Справа № 462/9032/25
10 березня 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Глушко С. І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представник позивача - Лановий Є. М. через систему «Електронний суд» звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 27.10.2019 року № 2844257 у розмірі 18 120,00 грн. та понесені судові витрати, серед який стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27.10.2019 року між первісним кредитором ТОВ «Алекскредит» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту № 2844257, за умовами якого відповідачка отримала кредит на суму 12 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,70 % на день строком на 30 днів. Вказує, що кредитний договір підписаний електронним підписом, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «PS2844257». 10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» було укладено Договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя Капітал» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем. 07.07.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18 120,00 грн. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «Солвентіс», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Солвентіс» за Договором про надання кредиту від 27.10.2019 року № 2844257 в розмірі 18 120,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 120,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.11.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачці встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачка ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі повідомлялась належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за її зареєстрованим місцем проживання.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників про відкриття провадження у справі, а надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.
Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року, у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Відповідачка у встановлений судом строк не надала суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від неї теж не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.10.2019 року між первісним кредитором ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 2844257 (далі - Договір) /а.с. 9-11/.
Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «PS2844257».
Згідно з п. 1.3. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов Договору в національній грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до п. 1.4. Договору сума кредиту (основна сума кредиту на початок виконання Договору) складає 12 000,00 гривень.
Ставки нарахування процентів і розмір пені за цим Договором: базова процентна ставка за один день користування кредитом - 1,7%; акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,02%; спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00%; пеня за один день користування кредитом поза Узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення Заборгованості, прострочення кредиту) - 0,00% (п. 1.6. Договору).
Згідно п. 1.8. Договору дата надання кредиту, узгоджений строк повернення кредиту і відповідна узгоджена дата повернення кредиту, сума кредиту (загальний розмір кредиту), проценти за користування кредитом, реальна процентна ставка за кредитом, абсолютне значення подорожчання кредиту вказані у Графіку платежів, що визначається у Додатку № 1 до цього Договору та є невід'ємною його частиною. Графік платежів складається окремо за умови дії Акцій і/або Програми лояльності у випадку повернення зобов'язань до спливу узгодженого строку повернення кредиту та за умови дії базової і спеціальної процентної ставки у випадку погашення Заборгованості поза межами Узгодженого строку повернення кредиту.
Сторони у п. 1.9. Договору встановили узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 26.11.2019 року (включно).
Згідно п. 1.10. Договору кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.4. Договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.
Відповідно до п. 7.2.-7.3. Договору уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим Договором та https://alexcredit.ua/umovi, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись своїх обов'язків та виконувати їх. Сторони підтверджують, що даний електронний Договір, всі Додатки до нього, Додаткові угоди, Правила мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені у письмовій формі.
Відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Договору про надання кредиту від 27.10.2019 року № 2844257, визначено дату надання кредиту 27.10.2019 року, дату повернення кредиту 26.11.2019 року, та загальну вартість кредиту 18 120,00 грн., який також підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «PS2844257» /а.с. 11-11 зворот/.
Отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 12 000,00 грн підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» (WayForPay) від 24.09.2025 року № 6035-ВП, згідно якого на виконання Угоди на переказ коштів від 22.08.2017 року № ВП-220817-1, ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» 27.10.2019 року перераховано кошти в сумі 12 000,00 грн., маска картки № НОМЕР_1 , код авторизації 318595, номер транзакції в системі WayForPay 47172994427338413709439133581422 /а.с. 12/.
10.06.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено Договір факторингу № АК-10/06/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Алекскредит» передає (відступає) ТОВ «Секвоя капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Секвоя Капітал» приймає належні ТОВ «Алекскредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників /а.с. 16-20/.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10.06.2025 року до Договору факторингу від 10.06.2025 року № АК-10/06/2025, ТОВ «Секвоя капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором про надання кредиту від 27.10.2019 року № 2844257 в сумі 18 120,00 грн., з яких 12 000,00 грн. - сума заборгованості основною сумою боргу та 6 120,00 грн. - сума заборгованості за відсотками /а.с. 23/.
07.07.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя Капітал» відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, в тому числі до відповідача за Договором про надання кредиту від 27.10.2019 року № 2844257 /а.с. 26-30/.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 07.07.2025 року до Договору факторингу від 07.07.2025 року № ДФ-07072025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за Договором про надання кредиту від 27.10.2019 року № 2844257 в сумі 18 120,00 грн., з яких 12 000,00 грн. - сума заборгованості основною сумою боргу та 6 120,00 грн. - сума заборгованості за відсотками /а.с. 34/.
10.07.2025 року ТОВ «ФК «Солвентіс» направило ОСОБА_1 вимогу-повідомлення про обов'язок погашення заборгованості за кредитним договором 27.10.2019 року № 2844257, однак вказана вимога була залишена відповідачкою без реагування /а.с. 53/.
Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Як регламентовано ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Договори, укладені між сторонами в електронній формі, мають силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 20.06.2022 року у справі № 757/40396/20, від 04.12.2023 року у справі № 212/10457/21.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний договір підписаний відповідачкою електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідачка всі умови Договору цілком зрозуміла та підтвердила те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.
Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо ОСОБА_1 , які стосуються підписання кредитного договору, у матеріалах справи відсутні.
Оскільки вказаний договір, який підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачкою виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання),
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 09 квітня 2025 року у справі № 522/6195/20.
На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за договорами, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача за Договором відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідачка, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду розрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. При цьому, відповідачкою наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. Також відповідачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним тіла кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості по тілу кредиту саме у такому розмірі.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, грошові кошти відповідачкою отримано, однак у порядку та на умовах договору у добровільному порядку не повернуто. За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2 422,40 грн. судового збору /а.с. 56/.
Позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому судовий збір у 2 422,40 грн. потрібно покласти на відповідачку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі, до суду надано: Договір про надання правової допомоги від 01.07.2025 року № 43657029, який укладений між ТОВ «ФК «Солвентіс» та адвокатом Лівак І. М., предметом якого виступають зобов'язання адвоката надавати юридичну (правничу) допомогу для ТОВ «ФК «Солвентіс»; Детальний опис робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги від 01.07.2025 року № 43657029; Акт № 2844257 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.09.2025 року, в якому зазначено про склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом та їх вартість, яка складає - 6 000,00 грн. та Додаткову угоду № 2844527 Договору про надання правової допомоги від 01.07.2025 року № 43657029 /а.с. 38-40, 41, 42, 43/.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 зазначив, що керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Відтак, аналізуючи надані докази та враховуючи незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265,274,279,280-281 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити .
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість у розмірі 18 120 (вісімнадцять тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійокта витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 (шість тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», ЄДРПОУ: 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. С. Петлюри, 21/1.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/9032/25. Рішення не набрало законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: Постигач О.Б.