Справа № 297/116/26
Закарпатський апеляційний суд
11.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/49/26, за апеляційними скаргами прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 та захисника-адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.01.2026.
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.03.2026 з визначенням застави - 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуїв, Харківської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК Україн, відомості про яке 14.01.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071060000032.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_8 покладено обов'язки: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватись від спілкування зі свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні № 12026071060000032 від 14.01.2026; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З клопотання вбачається, що СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській областіобласті здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 14.01.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071060000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, сприяв шляхом надання вказівок та засобів незаконному переправленню через державний кордон України громадян України ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за наступних обставин.
-2-
У невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб, ОСОБА_8 за грошову винагороду погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб (особи) сприяти у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України.
У свою чергу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у невстановлені слідством день і час грудня 2025 року та у невстановленому місці за допомогою месенджера «Telegram» зв'язались з користувачем « ОСОБА_12 » та домовились про організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України, поза межами пункту пропуску, за грошову винагороду в сумі 6000 доларів США з однієї особи, яку останні перерахували на крипто гаманець вказаний організатором у повідомленні месенджера «Telegram», після чого чекали на наступні вказівки.
14.01.2026 близько 03 год 10 хв за вказівкою користувача « ОСОБА_12 », ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прибули на залізничний вокзал м. Мукачева, після чого користувач « ОСОБА_12 » повідомив про те, що їх чекає автомобіль марки «Тоуota» моделі «RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який доставить останніх в прикордонний район Закарпатської області з метою подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.
Здійснивши посадку у транспортний засіб, автомобіль марки «Toyota» моделі «RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , останні вирушили в бік будинку № 39 по вул. Осипенка в м. Мукачеві, де за вказівкою користувача « ОСОБА_12 », на них вже чекав ОСОБА_11 , який також здійснив посадку у вищевказаний транспортний засіб, після чого останні вирушили в бік населеного пункту Косонь Берегівського району, при цьому, оминаючи контрольні пости та прибувши на околицю населеного пункту Велика Бийгань Берегівського району, ОСОБА_8 з метою уникнення викриття його злочинних намірів, наказав пасажирам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , покинути транспортний засіб та слідувати в пішому порядку, у зв'язку з наявністю попереду контрольованого посту ДПСУ, при цьому вказавши напрямок руху, після чого, оминувши контрольований пост, останні знову здійснили посадку в автомобіль марки «Тоуota» моделі «RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 і продовжили рух до місця їх незаконного переправлення через державний кордон України. Прибувши на заплановане місце, водій автомобіля марки «Тоyota» моделі «RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 , вказав останнім напрямок руху гори в бік державного кордону України, а користувач «Viktor Abramov» в цей час надіслав ОСОБА_10 та ОСОБА_9 скріншоти маршруту до державного кордону України, однак рухаючись вказаним ОСОБА_8 та користувачем «Viktor Abramov» маршрутом, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були затримані працівниками прикордонної служби в безпосередній близькості до державного кордону на відстані 50 метрів від 217 прикордонного знаку, а ОСОБА_8 був викритий та затриманий працівниками правоохоронних органів в селі Лавки Мукачівського району.
14.01.2026 ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України та 15.01.2026 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його вини, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж
-3-
кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави не менше 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна та існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначив ОСОБА_8 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка на думку слідчого судді у разі її внесення є необхідною і достатньою для забезпечення виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 16.01.2026 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з визначенням розміру застави у розмірі не менше 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Погоджуючись із висновками слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурор вказує на те, що визначений останньому розмір застави є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим ризикам. Характер та обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , його роль у вчиненні цього злочину, а також ступінь корисливого мотиву та розмір неправомірної вигоди (781380 грн), дані про його особу, свідчать про доведеність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КУпАП, які є неспіврозмірними з розміром визначеної застави та дають підстави для визначення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник-адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді від 16.01.2026 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_8 менш суворий запобіжний захід, а у разі неможливості - зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зазначає, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України є необґрунтованою і непідтвердженою жодними доказами. Органом досудового розслідування не надано доказів у підтвердження наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а слідчим суддею не спростовано доводи сторони захисту про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Просить врахувати те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, двох неповнолітніх дітей та хвору дружину на утриманні, матеріальне становище сім'ї вкрай важке, свідки у кримінальному провадженні допитані. Крім того, в ході здійснення евакуації мирного населення, в м. Рогатин Харківської області загинув його брат, що завдало йому непоправної моральної та психологічної шкоди. Просить врахувати те, що визначений слідчим суддею розмір застави є явно непомірним для підозрюваного та значно перевищує суму коштів, які підозрюваний мав нібито отримати за незаконне переправлення особи через державний кордон.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про
-4-
час та місце судового засідання, клопотання про бажання брати участь у судовому провадженні, або відкладення судового засіданні на інший термін не подавали. Також приймається до уваги заява прокурора про можливість розгляду апеляційної скарги без його участі.
Перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволеню, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним,
-5-
обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській областіобласті здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 14.01.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026071060000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
14.01.2026 ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України та 15.01.2026 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 16.01.2026 за клопотанням слідчого СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15.03.2026 включно та визначено заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
-6-
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити вище вказані дії.
За приписами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років, а тому з огляду на тяжкість та характер вказаного кримінального правопорушення, це свідчить про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( рішення «Летельє проти Франції»).
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, доведена слідчим та прокурором, і сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування, є підтвердженою.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 . Зокрема, обґрунтованість підозри підтверджується доказами, а саме: протоколом допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , протоколом пред'явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_11 , протоколом пред'явлення речей для впізнання зі свідком ОСОБА_11 , протоколом пред'явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_10 , протоколом пред'явлення речей для впізнання зі свідком ОСОБА_10 , протоколом пред'явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_9 , протоколом пред'явлення речей для впізнання зі свідком ОСОБА_9 та іншими зібраними доказами у їх сукупності.
-7-
Разом з тим, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Апеляційний суд зауважує, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 на предмет відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 , враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (від 7 до 9 років позбавлення волі), може переховуватися від органу досудового розслідування та суду і на території України, може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про існування ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі стороною захисту доводи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обґрунтованість пред'явленої підозри, є безпідставними і такі колегія суддів відхиляє.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, врахував наявність обґрунтованої підозри та доказів, які підтверджують причетність підозрюваного ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, дані про особу підозрюваного і обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та належним чином мотивував свої висновки про відсутність обставин до обрання менш суворого запобіжного заходу.
Застосований ОСОБА_8 вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про його особу та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає правильним обрання на даній стадії досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
-8-
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом під час апеляційного розгляду не встановлено.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 в цій частині безпідставними і такі відхиляються.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг прокурора та захисника на предмет законності та вмотивованості ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_8 в частині визначення розміру застави, колегія суддів звертає увагу на таке.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину складає від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і тільки у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчинені тяжкого або особливо тяжкого злочину покладених на неї обов'язків, може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчий суддя, визначаючи щодо ОСОБА_8 розмір застави, в повній мірі врахував вказані норми закону.
Поряд з тим, викладені прокурором в апеляційній скарзі посилання щодо необхідності визначення підозрюваному ОСОБА_8 застави - не менше 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб задоволенню не підлягають.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якого розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 КПК України, якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов'язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.
Відтак, при прийнятті рішення колегія суддів враховує те, що передбачених ч. 2 ст. 185 КПК України доповнень, змін до клопотання, або заміну його новим клопотанням, матеріали судового провадження щодо ОСОБА_8 не містять.
Поряд з тим слідчий у клопотанні не навів будь-яких обґрунтованих даних про наявність у ОСОБА_8 великих прибутків внаслідок діяльності, яка поставлена йому у провину, грошових заощаджень, наявності у власності його або членів сім'ї цінного
-9-
майна, таким чином, слідчий та прокурор не надали суду доказів того, що майновий стан ОСОБА_8 станом на день застосування запобіжного заходу дозволяє застосувати до підозрюваного розмір застави, який значно перевищує встановлені законом розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів уважає, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Із статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Матеріалами судового провадження встановлено, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні діянь, які відносяться до тяжкого злочину.
При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_8 колегія суддів враховує, вказані вище дані, з яких не вбачається доказів того, що від злочинної діяльності останній отримував значний дохід, так і відсутність в матеріалах судового провадження будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів.
При цьому, як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і при апеляційному розгляді, прокурором інших належних доказів, заперечень чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації не надано. У тому числі прокурор не посилався на наявність доказів, які б з певною вірогідністю свідчили про розмір саме незаконно отриманих ОСОБА_8 коштів або іншого майна від злочинної діяльності (розмір прибутку).
На переконання колегії суддів, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, згідно яких розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
-10-
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги захисника щодо визначення підозрюваному ОСОБА_8 застави у непомірному для нього розмірі задоволенню не підлягають.
Також апеляційним судом враховується і те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 направлено до Берегівського районного суду Закарпатської області для розгляду по суті.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційні скарги як захисника-адвоката ОСОБА_6 , так і прокурора задоволенню не підлягають.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення та захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги прокурора Берегівської окружної прокуратури та захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.01.2026 щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді