вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" березня 2026 р. Справа№ 910/11669/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бестаченко О.Л.
суддів: Шаратова Ю.А.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання - Васильченко А.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.03.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва
від 12.01.2026
у справі № 910/11669/25 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор"
про стягнення неустойки, ціна позову 493 568,98 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради (далі - КУ "Одесреклама", позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" (далі ТОВ "Октагон-Аутдор", відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 493 568,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 128-1-рд від 21 червня 2012 р., додаткових угод до цього договору, відповідачу було надане право на тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів місць на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеса, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам, а останній в свою чергу зобов'язався вносити плату за користування цими місцями на умовах договору.
Всупереч умов договору відповідач прострочив оплату за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/11669/25 позов Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради 150 000 грн пені, 5 922,82 грн витрат по оплаті судового збору.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням встановлених судом обставин щодо ступеня виконання зобов'язання, характеру вчиненого правопорушення, відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати товару, а також того, щоб сума штрафних санкцій не становила джерела безпідставного збагачення кредитора, суд відповідно до вимог ст. 616 ЦК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача неустойки до 150 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, КУ "Одесреклама" звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 року у справі № 910/11669/25 змінити та позовні вимоги КУ "Одесреклама" задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги КУ "Одесреклама" посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені, порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, а висновки суду щодо підстав зменшення розміру пені викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 апеляційну скаргу КУ "Одесреклама" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КУ "Одесреклама" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/11669/25; призначено її до розгляду на 03.03.2026; витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11669/25.
12.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11669/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 задоволено частково заяву КУ "Одесреклама", про участь представника установи - Джиги Віталія Івановича у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
20.02.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ "Октагон-Аутдор" на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/11669/25 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зазначає, що враховуючи: відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті затримки виконання відповідачем зобов'язання, повне виконання відповідачем, визначених договором зобов'язань по оплаті тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, відсутність вини відповідача у затримці належних платежів, беручи до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та негативно вплинула на фінансовий стан відповідача як підприємства а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов'язання, Господарський суд м. Києва прийняв, на нашу думку, абсолютно правомірне рішення про зменшення розміру пені, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 03.03.2026 з'явилися представники сторін.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі № 910/11669/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що між КУ "Одесреклама" та ТОВ "Октагон-Аутдор" укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 128-1-рд від 21 червня 2012 р., додаткові угоди 1 від 26 лютого 2015 р., від 11 травня 2018 р., 2 від 2 липня 2018 р., від 1 серпня 2019 р., 4 від 1 листопада 2019 р., 5 від 3 січня 2010 р., 6 від 1 січня 2021 р., 7 від 1 травня 2023 р., 7/2 від 8 лютого 2025 р., 7/3 від 10 травня 2025 р., 7/4 від 7 серпня 2025 р.
Згідно п.п. 2.1. договору підприємство надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору. Користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до умов п.п. 5.1., 5.2. договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладення цього договору.
Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений договорі.
Строк дії договору згідно умов п. 8.3. договору встановлений з 21 червня 2012 р. по 20 червня 2017 р. та неодноразово продовжується додатковими угодами. Додатковою угодою № 7/4 від 7 серпня 2025 р. у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, згідно Указу президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 р., у відповідності до п. 3 ст. 631 ЦК України, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору № 128/1-рд від 21 червня 2012 р., на період дії воєнного стану в Україні, згідно Указу президента № 478/2025 від 15 липня 2025 р., з 7 серпня 2025 року до 5 листопада 2025 року.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі копіями вищезазначених договору, додаткових угод.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України
Пунктом 32 Правил, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.
Заявлені позивачем вимоги стосуються стягнення 493 568,98 грн пені за період 1 вересня 2022 до 30 квітня 2025 років за прострочення виконання зобов'язання за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 128-1-рд від 21 червня 2012 р.
Поданим позивачем розрахунком, витягом інформації про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" стверджується той факт, що за користування місцями для розміщення рекламних засобів протягом вересня 2022 - квітня 2025 років відповідач сплатив на користь позивача належну плату з порушенням строків, встановлених договором. Ці обставини сторонами не заперечуються.
Згідно п.п. 6.2., 6.4., 6.5. договору у випадку прострочення платежів, передбачених п.п. 5.1., 5.2. договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки Національного банку України.
Нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 роки.
Виходячи з наведеного внаслідок прострочення відповідачем оплати за користування місцями для розміщення рекламних засобів протягом вересня 2022 - квітня 2025 років позивач набув права вимагати від того сплати належної відповідно до умов п. 6.2. договору пені.
Згідно з розрахунком позивача розмір пені за прострочення оплати за договором складає 493 568,98 грн (суму пені було обчислено позивачем у т.ч. на заборгованість минулих періодів).
КУ "Одесреклама" з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору направляла на адресу ТОВ "Октагон-Аутдор" претензію від 09.07.2025 №488/01-27, яка була отримана відповідачем. Відповіді на претензію ТОВ "Октагон-Аутдор" не надав.
Таким чином, позивачем було вжито заходів для досудового врегулювання спору, які не мали результату.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір укладений між позивачем та відповідачем є типовим договором (додаток 3 до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 квітня 2008 р. № 434 у редакції рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради 24.03.2011 № 120), зміст якого визначено та затверджено Виконавчим комітетом Одеської міської рад та відповідно за своєю правовою природою є договором найму (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати, за останнім виникла заборгованість за користування місцями для розташування рекламних засобів.
У зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості, позивачем було нарахована та заявлено до стягнення, зокрема, пеню у загальному розмірі 493 568,98 грн.
Разом з цим, враховуючи заяву відповідача про зменшення розміру пені та обставини, наведені в такій заяві, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення пені, з огляду на наявність виняткового випадку.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.
У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).
Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.
Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно:
- розміру неустойки перед розміром збитків;
- винятковості випадку;
- ступеню виконання зобов'язань;
- причин неналежного невиконання зобов'язання;
- характеру прострочення;
- поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
Так, в обґрунтування необхідності зменшення розміру неустойки відповідач стверджує, що він до березня 2022 року в повному обсязі та належним чином, в порядку, визначеному Договором, здійснював розрахунки за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами.
Відповідач зазначає, що у зв'язку із збройною агресією російської федерації господарська діяльність відповідача як по всій Україні, так і в місті Одеса, який був наближений до зони безпосередніх бойових дій, була практично повністю зупинена. Результатом вищеназваних надзвичайних подій стали ті факти, що: 2022 рік ТОВ "Октагон-Аутдор" закінчило із збитками в сумі 29 229 000 грн (двадцять дев'ять мільйонів двісті двадцять дев'ять тисяч гривень); 2023 рік ТОВ "Октагон-Аутдор" закінчило із збитками в сумі 4 826 000 грн (чотири мільйони вісімсот двадцять шість тисяч гривень); 2024 рік ТОВ "Октагон-Аутдор" закінчило із збитками в сумі 2 518 000 грн (два мільйони п'ятсот вісімнадцять тисяч гривень). На підтвердження вказаного відповідач надав до суду першої інстанції звіти про фінансові результати за 2022 -2024 роки та довідку про збитки.
Відповідач наголошує, що зупинення господарської діяльності і, відповідно, об'єктивна неможливість користування рекламними засобами, розташованими на місцях, визначених договором, в свою чергу призвела до виникнення затримки оплати тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що всі грошові зобов'язання за 2022, 2023, 2024 та частину 2025 року виконані відповідачем в повному обсязі. Жодної заборгованості за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами станом на дату порушення провадження у справі у відповідача немає.
Відповідно до норм статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано, доказів на підтвердження понесення останнім збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання зі своєчасного здійснення оплати за договором.
Також відсутні й докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з здійснення оплати за договором.
Відтак, у даному випадку відсутні збитки, які понесені позивачем у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.
З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання, співвідношення суми боргу до нарахованих штрафних санкцій, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені до 150 000,00 грн і вважає, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
При цьому, колегія судів відхиляє твердження апелянта щодо необґрунтованого зменшення судом першої інстанції заявленого розміру пені, оскільки як вже було зазначено вище, позивачем не доведено наявності збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Не приймаються судом апеляційної інстанції й доводи апелянта про те, що підписуючи договір відповідач усвідомлював відповідальність, був обізнаний про розмір пені, строки нарахування пені та строки позовної давності, з огляду на наступне.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
З урахуванням обставин ведення господарської діяльності відповідачем у період нарахування штрафних санкцій, визначені умовами укладеного між сторонами договору та нараховані позивачем штрафні санкції, є неспівмірними та непропорційними наслідкам правопорушення, а тому суд, користуючись власними дискреційними повноваженням, зменшив заявлений до стягнення розмір пені.
Доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом не було враховано інтереси КУ "Одесреклама", до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки стягнення з відповідача частини заявленої суми неустойки компенсує негативні наслідки, пов'язані з простроченням останнім виконання прийнятих на себе зобов'язань, а також відповідає принципу пропорційності, у той час, як стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, на переконання колегії суддів, було б неспівмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем відповідного зобов'язання.
З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/11669/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/11669/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.03.2026.
Головуючий суддя О.Л. Бестаченко
Судді Ю.А. Шаратов
І.М. Скрипка