОСОБА_1 не оскаржувалося та є чинним.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційних скарг не має.
Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не впливають на законність оскаржуваного судового рішення.
Отже, апеляційний суд, керуючись ст. 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Зважуючи на викладене та керуючись нормами статей 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, залишити без задоволення.
Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 березня 2026 року.
Головуючий:
Судді: