вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2026 р. Справа№ 910/2626/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 18.02.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 (повний текст складено 15.09.2025)
у справі № 910/2626/25 (суддя - Нечай О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс"
до відповідача 1 - Приватного підприємства "Будмаш"
до відповідача 2 - Приватного підприємства "Будмонтаж"
про визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію та відновлення становища, що існувало до порушення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" (надалі - позивач, ТОВ "Бімекс-плюс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Будмаш" (надалі - відповідач-1, ПП "Будмаш") та Приватного підприємства "Будмонтаж" (надалі - відповідач-2, ПП "Будмонтаж"), в якій просить суд:
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 22.05.2023 серія та номер 264, машино-місця № 14 в підземному паркінгу по вул. Гоголівській, 43 у м. Києві, укладений між ПП "Будмаш" та ПП "Будмонтаж";
- скасувати у ДРРП запис 50348309 від 22.05.2023 про державну реєстрацію, машино- місця № 14 в підземному паркінгу по вул. Гоголівській, 43 у м. Києві за ПП "Будмонтаж";
- відновити становище, що існувало до порушення шляхом застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 22.05.2023 серія та номер 264, укладеного між ПП "Будмаш" та ПП "Будмонтаж" та повернення у власність ПП "Будмаш" машино-місця №14 в підземному паркінгу по вул. Гоголівській, 43 у м. Києві.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 23.09.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/2626/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 по справі № 910/2626/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції проігнорував позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у справі №369/11268/16-ц від 03.07.2019, де Верховний Суд зазначив, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
Апелянт вказує, що укладення відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваного договору спрямоване не на купівлю - продаж, а на уникнення відповідачем 1 виконання свого зобов'язання перед позивачем.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, де зазначено, що застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/2626/25 залишено без руху. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують доплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.
08.10.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025, а саме докази доплати судового збору на суму 3 028, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №121 від 07.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/2626/25. Витребувано матеріали справи № 910/2626/25 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/2626/25. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 19.11.2025.
29.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача-1 на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач-1 вказав, що Верховний Суд у подібних справах неодноразово наголошував, що для визнання договору фраvдаторним вирішальними є не лише час, а й інші обставини укладення такого правочину зокрема платоспроможність боржника після укладення оскаржуваного правочину, а оскільки у ПП "Будмаш" після укладення оспорюваного правочину було достатньо активів для виконання рішення у справі №910/17098/21, то підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним немає.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/2626/25 на 11.12.2025.
10.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс", в яких товариство звертало увагу на лист приватного виконавця, який підтверджує неможливість погашення майнових вимог кредитора за рахунок майна боржника, що залишилось, який судом першої інстанції залишений поза увагою.
Крім того, позивач наголосив на тому, що під час дослідження обставин суд першої інстанції не дослідив чи майно дійсно належить боржнику та чи було звернення стягнення можливим; не з'ясував чи правочин, який оспорюється, міг вивести це майно чи зменшити можливість стягнення; не встановив чи боржник мав зловмисну/недобросовісну мету (ухилення чи зменшення активів); не надав мотиви і аналіз. У даній справі жоден з цих фактів судом перевірений не був, жодному факту, наведеному у позові, судом не було надано належної правової оцінки так само, як не було належним чином досліджено надані позивачем докази,
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входила до складу суду, у відрядженні, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 прийнято справу № 910/2626/25 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/2626/25 на 17.12.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/2626/25 на 14.01.2026.
Судове засідання призначене до розгляду 14.01.2026 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. з 25.12.2025 по 10.02.2026 у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 Призначити до розгляду у судовому засіданні справу №910/2626/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 на 18.02.2026.
У судове засідання, що відбулось 18.02.2026 з'явився представник позивача надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах. Відповідачі в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином через систему «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/17098/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 та постановою Верховного Суду від 19.09.2023, було визнано недійсною Додаткову угоду від 18.02.2015 про внесення змін та доповнень до Договору № 1 від 30.06.2000 про дольову участь у будівництві житлово-офісного комплексу на вул. Гоголівській, 43, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Плюс" та Приватним підприємством "Будмаш", а також стягнуто з Приватного підприємства "Будмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Плюс" збитки у розмірі 15 371 824,00 грн, 232 847,40 грн судового збору, 9 438,50 грн витрат на проведення експертизи.
05.07.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра О.О. відкрито виконавче провадження №72177028 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/17098/21 про стягнення з Приватного підприємства "Будмаш" (далі - боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" (далі - стягувач) збитків у розмірі 15 371 824,00 грн., 232 847,40 грн. судового збору, 9 438,50 грн витрат на проведення експертизи.
Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра О.О. від 09.06.2025 №2076 в ході здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №72177028 було погашено борг:
на суму 1 839 306,00 грн. за рахунок передачі у власність стягувача частини нерухомого майна боржника;
на суму 1 505 600,35 грн. за рахунок реалізації частини нерухомого майна боржника;
на суму 152 022,87 грн. за рахунок стягнення грошових коштів з рахунків боржника.
Таким чином, під час виконавчого провадження №72177028 погашено борг в сумі 3 496 929,22 грн.
В подальшому, 07.03.2024 виконавчий документ було повернуто стягувачу за його заявою.
Але, виконавчий документ було пред'явлено повторно та 08.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Олефіром О.О. відкрито виконавче провадження №74394655 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі №910/17098/21.
В ході здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 74394655 було погашено борг:
на суму 6 139 109,57 грн. за рахунок реалізації частини нерухомого майна боржника;
на суму 68 923,23 грн. за рахунок стягнення грошових коштів з рахунків боржника;
Тобто, під час виконавчого провадження №74394655 зменшено суму заборгованості відповідача-1 перед позивачем на суму 6 208 032,80 грн.
Отже, станом на 09.06.2025 погашено заборгованість перед стягувачем на суму 9 704 962,02 грн., залишок заборгованості складає 5 909 147,88 грн.
Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, 22.05.2023 між Приватним підприємством "Будмаш" та Приватним підприємством "Будмонтаж" було укладено договір купівлі-продажу машино-місця в підземному паркінгу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гуд Л.М. та зареєстровано в реєстрі за номером 264 (далі - Договір), яким Приватне підприємство "Будмаш" відчужило на користь Приватного підприємства "Будмонтаж" машино-місце № 14 в підземному паркінгу по вул. Гоголівській, 43 у місті Києві.
Відповідно до п.3 договору купівлі-продажу згідно довідки продавця від 12.05.2023 балансова вартість машино-місця складає 301 061,71 грн.
За погодженням сторін продаж машино-місця вчинено за 316 115,00 грн, крім того ПДВ - 56 540,00 грн, а разом 379 338,00 грн (п.4 договору купівлі-продажу).
Водночас в п.4 договору сторони передбачили певний порядок оплати за договором купівлі-продажу.
Так, згідно п. 4.1. договору купівлі-продажу покупець зобов'язувався сплатити продавцю шляхом перерахування (внесення) на раxvнок IBАN: UA 9338058200000 26008010310238 в АТ "МIБ" грошових коштів в сумі 70 000,00 грн., крім того ПДВ 14 000,00 грн., тобто загальну суму 84 000,00 грн. не пізніше 17-00 години 23 травня 2023 року.
Та відповідно до п. 4.2. договору купівлі-продажу покупець зобов'язувався сплатити продавцю шляхом перерахування (внесення) на рахунок IВАN: НОМЕР_1 в АТ "МІБ" грошових коштів в сумі: 246 115 грн., крім того ПДВ - 49 223,00 грн, тобто загальну суму 295 338,00 грн. до 30 квітня 2024 року.
22.05.2023 приватним нотаріусом КМНО Гуд Л.М. було здійснено державну реєстрацію права власності Приватного підприємства "Будмонтаж" на вказане машино-місце, на підставі рішення про державну реєстрацію № 67692086 від 22.05.2023, номер відомостей про речове право: 50348309.
На виконання вказаного договору 22.05.2023 між Приватним підприємством "Будмаш" та Приватним підприємством "Будмонтаж" був складений та підписаний акт приймання-передачі машино-місця в підземному паркінгу №14, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Гоголівська, 43.
Позивач звертаючись з позовом у цій справі посилався на відсутність у власності Приватного підприємства "Будмаш" іншого майна, на яке можна було б звернути стягнення в ході виконавчого провадження, вказуючи на фраудаторність правочину.
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала / використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи, інша особа може перебувати в конкретних правовідносинах із цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває в правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття і здійснення; особа не вперше перебуває в цих правовідносинах чи ці правовідносини є тривалими або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/17098/21, яке залишене без змін судами вищих інстанції, визначено обов'язок Приватного підприємства "Будмаш" сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Плюс" збитки у розмірі 15 371 824,00 грн, 232 847,40 грн судового збору та 9 438,50 грн витрат на проведення експертизи.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають добросовісно виконувати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Разом з тим, під час розгляду справи №910/17098/21 в суді апеляційної інстанції Приватне підприємство "Будмаш" здійснило відчуження нерухомого майна, а саме, машино-місця № 14 в підземному паркінгу по вул. Гоголівській, 43 у місті Києві за ціною 379 338,00 грн., уклавши оскаржуваний договір купівлі-продажу.
А тому, колегія суддів вважає, що вищезазначені дії ПП "Будмаш" свідчать про його намір позбутись власних майнових активів, завдяки яким підприємство може виконати судове рішення та виплатити грошові кошти товариству з обмеженою відповідальністю "Бімекс-Плюс".
При цьому, колегією суддів не приймаються доводи відповідача-1, що у нього на момент укладення спірного договору купівлі-продажу машино-місця №6 було наявне інше майно, на яке можна було звернути стягнення та за рахунок якого здійснити погашення заборгованості перед позивачем з метою виконання рішення суду.
Категорія фраудаторності у процедурі виконавчого провадження спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредитором, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоб юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором.
Разом з тим, за наявності іншого майна у відповідача-1 у спірний період, матеріалами справи підтверджується погашення боргу не в повному обсязі, а саме укладення спірного договору (момент вчинення оспорюваного договору) відбулось після прийняття рішення, але до набрання ним законної сили у справі №910/17098/21 про стягнення збитків з відповідача-1, що вказує на недобросовісність дій відповідача-1.
Також, в обґрунтування своїх вимог, позивач, як у своїй позовні заяві, так і в апеляційній скарзі стверджував, що ПП "Будмаш" відчужило належне йому майно на користь ПП "Будмонтаж", єдиним засновником якого є дружина засновника відповідача-1.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" та ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник (контролер) це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
Пункту 14.1.159. Податкового кодексу України визначає, що 14.1.159. пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
а) для юридичних осіб:
одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних, фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації);
одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків;
одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;
одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи;
принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи;
одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);
юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа;
повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа;
сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії;
доходи (виручка) юридичної особи - резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), окремій юридичній особі - нерезиденту або окремому іноземному утворенню без статусу юридичної особи (в тому числі нерезиденту, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року становлять 75 і більше відсотків доходів (виручки) такої юридичної особи - резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків) всім нерезидентам, за умови що такі доходи становлять 50 і більше відсотків загальної суми доходу такої юридичної особи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку;
вартість продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної юридичною особою - резидентом в іншої окремої юридичної особи - нерезидента або окремого іноземного утворення без статусу юридичної особи (в тому числі у нерезидента, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України) протягом календарного року, становить 75 і більше відсотків вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою особою у всіх нерезидентів, за умови що сума таких операцій з придбання становить 50 і більше відсотків загальної вартості продукції (товарів, робіт, послуг), придбаної такою юридичною особою - резидентом;
б) для фізичної особи та юридичної особи:
фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків;
фізична особа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юридичної особи або призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
фізична особа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юридичній особі;
фізична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;
фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи;
сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від фізичної особи, наданих юридичній особі, та/або будь-яких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших фізичних осіб, наданих юридичній особі, які надаються під гарантії цієї фізичної особи, перевищують суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду);
в) для фізичних осіб - чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.
Для цілей визначення, чи володіє фізична особа безпосередньо та/або опосередковано корпоративними правами у розмірі 25 і більше відсотків у юридичній особі, усі корпоративні права, які належать (безпосередньо та/або опосередковано) фізичній особі, є сумою часток корпоративних прав, які:
безпосередньо та/або опосередковано належать такій фізичній особі в юридичній особі через володіння корпоративними правами;
належать будь-яким пов'язаним особам такої фізичної особи у зазначеній юридичній особі (без врахування осіб, пов'язаних з такою фізичною особою через пряме та/або опосередковане володіння корпоративними правами).
Якщо фізична особа визнається пов'язаною з іншими особами відповідно до підпункту 14.1.159 цього пункту, такі особи визнаються пов'язаними між собою.
У ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься визначення поняття контролю, яке передбачає можливість однієї чи декількох юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Можливість однієї чи більше (декількох) пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб чинити вирішальний вплив - спосіб відносин між суб'єктами господарювання, що характеризується відсутністю в особи, стосовно якої здійснюється вплив, здатності завжди незалежно (самостійно) визначати свою господарську поведінку на ринку.
Отже, системний аналіз вищезазначених норм свідчить, що національне законодавство пов'язує наявність статусу бенефіціарного власника з наявністю можливості прямого впливу на відповідну юридичну особу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2025 у справі №903/534/23.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасником ПП "Будмаш" та його кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_1 , з часткою в статутному капіталі ПП "Будмаш" в розмірі 100 % та який має прямий вирішальний вплив.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим беніфіціарним власником ПП "Будмонтаж" є ОСОБА_2 , яка має прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу складає 100 %.
За таких обставин, з огляду на зазначене та наявне у законодавстві тлумачення понять "пов'язані особи", "кінцевий бенефіціарний власник", "контроль", суд дійшов висновку про наявність підстав вважати, що на момент відчуження нерухомого майна ПП "Будмаш" та ПП "Будмонтаж" були пов'язаними юридичними особами.
Доказів протилежного відповідачами суду не надано.
Більше того, зазначене також підтверджується і самим відповідачем-1, який зазначив також, що метою відчуження частини майна ПП "Будмонтаж" є оптимізація управління активами для передачі в оренду або комерційного продажу цього майна.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на вартість відчуженого майна за оскаржуваним договором та зазначає наступнене.
За умовами договору балансова вартість машино-місця згідно довідки продавця від 12.05.2023 складала 301 061,71 грн., але за погодженням сторін продаж вчинено за 379 338,00 грн з ПДВ.
Водночас, як вбачається з листа приватного виконавця Олефір О.О. від 28.12.2023, останній зазначав про те, що під час виконання документа звернуто стягнення на машино-місце №9 загальною площею 17,7 кв.м. в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 та на машино-місце №8 загальною площею 16,5 кв.м. в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , і оскільки треті електронні торги не відбулись в зв'язку з відсутністю допущених учасників, то на підставі ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець запропонував позивачеві, як стягувачу у виконавчому провадженні, вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, а саме машино-місця №9 загальною площею 17,7 кв.м. в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 599 222,40 грн. та на машино-місця №8 загальною площею 16,5 кв.м. в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 566 034,00 грн.
Питання визначення ціни, за якою об'єкт нерухомості виставляється на електронні торги, визначене ч.3, 5 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої початкова ціна продажу нерухомого майна визначається на підставі звіту про оцінку майна, наданого в порядку, визначеному ст. 57 вказаного Закону. Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на третій електронний аукціон за ціною, що становить 70 відсотків від його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі надання стягувачем згоди (у разі реалізації заставленого майна/предмета іпотеки надання стягувачем та заставодержателем/іпотекодержателем згоди) третій електронний аукціон (крім електронного аукціону з продажу конфіскованого за рішенням суду майна) здійснюється у спосіб продажу майна з можливістю зниження початкової ціни, але не нижче 60 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону, для нерухомого майна та з подальшою можливістю додаткового подання цінових пропозицій.
У разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
А тому, виходячи з аналізу вищевказаних норм, а також вартості подібних машино-місць станом на 28.12.2023, за якою приватний виконавець запропонував ТОВ "Бімекс-Плюс" в рахунок погашення боргу за виконавчим документом залишити за собою нереалізоване майно боржника, колегія суддів приходить до висновку, що ПП "Будмаш" було здійснено відчуження нерухомого майна - машино-місця №6, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. №43 ПП "Будмонтаж", виходячи з вартості, яка є меншою ніж дійсна ринкова вартість цього нерухомого майна.
Крім того, колегія суддів також звертає увагу, що відповідачами при укладенні договору купівлі-продажу, крім заниження ціни продажу машино-місця №6 було також допущено розстрочення оплати до квітня 2024 року.
Водночас, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачем-1 перед позивачем за рахунок отриманих від продажу машино-місць коштів.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що "цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що "договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають добросовісно виконувати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Щодо права позивача на оскарження правочину то суд зазначає, що приписи статей 15, 16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує її дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речові права на предмет правочину та/або не претендує на те. щоб майно в натурі було передано їй у володіння.
Колегія суддів зазначає, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що дії ПП "Будмаш", які виразились у відчуженні машино-місця №6 на підставі договору купівлі-продажу ПП "Будмонтаж", свідчать про недобросовісну поведінку відповідача-1, оскільки його вчинки були економічно необґрунтованими (відбулось сумнівне зменшення активів), не відповідали критеріям розумності, вчинялись з наміром завдати шкоди ТОВ "Бімекс-Плюс" та призвели до неможливості задовольнити інтереси кредитора. Названі порушення відповідачем-1 основоположних засад цивільного законодавства є підставою для визнання договору купівлі-продажу машино-місця №6 в підземному паркіну, укладеному між Приватним підприємством "Будмаш" та Приватним підприємством "Будмонтаж" 22.05.2023 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрованого за №260, недійсним.
Окрім цього, за змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з цим, частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Такі особливості установлено, зокрема, частиною 1-3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за змістом якої за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Відповідно до ч. 2 ст. 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
На підставі недійсного договору купівлі-продажу машино-місця в підземному паркінгу, укладеному 22.05.2023, було прийнято рішення приватного нотаріуса Гуд Лариси Миколаївни, Київського міського нотаріального округу (індексний номер 67692086 від 22.05.2023)про державну реєстрацію права власності щодо нерухомого майна, що належало ПП "Будмаш" за ПП "Будмонтаж" на машино-місце №14 в підземному паркінгу, загальною площею 21.4 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 43 (реєстраційний номер об'єкта нерухомі майна 2022516680000).
Проте, оскільки колегія суддів дійшла до висновку пр. задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав ПП "Будмонтаж", що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються та запис підлягає скасуванню.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2 ст. 13 ЦК України).
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
У справі, що переглядається:
очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 22.05.2023 машино-місця №6) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 22.05.2023) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на майно боржника ПП "Будмаш" і зумовив настання таких негативних наслідків;
колегія суддів, вважає, що обраний ТОВ "Бімекс-Плюс" спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення його права, шляхом застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 22.05.2023, за якими кожна із сторін оскаржуваного договору зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину) передбачений п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення першої інстанції слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити за встановлених судом обставин.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/2626/25 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/2626/25 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладається на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 910/2626/25 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" до Приватного підприємства "Будмаш" та Приватного підприємства "Будмонтаж" про визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію та відновлення становища, що існувало до порушення - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.05.2023 серія та номер 264, машино-місця №14 в підземному паркінгу по вул. Гоголівській, 43 у м. Києві, укладений між Приватним підприємством «Будмаш» (01135, м Київ, Шевченківський Район, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 25, код ЄДРПОУ 21701571) та Приватним підприємством «Будмонтаж» (01135, місто Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 25, офіс 231, код ЄДРПОУ 30607535).
Скасувати у Державному реєстрі речових прав запис 50348309 від 22.05.2023 про державну реєстрацію, машино-місця №14 в підземному паркінгу по вул. Гоголівській, 43 у м. Києві за Приватним підприємством «Будмонтаж» (01135, місто Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 25, офіс 231, код ЄДРПОУ 30607535).
Відновити становище, що існувало до порушення шляхом застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 22.05.2023 серія та номер 264, укладеного між ПП «Будмаш» та ПП «Будмонаж», шляхом повернення у власність Приватному підприємству «Будмаш» (01135, м Київ, Шевченківський Район, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 25, код ЄДРПОУ 21701571) машино-місця №14 в підземному паркінгу по вул. Гоголівській, 43 у м. Києві, а Приватному підприємству «Будмонтаж» (01135, місто Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 25, офіс 231, код ЄДРПОУ 30607535) сплачених за договір купівлі-продажу від 22.05.2023 серія та номер 264 коштів у розмірі 379 338 (триста сімдесят дев'ять тисяч триста тридцять вісім) грн 00 коп.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Будмаш» (01135, м Київ, Шевченківський Район, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 25, код ЄДРПОУ 21701571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43, кв. 2, код ЄДРПОУ 23705737) 9 028 (дев'ять тисяч двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
5. Стягнути з Приватного підприємства «Будмонтаж» (01135, місто Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 25, офіс 231, код ЄДРПОУ 30607535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43, кв. 2, код ЄДРПОУ 23705737) 9 028 (дев'ять тисяч двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
6. Стягнути з Приватного підприємства «Будмаш» (01135, м Київ, Шевченківський Район, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 25, код ЄДРПОУ 21701571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43, кв. 2, код ЄДРПОУ 23705737) 13 542 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок дві) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
7. Стягнути з Приватного підприємства «Будмонтаж» (01135, місто Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 25, офіс 231, код ЄДРПОУ 30607535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімекс-плюс" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43, кв. 2, код ЄДРПОУ 23705737) 13 542 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок дві) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
8. Видачу судових наказів по справі №910/2626/25 доручити Господарському суду міста Києва.
9. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 11.03.2026
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко